Ім'я файлу: Правознавство.doc
Розширення: doc
Розмір: 62кб.
Дата: 16.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Doc1.doc
складання машин.docx
Теоретична механіка.docx
Теорія механізмів і машин.docx
Теорія різання 1.docx

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний технічний університет

“Харківський політехнічний інститут”


Кафедра «Право»


Контрольна робота

2 курсу

«Правознавство ».

Група МІТ-219за


Студентка: Козка А.Л.

№ варіанта: 1

Викладач: Гаряєва Г.М.

Харків – 2021

Питання № 1.

Поняття та ознаки права.

Питання № 2.

Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

Питання № 3.

Громадянка Іванова влаштувалась на роботу на посаду економіста. При укладанні з нею трудового договору начальник відділу кадрів вимагав пред’явити наступні документи: паспорт, свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дитини, довідка від психіатра, ідентифікаційний код, диплом про наявність вищої освіти. Визначте, які порушення трудового законодавства мали місце під час укладення трудового договору з громадянкою Івановою. Обґрунтуйте висновки за Кодексом законів про працю.


Відповідь на питання № 1.
Кожне суспільство має регулювати відноси­ни між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних від­носин здійснюється з допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).
Як загальносоціальне явище право характеризує­ться певною свободою та обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвит­ком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій право поділяють на: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.
Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних норма­тивно-правових актів та інших джерел права.
Юридичне (позитивне) право, своєю чергою, поді­ляють на об'єктивне і суб'єктивне.
Юридичним об'єктивним правом називають сис­тему всіх правових приписів, що встановлені, охоро­няються, захищаються державою, мають загально­обов'язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та Існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права.
Юридичне суб'єктивне право — це певні можли­вості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні.
До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держа­ви можна віднести такі:
Право — це система правових норм;
• це — правила поведінки загального характеру;
• ці правила мають загальнообов'язковий харак­тер;
• вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;
• формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;
• установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;
• у своїй сукупності регулюють соціальні відноси­ни між людьми;
•   правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.
Кожне право, як елемент правової системи, скла­дається з багатьох правових норм. Аби вірно вибра­ти ту чи ту норму, треба знати, що вони об'єднують­ся не за випадковими ознаками, — між ними існу­ють конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній обумовленості й характерним ознакам схожості та відмінностей між правовими нормами все право можна подати як визначену систему.
Воно є системою правил загального характеру. Це означає, що право має соціальне призначення з регу­лювання поведінки не якоїсь конкретної особи, а будь-кого, хто вступає у ті відносини, що ним регу­люються.
Право має загальнообов'язковий характер. Його положення, що їх містить уся система правових норм, повинні сприйматись як безумовне керівницт­во до дії, що виходить із державних структур і не підлягає обговоренню чи оцінці під кутом зору їх до­цільності, раціональності, бажаності чи небажаності здійснення.
Право характеризується внутрішньою формою, тобто об'єднанням правових норм в інститути, підгалузі й галузі права та окремі правові комплекси.
Право має певні напрямки впливу та будується на конкретних правових і демократичних засадах.
Функції права — це основні напрямки його впли­ву на суспільні відносини. Призначення функцій по­лягає в тому, щоби визначити активну й багатогран­ну роль права в громадянському суспільстві з пози­ції його впливу на суспільні відносини між людьми.
Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.
До загальносоціальних відносять функції:
• гуманістичну — право охороняє та захищає пра­ва людства, народу, людини;
• організаторсько-управлінську — право суб'єктів на розв'язання певних економічних і соціальних проблем;
• інформаційну (комунікативну) — право інфор­мує людей про волю законодавця;
• оцінно-орієнтувальну — поведінка людей оці­нюється з огляду на закони держави, вказує на без­конфліктні, соціальне допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної по­ведінки;
• ідеологічно-виховну — право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;
• гносеологічну (пізнавальну) — право само висту­пає як джерело знань.
До спеціальних юридичних функцій права відно­сять регулятивну (статичну і динамічну) та охо­ронну.
Регулятивна функція спрямована на врегулюван­ня суспільних відносин способом закріплення бажа­ної поведінки в тих або тих галузях чи інститутах права.
Регулятивно-статична функція закріплює суспіль­ний порядок у соціальне неоднорідному суспільстві у стані спокою; регулятивно-динамічна забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства.
Охоронна функція спрямована на охорону відпо­відної системи суспільних відносин, на забезпечення їхньої недоторканності з боку правопорушників, на недопущення правопорушень, зменшення або усу­нення їх із повсякденного життя.
Принципи права — закріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя.
У сучасній юридичній літературі визнають прин­ципи: демократизму, законності, гуманізму, рівнос­ті всіх перед законом, взаємної відповідальності дер­жави та особи тощо. Розрізняють також загально-правові, міжгалузеві, галузеві принципи та принципи інститутів права.
Принципи права, як керівні юридичні вимоги, ві­дображають особливості та специфіку юридичного права, мають нормативний, регулятивний характер, визначають і скеровують правомірну поведінку лю­дей. У теорії права існують різні класифікації прин­ципів права. Наприклад, їх поділяють на загально­людські, типологічні, конкретно-історичні, галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права.
Отже, право як соціальний регулятор суспільних відносин забезпечує регулювання найбільш важли­вих потреб та інтересів між людьми як у межах певної країни, так і на землі у взаємовідносинах усього світового співтовариства.

Відповідь на питання № 2.

Подружжя, яке перебуває в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих немайнових прав та обов'язків. Особисті немайнові права та обов'язки — це такі,що не мають майнового змісту. В основу регулювання особистих немайнових відносин   між подружжям   покладено принципи рівності при набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 49 - 56 Сімейного кодексу України до особистих немайнових прав подружжя належать:

Стаття 49. Право на материнство.

1. Дружина має право на материнство.

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

Стаття 50. Право на батьківство.

1. Чоловік має право на батьківство.

2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.

1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток.

1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища.

1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.

2. У разі зміни прізвища орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї.

1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.

Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.

3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю.

1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.

Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідь на питання № 3.

Кодекс законів про працю України стаття 24.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Кодекс законів про працю України стаття 25. 

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

Отже роботодавець не повинен вимагати пред’явлення свідотства про народження дитини.


Джерела інформації.

https://bibl.com.ua/pravo/2030/index.html

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text

https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwjWntbmg5TwAhWnxoUKHZPsCcQQFjABegQIBRAD&url=https%3A%2F%2Fzakon.rada.gov.ua%2Fgo%2F322-08&usg=AOvVaw2yOjDs1vcR8Nr-OgtciA5C
скачати

© Усі права захищені
написати до нас