Ім'я файлу: К.Р Ц.Б Васильєва А.Д. 071-18з-1.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 30.09.2021

Міністерство освіти та науки України

НТУ “Дніпровська політехніка”

Контрольна робота

З дисципліни: “ЦИВІЛЬНА БЕЗПЕКА”

Студентки

071-18з-1

Васильєвої А.Д

Номер залікової книжки:281839

М.Дніпро

2021р.

Варіант 9

9,19,29,39,49,59,69,79,89.

  1. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (Стаття 14) працівник зобов'язаний:
    - дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
    - знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
    - проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.


  1. Атестація проводиться на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я, а також на їхніх нащадків, як тепер, так і в майбутньому.

29.Акт за формою Н-1 не складається і нещасний випадок не береться на облік у випадках:
· встановлення факту самогубства, природної смерті працівника чи отримання травм під час скоєння ним злочину;
· отруєння алкоголем і наркотичними речовинами чи їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), якщо це не викликано застосуванням вказаних речовин у виробничих процесах або неправильним їх зберіганням і транспортуванням;
· спортивних та інших розважальних ігор (теніс, волейбол та ін.) на території підприємства чи в іншому місці роботи під час встановлених перерв;
· пересуванні на роботу чи з роботи пішки, у громадському і особистому транспортному засобі.
39.Мікроклімат середовища суттєво впливає на стан організму людини, її працездатність протягом робочого дня. Показники температури , відносної вологості, швидкості  руху повітря, теплового випромінювання нагрітих поверхонь характеризують клімат внутрішнього середовища виробничого приміщення. В процесі трудової діяльності людина перебуває у тепловій взаємодії з виробничим середовищем.

За оптимальних мікрокліматичних умов в організмі працівника, завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6 °С). Кількість тепла, що утворюється в організмі, залежить від фізичного навантаження працівника, а рівень тепловіддачі – від мікрокліматичних умов виробничого середовища. При високій температурі повітря  значна частина тепла втрачається випаровуванням. Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі. Таким чином, внаслідок зневоднювання, порушується обмін речовин.

Вологість повітря істотно впливає на самопочуття та працездатність. Через високу вологість зменшується віддача тепла за допомогою випаровування. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі. Однак, і надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів. Для забезпечення допустимих параметрів мікроклімату на виробництві впроваджується механізація важких робіт, обов’язкова наявність припливно-витяжної вентиляції з механічним спонуканням, а також додатково, кондиціювання повітря. Фізіологічно оптимальна відносна вологість  становить 40-60%, допустиме значення  не більше  75%.

Від швидкості руху повітря у виробничому приміщенні  залежить тепловіддача з поверхні шкіри.  У жарких виробничих приміщеннях при температурі  повітря + 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. Підвищення швидкості повітря при низьких температурах викликає його переохолодження. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протягом), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання. Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не безмежні.

Порушення меж теплового режиму приміщення, який на думку медиків, складає від 18 до 20°С провокує погіршення здоров’я та загострення хронічних хвороб. Підвищення температури в кімнаті понад 24-25 °С може викликати головний біль, зниження уваги та працездатності. В умовах температури нижче 16-15 °С створюються всі умови для виникнення та загострення захворювань органів дихання (риніту, бронхіту, плевриту, пневмонії), м’язово-суглобового апарату та периферичної нервової системи (міозиту, ревматизму, невриту, радикуліту), а також загострення інших хронічних хвороб. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30–31°С при відносній вологості 85% або 40°С при відносній вологості 30%.  

Задача  роботодавця, для збереження здоров′я працюючих, створити на робочому місці оптимальні, або допустимі мікрокліматичні умови.  Комфортне самопочуття працюючого забезпечується відповідним співвідношенням температури, відносної вологості і швидкості руху повітря.   

Якщо у виробничих приміщеннях через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність не можна встановити допустимі величини мікроклімату, на підприємстві встановлюють заходи щодо захисту від можливого охолодження, зокрема:

- виділяють спеціальні місця для обігріву, встановлюють засоби для швидкого та ефективного обігрівання верхніх і нижніх кінцівок (локальний променево-контактний обігрів і т. ін.);

- встановлюють внутрішньозмінний режим праці та відпочинку, що передбачає можливість перерв для обігріву;

- забезпечують працюючих засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці).

Параметри мікроклімату виробничих приміщень нормуються ДСН 3.3.6.042-99  «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».

Теплови́й уда́р — патологічний стан, що виникає раптово і зумовлений розладами терморегуляції організму при тривалому впливові на нього високої температури повітря або інфрачервоного (теплового) випромінювання.


  1. ЗІЗ поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та ін.

59.Наслідки впливу вібрації — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності і нервової системи, деформації м'язів та кісток, порушення чутливості шкіри і кровообігу тощо.

69.Приміщення і будівлі (частини будівель – пожежні відсіки) виробничого і складського призначення підрозділяються згідно ОНТП 24-86 завибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від кількості і пожежовибухонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, які знаходяться (зберігаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв за категоріями А, Б, В, Г і Д.
До категорії А належать склади товарів побутової хімії та легкозаймистих рідин (лаки, фарби на ацетоні, бензин побутовий, розчинники, ацетон в склотарі та ін.); приміщення для зберігання товарів в аерозольних упаковках, зарядки тягових і стартерних батарей; відділення для фарбування; машинні (апаратні) і конденсаторні; відділення аміачних холодильних установок та ін.
Категорія Б включає, наприклад, відділення сушки крохмалю, розфасовки і упаковки крохмалю, розфасовки крупи, муки і цукрового піску.
До категорії В належать: склади меблів, тари (ящики, пакети, сітки), готового одягу, тканин, парфумерних товарів (парфуми, одеколони), галантерея; культтоварів, радіотоварів і телевізорів; взуття, килимів, пральних порошків в упаковці, тютюнових виробів, сірників, мила, кондитерських і бакалійних товарів, цукру в тарі, соняшникової та інших рослинних масел; лікеро-горілчаних виробів і вина, паперу і готових пакетів; склади овочів, картоплі, сухих продуктів, господарського інвентарю, тари; камери зберігання хутра; холодильні камери з температурою вище +10°С; приміщення для зберігання іграшок, товарної обробки і розфасовки картоплі і овочів; дисплейні зали.
Виробництва категорії Г – це приміщення обcмалювання птиці; гарячі відділення кулінарних цехів; приміщення варки сиропів; вафельні відділення; гарячі цехи підприємств громадського харчування; камери спалювання сміття.
До категорії Д відносяться, наприклад, всі приміщення, хладонових холодильних установок; холодильні камери з температурою +10°С і нижче;відділення сульфітування і десульфітації продукції, металевої тари; охолоджувані камери напівфабрикатів, готової продукції, добового запасу сировини на заготівельних фабриках; механічні майстерні та ін.
На підприємствах, базах і складах залежно від їх категорії розробляються відповідні заходи пожежної безпеки.
Всередині і поза приміщеннями можуть бути пожежо- або вибухонебезпечні зони.
Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщеннями, в межах якого постійно або періодично знаходяться в обігу горючі (згораючі) речовини, і в якому вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.
Пожежонебезпечні зони поділяються на класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ
клас П-І – зони, розташовані в приміщеннях, де знаходяться в обігу горючі рідини (наприклад, на складах мінеральних масел);
клас П-ІІ – в яких виділяються горючі пил і волокна з нижньою концентраційною межею займання більше 65 г/1 м3 повітря (наприклад, в приміщеннях для просіювання муки, цукру);
клас П-ІІа – де знаходяться в обігу тверді горючі речовини (наприклад, на складах тканин, паперу, меблів, змішаних вантажів);
клас П-ІІІ – розташовані поза приміщеннями зони, в яких знаходяться в обігу горючі рідини або тверді горючі речовини (наприклад, відкриті склади мінеральних масел або склади вугілля, торфу, дерева).
Приміщення, обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в яких є або можуть утворитися вибухонебезпечні суміші, називаютьсявибухонебезпечною зоною. Вибухонебезпечні зони підрозділяються на класи: B-І, B-Ia, B-Iб, В-1г, В-ІІ, В-ІІа.
Клас B-I – зони, розташовані в приміщеннях, де виділяються горючі гази або пари легкозаймистих рідин в такій кількості і з такими властивостями, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші за нормальних режимів роботи (наприклад, під час завантаження або розвантаження технологічних апаратів, зберігання або переливання легкозаймистих рідин, які знаходяться у відкритих ємностях тощо). До цього класу відносять приміщення комор для зберігання гасу, приміщення стаціонарних кислотних акумуляторів.
Клас В-1а – зони, розташовані в приміщеннях, в яких за нормальної експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів (незалежно від нижньої концентраційної межі займання) або пари легкозаймистих рідин з повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей. До них відносять обмежені простори на складах балонів з горючими газами, камери витяжної вентиляції для провітрювання машинних і апаратних відділень аміачних холодильних установок, склади ЛЗР, лакофарбових матеріалів та ін.
Клас B-Iб – зони, розташовані в приміщеннях, в яких за нормальної експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів або пари ЛЗР з повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей. Ці зони відрізняються однією з таких особливостей: горючі гази в них мають високу нижню межу займання (15 % і більше) і різкий запах для гранично допустимих концентрацій за ГОСТ 12.1.005-88; приміщення для виробництва, пов'язаного із обігом газоподібного водню, де за умовами технологічного процесу виключається утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що перевищує 5 % вільного простору, мають вибухонебезпечну зону тільки у верхній своїй частині. До класу B-Iб відносять, наприклад, машинні і апаратні відділення аміачних холодильних установок, приміщення зарядки батарей, а також зони лабораторних та інших технічних приміщень, в яких горючілегкозаймисті рідини є в невеликих кількостях і робота з ними проводиться без застосування відкритого полум'я.
Клас В-1г – це зони біля зовнішніх установок; технологічних установок, що містять горючі гази або ЛЗР (за винятком зовнішніх аміачних компресорних установок); надземних і підземних резервуарів з легкозаймистими рідинами або горючими газами (газгольдерів); естакад для зливу і наливання легкозаймистих рідин тощо. Сюди відносять також простір поблизу зовнішніх захисних конструкцій, якщо на них розташовані пристрої для викиду повітря з системи витяжної вентиляції приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу, і деякі інші зони.
Клас В-ІІ – зони, розташовані в приміщеннях, де виділяються горючі пил або волокна, які переходять у зважений стан, в такій кількості і з такими властивостями, що вони здатні утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші за нормальних режимів роботи (наприклад, під час завантаження або розвантаження технологічних апаратів).
Клас В-ІІа – зони, розташовані в приміщеннях, у яких вказані для класу В-ІІ небезпечні стани не мають місця за нормальної експлуатації, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей (наприклад, відділення розфасовки крупи, цукрового піску). До класів В-ІІ і В-ІІа можуть належати обмежені простори в деяких приміщеннях крохмальних, мукомельних та інших подібних виробництв.
У вибухонебезпечних зонах застосовуються електроустановки відповідного виконання. Електричні машини підбирають за рівнем вибухозахисту, залежно від класу вибухонебезпечної зони: у зонах класу В-І встановлюють вибухобезпечні машини; В-Ia і В-1г – підвищеної надійності проти вибуху; В-Іб – без засобів вибухозахисту; В-ІІ – вибухобезпечні; В-ІІа – без засобів вибухозахисту.
Електричні стаціонарні світильники повинні мати наступні рівні вибухозахисту: у зонах класу В-І – вибухобезпечні; В-Ia і В-Іг – підвищеної надійності проти вибуху; В-ІІа – без засобів вибухозахисту.
Переносні світильники використовуються: для зон класів В-І, В-1а і В-ІІ – вибухобезпечні; В-Іб, В-1г і В-ІІа – підвищеної надійності проти вибуху.
79.Єдина державна система цивільного захисту (далі − ЄДС ЦЗ) – сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері ЦЗ.

89. До завдань у сфері запобігання домашньому насильству належать:

1) визначення стану, причин і передумов поширення домашнього насильства;

2) підвищення рівня поінформованості населення про форми, прояви, причини і наслідки домашнього насильства;

3) сприяння розумінню суспільством природи домашнього насильства, його непропорційного впливу на жінок і чоловіків, зокрема на осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку;

4) формування в суспільстві нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини;

5) викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;

6) заохочення всіх членів суспільства, насамперед чоловіків і хлопців, до активного сприяння запобіганню домашньому насильству.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас