СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені РАУФА АБЛЯЗОВА
Кафедра публічного та приватного права
Контрольна робота
з курсу « Кримінальне право»
Роботу виконав студент
групи ЗЮР-01
Олександр ФЕДОРОВ
Роботу перевірила доцент
Анна ЛАНДІНА
Черкаси 2023
План
Вступ
І. Війна рф в Україні– злочин проти довкілля.
IІ. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти довкілля
ІІІ. Відповідальність за екологічні правопорушення
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Війна в Україні впливає не лише на продовольчу безпеку та має економічні наслідки для всіх країн. Сьогодні це ще й питання екологічної безпеки та спільного майбутнього.
Бо істина, яку не розуміє рф, однак усвідомлює весь світ, дуже проста: будь-який воєнний конфлікт не має локального характеру, коли йдеться про довкілля. Екосистеми не можна розділити умовними кордонами, просто намалювавши їх на карті. Якщо руйнується природна рівновага в одній геолокації, це обов'язково відчує інша.
І. Війна рф в Україні – це перший за останні 20 років міжнародний конфлікт із такою значною та непоправною шкодою довкіллю.
Із перших днів вторгнення росіян ми фіксуємо всю шкоду, яку вони наносять українському довкіллю. Вже можемо говорити про 257 випадків екоциду. Це і підриви складів паливно-мастильних матеріалів, сховищ нафтопродуктів з відповідними наслідками для довкілля. Це і авіаудари по підприємствах, які використовують небезпечні хімічні речовини у виробництві. Це і пошкодження та руйнування очисних споруд, і вилив стоків у наші водойми, а також пошкодження ґрунтового покриву, горіння лісів – особливо на територіях природно-заповідного фонду.
Від дій рф підзагрозою знищення сьогодні2,5 млн гаприродоохоронної мережі Європи. Це 160 об’єктів Смарагдової мережі – територій існування видів і оселищ, що охороняються на загальноєвропейському рівні.
А ще 17 Рамсарських об’єктів площею 627,3 тис. га – водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.
Загалом від дій рф в небезпеці залишаються 20% площі всіх заповідних територій України.
Від ворожої техніки гине європейське біорізноманіття.
Це тисячі видів рослин, які занесені до Червоної книги України і охороняються законом. Бойові дії порушують спокій диких тварин. Вони або гинуть, або намагаються втекти з гарячих точок.
РФ веде бойові дії на заповідних територіях міжнародного та європейського значення, чим знищує середовища існування рідкісних і ендемічних видів та оселищ. Це може змінити поведінку птахів, включаючи їх міграцію.
Щоб всі розуміли, якими можуть бути наслідки від вторгнення РФ в Україну, наведу лише один приклад. Коли у 2015 році російські війська почали використовувати Криву косу на Донеччині для висадки десанту, там зникло усе різноманіття птахів. Хоча до цього на узбережжі масово гніздилися три тисячі пар червонокнижних мартинів каспійських. Це була їхня найбільша колонія в Європі.
Воєнні дії нищать ліси України, що також вплине і на продовольчу безпеку світу.
Бойові дії наразі відбуваються в східних та південних областях України. Для цих регіонів характерна низька лісистість. Але тут ліси виконують захисні функції. Знищення та пошкодження їх позначиться на кліматі цих регіонів та може призвести до значних ерозійних процесів. Зокрема, на півдні України наслідками можуть бути вітрова ерозія та опустелювання. Це, звичайно, вплине на сільське господарство.
Загалом, майже три мільйони гектарів лісу в Україні були охоплені війною від початку повномасштабного вторгнення рашистів. Для порівняння – це майже територія Бельгії. Коли ж рашисти під тиском української зброї з ганьбою втікли із Житомирщини, Київщини, Чернігівщини та Сумщини, під окупацією залишається 567 тисяч гектарів лісів України.
Забруднення від обстрілів не має кордонів.
Більше 2,5 тисяч ракет росія випустила по Україні із 24 лютого. Ворожі снаряди, які щодня влучають у нашу критичну інфраструктуру та житлові будинки, спричиняють значні загоряння, у тому числі лісів. Це призводить до значного забруднення атмосферного повітря небезпечними речовинами.
Під час детонації ракет та снарядів утворюється низка хімічних сполук – чадний газ, бурий газ, діоксид азоту, формальдегід тощо. Під час вибуху всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу.
Варто враховувати, що окупант обстрілює наші нафтобази, промислові підприємства, які використовують у своїй діяльності різні хімічні речовини. А це також десятки тисяч тонн вивільнених в атмосферу шкідливих речовин.
При цьому забруднене повітря не має кордонів. Викиди в атмосферне повітря, що були спричинені воєнною агресією РФ на території України, переносяться, осідають та мають вплив на території інших держав, іноді на відстані в тисячі кілометрів.
Окрема тема – заміновані території. Розриви мін призводять до забруднення ґрунтів важкими металами – свинцем, стронцієм, титаном, кадмієм, нікелем. Це робить ґрунт небезпечним, а в деяких випадках – непридатним для подальшого сільськогосподарського використання. Також вибухи призводять до виникнення лісових пожеж. Тож знову повертаємося до проблем викидів в атмосферу і продовольчої безпеки. Циклічність наслідків та взаємопов'язаність процесів очевидна.
Забруднення річок внаслідок російської агресії також може торкнутися і сусідніх країн. Адже ми ділимо великі річки, такі як Дунай, Дністер, Прут, Тиса і Західний Буг з країнами-сусідами: Польщею, Угорщиною, Румунією та Молдовою.
Наразі спрогнозувати всі можливі наслідки та назвати остаточну шкоду, завдану довкіллю від агресії рф, неможливо. Ми фіксуємо всі злочини рашистів та підраховуємо збитки, щоб виставити окупанту рахунок у міжнародному суді. Одне можу сказати точно, відновлення потребуватиме десятків років. І тут без допомоги міжнародних партнерів нам не обійтися.
Повномасштабне вторгнення росії до України з 24 лютого вже завдало та продовжує завдавати величезної шкоди людям та інфраструктурі населених пунктів, де тривають бойові дії. Але війна впливає і на дику природу.
Зараз навіть неможливо повністю оцінити вплив війни на довкілля через брак точної інформації. Причин цьому дві. Насамперед, навіть збирати ці дані небезпечно для фахівців, оскільки тривають активні бойові дії. По-друге, не вся інформація може бути озвучена публічно з тактичною метою.
Проте точно зрозуміло: чим довше триває війна, тим більше шкоди вона завдасть довкіллю, і тим більше наслідків ми матимемо в майбутньому. Це підтвердилося, хоч і в меншому масштабі, на початку цієї війни, 8 років тому, коли росія загарбала Крим і частини Донеччини та Луганщини. Як безпосередньо бойові дії, так і дії окупаційної адміністрації вплинули на природу цих регіонів. За тим, як саме — можна спробувати спрогнозувати наслідки теперішнього повномасштабного вторгнення.
Вплив на ландшафт та оселища
У перші дні повномасштабного вторгнення російські війська рухалися в межах наявної інфраструктури. Військові дії затягнулися — і тому росіяни змінюють тактику та готуються до тривалих протистоянь. Для цього вони формують бази та фортифікаційні споруди. Це означає, що вони просуваються вглиб природних територій: займають ліси та території природно-заповідного фонду. Рух важкої техніки, будівництво фортифікаційних споруд і бойові дії пошкоджують ґрунтовий покрив. Це призводить до деградації рослинного покриву та посилює вітрову та водну ерозії.
За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, за попередніми підрахунками, станом на 1 березня 2022 року агресор веде бойові дії на території 900 об’єктів природно-заповідного фонду площею 12406,6 кв.км, що становить близько третини площі природно-заповідного фонду України.
Під загрозою знищення перебувають близько 200 територій Смарагдової мережі площею 2,9 млн га. Смарагдова мережа — це мережа природоохоронних територій, створена задля збереження видів та оселищ, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні, але розташовані в країнах, які не є членами ЄС. Усе це середовища існування для тисяч видів рослин і тварин. Ці території мають важливу роль для захисту біорізноманіття та збереження клімату. Ареали деяких рідкісних і ендемічних видів і оселищ опинилися в зоні активних бойових дій, що загрожує їхньому існуванню, наприклад це цілинні нерозорані степи, крейдяні схили на Донеччині, приморські оселища у південних областях, болота на півночі.
У наслідок бойових дій частина лісів у Київській, Чернігівській, Сумській, Луганській, Донецькій та Херсонській областях наразі перебуває під контролем окупантів. Оцінити збитки майну та лісовому господарству поки неможливо. У лісах уже є велика кількість ракет, що впали, а також нерозірваних боєприпасів. Як показує практика та регулярні зведення того ж ДСНС із інформацією про випадково знайдені авіабомби часів Другої світової, це становитиме потенційну небезпеку для людей протягом багатьох десятиліть.
Також російські війська, знищуючи наші ліси, використовують деревину для будівництва фортифікаційних споруд, прокладання інфраструктури, обігріву та приготування їжі.
Втрата біорізноманіття та загроза червонокнижним видам
Бойові дії порушують спокій диких тварин, вони або гинуть, або намагаються втекти з гарячих точок. Якщо бойові дії будуть тривати до кінця весни, є великий ризик для виведення потомства багатьох птахів і ссавців. Більшість птахів у цей час виводять своє потомство, тому їм потрібен спокій. Також із квітня по червень відбувається отелення лосів, а бойові дії ставлять під загрозу успішність цього процесу та виживання новонароджених лосенят. В Україні лось є рідкісним видом та внесений до Червоної книги.
Крізь Україну проходять три основні міграційні шляхи птахів: Азово-Чорноморський широтний (південний коридор) — із найбільшою концентрацією перелітних птахів в Україні; Поліський широтний (північний коридор) — уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу; та Дніпровський меридіанний міграційний шлях, який проходить уздовж річища Дніпра та його притоки Десни. Цей шлях особливо використовують водоплавні та прибережні птахи — гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші.
На водоймах зупиняються великі зграї гусей, качок, лебеді, мартини, крячки, на луках і болотах — журавлі, кулики та інші, на деревах і кущах — багато видів горобцеподібних птахів: зяблики, дрозди, вівсянки, шпаки, вільшанки, вівчарики, кропив’янки, мухоловки. Місця зупинок дуже важливі для харчування та відпочинку мігрувальних птахів, тому вони потребують охорони.
Більша частина міграційних коридорів зараз проходить над зоною бойових дій. Усе це може стати причиною неспокою птахів, їх виснаження через зміну маршрутів чи відсутності можливості відпочити, та потрапляння під обстріли.
Пожежі в екосистемах через бойові дії
З настанням весни починається пожежонебезпечний період і зростає ризик виникнення пожеж в екосистемах унаслідок обстрілів. Після сходження снігу торішня трава підсихає, внаслідок чого може швидко спалахнути. В сухих умовах пожежі поширюються моментально та на великі площі. На територіях, окупованих російськими військами, служби ДСНС не зможуть працювати та проводити ліквідацію загорянь. Також сприятливі умови для поширення пожеж у монокультурних соснових насадженнях на півночі та сході України.
Крім лісів, на півночі країни, де ведуться активні бойові дії, поширені болотні екосистеми і торфовища. Велика частина торфовищ України є осушеною, а отже — на них є сприятливі умови для виникнення торфових пожеж. Такі пожежі важко погасити і, у звичайний час, тому продовження бойових дій на території північних областей матиме важкі наслідки як для довкілля, так і для здоров’я людей. Під час горіння торфовищ в повітря виділяються такі токсичні речовини, як оксид і діоксид вуглецю, дрібнодисперсний пил із діаметром часток 2,5 мікрони (характерно для горіння), летючо-органічні сполуки, до складу яких входить акролеїн, формальдегід.
На момент написання матеріалу на супутникових знімках вже були зафіксовані невеликі пожежі в природних територіях, зокрема і в Чорнобильській зоні.
Хімічне забруднення від обстрілів і ракет
За даними Міністерства оборони, за 20 днів військового вторгнення росії на територію України було запущено близько 900 ракет різного калібру та типу. Ворог атакує як цивільні об’єкти, так і військову інфраструктуру — аеропорти, сховища боєприпасів у Краснопіллі, Кривому Розі, Дніпрі та Житомирі, аеродроми та їх паливні цистерни в Гостомелі, Чугуєві, Чорнобаївці, Мелітополі, Івано-Франківську, Миколаєві, також військово-морські об’єкти. Проте переважна більшість обстрілів припадає на населені пункти та об’єкти промисловості в них. Під час детонації ракет та артилерійських снарядів утворюється низка хімічних сполук: чадний газ (CO), вуглекислий газ (CO2), водяна пара (H2O), бурий газ (NO), закис азоту (N2O), діоксид азоту (NO2), формальдегід (CH2О), пари ціанистої кислоти (HCN), азот (N2), а також велика кількість токсичної органіки, окислюються навколишні ґрунти, деревина, дернина, конструкції.
Під час вибуху всі речовини проходять повне окиснення, а продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. Основні з них — вуглекислий газ і водяна пара — не є токсичними, а шкідливі в контексті зміни клімату, оскільки обидва є парниковими газами. В атмосфері оксиди сірки та азоту можуть спричинити кислотні дощі, які змінюють рН ґрунту та викликають опіки рослин, до яких особливо чутливі хвойні. Кислотні дощі мають негативний вплив і на організм людини, інших ссавців та птахів, впливаючи на стан слизових тканин та органів дихання.
Металеві уламки снарядів, що потрапляють у довкілля, також не є безпечними та цілковито інертними. Чавун із домішками сталі є найбільш поширеним матеріалом для виробництва оболонки боєприпасів та містить у своєму складі не тільки стандартні залізо та вуглець, а й сірку та мідь. Ці речовини потрапляють до ґрунту і можуть мігрувати до ґрунтових вод і в результаті потрапляти до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей.
У менших масштабах (але з більшою різноманітністю впливів) джерелом забруднення є також згорілі танки, транспортні засоби, збиті літаки та інші залишки бойових дій.
Наслідки від пожеж на промислових об’єктах
Обстріли об’єктів промисловості та інфраструктури призводять до пожеж, які спричиняють додаткове забруднення повітря, ґрунту та води. Продукти горіння, які потрапляють, у повітря складаються з токсичних газів і твердих частинок. На цих об’єктах також буде значне забруднення ґрунту та води. Там, де були проведені заходи з гасіння пожежі, забруднення можуть включати залишки протипожежної піни.
Ризики, пов’язані з пошкодженням комунікацій, підприємств та інших об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, мають особливе значення, адже в умовах відсутності контролю й можливостей ліквідації негативних наслідків ці явища потенційно збільшують масштаби негативного впливу.
27 лютого 2022 року російські військові вразили балістичною ракетою нафтобазу у Васильківському районі Київської області. Унаслідок ракетного удару виникла пожежа. На території нафтобази поблизу села Крячки загорілися 10 цистерн по 2000 м3 бензину та дизельного палива. Подібні випадки сталися в Охтирці, Луганську, Чернігові, Житомирі, Черняхові.
3 березня 2022 року в селі Чайки під Києвом снаряд влучив у склад з пінополіуретаном, через що на складі та в прилеглій до нього офісній будівлі сталася пожежа. Продукти горіння пінополіуретану спричиняють як отруєння тварин та людей, так і сприяють появі кислотних дощів. Небезпека кислотних дощів у тому, що вони спричиняють опіки рослин. Це призводить до зменшення біомаси у сільськогосподарських культур, а також до ослаблення диких рослин та лісових культур. Ослаблені ліси можуть швидко вражатися шкідниками, що у свою чергу сприяє зростанню кількості мертвої деревини лісу та поширенню пожеж в екосистемах.
Стічні води у Дніпрі
Пошкодження комунальних комунікацій призводить до забруднення органічними речовинами води. 14 березня відбувся обстріл очисних споруд Василівського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення (с. Верхня Криниця, Запорізька область). Через це зруйновано будівлю каналізаційної насосної станції №1, що подає стічні води міста Василівка на очисні споруди. Зворотні води з міста зараз потрапляють до Дніпра без будь-якого очищення. Неочищенні скиди містять велику кількість органічних речовин, яйця гельмінтів, патогенні бактерії, сульфати, хлориди. Таке забруднення може призвести до великих масштабів цвітіння води в Дніпрі та Чорному морі з настанням теплішої погоди.
I. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти довкілля
У чинному КК злочинні посягання на довкілля та його окремі елементи названі у статтях, зосереджених в окремому розділі VIII Особливої частини "Злочини проти довкілля"694. Вказівка у КК на те, що кримінальне законодавство має завданням охорону, поміж інших об'єктів, довкілля (ч. 1 ст. 1 КК), підкреслює особливу значущість важелів юридичного примусу, спрямованих на протидію відповідним злочинним посяганням.
Злочини проти довкілля можуть бути визначені як передбачені кримінальним законом діяння, що посягають на довкілля та його компоненти, раціональне використання та охорона яких забезпечують життєдіяльність людини, а також на екологічну безпеку населення і територій, і полягають у безпосередньому протиправному використанні природних об'єктів або у протиправному впливі на них, що призводить до негативних змін стану та якості довкілля.
Родовим об'єктом злочинів проти довкілля варто визнавати такий стан навколишнього природного середовища та його окремих компонентів, за якого відсутня небезпека для життя і здоров'я людей, забезпечується раціональне використання і відтворення природних ресурсів, дотримується належний екологічний стан біосфери.
Злочини й інші правопорушення проти довкілля посягають передусім на конституційне право громадян на безпечне довкілля, а також на порядок охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Як предмети злочинів проти довкілля можуть виступати, зокрема: землі, поверхневий шар земель (статті 239, 239-1, 239-2, 254 КК); надра, у тому числі корисні копалини загальнодержавного значення (ст. 240 КК); атмосферне повітря (ст. 241 КК); водні об'єкти (ст. 242 КК); окремі об'єкти рослинного світу (ст. 245 КК); дерева і чагарники (ст. 246 КК); рослини та плоди рослин (ст. 247 КК); дикі звірі та птахи (ст. 248 КК); водні живі ресурси (ст. 249 КК); риби і дикі водні тварини (ст. 250 КК); тварини продукти, сировина і корми тваринного походження (ст. 251 КК).
Переважна більшість статей розділу VIII Особливої частини КК містять бланкетні диспозиції. Це означає, що для встановлення відповідних ознак складів злочинів потрібно звертатись до положень того чи іншого нормативного акта в галузі охорони довкілля.
Безпосередньо злочинне "екологічне" діяння в кримінально-правових нормах із бланкетними диспозиціями позначається за допомогою таких зворотів, як "порушення порядку проведення екологічної експертизи" (ст. 236 КК), "забруднення або псування земель ... внаслідок порушення спеціальних правил" (ст. 239 КК), "порушення встановлених правил охорони надр" і "порушення встановлених правил використання надр" (ст. 240 КК), "порушення законодавства про континентальний шельф України" (ст. 244 КК), "порушення правил полювання" (ст. 248 КК), "проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких тварин" (ст. 250 КК) тощо. Цілком очевидно, що вказівка на порушення спеціальних правил або вимог законодавства під час посягання на окремі елементи довкілля є своєрідним "містком" між кримінально-правовою забороною (в частині позначення суспільно небезпечного діяння) та відповідною нормою екологічного законодавства, яка змістовно наповнює і конкретизує описання такого діяння в тексті норми КК597.
Переважна кількість злочинів проти довкілля може вчинятись шляхом як дії, так і бездіяльності. Такий підхід законодавця обумовлено передусім тим, що безпосереднє заподіяння шкоди екологічній безпеці відбувається шляхом невиконання або неналежного виконання встановлених правил (наприклад, правил проведення екологічної експертизи, правил охорони або використання надр, ветеринарних правил), вимог екологічного законодавства (зокрема, порушення законодавства про континентальний шельф України, порушення законодавства про захист рослин). Окремі злочини проти довкілля (наприклад, незаконне заволодіння землями водного фонду, незаконне полювання) можуть вчинятись лише шляхом дій. Деякі екологічні злочини можуть вчинятись лише шляхом бездіяльності (зокрема, каране за ч. 3 ст. 243 КК неповідомлення про забруднення моря).
Щодо моменту закінчення злочинів проти довкілля, то диспозиції норм розділу VIII Особливої частини КК сконструйовані по-різному, що дозволяє умовно виокремити три групи передбачених цими нормами злочинів: 1) злочини, які вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків (зокрема, статті 236, 237, ч. 2 ст. 289, ч. 2, 3 ст. 239-1, ч. 3 ст. 239-2, ч. 2 ст. 242, статті 246,247, 249,251 КК); 2) злочини, які вважаються закінченими за умови створення небезпеки для життя чи здоров'я людей або настання інших тяжких наслідків (наприклад, частини перші статей 239, 240, 241, 244, 253, ч. 3 ст. 243 КК); 3) злочини з формально-матеріальним складом - вони вважаються закінченими як при вчиненні (або невчиненні) окремих дій, так і в разі настання вказаних у диспозиції статті (частини статті) суспільно небезпечних наслідків (зокрема, ч. 2 ст. 238, ч. 1, 2 ст. 240 КК, ст. 246, ч. 1 ст. 248 КК).
До суспільно небезпечних наслідків злочинних посягань на довкілля належать, зокрема, загибель людей (смерть хоча б однієї людини), захворювання людей, масова загибель об'єктів тваринного і рослинного світу, екологічне забруднення значних територій, інші тяжкі наслідки. Досить вдалий перелік правових орієнтирів у процесі встановлення наслідків злочинних посягань на довкілля міститься у відповідних пунктах постанови Пленуму ВСУ від 10 грудня 2004 року №17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля".
Суб'єктивна сторона злочинів проти довкілля характеризується переважно необережною формою вини. Якщо винний порушує закріплені у статтях 236-254 КК кримінально-правові заборони з умислом на спричинення загибелі людей, шкоди їх здоров'ю або інших тяжких наслідків, таке діяння може утворювати склад злочину проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти власності, проти громадської безпеки тощо.
Злочини, передбачені ст. 238 (крім ч. 2 цієї статті в частиш посилання на суспільно небезпечні наслідки), ч. 1,2 ст. 239-2, ст. 240 (за умови, що діяння не спричинило передбачених у ч. 2 ст. 240 наслідків), ч. 1 ст. 243, ч. 2 ст. 244, ст. 246, ч. 1 ст. 252 КК, можуть вчинятись лише умисно. Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ч. 1 ст. 245, статтями 248, 249,250 КК, може характеризуватись як умисною, так і необережною формою вини.
Суб'єкт багатьох злочинів проти довкілля є спеціальним. Його ознаки можуть прямо називатись у диспозиціях відповідних статей (наприклад, вчинення злочину службовою особою (ст. 238 КК) або особою, спеціально відповідальною за інформування належних адресатів про забруднення моря (ч. 3 ст. 243 КК)) чи випливати з їх змісту (зокрема, суб'єктом злочину за ст. 236 КК може бути лише особа, зобов'язана дотримуватись правил екологічної безпеки під час виконання своєї діяльності). Інші злочини проти довкілля (зокрема, передбачені статтями 242, 246, 248 КК) можуть вчинятись будь-якою особою, наділеною ознаками загального суб'єкте злочину.
Кримінально карані посягання на навколишнє природне середовище потрібно відмежовувати від злочинів проти власності. Зокрема, предметом таких злочинів проти власності, як викрадення, вимагання, привласнення, розтрата, заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем не можуть виступати природні багатства в їх природному стані - блага, які хоч і мають об'єктивну цінність, проте не створені повністю або частково працею людини. Незаконне заволодіння такими благами кваліфікується за наявності підстав як відповідний злочин проти довкілля (зокрема, за статтями 246, 248, 249 КК). Якщо ж відповідні об'єкти довкілля вилучені з природного стану завдяки вкладеній праці людини, вчинене розглядатиметься як той чи інший злочин проти власності. До майна, що утворює предмет злочинів проти власності, можна віднести також: звірів, що розводяться у звірогосподарствах; декоративні дерева й чагарники, які вирощуються для наступного продажу, виловлену і поміщену в садок рибу тощо. Як справедливо зазначається в літературі, до обов'язкових ознак предмета викрадення належить соціальний, який означає, що лише об'єкти, упредметнені за допомогою людської праці, можуть бути предметом цього злочину. Також звертається увага на те, що вкладення людської праці в об'єкти природи не завжди виокремлює ці об'єкти з їх природного середовища. Не мають визнаватись майном, наприклад, штучні лісосмуги, дерева, висаджені у населених пунктах, цінні породи риби, молодь яких була спочатку вирощена на рибозаводах, а потім відпущена у відкриті водойми. Названі природні об'єкти є предметом саме екологічних злочинів, оскільки метою подібної діяльності є відновлення і підтримання сприятливої для людини екологічної обстановки, а не введення цих об'єктів у товарний обіг.
На підставі узагальнення існуючих у теорії кримінального права підходів до класифікації злочинів проти довкілля і залежно від безпосереднього об'єкта посягання пропонуємо такий поділ аналізованих посягань: 1) злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238, 253 КК); 2) злочини, що посягають на встановлений порядок використання землі та її надр (статті 239,289-1,239-2,240,254 КК); 3) злочини, що посягають на встановлений порядок охорони атмосферного повітря та водних ресурсів (статті 241, 242, 243, 244 КК); 4) злочини, що посягають на встановлений порядок лісокористування, використання рослинного і тваринного світу (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251,252 КК).
Завершуючи загальну характеристику злочинів проти довкілля, слід сказати, що деякі злочини, передбачені не розділом VIII Особливої частини КК України, пов'язані із заподіянням істотної школи навколишньому природному середовищу, однак, як вирішив законодавець, посягають насамперед на інші об'єкти кримінально-правової охорони - безпеку експлуатації транспорту, моральність, здоров'я населення тощо. До таких злочинів можна віднести, зокрема, пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292 КК), жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК), порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами та токсинами (ст. 326 КК)
Екологічне правопорушення – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за особою застосування заходів юридичної відповідальності.
Ознаками екологічного правопорушення, як і будь-якого, можна визначити наступні:
з об'єктивної (зовнішньої) сторони воно проявляється у вигляді дії чи бездіяльності. В екологічних правовідносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обов'язків, недотримання заборон, екологічних вимог тощо;
за соціальними наслідками ця поведінка є соціально шкідливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функціонуванню суспільних відносин. Екологічне правопорушення порушує нормальні природні відносини взаємодії природи і суспільства по забезпеченню раціонального використання і охорони природних об'єктів;
за психологічною ознакою, як і інші правопорушення, таке діяння має свідомо-вольовий характер, є винним (хоча у випадку заподіяння шкоди джерелом підвищеної екологічної небезпеки цивільно-правова відповідальність власника цього джерела настає незалежно від наявності його вини);
за юридичною ознакою – це протиправне діяння, тобто заборонене правовою нормою;
за наслідками правопорушення породжує виникнення правовідносин по застосуванню до правопорушника заходів юридичної відповідальності.
Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення правового режиму природних ресурсів. Екологічна небезпека включає не лише ймовірність порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах. Екологічна протиправність полягає в повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законодавства. Не вдаючись до детального аналізу наведених вище ознак, хотілося б підкреслити, що головна ознака, яка дозволяє відмежувати екологічне правопорушення від інших (в тому числі тих, які пов'язані з природними об'єктами) і дає підстави визнавати його самостійним видом в системі правопорушень, полягає в заподіянні ним шкоди природі, природним об'єктам, екосистемам (а через них і людині).
Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи:
об'єкт;
об'єктивна сторона;
суб'єкт;
суб'єктивна сторона.
Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками: • протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність); • шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіллю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонентів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настання наслідків; • причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.
Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується ознаками: протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність); шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіллю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонентів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настання наслідків; причинним зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.
Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути як юридичні, так і фізичні деліктоздатні особи. Серед юридичних осіб – це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб'єктами екологічного правопорушення, особливо адміністративних, є посадові особи. Відповідно до чинного законодавства адміністративна і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річпого віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну – з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом, тобто особою, що наділена спеціальними правами й обов'язками в галузі здійснення функцій, завдань, видів діяльності, пов'язаних з природокористуванням чи іншою діяльністю, що впливає па довкілля.
Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, причому у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Традиційною є змішана ({юрма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм виражається у формі умислу, а до наслідків, що виникли, – у формі необережності. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
ІІІ. Відповідальність за екологічні правопорушення.
Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов’язкове виконання ін. обов’язків за допущене екологічне правопорушення.
Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Види дисциплінарних стягнень:
догана;
звільнення з посади.
Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян. Адміністративна відповідальність наступає відповідно до норм Кодекс України про адміністративні правопорушення (здебільшого глава 7).
Види адміністративно-правових стягнень є
штраф;
вилучення об’єктів правопорушення;
позбавлення права заняття спеціальною діяльністю;
конфіскація знарядь правопорушення;
обмеження, зупинення, припинення діяльності чи експлуатації об’єктів.
Кримінальна відповідальність за екологічні злочини — це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров’я людей. Кримінальна відповідальність наступає відповідно до норм Кримінального кодексу України (здебільшого глава 8 особливої частини).
Види покарання за екологічні злочини є
виправні роботи;
кримінальний штраф;
позбавлення волі;
конфіскація незаконно добутого, знарядь злочину;
позбавлення права займати відповідні посади.
Майнова відповідальність за екологічні злочини — це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов’язку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та ін. прав громадян.
Висновок
Причинами необхідності розслідування злочинів проти довкілля, в першу чергу, виступають необхідність захисту українців, попередження вчинення нових таких подібних злочинів, можливість настання відповідальності для винних. Першим кроком до отримання відшкодування є чітке встановлення факту шкоди, що відбулась. Розслідування воєнних злочинів проти довкілля в Україні зараз може попередити вчинення екоциду чи воєнних злочинів, пов’язаних із шкодою довкіллю в ході інших збройних конфліктів чи воєн в майбутньому.
Шкода довкіллю була ігнорована до війни в Україні і на національному, і на міжнародному рівнях. Злочини проти довкілля є найменш чисельними серед судових кримінальних справ, що розглядаються судами на міжнародному чи національному рівнях. Немає судових рішень, які б стосувалися шкоди довкіллю в практиці Міжнародного кримінального суду, кримінальних трибуналів. Видається, що таке ігнорування мало місце не тому, що було отримано мало доказів чи не існувало належних норм права, а тому, що довкілля тоді не виступало пріоритетом. Зараз Україна має змогу та обовʼязок створити прецедент із справді притягнення винних у нищенні довкілля в ході воєнних дій до відповідальності. На думку експертів, Офіс Генерального прокурора має чітку позицію, що спрямована на покарання винних за шкоду довкіллю з часу агресії.
Завдану довкіллю шкоду можна поділити на три типи: шкода, завдана ресурсам, шкода, що завдавалась інфраструктурі і відобразилась у шкоді довкіллю, непряма шкода довкіллю.
Попри те, що існуюче правове регулювання даного питання далеке від досконалості, воно є достатнім: це і положення Женевської конвенції, потоколу І до неї, Римського статуту, інші положення міжнародного гуманітарного права. Є погляд, відповідно до якого, довкілля є цивільним обʼєктом, тож до завдання йому шкоди є застосованими всі положення, що стосуються цивільних обʼєктів.
Важливо ефективно застосовувати статтю 441 Кримінального кодексу України «Екоцид». Найкращим поєднанням видається застосування складу злочину «Екоцид» Кримінального кодексу разом із положеннями міжнародного гуманітарного права. Тому, екологічні злочини повинні піддаватися переслідуванням!
Фундаментальним є розуміння відповідальності агресора за шкоду, в тому числі довкіллю. Окупаційна влада також має обов’язок попередження завдання шкоди і правопорушенням. Для покарання таких субʼєктів має бути створено спеціальний трибунал.
Варто зауважити, що злочини проти довкілля можуть вчинятись безпосередньо щодо довкілля, а також інші злочини можуть проявлятися у шкоді довкіллю (як побічний ефект). В цьому аспекті дуже тісний звʼязок прослідковується між злочином проти довкілля та геноцидом.
Державам зараз слід сфокусуватись на вкладенні змісту, формуванні чіткого розуміння норм права, що присвячені злочинам проти довкілля і розуміти, що шкода довкіллю переважно носить транскордонний характер. Необхідність удосконалення такого законодавства стосується не лише держав, що перебувають у стані конфлікту, а й усіх без виключення.
Криміналізація екоциду на міжнародному рівні – питання, що назріло як ніколи гостро. Зараз ведуться переговори із формування поняття «Екоцид», яке потенційно може бути включено у нову директиву Європейського Союзу, а також Римський статут повинен бути доповнений таким воєнним злочином. Включення екоциду до переліку злочинів за міжнародним правом матиме безпосередній вплив на поведінку воюючих сторін у майбутніх конфліктах, тобто матиме превентивну дію. Більше того, в ході обрахунків збитків та відшкодувань – шкоду довкіллю не можна буде упустити.
Вся міжнародна спільнота зараз слідкує за Україною, і наша держава має стати піонером у розслідуванні злочинів проти довкілля на національному та міжнародному рівнях.
Дані Міндовкілля свідчать про тисячі фактів завдання шкоди довкіллю України з часу повномасштабного вторгнення, в той час як Генеральна прокуратура відкрила декілька десятків кримінальних справ за фактами завдання шкоди довкіллю за статтею 441 Екоцид та ст. 438 Порушення законів та звичаїв війни Кримінального кодексу. Отже, левова частка випадків нищення ворогом довкілля, яка зафіксована ДЕІ та Міндовкілля, повинна також бути предметом або кримінального переслідування або цивільних позовів про відшкодування завданих збитків. Масштаби нищення ворогом довкілля вже давно вийшли за межі державних кордонів та стали предметом обговорень на найвищих рівнях. На зустрічі G7 в кінці 2022 року Президентом України було озвучено мирний план, який передбачає в тому числі і припинення агресором екоциду в Україні. Тому, злочин екоцид повинен бути розслідуваний слідчими органами України. І на сьогодні кількість таких злочинів буде продовжувати зростати, адже величезна кількість територій ще недоступна для працівників ДЕІ, правоохоронних органів, працівників ПЗФ для огляду та фіксації злочинів через замінування, активні воєнні дії, тощо. Також діючі методики обрахунку шкоди не включають шкоду для екосистемних послуг, які надають чи втрачають здатність надавати природні комплекси через війну. Тому дуже доречною була згадка Міністра у своєму виступі про необхідність впровадження поняття екосистемних послуг в національне законодавство.
Дуже важливо, щоб шкода довкіллю була включена в мандат та процедури всіх тих міжнародних органів та механізмів, які анонсовані: Міжнародний реєстр шкоди повинен включати можливість внесення даних про шкоду довкіллю України. Міжнародна компенсаційна комісія повинна також мати мандат розглядати справи, пов’язані зі шкодою довкіллю, як це було у випадку роботи Компенсаційної комісії у справі Іраку.
На національному рівні слід забезпечити за допомогою міжнародних партнерів України ефективне та швидке розслідування фактів екоциду, фіксування та збору доказів у цих справах. Також слід опрацювати питання долі тих трильйонів збитків, які зафіксовані Міндовкілля та механізмів верифікації цих даних, збору додаткових та необхідних доказів та вироблення дороговказу для ДЕІ та правоохоронних органів щодо механізмів відшкодування цих збитків через національну судову систему.
І дуже важливий практичний аспект цих процесів – це збір даних та доказів, фіксування фактів шкоди, убезпечення надійних даних про базовий стан довкілля (до вторгнення та до завдання шкоди), і тут без допомоги міжнародних партнерів ми не зможемо забезпечити безумовну відповідальність агресора за використання довкілля в якості воєнних цілей та для воєнних цілей армії агресора. Попросити та отримати таку допомогу (експертну, технічну, фінансову, організаційну, та ін) ще не пізно, адже наслідки та факти екоциду ми будемо ще довго виявляти після закінчення воєнних дій та перемоги України
Притягнення до відповідальності за воєнні злочини проти довкілля є важливим кроком до його збереження та забезпечення безпеки майбутніх поколінь, а також дотримання права на безпечне для життя і здоров’я довкілля теперішнього та майбутніх поколінь. Тому такі професійні дискусії щодо притягнення до відповідальності за воєнні злочини проти довкілля є, як ніколи актуальними, і громадянське суспільство повинно стати важливим учасником таких обговорень поряд із державними органами та міжнародними інституціями.
Список використаної літератури
1. Актуальні проблеми кримінально-правової кваліфікації: навч.
посіб. / за заг. ред В.В. Топчія; наук. ред. В.І. Антипова. – Вінниця : ТОВ
2. Екологія. Право. Людина. Інтернет ресурс - Режим доступу до ресурсу: http://epl.org.ua/
3. Конституція України. Документ 254к/96-ВР, Редакція від 01.01.2020, підстава - 27-IX. 4. Кримінальний кодекс України. Документ 2341-III - Редакція від 27.01.2023, підстава - 2839-IX.
5. Криміналістика : підручник / [В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, А. Ф.Волобуєв] ; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва ; МВС України, Харк. нац. ун-твнутр. справ. – Харків : ХНУВС, 2011. – 666 с.
6.Ліга:Закон. Інтернет ресурс - Режим доступу до ресурсу https://ips.ligazakon.net/document/T012341.