Ім'я файлу: к.р.2роз.цін.пол.ясковець.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 10.06.2021

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ адміністрування та післядипломної освіти

Кафедра адміністративного та фінансового менеджменту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2

з дисципліни “ РОЗРОБЛЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ”

Виконав:

студентка групи УА-31з

Ясковець К.В




Перевірила:

асист. каф. АФМ,

Сокіл О. П.

Львів 2021

Варіант 22(тема №22)

Основи цінової політики на підприємствах сільськогосподарського виробництва.




Існуюча цінова політика – основний фактор, який здійснює активний вплив на ефективність реалізації сільськогосподарської продукції та кінцеві результати господарської діяльності аграрних формувань. При цьому цінова динаміка на протязі останніх років в аграрному секторі економіки є досить нестійкою.

Проблема формування ефективної системи ціноутворення в рамках всього народного господарства та окремих його галузей завжди гостро стояла в нашій країні. Протягом тривалого періоду часу на противагу об'єктивним економічним законам воно здійснювалося централізовано в плановому порядку. Закупівельні та роздрібні ціни на сільськогосподарські продукти встановлювалися примусово і суперечили інтересам виробників. Поряд з цим не відповідало завданню ефективного розширеного аграрного відтворення і співвідношення цін на сільськогосподарську та промислову продукцію. Такий механізм ціноутворення негативно позначився на рентабельності всього сільського господарства і наслідки його відчутні досі. Саме ціни і відсутність ефективного механізму їх формування є однією з основних причин збитковості багатьох сільськогосподарських підприємств.

У цьому зв'язку особливої актуальності набуває вирішення задачі оптимізації системи ціноутворення на продукцію агропромислового комплексу в рамках як окремого регіону, так і всієї країни в цілому. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Враховуючи важливість цінового аспекту, багато вчених-економістів присвятили свої дослідження вивченню питань ціноутворення на продукцію сільського господарства, які знайшли своє відображення в роботах Дугіної С.І., Руденко А.В., Колеснікова О. В., Мазур Н.А., Савицької Н. Л., Тормоса Ю.Г., Червен І.І., Шкварчук Л.О. та ін. Разом з тим багато питань, що стосуються особливостей ціноутворення в сучасних ринкових умовах, зміни цін у динаміці на основні види сільськогосподарської продукції, взаємодії їх складових, а також паритету в товарному обміні між сільськогосподарським і промисловим виробництвом, цінової стратегії агровиробників, потребують подальшого вивчення.

Незважаючи на те, що сільське господарство офіційно оголошено одним із пріоритетів національної економіки, весь цей час воно фактично залишалось другорядною галуззю, відношення до якої в різний час було неоднаковим. Так, в роки зростання розуміння важливості галузі ціни підвищувались, в роки послаблення уваги вони знижувались. Зрозуміло, це не могло додати стабільності аграрної економіці. Більш того, ціни не визначалися завчасно і набагато вперед. Звідси товаровиробники не могли мати впевненості у свої перспективах.

Слід сказати, що внутрішні закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію хоча і мають тенденцію до зростання, але ще відстають від цін світового рівня. Приблизно така ж ситуація спостерігається і з відставанням споживчих цін [3]. Необхідність підвищення реалізаційних і роздрібних цін потребує адекватного зростання заробітної плати сільськогосподарських товаровиробників і інших категорій робітників для того, щоб населення в змозі було придбати необхідний асортимент продукції. Підтримка низьких цін на вітчизняне продовольство чревате чималими глибинними протиріччями. Це тільки зовнішньо здається, що воно в країні дешеве і доступне. Порівняння вартості продовольства з доходами населення говорить зовсім про протилежне. Так, по відношенню, наприклад, до заробітної плати продовольство в країні стає вже непомірно дорогим. Всі економічно розвинуті країни мають високі ціни (порівняно з Україною), але в структурі сукупних витрат на харчування складають меншу частину всіх

витрат (в США – 11%), тоді як в Україні навпаки (60-80%), основні витрати зараз приходяться на споживання [5]. Їх питома вага в доходах населення за останній час швидко зростає. Низькі реалізаційні ціни, неадекватні витратам на виробництво – це позбавлення сільськогосподарського товаровиробника вести розширене відтворення за рахунок власних доходів, виснаження виробничого потенціалу, нездатність накопичення капіталу, неможливість налагодженої нормальної системи мотивації праці і виробництва. Основні механізми ціноутворення на продукцію сільського господарства слід формувати відносно найгірших умов виробництва. Інакше кажучи, сільськогосподарські підприємства, які володіють відносно найгіршими природними і економічними умовами господарювання, повинні мати можливість вести нормальну виробничу діяльність за рахунок власних джерел, сформованих від реалізації продукції. Підприємства, які працюють в середніх і кращих умовах повинні відраховувати рентні доходи в бюджет.

Під нормальною діяльністю слід розуміти можливість підприємств організовувати і вести процеси розширеного відтворення за рахунок прибутків від продажу продукції та послуг.

Незважаючи на важливість державного регулювання, ініціатива у вирішенні проблем агропромислового комплексу повинна знаходитися в руках сільських товаровиробників. Одним з внутрішніх резервів самого аграрного виробництва є інтенсифікація виробництва на основі вдосконалення внутрішньогосподарських відносин. Діяльність кожного працівника і підрозділу сільськогосподарського підприємства треба будувати на основі широкого використання товарногрошових відносин, високої економічної самостійності та відповідальності , тісної ув'язки оплати праці з досягнутими кінцевими результатами. Необхідно не тільки підсилювати режим економії, впроваджувати ресурсозберігаючі технології, але і перебудовувати структуру виробництва, удосконалювати його спеціалізацію, диверсифікацію, підвищувати мотивацію праці на основі вдосконалення виробничих відносин.

Висновок

Отже , на сучасному етапі розвитку цінової політики необхідно стабілізувати і продовжувати здійснювати економічне регулювання цін на продукцію сільського господарства та підтримку доходів аграрних товаровиробників. Водночас, враховуючи кризову ситуацію в аграрному виробництві, в деяких випадках є доцільним застосування адміністративних методів регулювання процесу ціноутворення. Дію цінового механізму необхідно узгодити з інтересами сільськогосподарських товаровиробників. Удосконалення механізму державного регулювання ціноутворення сприятиме збільшенню обсягів виробництва, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції, стабілізації фінансового стану аграрних формувань і забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Таким чином, впровадження запропонованих заходів має бути комплексним і цілком підтримуваним з боку державних органів, що є неодмінною умовою їх ефективності. Це дозволить не тільки оптимізувати роботу системи ціноутворення на продукцію агропромислового комплексу на сучасному етапі, а й згладити наслідки диспропорцій, що склалися в ньому протягом десятиліть.

Список використаних джерел

1. Євчук Л. А. Взаємовідносини аграрних підприємств у сфері збуту продукції як результативний чинник формування їх конкурентоспроможності / Л. А.Євчук // Агроінком . – 2008.- №7. – С. 3-7.

2. Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року»// Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – №1. – С.17.

3. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998р. №320// Відомості Верховної ради України. – 1999. - №5-6.- С.39.

4. Концепція ціноутворення на сільськогосподарську продукцію // Економіка АПК.- 2008.- №1.- С.3 – 21.

5. Нормативна собівартість і ціни на сільськогосподарську продукцію/За редакцією П.Т.Саблука, Ю.Ф. Мельника, М.В. Зубця, В.Я.Месель-Веселяка. - Київ : ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН.- 2008.- 649 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас