Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний технологічний університет
Кафедра обліку, аналізу і оподаткування
Контрольна робота
з дисципліни
«Обліково- аналітичне забезпечення діяльності підприємства»
Перевірила: Виконав(ла)
к.е.н., доцент Студент(ка)
Ткаченко А. А. 2-го курсу
Групи ЗМ-199
Бехер Крістіна Костянтинівна
(ПІП)
Зал. кн. № 20004
Черкаси 2021
Поняття та сутність господарського обліку.
Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.
Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.
Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами — підприємства, організації й установи. їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством
Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи.
Юридичні особи — суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.
Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.
Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи):
спостереження;
вимірювання;
реєстрацію;
групування;
узагальнення.
Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.
Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням. В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.
Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.
Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).
Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.
Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.
Важливі особливості бухгалтерського обліку полягають у тому, що він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації.
Всі юридичні особи, створені в Україні, незалежно від організаційних форм і форм власності, повинні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Це положення засвідчує стаття 29 (Облік і звітність) Закону України "Про підприємства в Україні" від 4 січня 1992 р. № 2032-ХІІ.
Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.
Всі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.
Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік — аналіз — регулювання) виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.
Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.
Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об'єктів обліку.
Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.
Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.
Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.
Точність і об'єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства.
Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості.
Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва.
Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.
Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий.
Натуральні вимірники забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності тощо. Вони мають свої переваги і недоліки. Без натуральних вимірників не можна скласти виробничий план з номенклатури виробів, проаналізувати використання матеріальних ресурсів, балансів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати лише для обліку однорідних об'єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру.
Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу — днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.
Грошовий вимірник застосовують для узагальнення, обчислення вартості об'єктів обліку. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Як і натуральний, грошовий вимірник має певні переваги і недоліки.
Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому.
В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями.
За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на виробничо-господарський, бюджетний і банківський. За об'єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення ці види обліку істотно відрізняються один від одного.
За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, податковий і управлінський.
Фінансовий облік — комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв'язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.
Податковий облік — окремий функціональний облік з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків. Здійснюється для формування показників валового доходу і валових витрат з метою обчислення прибутку і податку.
Фінансовий і податковий облік регулюються законодавством. Він обов'язковий для всіх суб'єктів господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях, підлягає аудиту.
Управлінський облік — процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Здійснюється для формування показників всередині підприємства за центрами відповідальності.
Отже, систему господарського обліку в Україні можна представити за такою схемою.
Поняття про бухгалтерський баланс, його будова.
Кошти підприємства беруть участь у процесі виробництва безперервно. Речовий склад засобів на різних підприємствах неоднаковий, тому для керівництва підприємством потрібно знати, якими засобами воно володіє, з яких джерел вони отримані, для якої мети призначені. На ці запитання дає відповідь бухгалтерський баланс.
Бухгалтерський баланс - спосіб узагальнення й угруповання майна господарства і джерел його утворення на певну дату в грошовій оцінці.
Схематично бухгалтерський баланс являє собою таблицю, складену з двох вертикально розташованих частин: верхня - актив - відбиває майно господарського органу, а нижня - пасив - джерела його утворення.
Основна властивість звіту в тому, що сумарні активи завжди дорівнюють сумарним пасивами. Це обумовлено тим, що при відображенні операцій на рахунках в балансі дотримується принцип подвійного запису.
Подвійна запис - спосіб ведення бухгалтерського обліку, згідно з яким кожна зміна наявності та стану засобів підприємства впливає на підсумки принаймні двох рахунків. Взяті кошти записуються в кредит одних рахунків, отримані - в дебет інших.
Таким чином, при веденні обліку методом подвійного запису діє закон збереження (баланс): сума дебетів всіх рахунків (актив) завжди дорівнює сумі кредитів всіх рахунків (пасив). Це дозволяє легко контролювати правильність ведення обліку: якщо баланс не сходиться, то десь є помилка, яку треба знайти і виправити. Якщо у з'явилися коштів немає реального джерела, то для дотримання формальності все одно кредитується деякий рахунок, з назвою, наприклад, «Прибуток».
Існує виключення для групи так званих «позабалансових» рахунків. Дані рахунки не беруть участь в балансі і служать для обліку активів чи пасивів, що не належать організації, або таких, оцінка яких в обліку утруднена.
Основним елементом бухгалтерського балансу є балансова стаття, яка відповідає конкретному виду майна, зобов'язань, джерел формування майна.
Балансові статті об'єднуються в групи (розділи балансу). Об'єднання балансових статей в групи або розділи здійснюється виходячи з їх економічного змісту. Кожен рядок (стаття) балансу має свій порядковий номер, що полегшує її знаходження, і посилання на окремі статті. Для відображення стану засобів бухгалтерський баланс передбачає дві графи для цифрових показників: на початок і на кінець звітного періоду. У другій графі показується стан засобів та їхніх джерел на дату складання балансу.
Бухгалтерський баланс може бути брутто та нетто, на практиці найчастіше застосовується останній. Баланс-брутто включає в себе регулюючі статті; використовується для наукових досліджень, удосконалювання інформаційних функцій балансу та ін Баланс-нетто - баланс, з якого виключені регулюючі статті: «Амортизація основних засобів», «Амортизація нематеріальних активів» та ін в сучасних умовах зросло значення балансу-нетто, так як він дозволяє визначити реальну величину активів організації. В даний час баланс-нетто є чинною звітною формою.
Існують різні види бухгалтерського балансу, які класифікують за різними ознаками. За часом складання бухгалтерські баланси можуть бути вступні, періодичні та річні, ліквідаційні, розділові, об'єднавчі. Періодичні (поточні) баланси складають періодично протягом всього часу існування підприємства.
За джерелами складання бухгалтерські баланси поділяються на інвентарні, книжкові та генеральні. Інвентарні баланси складають тільки на підставі інвентаризації. Книжковий бухгалтерський баланс - тільки на підставі книжкових записів без попередньої перевірки їх шляхом інвентаризації. Генеральний баланс грунтується на облікових записах і даних інвентаризації. За обсягом інформації баланси поділяються на єдині і зведені. Єдиний бухгалтерський баланс відображає діяльність тільки одного підприємства. За формами власності розрізняють баланси державних, муніципальних, змішаних і спільних, приватних підприємств, а також громадських організацій. По об'єкту відображення бухгалтерські баланси поділяються на самостійні і окремі.
Бухгалтерський баланс повинен відповідати наступним вимогам: правдивість, реальність, єдність, наступність, ясність. Умова правдивості балансу - обгрунтування його показників документами, записами на бухгалтерських рахунках, бухгалтерськими розрахунками і інвентаризацією. Під реальністю балансу розуміють відповідність оцінок його статей об'єктивної дійсності. Єдність балансу полягає в побудові його на єдиних принципах обліку та оцінки. Це означає застосування у всіх структурних підрозділах підприємства єдиної номенклатури рахунків бухгалтерського балансу, однаковий зміст рахунків, їх кореспонденції і т.п. Наступність балансу на підприємстві, існуючому кілька років, виражається в тому, що кожний наступний баланс повинен випливати з балансу попереднього.
Структура балансу.
Всі статті активу і пасиву балансу виходячи з їх економічної однорідності зведені в певні розділи балансу. Актив балансу містить два розділи:
Необоротні активи;
Оборотні активи.
Пасив балансу складається з трьох розділів:
Капітал і резерви;
Довгострокові зобов'язання;
Короткострокові зобов'язання.
Розділи в активі балансу розташовані за зростанням ліквідності, а в пасиві - за ступенем закріплення джерел. Склад розділів балансу і порядок угруповання в них статей регламентуються нормативними актами. У бухгалтерському балансі міститься сукупність моментних показників, що характеризують активи господарства і джерела їх формування на певну дату.
Таким чином, бухгалтерський баланс - це спосіб групування активів господарства за видами і джерелами їх утворення у вартісному вираженні за станом на певну дату. Угруповання економічних ресурсів в активі балансу представлена у таблиці.
Таблиця - Актив бухгалтерського балансу (скорочений)
| Номер розділу | Найменування розділів | Група статей |
| I | Необоротні активи | Нематеріальні активи Основні засоби Довгострокові фінансові вкладення Незавершене будівництво |
| Разом у розділі I | | |
| II | Оборотні активи | Запаси Дебіторська заборгованість Грошові кошти |
| Разом по розділу II | |
У розділі I активу балансу «Необоротні активи» представлені всі довгострокові активи господарюючого суб'єкта: нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення.
Статті групи «Нематеріальні активи» оцінюються в балансі за залишковою вартістю. Залишкова вартість даної групи активів визначається як різниця між первісною (відновлювальною) вартістю і величиною нарахованого зносу.
Також оцінюються статті групи «Основні засоби» за винятком статті «Земельні ділянки». Знос по цьому виду активів не нараховується. У балансі всі основні засоби та нематеріальні активи представлені в одному розділі, незалежно від сфери експлуатації.
За статтями групи "Фінансові вкладення" відображаються вкладення грошових коштів та іншого майна в інші господарські органи на термін більше одного року; за статтею «Капітальні вкладення» - фактичні витрати в незавершеному будівництві.
У розділі II активу балансу «Оборотні активи" відображаються поточні активи декількома групами. У групі «Запаси» окремими статтями представлені оборотні активи сфери виробництва. Сировина і матеріали оцінюються в балансі за фактичною заготівельної собівартості. Витрати в незавершеному виробництві можуть бути оцінені за нормативною собівартістю, за сумою прямих витрат або за фактичної виробничої собівартості. У цьому ж розділі відображаються і предмети обігу: готова продукція і товари відвантажені, витрати майбутніх періодів, які повинні оцінюватися за фактичною собівартістю.
Другу групу поточних активів представляють короткострокові фінансові вкладення в інші організації. Група «Грошові кошти» представлена статтями «Каса», «Розрахункові рахунки», «Валютні рахунки», «Інші грошові кошти».
У цьому ж розділі активу відбивається і дебіторська заборгованість як інших організацій та осіб, так і працівників даного господарюючого суб'єкта.
Пасив балансу складається з трьох розділів (таблиця). Розділ III балансу представлений власним капіталом, а в розділах IV та V відбивається залучений капітал.
1 2 3