Ім'я файлу: контрольна тивончук (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 57кб.
Дата: 23.11.2022
скачати

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Кафедра обліку та аналізу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”

Варіант теоретичного питання: 25

Останні три цифри номера залікової книжки: 546

Виконав: студент ОПАГ-11з

Яремій М.Р.

Прийняв:

к.е. наук Тивончук О. І.

Львів – 2022

Теоретична частина

1. Публічна звітність компаній в інформаційному забезпеченні суб’єктів ринку.

В економіці інструменти інформаційного забезпечення управління суб’єктами господарювання є недосконалі. Одним з основних інструментів в інформаційному забезпеченні прийняття управлінських рішень суб’єктами ринку є публічна звітність компаній.

Концептуальна основа звітності основними її користувачами визначає нинішніх і потенційних інвесторів, позикодавців та інших кредиторів. Проте коло користувачів публічної звітності, особливо суспільно важливих компаній, є набагато ширшим і охоплює, прямо чи опосередковано через різні суспільні організації (пенсійні фонди, страхові компанії, які є найбільшими інвесторами та суб’єктами фондових чи інших фінансових ринків, центральні та місцеві органи влади, міжнаціональні організації тощо), все суспільство. Таким чином, публічна звітність є важливим інструментом інформаційного забезпечення не лише управління окремими суб’єктами господарювання, але й регулювання ринкової економіки загалом.

Основні рішення, які приймають топ-менеджери компаній та інших суспільних ринкових інституцій, здебільшого мають інвестиційно-фінансовий характер. На організованих ринках капіталів такі рішення базуються на оцінюванні економічних потенціалів суб’єктів ринків через котирування їхніх цінних паперів, що від- ображають ринкову вартість капіталу таких суб’єктів. Тобто, вартість компанії є основним об’єктом інформаційних запитів суб’єктів ринку, а, отже, одним з основних завдань публічної фінансової звітності, на нашу думку, мало би бути подання об’єктивної та неупередженої інформації про вартість суб’єкта, який цю звітність складає. Проте, в концептуальній основі зазначено, що публічна звітність не призначена для того, щоб показати вартість суб’єкта господарювання, який звітує, а лише надають певну інформацію з метою допомогти оцінити таку вартість.

Безперечно, публічна звітність не повинна концентруватись винятково на репрезентації вартості капіталу компаній, існують і інші сторони їхньої діяльності, які повинні бути охарактеризовані у звітності, як фінансові — ліквідність, платоспроможність, ділова активність тощо, — так і нефінансові, зокрема соціальні й екологічні аспекти. Проте вирішення проблеми об’єктивного відображення у фінансовій звітності вартості компаній є надважливим, оскільки на підставі такої інформації менеджери суспільно важливих компаній часто приймають управлінські рішення, які сукупно можуть мати глобальні наслідки для економіки загалом. Через суспільні ринкові інституції фактично відбувається сек’юритизація корпоративних ризиків на все суспільство. В умовах необхідності запровадження систем медичного та другого рівня пенсійного страхування ця проблема набуває ще більшої актуальності.

Варто зауважити, що концептуальний базис наявного формату фінансової звітності не дає можливості реально репрезентувати фінансово-майновий стан компанії не лише з причин невідповідності мети інформаційним запитам суспільства. Недосконалість методологічних основ формування звітності викривлює подання в ній інформації про важливі для постіндустріального соціально-економічного середовища об’єкти, зокрема:

- занижує вартість нематеріальних активів та не подає вартість інтелектуального капіталу, що зумовлено як проблемою їх визнання (принцип об’єктивації не враховує внутрішньо сформовані нематеріальні активи, частка яких в капіталі компаній інтелектуально-інноваційної економіки доволі істотна), так і проблемою оцінювання (історична собівартість, як правило, занижує їх вартість, а справедлива має схильність до різких змін);

- сприяє накопиченню на балансах компаній так званих «токсичних активів» в результаті капіталізації витрат майбутніх періодів;

- не відображає належним чином резерви, які мали б виконувати функцію страхування статутних капіталів компаній, натомість сприяє формуванню скритих резервів тощо.

Зазначені недоліки формату публічної фінансової звітності спровокували розроблення та застосування альтернативних їй інструментів інформаційного забезпечення суб’єктів ринку, які базуються на неформалізованих методиках. Проте, безконтрольність застосування таких методик (оцінки фінансово-майнового стану компаній за такими методиками не завжди піддавались не- залежній перевірці та підтвердженню, зокрема аудиту) сприяли завищенню капіталізацій компаній та, на думку багатьох експертів і науковців, значним чином спровокували настання глобальної фінансово-економічної кризи. Тому ринкові інституції та регуляторні органи практично зійшлися на думці, що основним інструментом інформаційного забезпечення, який відображає фінансово-майновий стан та результати функціонування компаній, має бути їх публічна фінансова звітність, показники якої є формалізованими, піддаються зіставленню та незалежному контролю. Проте, формат такої звітності повинен бути удосконалений з урахуванням необхідності виправлення зазначених вище недоліків. Адаптація формату звітності повинна розпочатись із узгодження мети й інформаційних запитів її користувачів. Лише в та- кому разі публічна фінансова звітність буде корисною і релевантною з погляду прийняття інвестиційно-фінансових рішень суб’єктами постіндустріального соціально-економічного середовища [1].

Завдання 1. Підприємство придбало облігації номінальною вартістю 1000000 грн. за 900 000+546*1000=1446000 грн. Відсоткова ставка за облігацією становить 12 %. Термін погашення облігацій 5 років. Необхідно відобразити операції з придбання та утримування облігацій на рахунках бухгалтерського обліку.

Премія: 1446000-1000000=446000

Номінальна сума сплати відсотків в рік: 1000000*12%=120000

Ефективна ставка відсотка: ((120000-(446000/5)/((1446000+1000000)/2)=3

Таблиця 1

Розрахунок амортизації премії

Дата

Номінальна сума відсотків, грн.

Сума відсотка за ефективною ставкою, грн.

Сума амортизації премії, грн.

Амортизована собівартість інвестицій, грн.

03.01.2017

 

 

 

1446000

31.12.2018

120000

42316,2

77684

1334541

31.12.2019

120000

40036

79964

1254574

31.12.2020

120000

37637

82363

1172213

31.12.2021

120000

35166

84834

1087379

31.12.2022

120000

32621

87379

1000000

Таблиця 2

Кореспонденція рахунків

 



Зміст операції

Дт

Кт

Сума, грн.

1

Оприбутковано   облігації  по   вартості придбання (собівартості)

14

31

1446000

2

Нараховано  дохід  в  сумі  фіксованої ставки відсотка за облігацією

373

732

120000

3

Віднесено    на    зменшення    вартості облігації амортизацію премії

953

14

77684

4

Погашено номінальну вартість облігації

31

14

1000000

Завдання 2. ТОВ «Капітал» придбало 40 % акцій ПАТ «Світанок» на суму 8000000 грн. Упродовж року ПАТ «Світанок» одержало прибуток обсягом 1000000+546*1000=1546000 грн., провело до оцінку основних засобів на суму 130 000+546*1000=676000 грн., виплатило дивіденди в сумі 600 000 грн. Необхідно відобразити операції з придбання та утримування облігацій на рахунках бухгалтерського обліку.

Завдання 3. Підприємство розглядає інвестиційний проект, який передбачає вкладання 2000 000 грн. інвестицій і чисті грошові потоки упродовж наступних 10 років відповідно 150+546=696 тис. грн., 180 тис. грн., 250+546=796 тис. грн., 240 тис. грн., 280+546=826 тис. грн., 240 тис. грн., 280 тис. грн., 290 тис. грн., 310 тис. грн., 270 тис. грн. Ставка дисконту становить 10 %. Необхідно встановити доцільність інвестиційного проекту.

Теоретична частина

1. Реорганізація підприємства та її обліково-звітне забезпечення.

Невід’ємним елементом ринкової економіки у будь-якій країні є реорганізація підприємницької діяльності суб’єктів господарювання. Вона виступає важливою формою фінансового оздоровлення і призводить до перепрофілювання діяльності, зміни організаційно-правових відносин, додаткового залучення капіталу на підприємство. В Україні реорганізація підприємницької діяльності насамперед пов’язана з процесом роздержавлення і приватизації. Значна кількість підприємств у післяприватизаційний період опинилась у кризовому стані через неефективну виробничу та інвестиційну політику, відсутність фінансових ресурсів, низьку конкурентну здатність продукції.

Існує кілька методів проведення реорганізації як процесу перетворення підприємницької діяльності в організаційному плані, так і з позиції власності. Важливими способами реорганізації підприємств є їх злиття та приєднання.. При злиті підприємства, що об’єднувались, припиняють своє існування, а при приєднані - ліквідовується лише одне з них. В бухгалтерському обліку реорганізація шляхом злиття та приєднання відображається за однаковою методикою, що регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств» [2].

Злиття - процес, у результаті якого два і більше підприємств утворюють нову структуру. При цьому до неї переходять усі майнові права та зобов’язання підприємств, що прийняли рішення про злиття.



Рис. 1 Злиття

Отже, реорганізація підприємства шляхом злиття передбачає утворення нового підприємства з ліквідацією структур, що об’єднуються. Реорганізація шляхом злиття здійснюється в такій послідовності:

- на кожному з підприємств приймається і документально оформляється рішення про злиття, дається оголошення про це у відкритій пресі;

- проводяться спільні установчі збори, на яких приймається рішення про створення нового підприємства, вибирається форма власності та визначається організаційно-правова форма новоствореної юридичної особи. Затверджуються установчі документи, розмір статутного капіталу, склад засновників, частки засновників у статутному капіталі і керівний склад новоутвореного суб’єкта;

- новостворене підприємство реєструється в державних органах влади;

- оформляється та затверджується передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань підприємств, що ліквідовуються; стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання щодо яких між підприємствами немає остаточної згоди. Детальний перелік усього майна, що підлягає передачі, а також перелік дебіторів, кредиторів та діючих угод, що мають бути виконані правонаступником, підтверджується інвентаризацією і фіксується в актах приймання-передачі;

- в подальшому ліквідовуються реорганізовані підприємства. Це є завершальним етапом злиття підприємств, після якого процес реорганізації вважається закінченим.

Приєднання - коли одне або кілька підприємств приєднуються до іншого, в результаті чого до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів.



Рис. 2 Приєднання

Отже в процесі реорганізації шляхом приєднання один із суб’єктів господарювання ліквідовується (той що приєднується), а інший продовжує існувати перейнявши усі права і зобов’язання ліквідованого.

Приєднання здійснюється за такою схемою:

- кожним з учасників приймається рішення про реорганізацію шляхом приєднання, про що дається оголошення у газеті;

- вносяться зміни в установчі документи підприємства-правонаступника щодо правонаступництва, збільшення статутного капіталу, зміни складу засновників і їх частки у статутному капіталі; - проводиться інвентаризації та укладання передавального акту;

- завершується процес приєднання виключенням ліквідованого підприємства із державного реєстру.

Наступними методами, які за своєю суттю є подібними, вважаються поділ та виділення. Різниця між ними полягає в тому, що при реорганізації шляхом поділу «материнське» підприємство ліквідується, а при виділенні продовжують працювати обидва підприємства.

Порядок проведення реорганізації підприємства шляхом поділу і виділення включає:

- прийняття рішення щодо реорганізації з визначенням частки майна і його джерел, що передаватиметься кожному із новостворених підприємств, та часток у статутному капіталі;

- проведення установчих зборів, прийняття рішення про створення підприємства, затвердження установчих документів, розміру статутного капіталу і часток кожного із засновників;

- реєстрація новостворених підприємств;

- інвентаризація майна та зобов’язань;

- складання і затвердження розподільчого балансу;

- ліквідація підприємства, що розподіляється.

Поділ - це реорганізація суб’єкта господарювання, коли всі майнові права та зобов’язання переходять за розподільчим актом у відповідних частках до кожного з новоутворених в результаті поділу підприємств;



Рис. 3 Поділ

При виділенні з уже існуючого суб’єкта підприємницької діяльності відділяється один або декілька нових суб’єктів господарювання, до кожного з яких за розподільчим актом переходять у відповідних частках майнові права та зобов’язання реорганізованого підприємства.

Рис. 4 Виділення

На нашу думку, окремо слід також виділити такий спосіб реорганізації як перетворення. Це процес реорганізації існуючого суб’єкта підприємницької діяльності на інший суб’єкт господарювання, який успадковує усі майнові права та обов’язки попереднього підприємства. До перетворення можна віднести приватизаційні та інші процеси, коли змінюється форма власності, підприємство набуває нового статусу, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю реорганізовується в акціонерне товариство тощо.

Рис. 5 Перетворення

Реорганізація шляхом перетворення складається з таких етапів:

- прийняття рішення про перетворення підприємства;

- перереєстрація підприємства. Інформація про перереєстрацію публікується у друкованих засобах інформації.

При перетворенні суб’єктів підприємницької діяльності виникає значна кількість додаткових операцій. Найперше, необхідне узгодження та інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості, адже вона залежно від виду реорганізації буде об’єднуватись чи розподілятись. Крім того в результаті такого узгодження потрібно надати кредиторам гарантії щодо виконання реорганізованим суб’єктом успадкованих ним зобов’язань.

При проведенні реорганізації об’єднуються чи розділяються значення показників фінансової звітності. Тому обов’язковою умовою є проведення аудиту фінансової звітності підприємства, що реорганізується, метою якого є підтвердження показників звітності. Це також дає додаткові гарантії кредиторам щодо визнання зобов’язань перед ними та їх переходу до новоутворених суб’єктів. При проведенні такого аудиту особливу увагу необхідно звернути на ліквідність наявного майна, визначення його ринкової (справедливої) вартості. Аудитор повинен дати характеристику зовнішнім факторам, що вплинули на незадовільний фінансовий стан підприємства. При цьому він має використовувати аудиторські процедури, за якими визначається платоспроможність, ліквідність майна підприємства, його схильність до банкрутства. При ліквідації підприємства аудитором підтверджується ліквідаційний баланс.

Однією з найбільш важливих проблем, пов’язаних із реорганізацією суб’єкта підприємницької діяльності, є дотримання порядку реєстрації та зняття з державного обліку суб’єкта господарювання в державних контролюючих органах та фондах соціального страхування.

До найважливіших завдань, що повинні враховуватися при формуванні обліково-аналітичної інформації під час реорганізації підприємства, можна віднести:

- усі активи, зобов’язання, права і обов’язки при реорганізації попередньо функціонуючого суб’єкта на підставі передавального акту переходять до новоствореної структури;

- наявність майна та зобов’язань кожного суб’єкта при злитті, приєднанні, розподілі, виділенні чи перетворенні повинна бути підтверджена проведеною інвентаризацією, дані якої враховуються при складанні звітності;

- при приєднанні одного суб’єкта до іншого до останнього переходять усі права і обов’язки того підприємства, яке приєднується;

- при розподілі до новоутворених структур переходять усі права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання;

- потрібно виділити майно і зобов’язання кожної новоутвореної структури при розподілі чи виділенні у розподільчому балансі, сумарна вартість яких повинна відповідати даним загального балансу;

- кінцем звітного періоду вважається дата реорганізації, на яку повинні бути складені баланс та інші форми звітності;

- дата складання такої звітності може не збігатися з кінцем календарного звітного періоду;

- у ролі вступного балансу новоутворених структур виступають дані розподільчого балансу на дату початку їх діяльності після державної реєстрації;

- на дату реорганізації звітність складається за формами і змістом подання річної фінансової звітності.

Дотримання зазначених правил і процедур дозволить більш якісно проводити реорганізацію з метою фінансового оздоровлення, виведення з кризового стану окремих підприємств і організацій [3].

Тестові завдання

1. Яка мета діяльності підприємства за вартісно-орієнтованої концепції управління?

а) максимізація прибутку підприємства;

б) максимізація вартості підприємства;

в) нарощування потенціалу підприємства;

г) оптимізація бізнес-процесів підприємства;

д) правильної відповіді немає.

2. В системі якого обліку формується інформація про суми нарахованих податків?

а) оперативного;

б) фінансового;

в) управлінського;

г) податкового;

д) правильної відповіді немає.

3. Які види управлінської інформації виділяють за формою подання?

а) внутрішню і зовнішню;

б) документальну, недокументальну;

в) ретроспективну, поточну, перспективну;

г) усну і письмову;

д) правильної відповіді немає.

4. Які основні цільові інформаційні потреби менеджерів за процесно-орієнтованої концепції управління?

а) склад і структура фінансових результатів підприємства;

б) динаміка курсу акцій підприємства;

в) обсяг впровадження інновацій підприємства;

г) собівартість бізнес-процесів підприємства;

д) правильної відповіді немає.

Практична частина

Визначити вартість конкретного підприємства на основі доступної публічної інформації з використанням всіх можливих методів та порівняти отримані результати. Доцільно (але не обов’язково) обрати підприємство, яке було базою для написання бакалаврської кваліфікаційної роботи. https://ua-referat.com/uploaded/zavdannya-do-praktichnoyi-chastini-drugoyi-kontrolenoyi-roboti/index1.html

1. https://core.ac.uk/download/pdf/32610332.pdf

2. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0499-99#Text

3. Назарова І.Я. Організаційні форми та обліково-аналітичне забезпечення реорганізації підприємств / І.Я. Назарова //Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки – Кіровоград: КНТУ, 2005. – С. 312-316.

https://studfile.net/preview/5200703/
скачати

© Усі права захищені
написати до нас