Ім'я файлу: контрольна робота з бізнес-культури.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 30.10.2021
скачати

Контрольна робота з бізнес-культури
Кущ Максим, ПТБД, ЗФН


1.Психологічні особливості ділових культур Арабських країн.

За своїми сутнісними ознаками арабська культура ділового спілкування є традиційно-колективістською, формально-ієрархічною, експресивною, поліхронною. У ній важливу роль відіграє мусульманська духовна, звичаєва традиція, яку потрібно хоча б у загальних рисах знати і поважати, оскільки це одна з передумов майбутнього ділового (бізнесового) успіху. Загалом вона орієнтована на встановлення доброзичливих стосунків із партнерами, а не на угоду. У більшості арабських країн угоди укладають за допомогою особистих стосунків (з членами родини, друзями, знайомими тощо), що араби називають словом "васта" (дружба, знайомство). Більшість сучасних бізнесменів-арабів володіє англійською мовою. Та, йдучи на переговори з ними, краще мати із собою перекладача. Ідучи у відрядження до арабських країн, не варто брати із собою немусульманські книги, оскільки вони можуть бути конфісковані на митниці.
Культура арабського привітання передбачає складну церемонію. Араби можуть довго і неодноразово розпитувати про здоров'я, справи тощо, вони це не вважають непристойним. Бажано якомога лаконічніше на них відповідати, оскільки для арабів багаторазові розпитування, супроводжувані зверненням до Аллаха, побажання здоров'я та щастя є звичайною формою чемності. Вітаючись між собою, араби-чоловіки ледве торкаються щоками один одного, поплескуючи співрозмовника по плечах. З іноземцями вони вітаються переважно по-європейськи - за допомогою рукостискання. Культура неформального спілкування, наприклад, в арабському помешканні, починається із традиційного арабського привітання "салям алейкум", а потім зі словами "кейфхалак" господарю подають руку.
Арабська етика не визнає категоричних відповідей. Наприклад, на запитання нерідко можна почути відповідь: "Як буде завгодно Аллахові". Про цілковиту згоду партнера можна зробити висновок лише тоді, коли він промовить "так" не менше двох разів, оскільки араби вважають, що про щось важливе потрібно сказати кілька разів. У співбесіді араби цінують гру слів, естетику і метафоричність мови, їм подобається висловлювати одну й ту саму думку різними словами. У спілкуванні їм притаманні висока експресивність, схильність перебільшувати, навіть погрожувати у гострій полеміці.
Істотними у налагодженні контактів з арабськими бізнесменами є віковий і гендерний бар'єри. Бізнесмени із Саудівської Аравії, наприклад, не звикли бачити у бізнесі жінок. Гостюючи в домі арабського бізнесмена, не варто поспішати знайомитися з його дружиною, так не заведено. Прийшовши в гості з дружиною, потрібно бути готовим, що вечеряти доведеться окремо, оскільки в багатьох арабських країнах жінки не сідають з чоловіками за один стіл. Тим, хто має намір зав'язати ділові стосунки в арабському світі, потрібно подбати, щоб представив їх майбутнім діловим партнерам саме чоловік, бажано літнього віку. При цьому не варто демонстративно, зверхньо показувати свої професійні здібності.
У звертанні до арабського партнера потрібно обов'язково використовувати його звання та ім'я: поширене звертання "доктор", не менш часто - "шейх" (титул заможного, впливового літнього чоловіка).
Для стратегії переговорного процесу арабів-бізнесменів з іноземними партнерами характерне надання переваги попередньому опрацюванню проблем перед їх з'ясуванням під час розмови. Важливим її елементом є традиційна арабська "торгівля". Араби намагаються залишити за собою можливість підтримувати контакти навіть у разі відхилення угоди. Відмову вони завжди супроводжують численними похвалами, подяками на адресу партнера.

Араби є носіями яскраво вираженої експресивної культури невербального спілкування, багато жестикулюють. В арабській культурі жестикуляція має важливу семантичну роль, ігнорування якої може спричинити серйозні непорозуміння. Наприклад, витягнута рука долонею донизу так, ніби вона загрібає повітря, означає прохання наблизитись. Якщо арабський поліцейський ребром однієї долоні вдаряє по ліктьовому згину іншої руки, це означає прохання показати документи. Свою згоду співрозмовник-араб, як правило, виражає потиранням вказівних пальців. Схопивши партнера за долоню і дзвінко вдаривши по ній, він дає зрозуміти, що йому сподобалося почуте. Під час безпосередніх контактів з арабами-чоловіками краще дивитися їм у вічі, інакше можна створити про себе враження як про невідверту, байдужу людину. У всіх мусульманських країнах ліва рука вважається нечистою, тому все вручати арабові потрібно лише правою рукою. Заборонено, сидячи, "світити" підошвами, оскільки вони також вважаються нечистими. Молоді араби, які отримали освіту в Європі, у спілкуванні з іноземними партнерами можуть ігнорувати місцеві звичаї, однак не в присутності своїх рідних.
З погляду проксеміки, арабська комунікативна культура є контактною. Спілкуючись між собою, чоло-віки-араби максимально наближаються один до одного - на відстань 20-35 см. За такої поведінки представник стриманої культури, ймовірніше, відсахнеться. Це може образити співрозмовника, оскільки означатиме, що він не подобається.
Арабським бізнесменам не притаманна особлива пунктуальність. У призначений для ділової зустрічі час вони можуть приймати незапланованих відвідувачів, родичів, розв'язувати сімейні проблеми, і це не вважатиметься неповагою до партнера. Переговори можуть переривати дзвінки, втручання секретаря, який приносить папери на підпис, тощо.
Одяг ділових людей в арабських країнах значною мірою залежить від клімату. У спекотних місцях, особливо в пустелях, краще вдягати сорочки з розстебнутими комірцями та бавовняні брюки. Однак на першу ділову зустріч бажано прийти у піджаку. В Об'єднаних Арабських Еміратах не зайве вдягнути коштовні аксесуари, взяти портфель, що підкреслить соціальний статус. У більшості арабських країн жінки мають можливість обирати між діловим костюмом і сукнею, та в Саудівській Аравії вони повинні носити скромні довгі сукні під горло з довгими рукавами до ліктів або нижче. Волосся повинен покривати шарф.
Араби приймають подарунки, хоч і не завжди їх очікують. Заборонено дарувати алкоголь. Не варто презентувати твори образотворчого мистецтва, оскільки на них можуть бути зображені заборонені ісламом об'єкти. Найкраще зупинити свій вибір на виробах із фарфору або срібла. Не слід висловлювати своє захоплення речами араба, оскільки, як і китаєць чи японець, він може їх подарувати і глибоко образиться, якщо гість відмовиться.
Крім специфіки вербальної і невербальної комунікації, слід мати на увазі й особливості арабської писемності: араби читають справа наліво. Про це забула одна європейська фірма - виробник і розповсюджувач ліків. На її рекламних матеріалах, які успішно використовувалися в європейських країнах, перша картинка зображала жінку, яка потерпає від болю, друга - жінку, яка приймає ліки, на третій картинці жінка відчувала полегшення. Для арабів така реклама означала, що спокійна, вдоволена жінка, прийнявши ліки, раптом починає кричати від болю.
Дуже багатоманітний арабський застільний етикет. У кожному регіоні діють свої правила ввічливості: у Північній Африці, наприклад, заборонено пити під час їжі, в Марокко гостеві пропонують три склянки чаю із м'ятою, які потрібно випити до дна. Потиснувши руку господареві-марокканцю, необхідно піднести свою руку до вуст.
Під час переговорів партнера можуть пригощати прохолодними напоями, чаєм, кавою без цукру, але з великим вмістом кардамону - традиційної східної пряності. Як тільки він вип'є принесену склянку кави, йому відразу запропонують другу. Якщо гість уже не хоче більше кави, йому слід перекинути склянку догори дном. Арабських партнерів можна пригощати стравами з козлятини, баранини, яловичини, птиці та риби, бобовими, овочами (помідорами, баклажанами, кабачками, перцем). Вони зовсім не вживають свинини. Свою кухню урізноманітнюють свіжими та консервованими фруктами (цитрусовими, виноградом, ананасами, кавунами, динями тощо), фініками, горіхами, мигдалем. Для приготування більшості страв арабської кухні використовують яйця, кисломолочні продукти, особливо м'який овечий сир, подібний до бринзи. Майже всі страви готують на оливковій олії, додаючи різноманітні приправи (гіркий перець, томат, цибулю, часник, імбир, оливки, корицю тощо). Перші страви - м'ясні супи з бобовими (горох, квасоля) або рисом, макаронними виробами, томатами, спаржею. Араби надають перевагу м'ясним, овочевим та рибним салатам із додаванням майонезу. Серед холодних закусок - риба під маринадом, маслини, фарширований перець, кури, індики. Пригощати своїх арабських друзів слід смаженою бараниною з овочами, баранячими котлетами із різними гарнірами, смаженою у томаті курятиною, овочевим рагу, пловом, якщо ви добре його готуєте. Не байдужі вони до каш - рисових, пшеничних, кукурудзяних (бургуль). Рис їдять не лише з м'ясом, овочами, а й з фруктами та медом. На десерт варто запропонувати свіжі фрукти, кавуни, дині, желе, рулети з маком, морозиво, фруктовий сік, шербет.
Головне - бути уважним і доброзичливим, приймаючи арабського гостя чи завітавши в гості до нього. Не варто нав'язувати йому свої смаки й уподобання, виражати своє несхвальне ставлення до його смаків і уподобань. З часом, коли партнери краще пізнають один одного, стануть ближчими, деякі аспекти їх спілкування не будуть настільки проблематичними для них.

2. Проблема комунікації як бізнес-діяльності.


Бізнес-комунікації (англ. business – справа, діло і лат. communicatio – зв’язок) – міжгрупові та міжособистісні комунікації, специфіка, структура та функції яких зумовлені сферою ділових відносин, у якій вони використовуються.
У діловій практиці вміння спілкуватися завжди було досить важливим. Знання основ ділового спілкування дає можливість ефективної взаємодії з діловими партнерами, реалізуючи комфортне психологічне спілкування і різноманітні стратегії і тактики, орієнтовані на досягнення компромісу і співробітництва. А це, в свою чергу, дозволяє приймати більш обґрунтовані рішення в процесі переговорів і знижає ризики економічної діяльності.
Процеси комунікації, особливо ділові комунікації, здійснюються з певними цілями, намірами, тому сторони спілкування прагнуть надати не просто дані, а вже, на їх погляд, готову інформацію, вільно чи мимоволі оброблену, скомпоновану, сформульовану таким чином, щоб отримати очікуваний результат, поведінку, реакцію. Однак, не слід очікувати зворотного зв’язку, який буде точно відповідати очікуванням, – адже людина не в змозі «вимкнути» хоча б на короткий період свою унікальність, індивідуальність і сприймати інформацію об’єктивно, як передаючи інформацію, так і сприймаючи її – це результат роботи свідомості особистості, а, отже, відображення її суб’єктивності.
Заздалегідь підготовлена для очікуваного сприйняття і реакції інформація може бути призначена для широких мас, для вузького кола фахівців, для конкретної особи. Вона може відображати відомості загального та конфіденційного характеру, може бути актуальною і застарілою, корисною і неважливою, цікавою і нецікавою, зрозумілою і незрозумілою, повною і частковою, правдивою і недостовірною тощо. Оцінку якостям інформації та даних дає суб’єкт, тому його думку щодо якості інформації може не збігатися з думкою іншого суб’єкта інформаційних відносин.

Основними завданнями ділової комунікації є:
– продуктивне та довгострокове співробітництво,
– прагнення до зближення цілей,
– поліпшення партнерських відносин
– створення позитивного іміджу і репутації.
Загальновідомо, що ділова комунікація є складним і багатогранним процесом, який має об'єктивні і суб'єктивні сторони та характеризується різними вербальними і невербальними параметрами. Від звичайної комунікації ділова відрізняється, в першу чергу, чіткої детермінованістю і регламентацією, оскільки спрямована на вирішення певної задачі. Дана регламентація здійснюється за допомогою ділової етики, ділової риторики, деяких стандартів корпоративної культури і т.д.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас