Ім'я файлу: программа дослідження методика1.docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 26.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 26.05.2022
скачати
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра соціальної роботи та психології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Методика соціальних досліджень»
на тему «ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ (Молодіжне безробіття в Україні на сучасному етапі)»
Виконала студентка 4 курсу,
групи СН-216
спеціальності «Соціальна робота»
Ілляшевич Катерина________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Баршацька Г.Ю.____________
Національна шкала ________________
Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
м.Запоріжжя
2020 рік
ПЛАН
Розділ I – методологічний…..……………………………..…………3
Розділ II – процедурний…………………………………….……….18
Інструментарій опитування (анкета)…………………...………...29
Список використаних джерел………………………..……………35
Розділ I – методологічний
Актуальність. На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається загострення проблем зайнятості. Економічна криза, яку нині переживає Україна негативно впливає на ринок праці. В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості безробітних. За даними Міжнародної організації праці, маємо близько 1 млрд. осіб, або третину робочої сили безробітних (до 150 мільйонів) та неповністю, зайнятих. Незмінно високою залишається кількість безробітних в Європейському Союзі, їх нараховують майже 16 мільйонів, що становить дев'ять-десять відсотків від загальної кількості працездатного населення. Пошуки першого робочого місця, невідповідність рівня та якості отриманої освіти професійним обов'язкам, відсутність досвіду роботи, невідповідність запитів молоді та пропозицій роботодавців посилюють напруження на ринку праці. Недостатня увага з боку держави до таких проблем, відсутність системної програми регулювання, законодавча неврегульованість можуть стати підґрунтям для соціальних та політичних потрясінь. Ці питання актуальні для багатьох країн. Так, нині в європейських країнах склалася критична ситуація на ринку праці, коли доводиться балансувати між задоволенням попиту співвітчизників на працю та економічною доцільністю залучення дешевшої робочої сили іноземних мігрантів. Для збільшення зайнятості та працевлаштування молоді вживаються заходи на кшталт закону про тимчасовий найм та закріплення за роботодавцем права без попередження звільняти молодих працівників з їхнього першого робочого місця (від якого уряд Франції змушений був відмовитися під тиском студентських протестів). Кількість молоді, яка отримує роботу у такий спосіб, справді значно зростає, однак скорочується чисельність молоді, яка має постійну роботу. Нині в Італії половина найманих працівників молодших 30 років має лише короткотерміновий (на три-чотири місяці) контракт з роботодавцем.
Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих(тіньова зайнятість) і деструктивних (кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну структури ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості). З поглибленням соціально-економічних перетворень нині фундаментальне значення людської праці в розвитку суспільства набуває дедалі більшої ваги. Ускладнюються уявлення щодо особистості сучасного працівника, глибинних основ прояву його мотивації до трудової діяльності. Дослідження соціальних проблем, ціннісних орієнтацій та спонукальних мотивів до різних моделей поведінки на ринку праці дають змогу не лише проаналізувати ситуацію на ньому та виробити механізми та важелі впливу, але й закладають базис для з'ясування передумов підвищення якості людського капіталу та конкурентоспроможності робочої сили як новітнього чинника економічного розвитку та національної конкурентоспроможності.
Проблема безробіття молоді все більше привертає до себе увагу вчених і практиків. Багато дослідників в своїх працях аналізують становище зайнятості населення України. Питання безробіття вивчали такі автори як Бочарова В.Г., Перепелиця М.Л., Скуратівський В.А., Палій О.М., Капська А.Й., Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р, Александрова О.Н., Боголюбова, Васильєва Н.Л., Тетерский С.В., Шакурова М. та інші.
Стадник В.К., Зволінський О.В., Любаренко Г.С. в своїй праці "Прогнозування ринку праці в контексті проблем молодіжного безробіття" звернули увагу на причини безробіття молоді. Дослідники стверджують, що якісна незбалансованість робочої сили з робочими місцями, слабке регулювання ринку, недостатня сфера прикладання праці призводять до того, що молодь, як найбільш соціально уразлива група працездатного населення перетворилася в основне джерело поповнення незайнятого населення. Внаслідок збільшення обсягу пропозиції робочої сили з боку молодих людей посилюються труднощі їх працевлаштування на ринку праці.
Досліджуючи безробіття сільської молоді, вчені стверджують, що насамперед воно пов'язане з відсутністю концептуальних підходів розвитку сфери зайнятості і стратегії розвитку в цілому. Відмова держави від регулювання найважливіших соціальних і економічних завдань призвела до різкого зниження рівня життя населення, рівня загальної і професійної освіти молоді в цілому.
Наукове завдання полягає у теоретичному та емпіричному з’ясуванні проблем молодіжного безробіття в Україні на сучасному етапі.
Проведений аналіз сучасних наукових праць дав змогу сформулювати гіпотезу дослідження, згідно з якою: внаслідок економічної кризи в Україні значно збільшилася кількість безробітних; подолання безробіття можливе при економічній та політичній стабільності в нашій державі.
Мета дослідження полягає у теоретичному вивченні та обґрунтуванні проблеми безробіття молоді.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
Визначити поняття молоді в Україні;
Теоретично та емпірично охарактеризувати молодь, як окрему специфічну категорію населення;
Виявити особливості проблем становлення та розвитку молоді;
Дослідити думки молоді щодо подолання безробіття.
Об’єкт дослідження – українська молодь.
Предмет дослідження – особливості молодіжного безробіття в Україні на сучасному етапі.
Понятійний апарат соціологічного дослідження:
Молодь — соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану.
Безробіття — це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Зайнятість — це діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Згідно з Законом України «Про зайнятість населення», зайнятість — незаборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею і продажем трудових послуг працівників (послуг праці).
Повна зайнятість — стан економіки, за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його, тобто такий стан, за якого немає незайнятих, які бажають працювати.
Неповна зайнятість — зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного і структурного характеру без припинення трудових відносин.
Молодь - головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальних, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.
Соціологи зазначають, що молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспільства, яка за своїм складом дуже неоднорідна, має внутрішню диференціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віковими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структурі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства.
Взагалі, поняття "молодь" досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Зокрема, М.П. Перепелиця зазначає, що: "Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства".
Вважається, що в якості особливої соціальної групи молодь виділяється в період початку індустріальних революцій в кінці XVII - початку XVIII ст. В результаті цього процесу відбулися кардинальні зміни у взаєминах між сім'єю і виробництвом, пов'язані з ускладненням процесу виробництва. До цього часу глава сімейства мав можливість передавати своє ремесло синові в рамках домашнього, сімейного виховання і навчання. Процес ускладнення виробництва, розвиток мануфактурного і фабричного виробництва призвели до необхідності професійного навчання.
У традиційному суспільстві як тільки підліток приступав до роботи, допомагаючи батькам, він ставав дорослим. Досить молоді за віком люди не виділялися в той час в особливу соціальну групу молоді. Походив прямий перехід від дитячого віку до дорослого.
В індустріальних типах суспільства стали розвиватися соціальні інститути освіти: ремісничі училища, університети, які представляли собою необхідний етап професійної соціалізації.
Відповідно, в суспільстві стала виділятися особлива соціальна група, що складається з представників молодого покоління, які відривалися від сім'ї, отримували професійну освіту різного рівня, під час навчання не знайшлась повної незалежності, тобто не могли вважатися дорослими. Їх соціальне становище, соціальний статус був перехідним: вже не діти, але ще не дорослі.
Дану групу з соціологічної точки зору і прийнято розглядати в якості молоді.
Молодь являє собою велику соціальну групу, що виділяється на основі наступних критеріїв: вік, становище в суспільстві, специфіка соціально-психологічного складу.
Перший критерій виділення молоді - вік.
Громадські організації (ООН, ЮНЕСКО) відносять до соціальної групи молоді юнаків і дівчат у віці від 17 до 25 років.
Американські соціологи визначають період молодості з 12 до 24 років, при цьому розділяють період молодості на "юнацтво" (з 12 до 18 років) і "вік молодих дорослих" (з 18 до 24 років).
У зв'язку з ускладненням процесу виробництва, подовженням періоду включеності молоді в процес утворення, ускладненням процесу соціалізації особистості в 1970-1980-і рр. істотно розсунулися вікові межі молоді: нижня межа знаходиться між 14-16 роками, верхня - між 25-30, а в деяких країнах - між 30-35 роками.
У період інституціоналізації наукової та освітньої дисципліни "Соціологія молоді" в Радянському Союзі, вікові межі молоді визначалися проміжком в 14-28 років.
Межі молодіжного віку обумовлені в першу чергу особливостями підготовки і вступом молодих людей у доросле життя.
У нормативних правових документах держав фіксуються права і можливості молодих людей займатися самостійною професійною діяльністю і нести відповідальність за власні дії.
У радянському законодавстві права молоді люди набували в 16-18 років, цей факт і визначав нижню межу молодіжного віку.
Верхня межа молодіжного віку в різних країнах різниться залежно від рівня соціально-економічного розвитку країни.
Другий критерій виділення молоді - становище в суспільстві. Становище молоді в суспільстві зв'язується вченими з початком включення молодих людей у суспільне виробництво, тобто в трудову діяльність. Більшою мірою період молодості збігається з періодом отримання освіти і початком трудової діяльності. Соціальне становище молодих людей характеризується високим рівнем соціальної мобільності, необхідністю визначення соціального статусу, неповною економічною активністю.
Третій критерій виділення молоді - специфіка соціально-психологічного складу, яка витікає з урахування особливостей психологічного розвитку молодих людей. Психологічні особливості молоді обумовлені віковими межами молодого покоління як соціальної спільності. Вчені вважають, що приблизно в 14 років людина поступово починає усвідомлювати свої соціальні зв'язки, своє місце в соціальній групі та суспільстві. До 18 років закінчується формування основних психофізичних особливостей людини, а до 24 років завершуються процеси росту в людському організмі, відповідно, зміни в психіці поступово загасають.
У психологічному плані молодість являє собою період формування характеру і самоідентифікації, що пов'язано з формуванням самосвідомості, світогляду, почуття відповідальності.
Формування характеру молодої людини супроводжується розвитком акцентуацій (домінуючих рис), які згодом згладжуються в міру дорослішання. До основних типів акцентуації відносяться: застрявання, емотивність, педантичність, тривожність, демонстративність, збудливість, екзальтованість.
Кожен тип акцентуації обумовлює особливі соціально-психологічні якості в молодих людях.
Застрявання відображається в схильності до "застрявання афекту", до маячних реакцій, нав'язливим ідеям, агресії.
При емотивному типі акцентуації у молодих людей швидко і різко змінюється настрій по незначному для оточуючих людей приводу.
Педантичність увазі переважання чорт педантизму, молодим людям важко переключатися з однієї емоції на іншу, часто спостерігається злобно-тужливий настрій, агресивність, роздратування.
Тривожність властива сором'язливим, лякають відповідальності молодим людям, які недооцінюють, применшують свої здібності, не впевнені в собі.
При демонстративної акцентуації у молодих людей сильно виражений егоцентризм, прагнення постійно бути в центрі уваги (у тому числі і за рахунок асоціальних вчинків).
При збудливості спостерігається схильність до підвищених імпульсивних реакцій у сфері потягу.
Екзальтованість близька до демонстративному типу акцентуації, однак тут порушення йдуть на рівні емоцій, тобто пов'язані з темпераментом.
В цілому можна виділити наступні соціально-психологічні особливості, властиві молодим людям у тій чи іншій мірі: формування почуття дорослості, самооцінки, світогляду; високий ступінь емоційності в поведінці і відносинах з іншими людьми; орієнтація на внутрішні проблеми і схильність до самотності; прагнення до самостійності; юнацький максималізм.
Закон "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (1993 р.) визначав молодь як групу населення віком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.
Безробіття - це соціальне явище, суть якого полягає в невикористаності суспільством активної працездатної частини населення. Воно притаманне негуманним системам з некерованою і частково некерованою ринковою економікою і виникає внаслідок банкрутства або ліквідації підприємств, реформування, структурної перебудови різних галузей народного господарства. Безробіття може охоплювати велику кількість людей працездатного віку, які з не залежних від них причин і всупереч їх бажанню виключені з виробничого процесу і не мають заробітної плати. За умов зміни соціально-економічних відносин у напрямі ринкової економіки структуру працюючого населення вражає багатоваріантне приховане безробіття. Саме таким є безробіття в Україні, яке не можна вважати закономірним результатом науково-технічного прогресу, технологічних нововведень та наслідків конкуренції на ринку праці, що спостерігається в передових зарубіжних країнах. Характерною особливістю прихованого безробіття є те, що будучи спричинене руйнівними процесами в економіці, воно являє собою деструкцію найбільш передових, перспективних кваліфікованих трудових ресурсів. Приховане безробіття може існувати у вигляді оплачуваного безробіття або безстрокових відпусток, неповного робочого тижня, скороченого робочого дня та ін. Нерідко з метою зняття соціальної напруженості в суспільстві та через брак матеріальних коштів для кардинального розв'язання цієї проблеми владні структури свідомо підтримують функціонування прихованого безробіття. Така політика призводить до конфліктів та різних соціальних потрясінь. Для врегулювання цього питання в Україні діє закон "Про зайнятість населення" (1991), який визначає право громадян на працевлаштування, підготовку, перепідготовку й одержання інформації у сфері зайнятості.
Закон визнає безробітними громадян працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідних робочих місць, зареєстровані у державній службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Законом передбачено надання державних пільг безробітним, розроблено процедуру їх працевлаштування.
Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом. Всі країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціально орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних не була меншою 0,6% загальної кількості робочої сили. Взагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати біля 10% і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна. В класичній теорії існує поняття "класичного безробіття", яке є результатом занадто високої ставки заробітної плати по відношенню до тієї, яка врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад, профспілками. Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу.
Безробіття недостатнього попиту (циклічне безробіття) пов'язане з коливаннями ділової активності (економічним циклом) і виникає тоді, коли падіння сукупного попиту на продукцію, що випускається, викликає падіння сукупного попиту на працю в умовах негнучкості реальної заробітної плати у бік її зниження.
Сезонне безробіття подібне до циклічного у тому, що його також породжують коливання у попиті на працю. Проте у даному випадку ці коливання можна регулярно прогнозувати і протягом кожного року вони повторюються за одним зразком. Наприклад, попит на сільськогосподарських робітників падає щороку після посівної і залишається низьким до початку збирання врожаю Так само попит на будівельників падає протягом зимових місяців. У деяких галузях промисловості попит на робітників теж падає у ту пору року, коли підприємства займаються переоснащенням для щорічного оновлення моделей продукції. Прикладом можуть бути автозаводи (нові моделі автомобілів) або підприємства (модні фасони одягу). Роботодавці з таких підприємств, реагуючи на сезонні зміни, теж воліють звільняти працівників, а не знижувати ставки зарплати чи скорочу вати час роботи, що пояснюється тими ж причинами, що й при циклічному безробітті. Виділяють ще добровільне та вимушене, приховане, нормальне і оптимальне безробіття.
Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням в зв'язку з незадоволенням рівнем оплати праці, умовами роботи; через психологічний клімат в колективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації. Його рівень залежить від стадії економічного циклу (підвищується під час буму і знижується під час спаду в економіці країни), престижності професії, рівня кваліфікації, належності до тієї або іншої соціальної групи населення.
Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Таким чином тільки частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними в результаті перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру. Прикладом вимушеного безробіття може бути факт звільнення адміністрацією небажаного працівника.
Молодіжне безробіття охоплює віковий період від 16 до 30 років. Це можуть бути підлітки, які отримали неповну середню освіту і молоді люди з дипломами про закінчення ВНЗ. Їх об'єднує те, що вони не мають досвіду і навичок роботи.
З точки зору проблем ринку праці молодь неоднорідна і за віком, і за освітнім рівнем, і за якісним складом своїх цілей і потреб. У зв'язку з цим в соціальній групі "молодь" можна виділити, щонайменше, чотири підгрупи, для яких характерні специфічні проблеми.
У віці 14-16 років у молодих людей дещо тьмяніє авторитет вчителів та батьків. На перший план виступають авторитети у новій сфері спілкування - трудовий. Це вік становлення особистості, засвоєння індивідом цінностей, норм, зразків поведінки, властивих даному суспільству. Необхідно зробити зусилля на те, щоб у молодої людини склався стійкий стереотип в оцінці та ранжуванні потреб як у трудовій, так і в дозвільній сфері життєдіяльності.
Для 16-18-річних необхідна поведінкова і професійна переорієнтація. У сучасних умовах для молодих людей цього віку характерне прагнення адаптуватися до нових умов життя. Вони готові до зміни професії, приймають ринкові відносини як об'єктивні, шукають способи пристосуватися до них.
18-23-річні, як правило, мають середню освіту і професію. У багатьох випадках професія виявляється незатребуваною, і в цьому випадку гостро постає питання професійного перенавчання, а іноді і професійної реабілітації. У цей період необхідний цілий комплекс заходів по соціальному забезпеченню нормального включення в процес виробництва.
Серед молоді старше 23 років, вперше входить у ринок праці, значну частку складають випускники вищих навчальних закладів. Проблема працевлаштування випускників вищої і середньої спеціальної професійної школи набуває все більшої гостроти і іноді виділяється навіть на далеко несприятливому фоні працевлаштування представників інших груп молоді. Після 23 років у житті молодих людей частіше настає період досягнення трудової і соціальної стабільності, економічної самостійності та професійного самовизначення.
Сьогодні більша частина підлітків та молоді - майбутніх шукачів на ринку праці - психологічно не готова до складається в економіці ситуації. Соціальні педагоги та психологи вказують на такі орієнтації нинішнього підростаючого покоління, як небажання влаштовуватися після навчального закладу на непрестижну, низькооплачувану роботу. У виборі професій домінують спеціальності бізнесмена, брокера, економіста, юриста, працівника торгівлі, кооператора. Інші професії, в першу чергу робочі спеціальності, залишаються, за оцінками підлітків, поза ринкових відносин. У пошуках роботи юнаки та дівчата хочуть отримати одразу все або нічого.
Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь - це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот. Соціальні проблеми, тобто суперечності, що потребують свого вирішення на шляху соціального становлення молоді, наявні у всіх сферах її життєдіяльності. За даними багатьох соціологічних досліджень, у нинішніх умовах молоде покоління найбільше стурбоване економічними проблемами. Освіта для більшості молодого покоління стає засобом підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, прискореного соціального становлення взагалі. Тому юнаки та дівчата, визначаючись із вибором професії, зважають не лише на свої уподобання, а й враховують попит на спеціалістів відповідного профілю, географію попиту на робочу силу відповідної кваліфікації тощо. Проте вони змушені також брати до уваги й витрати, неминучі під час набуття освіти. Тобто молодь звертає увагу на місце розташування навчального закладу, матеріальні умови навчання, рівень оплати тощо. Вона нерідко змушена вирішувати паралельно іноді досить складні проблеми ще задовго до вступу до навчальних закладів. Але слід також зазначити, що й набуття середньої освіти, яке, як правило, залежить від працелюбства, настанов у батьківській сім'ї тощо, часто ускладнюється включенням підлітків у трудову діяльність з метою підтримки матеріального рівня сім'ї, віддаленістю населених пунктів у сільській місцевості від середніх шкіл, проблемами сільської школи і т.д.
Як зазначають фахівці, протягом довшого часу молоді відводилось другорядне місце у сфері праці, що, як наслідок, посилювало її матеріальну та психологічну залежність від старших поколінь. Нині близько 90% молодих людей живуть на частковому або повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молодого покоління при переході до ринково орієнтованої економіки розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили.
Загалом для процесу професійного самовизначення молоді нині характерні такі особливості: зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни, поява праценадлишкових та праценедостатніх сфер; посилення прихованого і явного безробіття у молодіжному середовищі; розтягування у часі періоду набуття освіти і наявність різних можливостей її здобуття; низький престиж освіти взагалі; масовий характер вимивання молоді з виробничих структур у сфери приватного бізнесу, пов'язані насамперед з комерційною діяльністю невиробничого напрямку; використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'язаний з цим процес декваліфікації молоді, особливо тієї її частини, яка лише починає трудову діяльність; загострені прояви соціальної нерівності, які торкаються шансів різних категорій молоді у виборі професійної освіти та місця праці. Науковці зазначають, що проблема економічного самовизначення молоді складається з декількох підпорядкованих проблем, таких, як: необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді; можливість соціального просування; досягнення економічної самостійності. Соціологічні дослідження свідчать, що нині існує відчутна нерівність серед молоді у можливостях набуття загальної освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, виборі місця праці. Причин цих явищ є багато: це і соціальні наслідки демографічних, організаційних, структурних диспропорцій в межах цілої країни, які утворювались історично і поглиблювались в умовах економічної кризи, і зростання соціальної нерівності в усьому суспільстві, що особливо позначається на молоді, і відсутність сильної державної соціальної політики тощо.
Наприклад, у порівнянні з міською молоддю у сільських хлопців та дівчат невисокі можливості набуття якісної освіти, престижних місць працевлаштування, змістовного проведення дозвілля. Все це сприяє помітному зменшенню питомої ваги молоді у складі сільського населення, її масовому переміщенню у міста і перетворенню сільської молоді в них на маргінальний прошарок. Відносно новим явищем стає дальше погіршення економічного стану молоді. Це стосується виконання нею фізично важких, шкідливих і непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, отримання мінімальної за робітної платні.
Так, наприклад, середня заробітна платня молодих робітників складає нині лише 60% від середньоукраїнського рівня і є вдвічі нижчою від величини мінімального споживчого бюджету для юнаків і дівчат. Наслідком цього є падіння рівня життя молоді в цілому, що спонукає молодь вдаватися до підробітку крім основної роботи чи навчання. Тому вторинна (додаткова) зайнятість молоді стає для неї правилом. Але з огляду на те, що вторинна зайнятість здійснюється переважно у неформальній або тіньовій економіці, молодь стає там об'єктом визиску та посиленої експлуатації. Сьогодні у тіньовому секторі економіки працює 21% молодих людей у віці 15-28 років; у віці ж 20-28 років цей відсоток зростає до 25.3. Найбільш поширеним в усіх групах молоді великих міст є надання послуг приватним особам; цим займається нині від 40 до 47 відсотків молоді.
Молодь - це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот. Соціальні проблеми, тобто суперечності, що потребують свого вирішення на шляху соціального становлення молоді, наявні у всіх сферах її життєдіяльності.
Мета молодіжної політики у цій сфері - вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, в тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування юнаків і дівчат. Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зростання молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування.
Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватись через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки.
1 2 3