Ім'я файлу: реферат з психології методи навчання.docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 01.06.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 01.06.2021
скачати
Кафедра психології
Контрольна робота
З дисципліни «Психологічні методи забезпечення ефективності навчання»
«Практичне завдання як активний вид навчання»
Студентки 2 курсу групи ПМ2-18з
кафедри психології
спеціальності психологія
Зміст
Вступ
Практичне завдання як активний вид навчання.
Поняття та характеристика інтерактивного навчання.
Практичне завдання : вкажіть, при використанні яких методів активного навчання доцільним буде робота в парах, по три особи чи більше.
Висновок.
Список використаних джерел.
Вступ
Навчання - процес двосторонній, і тому його якість залежить як від дидактичної досконалості роботи вчителів, так і від відношення учнів до проведених занять, від рівня їхньої пізнавальної активності. Тільки це сполучення високої наукової змістовності й методичної майстерності вчителя із умілим стимулюванням пізнавальної діяльності учнів створює надійну основу для глибокого й міцного оволодіння ними навчальним матеріалом. Тому стають усе більше популярними активні методи навчання, використання яких припускає не пасивне засвоєння учнями готових знань, а створення умов для активної творчої діяльності щодо придбання цих знань, формування вмінь і навичок.
Активні методи навчання — це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі опанування матеріалу, коли активним є не лише викладач, а й студенти.
Перетворення освітнього простору, яке з парадигми «наслідування» перейшло у парадигму «інформація», породжує величезний потік інформації, яку має опрацювати студент під час навчання у ВНЗ. Головним недоліком у процесі збільшення обсягу інформації, що її має опанувати студент, є відсутність його власної діяльності. Розв’язати цю проблему, хоча б частково, можна за допомогою використання, поряд з традиційними, нетрадиційних методів навчання.
Серед інтерактивних методів, форм і прийомів, що найчастіше використовуються в навчальній роботі ВНЗ, слід назвати такі: аналіз помилок, аудіовізуальний метод навчання; брейнстормінг («мозковий штурм»); діалог Сократа; «дерево рішень»; ділова гра (студенти перебувають у ролі законодавця, експерта, нотаріуса, клієнта, судді, прокурора, адвоката, слідчого); «займи позицію»; коментування, оцінка (або самооцінка) дій учасників; майстер-класи; метод аналізу і діагностики ситуації; метод інтерв’ю (інтерв’ювання); метод проектів; моделювання.
Практичне заняття як активний вид навчання.
Обов'язковий компонент процесу навчання у вищій школі — практичні заняття, призначені для поглибленого вивчення тієї чи іншої дисципліни. Термін "практичне заняття" включає також такі види занять, як лабораторна робота, семінарське заняття, практикум. Аудиторні практичні заняття відіграють провідну роль у формуванні навичок та застосуванні набутих знань. Практичні заняття логічно продовжують роботу, розпочату на лекціях. Усі форми практичних занять призначені для відпрацювання практичних дій.
Практичне заняття – форма навчального процесу, при якій викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно до сформованих завдань.
Практичне заняття проводиться з метою формування у студентів умінь і навичок роботи з технікою, обладнанням, для більш глибокого їх вивчення, виконання окремих прийомів тощо.
За метою і структурою практичні заняття є ланцюжком, який пов'язує теоретичне навчання і навчальну практику з дисципліни.
Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідних теоретичних положень, наборі завдань різної складності для розв'язання їх студентами на занятті.
До кожного практичного заняття повинна бути складена інструктивно-методична карта для студентів, що є обов'язковим документом і забезпечує послідовність дій студентів на досягнення мети практичного заняття та конкретизує підготовку їх до заняття.
Практичне заняття включає:
проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів; виконання практичних завдань;
постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів,
розв'язування контрольних завдань;
їх перевірку, оцінювання;
домашнє завдання.
Форми організаційної роботи на практичних заняттях:
групова фронтальна - повинно бути однотипне обладнання в розрахунку на всю групу (підгрупу);
бригадна фронтальна - використовується втих випадках, коли немає можливості проводити заняття групою фронтально. У цьому випадку група ділиться на ланки (2-5 осіб). Кожна ланка в один і той же час виконує однакові види робіт на відповідних робочих місцях. Переміщення ланок по робочих місцях відбувається відповідно до розробленого графіка.
Бригадна форма- проводиться аналогічно до бригадної фронтальної, але при умові, коли кожна бригада виконує різні види робіт на відповідних робочих місцях;
індивідуальна форма - кожний студент має індивідуальне практичне завдання.
Методи практичного заняття:
інструктаж;
вправи;
дослідження;
самостійна робота;
стимулювання.
Призначення практичного заняття:
вдосконалення теоретичного матеріалу та його застосування;
застосування вмінь і навичок при роботі з механізмами, обладнанням, інструментами, розв'язанні вправ.
Вимоги до практичного заняття:
участь студентів у різних формах роботи;
розвиток самостійності студентів;
високий організаційний рівень,
Практичні завдання передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчанні. До них належать вправи, а також лабораторні, практичні, графічні, дослідні роботи.
-високий методичний і науковий рівень;
- раціональне використання часу;
-дотримання правил техніки безпеки й охорони праці;
-дотримання тем навчальної дисципліни;
-дотримання технології послідовності виконання роботи;
-наявність та підготовленість робочих місць для практичних занять;
- дотримання вимог ведення діловодства. Якісні характеристики практичного заняття:
- ефективність самостійної роботи студентів;
- відповідність та узгодженість практичних занять з програмою курсу;
- підготовка викладача, його дії, характеристика відповідей і роботи студентів;
-своєчасне виконання роботи, оформлення та здача звіту;
- збереження приладів, інструментів, робочого місця під час роботи та після її закінчення. Порядок обліку і контролю:
-контроль відвідування. Контроль теоретичної підготовки;
- контроль самостійності при виконанні практичної підготовки;
- контроль за дотриманням правил техніки безпеки й охорони праці, охайності в роботі;
-контроль своєчасності й охайності виконання звіту;
- виставлення оцінок кожному студенту.
Методичні рекомендації до практичного заняття: Методичні рекомендації до практичного заняття повинні мати такі елементи: - номер і тему заняття; - мету і завдання заняття; - постановку завдання (опис конкретної ситуації); - за потреби коротко основні відомості з теорії або лекційних занять, - потрібні технічні засоби, наочність, довідковий матеріал тощо; - вирішення типового завдання; - аналіз одержаних результатів і можливих варіантів завдання та шляхів їх розв'язання; - завдання для самостійної роботи; - критерії оцінювання роботи студента на практичному занятті; - контрольні питання; - рекомендовану літературу та інші джерела інформації щодо теми, яка розглядається; - додатки за потреби (довідковий матеріал, перелік завдань для самостійної роботи тощо). Лабораторне
Вправи - багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням.
Використовують такі види вправ: підготовчі - готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці; вступні - сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій;
пробні - перші завдання на застосування щойно засвоєних знань; тренувальні - набуття учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією, завданням); творчі - за змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій; контрольні - переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).
Вправи не повинні бути випадковим набором однотипних дій, а мають ґрунтуватися на системі, чітко спланованій послідовності дій, зокрема поступовому ускладненні, їх не слід переривати на тривалий час. Ефективність вправляння залежить і від аналізу його результатів.
Питання № 54 Поняття та характеристика інтерактивного навчання.
Слово інтерактив прийшло до нас з англійської від слова „inter– взаємний і „act – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці) де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Викладач під час інтерактивного навчання виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасілітатор, який ніколи не замикає навчальний процес на собі. Головними у процесі навчання є зв’язки між студентами, їхня взаємодія і співпраця.
Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, студенти беруть на себе відповідальність за результати навчання. Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють студентам: - зробити засвоєння знань більш доступним; - навчитись формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати; - навчитись слухати інших, поважати альтернативну думку; - моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації та переживати їх; - вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, знаходити компроміси, прагнути до діалогу; - аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу; - знаходити спільне розв’язання проблеми; - розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт. Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих, хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу.
Висновки
Використання активних методів допомагає зробити процес навчання не тільки цікавішим для студентів, а й результативнішим. Суттєво підвищується рівень пізнавальної активності, розвивається критичне мислення, формується здатність до прийняття творчих нестандартних рішень щодо підготовки видання до друку, його маркетингової складової тощо. Особливостями такого навчання є примусова активізація мислення, коли студент змушений бути активним незалежно від бажання, коли збігається активність студентів і викладача, суттєво підвищується ступінь мотивації, емоційності, творчості. Крім того, викладач постійно взаємодіє зі студентами за допомогою прямих і зворотних зв'язків, цілеспрямовано впливає на розвиток професійних, інтелектуальних умінь та навичок.
За інтерактивного навчання відбувається взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Викладач під час інтерактивного навчання виступає як організатор процесу навчання, консультант. Головними у процесі навчання є взаємодія між студентами і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, студенти беруть на себе відповідальність за результати навчання. У процесі спілкування студенти навчаються розв'язувати складні завдання на основі аналізу вихідних даних, визначати протиріччя, висловлювати альтернативні думки, приймати виважені рішення, брати участь у дискусіях; моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації та переживати їх; вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв’язання проблеми; розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Список використаних джерел
В. В. Ягоднікова Інтерактивні форми і методи навчання у вищий школі Навчально-методичний посібник, Київ ДП «Видавничий дім «Персонал» 2009.
Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа)/ Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.—К.:Алатон, 2017.—Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3
Інтерактивні технології навчання // Україномовні реферати.—Режим доступу: http://www.refotext.com/referat-text-16587-1.html.
Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. – 2016.—Режим доступу:http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.
Голубкова О. А. Использование активных методов обучения в учебном процессе: учебно-методическое пособие. СПб., 1998. 42 с.
Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології.-К.:Академвидав. 2004.- с.7-56.
Зінченко В.І. Використання інтерактивних форм і методів навчання в ході реалізації навчальних програм в початкових класах // Початкове навчання і виховання.-2006,№ 19-21 (95-97).-3 с.
Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. - К.:Укр.енцик лопедія,1995
Стребна О.В., Соценко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи.-Х.:Вид.група "Основа", 2007.-174с.
Телячук В.П., Лесіна О.В. Інноваційні технології навчання в початковій школі.-Х.:Вид група "Основа": "Тріада +",2007.-240с.
Юдин В.В. Педагогическая технология. - Ярославль, 1997.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: АПН, 2002.
Практичне завдання.
Питання №5 Вкажіть, при використанні яких методів активного навчання доцільним буде робота в парах, по три особи чи більше. Наведіть приклад.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
При використанні таких методів активного навчання як : акваріум, рольові ігри, займи позицію доцільним буде робота в парах.
Акваріум
Цей метод є ефективним для розвитку вмінь дискутування в малих групах.
Після того як учитель об'єднав учнів у три-чотири групи (4-6 учнів) і надав кожній із них завдання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр кола (класу), утворивши внутрішнє коло. Поки група займає місце в центрі, вчитель знайомить клас із цим завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.
Учасники та учасниці цієї групи обговорюють запропоновану вчителем проблему таким чином:
один з групи прочитує вголос ситуацію,
група обговорює ситуацію у ході дискутування;
приймається спільне рішення, або підсумовується дискусія.
На цю роботу групі відводиться 3-5 хвилин. Усі інші учні класу не втручаються в обговорення, а лише спостерігають за ходом дискусії — вони знаходяться начебто за товстим склом акваріума.
Після цього група повертається на свої місця, а вчитель ставить класу запитання: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
Який аргумент ви вважаєте найпереконливішим?
Така бесіда триває 2-3 хв., а місце першої групи в "акваріумі" займає інша група та обговорює наступну ситуацію.
Усі групи по очередно мають побувати в "акваріумі", і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.
Наприкінці вчитель має прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення цих навичок – 2-3 хв. У межах „Аква-ріуму2 можна підсумувати весь урок, або, за браком часу, обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
Приклад методу займи позицію:
Студентам пропонується дискусійне питання і просять їх визначити власну позицію щодо цього питання. Розміщують плакати в протилежних кутках кімнати. На одному з них написано "згодний (згодна)", на іншому "не згодний (не згодна)". (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, "треба заборонити палити в громадських місцях" .
Просять учасників стати біля відповідного плаката, залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.
Вибирають кількох учасників і попросять їх обґрунтувати свою позицію або запропоновують всім, хто поділяє одну і ту саму точку зору, обговорити її і виробити спільні аргументи на її захист. Після викладу різних точок зору запитують, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Запропоновують учасникам перейти й обґрунтувати причини свого переходу. Далі просять учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.