КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Міжнародна економіка»
м. Київ - 2022 р.
ЗМІСТ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА 2
ВСТУП 3
1. Взаємодія попиту і пропозиції 5
2. Взаємодія суб'єктів при формуванні ціни 9
3. Особливості конкурентного середовища 15
ВИСНОВКИ 20
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23
ВСТУП
Сучасна змішана економіка покладається на систему ринків і цін. Споживач виступає як учасник голосування і використовує свої гроші як голоси, що примушують виробляти ті речі, які вона потребує. Її голоси конкурують з голосами інших людей, і той, хто має найбільшу кількість голосів, у кінцевому підсумку здійснює визначальний вплив на те, що виробляється, і куди йдуть вироблені товари. Наше завдання полягає у тому, щоб вивчити, як відбувається це витрачання грошових голосів.
Ринкові ціни встановлюються не якимось поважним державним чиновником і не бізнесменом. Щоб у цьому переконатися, розглянемо, що відбулося, коли наука встановила, що печінка корисна при малокрів’ї. Спочатку нирки з незрозумілих причин продавалися за значно вищою ціною ніж печінка, яку відмовлялися купувати навіть за безцінь. Але потім відбулася справжня революція – ціна печінки різко зросла порівняно з ціною нирок, тому що обмежена кількість печінки розподіляється тепер між усіма, хто її потребує, причому все це забезпечує безсторонній механізм попиту і пропозиції. Подібні революції весь час здійснюються на економічному ринку. У міру того, як змінюється людські потреби і бажання, технологія виробництва, запаси природних багатств і інші продуктивні фактори, ринок реєструє зміну цін і кількості реалізованих товарів і виробничих послуг – чаю, цукру і яловичини, землі, праці і машин.
Основи поглядів на ринкову ціну, які розглядаються у даній роботі, закладені видатним англійським ученим Альфредом Маршаллом. Він зробив висновок про безперспективність продовження дискусії з приводу того яка з теорій – трудової вартості чи корисності – є обгрунтованішою. Альфред Маршалл запропонував зосередити увагу на дослідженні закономірностей формування і взаємодії попиту та пропозиції і на цій основі – на формуванні теорії ціни. При цьому ідею граничного відшкодування факторів виробництва він використав для пояснення того, як формується пропозиція товарів, а ідею граничною корисності – для пояснення формування попиту споживачів.
Ринковий механізм – це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція й попит не зрівняються). У цій точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже, зникають ті фактори, що спричинили зміни в ціні. Пропозиція й попит не завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких ринках можуть виникати проблеми із збутом, проте рано чи пізно становище вирівнюється.
Основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна, конкуренція. Вищезазначене підкреслює актуальність теми роботи та її особливості.
1. Взаємодія попиту і пропозиції
У політичній економіці, що обслуговувала адміністративно-командну систему, стверджувалося, що ринкова економіка в умовах капіталізму має хаотичний характер розвитку.
Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції.
Хоча в ринковій економіці можливі прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.
Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки — зниження ціни веде до його зростання.
У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше — між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.
Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.
Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.
Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.
Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.
У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.
Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.
Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з 'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.
Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби.
Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.
У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.
Рівноважна ціна – це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.
Економічні закони попиту і пропозиції відображають інтереси протилежних суб’єктів ринку – виробників (продавців) і споживачів (покупців). Узгодження цих економічних інтересів досягається при перетині кривих попиту і пропозиції. Точка перетину відображає збіг господарських рішень, які приймають виробники (продавці) і споживачі (покупці) в той чи інший момент. Ця точка характеризує стан товарного ринку, при якому вся кількість даного товару при даній ринковій ціні може бути реалізована і має назву точки рівноваги ринку, що визначає рівноважну ціну.
Проілюструємо ціну рівноваги попиту та пропозиції у графічній формі (Табл. 2.1). У таблиці 1 зроблено поєднання аналізу попиту і пропозиції.
Таблиця 2.1
Співвідношення між попитом і пропозицією
| Альтернативи | Можлива ціна за одиницю товару (грн.) | Обсяг попиту (кількість продажу за місяць) | Обсяг Пропозиції (кількість одиниць товару за місяць) | Характер Співвідношення |
| А | 50 | 15 | 65 | Надлишок (+50) |
| В | 35 | 25 | 55 | Надлишок (+30) |
| С | 25 | 40 | 40 | Рівновага (0) |
| Д | 15 | 55 | 20 | Дефіцит (-35) |
| Е | 10 | 65 | 0 | Дефіцит (-65) |
У кожний момент на товарному ринку встановлюється певна рівновага, хоча вона і нестійка. Положення в таблиці, при якому товар продається по 50 грн. за одиницю не може зберігатися тривалий час. При даній ціні виробники будуть щомісяця постачати на ринок 65 одиниць даного товару. Але кількість товару, на яку є реальний попит, при ціні 50 грн. за одиницю становитиме лише 15 одиниць на місяць. У результаті ринкова ціна, як свідчать дані таблиці, буде мати тенденцію до зниження. Це призведе до порушення стану рівноваги на ринку. Зниження рівноважного рівня ціни буде сигналом до скорочення обсягів виробництва і зменшення пропозиції даного товару. За цих умов попит на даний товар зросте, що почне тиснути на ринкову ціну. В результаті рівень ринкової ціни тимчасово підвищиться аж до встановлення нової ціни рівноваги. Нова, більш висока, ринкова ціна виступає стимулом зростання обсягів виробництва і збільшення пропозиції даного товару. Як результат – криві попиту і пропозиції перетнуться.
Отже, ринковий механізм, реагуючи на реальний обсяг попиту через зміну рівня цін, забезпечує відповідну реакцію виробництва і пропозиції. Ринкова рівновага досягається на основі дії всіх суб’єктів ринку в результаті конкуренції.
Ціна
Рис. 1. Взаємодія попиту і пропозиції
У результаті взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції встановлюється ринкова ціна, яка урівноважує обсяг пропозиції і обсяг попиту. У нашому прикладі вона відповідає точці перетину кривих попиту АД і пропозиції ВС (точка Р), яку називають рівноважною ціною, - це ціна 25 грн. за одиницю товару. Тільки при даній ціні реальний обсяг попиту і обсяг пропозиції будуть однакові – 40 одиниць товару за місяць. Тобто ця ціна визначає стан товарного ринку, коли для реалізації пропонується саме така кількість товару, яку споживач готовий купити. При ціні 50 грн. за одиницю товару виникає надлишок пропозиції над попитом у кількості 50 одиниць. За ціною 10 грн. за одиницю товару попит перевищує пропозицію в кількості 65 одиниць, і виникає дефіцит даного товару на ринку. При ціні ринкової рівноваги – 25 грн. за одиницю товару кількість товару, яку споживач хоче купити, дорівнює тій кількості товару, яку виробники хочуть постачати на ринок (продати). І лише за такої рівноважної ціни не буде тенденції до зміни ціни на даний товар (зростання або зниження). Отже рівноважна ціна, або ціна ринкової рівноваги, встановлюється в результаті взаємодії попиту і пропозиції, конкуренції та інших чинників. Проте ця рівновага на товарному ринку є частковою рівновагою. В умовах конкуренції під впливом законів ринкового ціноутворення рівноважна ціна може змінюватися, а отже, може змінюватися ринкова рівновага. Головними чинниками тут є співвідношення обсягу попиту і обсягу пропозиції. Тому випадкове втручання у механізм попиту та пропозиції може завдати шкоди національній економіці. Рівновага на товарному ринку є свідченням досягнення максимальної ефективності розвитку ринкової економіки.
2. Взаємодія суб'єктів при формуванні ціни
Механізм ринкового (конкурентного) ціноутворення діє в умовах, коли свою продукцію пропонує велика кількість незалежних виробників, кожний з яких може задовольнити дуже невелику частину сукупного попиту. У цих умовах кожен узятий окремо виробник не може впливати на ціну на товар, і змушений сприймати ціну при виробленні стратегії своєї поведінки як деякий зовнішній заданий параметр. У цьому головну відмінність конкурентного ціноутворення від олігопольного, при якому виробник може керувати ціною, призначаючи її.
У цих умовах головним керованим параметром виробника стає обсяг виробництва, і він вибирає його так, щоб виробництво відповідало попиту при даній ціні. Іншими словами, якщо розглянути криву попиту і криву пропозиції, то при ціні, що існує на ринку, вони повинні перетнутися (попит повинний збігатися з пропозицією).
Еластичність - міра реагування одної перемінної на зміну іншої.
Міра ступеня цінової еластичності - коефіцієнт еластичності (E). Показує, на скільки %-в зміниться обсяг продажів товару в результаті зміни його ціни на 1 %.
Е = (% зміни продажів) / (% зміни ціни)
У залежності від величини коефіцієнта еластичності розрізняють еластичний і нееластичний попит на визначений товар:
| Спрямованість зміни продажних цін | Характеристика еластичності попиту | |
| Еластичний попит |Е| > 1 | Нееластичний попит |Е| < 1 | |
| Підвищення | Обсяг продажів знижується на більший % | Обсяг продажів знижується на менший % |
| Зниження | Обсяг продажів підвищується на більший % | Обсяг продажів підвищується на менший % |
Досить часто в аналізі використовують розрахунок коефіцієнта перехресної еластичності, що характеризує ступінь чутливості продажів товару А на зміну ціни товару В:
ЕАВ = (% зміни продажів А) / (% зміни ціни В)
Використовуючи вищенаведені формули, у випадках, коли значення еластичності стабільне або квазістабільне (змінюється в прогнозованих межах), можна спрогнозувати зміну продажів у результаті зміни ціни.
Попит буде менш еластичним при наступних умовах:
для даного товару немає або майже немає заміни або відсутні конкуренти;
покупці не відразу помічають підвищення цін;
покупці повільно змінюють свої звички, магазини, постачальників і не поспішають починати пошуки більш дешевих товарів;
покупці вважають, що ріст ціни виправданий підвищенням якості товару, інфляцією і т.п.
Виділяють короткострокову і довгострокову еластичності попиту. Перша — характеризує реакцію попиту на зміну цін на відносно короткому інтервалі часу (дні, тижні, кілька місяців). Друга — на інтервалі часу більш напівроку, року і навіть кілька років. У країнах з нестабільною економікою, типу України, незрівнянно більший практичний інтерес представляє вивчення короткострокової еластичності попиту. Опитування споживачів частіше спрямовані на вивчення саме короткострокової цінової еластичності.
Безумовно, короткострокова еластичність попиту відрізняється від довгострокової. Розходження між довгостроковою і короткостроковою еластичностями приводить до того, що висновки про реальний, а не кон'юнктурний, тимчасовий вплив зміни цін на попит можна зробити тільки через визначений час.
Можна виділити наступні методи визначення цінової еластичності.
1. Обробка статистичної інформації про продаж товарів на різних ринках або на одному ринку, але в різні моменти часу за різними цінами. Для застосування даного методу необхідна гарна база даних, приведена до однакових умов щодо ринкових сегментів, типів споживачів, місць продажу товарів і т.п., що впливають на цінову еластичність. Крім того, на купівельну спроможність споживачів, їхнє відношення до зміни ціни впливають багато факторів зовнішнього середовища (рівень інфляції, валютний курс, регулярність виплати зарплати, діяльність конкурентів і ін.). Частково перебороти зазначені труднощі дає можливість коректне використання відповідних методів математичної статистики. Найбільшу практичну цінність має використання цих методів при визначенні короткострокової еластичності попиту.
2. Постановка цінових експериментів. Якщо не мається надійної статистики щодо впливу рівня цін на обсяг реалізації, то для визначення цінової еластичності можливе проведення спеціальних експериментів. Ціни можуть або мінятися протягом визначеного часу в декількох магазинах, або призначатися різні ціни на однакові товари в декількох магазинах у той самий час. Наприклад, на спробному ринку на невеликий період часу вводиться пятипроцентне підвищення ціни на досліджуваний товар. Якщо виявиться, що це підвищення не відбилося на об'ємі продажів, то воно вводиться на всіх ринках.
Істотно важливим при проведенні цінових експериментів є збереження незмінними всіх інших факторів, що впливають на купівельну поведінку споживачів. В умовах нестабільної економіки це зробити надзвичайно складно.
3. Проведення опитування споживачів з метою з'ясування, при яких цінах вони готові купувати визначені товари. Однією зі складностей даного підходу є те, що часом спостерігається істотне розходження між висловленнями споживачів і їхньою реальною поведінкою на ринку. Крім того, респонденти звичайно схильні занижувати обсяги передбачуваних покупок при високому рівні цін. Як і для попередніх методів, опитування споживачів в основному використовуються для визначення короткострокової еластичності попиту.
4. Побудова економіко-математичних моделей (крім статистичних). Моделювання поведінки людини, переклад на мову формульних залежностей багатьох психологічних і соціальних факторів з виробленням конкретних кількісних рекомендацій, що цікавлять практиків, представляє важковирішену задачу. Такі моделі, скоріше, становлять теоретичний інтерес і в практичному маркетингу не використовуються.
Одним з напрямків дослідження цін є визначення, чи маються на кривій попиту такі цінові точки, у яких цільовий ринок буде особливо чуттєвий до ціни.
Навіть наближені оцінки величини еластичності корисні для рішення наступних практичних задач:
1. Визначення напрямків впливу на ціни з метою збільшення доходу.
2. Зіставлення еластичності для конкуруючих товарів, що дозволяє виявити ті з них, що менш чуттєві до підвищення ціни, тобто демонструють велику ринкову силу.
3. Порівняння еластичності цін на товари, що входять у групу взаємодоповнюючих товарів, що дозволяє призначати збалансовані ціни на окремі товари даної групи.
4. Перехресні еластичності, що дозволяє прогнозувати переміщення попиту з однієї марки товару на іншу.
Крапка, де вони перетинаються, називається крапкою рівноваги.
Ціна, що відповідає цій крапці - рівноважна ціна.
Якщо відомі залежності попиту та пропозиції від ціни D(p) і S(p), для розрахунку рівноважної ціни необхідно вирішити рівняння
D(p) = S(p)
одним з відомих за курсом вищої математики методів (чисельних або аналітичних).
Якщо криві попиту та пропозиції не змінювали свого положення, то рівноважна ціна саме була б ринковою. Насправді ж спостерігаються коливання кон'юнктури, що позначається і на ціні. Докладніше цей процес буде розглянутий нижче, а поки дамо коротке визначення.
Конкурентна ціна - ціна на ринку, що не може бути контрольована жодним з його учасників (виробників і споживачів), ціна росте з ростом попиту при незмінній пропозиції, зменшується з ростом пропозиції при незмінному попиті і залежить, в основному, від різниці між попитом та пропозицією:
Δp = 2(Q - R),
де Q – величина попиту; R - пропозиції.
Для того, щоб зрозуміти всі закономірності формування ціни, підприємцеві необхідно усвідомити, що цінова політика, що він буде проводити, цілком і повністю залежить від конкурентної структури ринку. Звичайно виділяють чотири типи ринку, кожний з яких відповідає одному з видів конкуренції: вільної, монополістичної, олігополістичної конкуренції і чистій монополії.
1. Ринок вільної конкуренції характеризується трьома умовами: наявністю безлічі фірм, коли жодна з них не може зробити значного впливу на рівень поточних цін, тому що кожній належить невелика частка ринку; однорідністю і взаємозамінністю конкуруючих товарів; відсутністю цінових обмежень.
При цьому роль маркетингових досліджень політики цін, системи ФОССТИС (заходи щодо формування попиту і стимулюванню збуту, спрямовані на покупців, агентів і роздрібних торговців), діяльності по розробці товару вкрай незначна, тому що в умовах вільної конкуренції попит на товар цілком залежить від ціни. Справа в тому, що на ринку фігурують безліч фірм і жодна з них не контролює досить помітної частки ринку. Тому при розширенні обсягу виробництва фірма, як правило, ціну не змінює.
У випадку, якщо пропозиція товарів у цілому по галузі зросте, те ціна знизиться, причому це торкнеться усіх фірм галузі незалежно від обсягу їхнього виробництва.
Таким чином, в умовах вільної конкуренції жодна фірма на ринку не грає в ціноутворенні скільки-небудь помітної ролі, а ціни складаються під впливом тільки попиту та пропозиції. Фірмам приходиться орієнтуватися на сформований рівень цін. Однак відомі випадки короткочасного впливу на кон'юнктуру ринку. Для цих цілей використовують стратегію «випадкового» зниження цін, що полягає у встановленні цін спочатку на максимально високому рівні, потім вони повільно знижуються до рівня ринкових цін. За той невеликий період, коли ціни були високими, фірмі усе-таки вдається продати якусь кількість товарів і тим самим збільшити свій прибуток. Стратегія цінового індикатування можлива тоді, коли всю інформацію про якість товару покупець одержує через відносно підвищену ціну. Створюється враження, що висока ціна відбиває витрати, зв'язані з підвищенням якості. Однак через якийсь час покупець переконається в невідповідності реальної якості купленого виробу і ціни і більше не повторить покупки.
Ринків вільної конкуренції дуже небагато, в основному це міжнародний ринок деяких товарів, наприклад, пшениці, лісу, цінних паперів, руд кольорових металів.
2. Ринок монополістичної конкуренції складається з великої кількості фірм, що пропонують свої товари за цінами, що коливається у великому діапазоні. Товари тут не цілком взаємозамінні і відрізняються друг від друга не тільки фізичними характеристиками, якістю, оформленням, але і споживчою перевагою. Різниця між виробами виправдує широкий діапазон цін. Ринковій монополістичній конкуренції властиві три характерні риси: гостра конкурентна боротьба між фірмами; диференціація товарів, що випускаються фірмами-конкурентами, як за рахунок розходжень у споживчих властивостях, так і внаслідок надання неоднакових додаткових послуг; легкість проникнення на ринок. Особливість маркетингу в цих умовах полягає у виявленні специфічних потреб різних сегментів ринку. Велику роль при цьому грає реклама виробу, присвоєння товарам марочних назв. В обстановці монополістичної конкуренції фірма формує ціну на вироблену нею продукцію, з огляду на структуру споживчого попиту, ціни, установлювані конкурентами, а також власні витрати виробництва.
При монополістичній конкуренції фірми використовують різні стратегії ціноутворення.
Найбільш розповсюдженою стратегією є встановлення цін по географічному принципі, коли фірма реалізує продукцію споживачам у різних частинах країни за різними цінами. Причому для цього використовують різні варіанти визначення ціни.
3. Особливості конкурентного середовища
Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам.
Основне завдання і головна функція конкуренції — завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.
Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси. Негативні риси конкуренції. Дрібні виробники витісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюється соціальне, майнове розшарування населення, загострюється безробіття. Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за науково-технічним прогресом.
Конкуренція позбавлена суб'єктивних вад. Підсумки її оцінюють самі споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам. Слід зазначити, що без конкуренції не може діяти закон вартості. Вона є процесом-причиною, що веде до утворення вартості. Цей причинно-наслідковий зв'язок у минулому не визнавався. А саме він визначає сутність закону вартості.
Ще не так давно вважали, що конкурентна боротьба веде до хаосу та анархії. Однак життя спростувало таке твердження. Американський економіст П. Самуельсон у книзі «Економікс» зазначає, що «конкурентна система — це складний механізм невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, механізм зв'язку, що служить для об'єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Без допомоги центральної служби розвідки ця система вирішує одну з найскладніших проблем, яку тільки можна уявити: проблему, що охоплює тисячі невідомих змінних і відносин. Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвинулася, і, подібно до людської натури, змінюється. Водночас вона задовольняє не меншою мірою першу вимогу, що пред'являється до будь-якого соціального організму: вона здатна вижити».
Отже, конкуренція — головна ознака ринкової економіки.
На ринку чистої монополії панує тільки один продавець. Це може бути приватна фірма або державна організація (наприклад, міністерство зв'язку). Використовуючи державну монополію, можна різко збільшити споживання товару тими групами населення, що не зможуть його купити за повну вартість (установивши ціну нижче собівартості), і навпаки, ціна установлюється високою з метою обмеження споживання продукту.
Приватна фірма-монополіст сама визначає ціни на свою продукцію, не орієнтуючись на цінову політику інших фірм. Тим часом, з досвіду США, де монополії дозволені, наприклад, у таких галузях, як електроенергетика, відомо, що підвищення тарифів повинне бути погоджене з місцевою владою.
Володіючи великою волею у встановленні цін, фірма визначає оптимальний рівень ціни усе-таки виходячи з попиту на свою продукцію. Тому цінові стратегії, здійснювані фірмами, будуються на принципі цінової диференціації. Дотримуючись цього принципу, фірма продає товар або послугу за різними цінами незалежно від розходжень у витратах. Дискримінаційні ціни існують у різних формах.
Диференціація по групах покупців. Різним групам покупців той самий товар або послуга продається за різними цінами (іноді надається безкоштовно). Наприклад, проїзд на міському транспорті пенсіонери, працівники податкових інспекцій, військовослужбовці не оплачують. Музеї продають квитки зі знижкою дітям, учням, пенсіонерам.
Диференціація по варіанту товару або послуги. Різні варіанти товарів і послуг продають за різними цінами без обліку різниці у витратах. Так, вартість перельоту Київ — Львів комерційним рейсом у кілька разів дорожче, ніж звичайним рейсом компанії Українські авіалінії.
Диференціація по території. Товар реалізується в різних місцях за різними цінами незважаючи на те, що витрати, зв'язані з доставкою, однакові.
Диференціація за часом. Ціни на товари і послуги різні по сезонах, місяцях, днях тижня і навіть часу доби. Так, оплата міжміських телефонних переговорів у нічний час нижче, ніж у денний.
Стратегія множинних цін заснована на тому, що фірма-монополіст у результаті аналізу кривих попиту кожної групи споживачів призначає для кожної групи максимально високу ціну, яку тільки готові заплатити за товар. У деяких розвинених країнах ця стратегія заборонена законом.
Стратегія сегментації ринку базується на неоднорідності покупців і попиту в межах окремого сегмента ринку або на різних ринках. Ця стратегія виражається в наданні знижок покупцям іншого ринку. У цьому випадку велика частина продукції продається на першому ринку за цінами, що відшкодовує усі витрати і забезпечує визначений прибуток. На другому ринку (іноді за кордоном) цей товар реалізується за зниженими цінами. Така стратегія характерна для продажу енергоносіїв, автомобілів, лісу, верстатів. У випадку, якщо другий ринок розташований за межами країни, де знаходиться фірма-монополіст, подібна політика називається демпінгом. Уряди більшості країн, у торгівлі з якими застосовуються демпінгові ціни, обмежують увіз дешевих товарів, що підривають розвиток національної промисловості.
Тим часом фірмі-монополістові не завжди вигідно прибігати і до установлення високої ціни, тому що через це вона може привернути увагу конкурентів або викликати введення державного регулювання цін, а також утратити частину покупців.
Таким чином, фірма повинна пам'ятати, що якщо ціни на її продукцію часто приходиться переглядати; у цінах недостатньо враховується інформація про попит, конкурентів, покупців і т.п.; велика частина товару реалізується на розпродажі наприкінці сезону за зниженими цінами; попит на товари еластичний; велика частина покупців чуттєва до ціни і залучається низькими цінами конкурентів, те цінова стратегія обрана нею невдало і варто продумати перехід до іншої політики цін.
Відзначимо, що в реальній економічній ситуації складно побачити будь-який зазначений тип ринку в чистому виді. Адже фірма може з одним своїм товаром виступити на ринку чистої монополії, а з іншим — на конкурентному ринку. Складніше обстоїть справа з олігополією, у надрах якої можлива поява як монополій, так і вільної конкуренції. Варто пам'ятати, що аналіз ринку конкуренції сам по собі не може дати готових рецептів установлення цін; він необхідний насамперед для визначення закономірностей ціноутворення в залежності від співвідношення попиту та пропозиції.
ВИСНОВКИ
Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку – як форми організації і функціонування економічних зв’язків господарюючих суб’єктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.
Об’єктивними умовами існування і функціонування ринку є товарне виробництво – основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокрлеменість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб’єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.
Щодо структури ринку, то її розглядають з різних точок зору, що пов’язано зі складною системою господарських відносин. Залежно від економічного призначення розрізняють ринок ресурсів (засобів виробництва),ринок продуктів(предметів споживання),ринок праці(робочої сили) та ринок капіталів (грошовий).Структура ринку з точки зору територіального підходу являє собою: внутрішній ринок – місцевий, регіональний, національний, зовнішній ринок – транснаціональний та світовий.
З урахуванням конкретних видів товарів і послуг виділяють ринок спеціалізованих товарів (промислових, продовольчих, комп’ютерів, бавовни, цукру та ін.) та ринок спеціалізованих послуг (страхування, консультативні послуги тощо).
Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово – збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність – чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.
Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.
Відтворюючи ринкові інститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може затягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе значення.
Попит і пропозиція є головними чинниками ринку, що формують ціну. Попит – це та кількість продукту, яку споживачі спроможні придбати на ринку за певну ціну. Пропозиція – це кількість продукту, яку виробники можуть доставити на ринок у певний час і за відповідну ціну.
Під графіком попиту ми розуміємо таблицю, що показує, які кількості певного товару при змінних цінах і постійних інших умовах купуються людьми за певний проміжок часу. Це співвідношення, накреслене у вигляді діаграми, представляє криву попиту.
Якщо виключити окремі випадки, якими можна нехтувати, то можна сказати, що чим вища ціна, тим менша кількість товару, на яку пред’являється попит, і навпаки. Майже всі товари підлягають дії цього “закону поступового спадання попиту”.
Крива або графік пропозиції відбиває відношення між ціною і кількістю товару, яку виробники за інших умов виявляють готовність продати. Як правило, хоча й не завжди, криві пропозиції спрямовані вправо догори, оскільки підвищення ціни тягне за собою зростання пропозиції.
Під впливом попиту і пропозиції на певний товар встановлюється ціна ринкової рівноваги (рівноважна ціна). Ринкова рівновага може бути досягнена лише при такій ціні, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. При будь – якій ціні, що перевищує зрівноважуючи ціну, яка визначається перетином кривих попиту і пропозиції, кількість товарів, у межах якої виробники прагнуть продовжувати поставки, перебільшить кількість товарів, на яку споживачі мають намір і далі пред’являти попит; утворюється тиск на ціни у бік їх зниження, і сама діяльність деяких продавців буде підривати існуючий рівень цін. Аналогічно до цього ми можемо показати, що коли ціна опуститься нижче від рівня рівноваги, вона відчує тиск у бік підвищення.
Конкурентне ціноутворення забезпечує розподіл обмеженої кількості товарів між тими, хто має у них потребу, яка підтверджена грошовими голосами. Допомагаючи розв’язати проблему: для кого передбачено товари, - воно поряд з тим подає сигнали, які вимагають внести зміни у розв’язання питань: що повинно вироблятися як повинні вироблятися товари? Але кожен поодинокий ринок сприяє лише “частковому” розв’язанню цих проблем, оскільки не можна ігнорувати той факт, що він взаємопов’язаний з ринками інших товарів і ринками факторів виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Архієреєв С.І., Деркач М.М., Козуб Д.А. Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т"— Х.: НТУ "ХПІ", 2003. — 176 с.
Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Чернігівський держ. технологічний ун-т. — Чернігів: ЧДТУ, 2014. — 187 с.
Варналій З.С., Сергійко О. В., Хмелевська Л. П. Мале підприємництво України: моніторинг, інфраструктура, кадри / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. — К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2012. — 60 с.
Варналій З.С., Сергійко О.В. Мале підприємництво в країнах з перехідною економікою (проблеми державної підтримки) / Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. — К., 2019. — 65 с.
Васенко В.К., Комісар С.Б., Малікова І.В., Полятикіна Л.І., Шалигіна І.В. Основи малого бізнесу і підприємницької діяльності. — Суми: ВАТ СОД видавництво "Козацький вал", 2012. — 185 с.
Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2011. — 496 с.
Витвицький Я.С., Витвицька У.Я., Данилюк М.О., Устенко А.О., Циглик І.І. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів, які навч. за освітьо-професійною програмою бакалавра з напряму "Економіка та підприємництво" / Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 2012. — 320 с.
Вілкул Ю. Г. Основи економічної теорії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти. — Кривий Ріг : Мінерал, 2011. — 260с.
Горобчук Т.Т. Мікроекономіка: Навч.-метод. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл., що навчаються за освітньо-проф. програмою підготов. бакалавра напрямку "Економіка і підприємництво" / Житомирський інженерно-технологічний ін-т. — Житомир: ЖІТІ, 2012. — 318 с.
Гріфін Рікі В., Яцура В Основи менеджменту: Підруч. для студ. екон. спец. — Л.: БаК, 2011. — 624 с.
Добжанський Р.В. Роль держави у підтримці та розвитку малого та середнього бізнесу європейських країн та перспективи України. — К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2013. — 115 c.
Донець Л.І. Підприємництво в умовах трансформації економіки в Україні: мотивація, маркетингова орієнтація, ефективний менеджмент / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі. — Донецьк: Джерела, 1999. — 343 с.
Задоя А.О. Мікроекономіка. Курс лекцій та вправи: Навч. посіб.. — 2.вид., стер. — К.: Знання, 2002. — 211 с.
Злупко С. М. Основи історії економічної теорії: Навч. посіб.. — Л. : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. — 628с.
Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 2016. — 405 с.
Кредісов В.А. Підприємництво в Україні: суть, типи та умови формування. — К.: Знання України, 2013. — 68 с.
Мочерний С. В, Єрохін С. А., Каніщенко Л. О., Синишин І. М., Устенко О. А. Основи економічної теорії: Посібник для студ. вищих навч. закладів / С. В. Мочерний (ред.). — К. : Видавничий центр "Академія", 2011. — 471с.
Орищак Я. Основи курсу "Макроекономіка": Лекції, семінарські заняття та завдання для самостійної роботи. — Т.: Підручники і посібники, 2011. — 120 с.
Рудавка С. І., Ольшевський Л. Б. Основи економічної теорії: Навч. посібник для студ. вищих мед. закл. освіти ІІ-ІV рівнів акредитації. — 3. вид., перероб. і доп. — Вінниця : Тезис, 2013. — 340с.
Тимочко Н.О. Тексти лекцій з курсу "Економічна історія України" / Київський національний економічний ун-т. Кафедра історії економічних учень і економічної історії. — К.: КНЕУ, 2012. — 131 с.
Франчук В.І. Основи менеджменту: Навч. посібник. — Львів: Каменяр, 2017. — 95 с.
Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. — К.: Академвидав, 2013. — 608 с.