НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра організації авіаційних перевезень
Модульна контрольна робота № 1
з дисципліни «Стандартизація і сертифікація продукції авіаційного транспорту»
Виконала студентка групи ОП-401
Лупанова Діана
16.0144
Варіант 7
Прийняла доцент Дерев`янко Т.А.
Київ 2020
Зміст контрольної роботи
1.Вступ…………………………………………………………………………..3
Закон України «Про стандартизацію»…………………………….…….4-7
Види стандартів…………………………………………………………..7-10
Коли був створений Європейський комітет зі стандартизації (CEN)………………………………………………………………………...10
Висновок…………………………………………………………………….11
Список використаних джерел…………………………………………….....12
Вступ
Сертифікація - форма, яка здійснюється спеціальним органом і забезпечує строгу відповідальність вимог технічних регламентів, положенням стандартів або посилаються на ці регламенти(нормативні документи).
Сертифікація продукції та послуг-головний напрямок забезпечення високої якості продукції, підвищення науково-технічного та торгово-економічного співробітництва між державами та укріпленням довіри між ними.
В сертифікації приймають участь, як правил, три сторони:
перша сторона – виробник продукції (виконавець послуг) ;
друга сторона – споживач продукції (клієнт, що користується послугами);
третя сторона – організація, незалежна від перших двох сторін, яка контролює відповідність нормативних документів щодо відношень цих сторін.
Основним документом діяльності незалежного органу сертифікації (третьої сторони) є оцінка відповідності, яка регламентує основні вимоги до об’єкту.
Оцінка відповідності відтворюється в формі підтвердження відповідності:сертифікатові чи знакові відповідності.
Сертифікація продукції базується на широкомасштабних випробуваннях зразків продукції, виробництві та наглядом за технологіями виробництва, транспортування, збереження і споживання. Можливість поєднання всіх цих способів виконання операцій дає основу забезпечення надійного рівня доказу наявності відповідності.
Основні цілі сертифікації сформульовані в настановах ISO/IEC 2 (1991р):
свідчення відповідності продукції, процесів виробництва, експлуатації, збереження, транспортування, реалізації та утилізації, робіт чи послуг, або інших об’єктів, технічним регламентом, стандартом та ін.;
спільно діяти із споживачами в компетентному виборі продукції, робіт чи послуг на українському та міжнародному ринках;
утворення умов для вільного переміщення товарів по території України та зонах міжнародного співробітництва.
2. Закон України «Про стандартизацію»
Цей Закон установлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.
Розділ I загальні положення:
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) європейський стандарт - регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації;
2) заінтересована сторона - будь-яка фізична або юридична особа, яка має безпосередній або опосередкований інтерес щодо діяльності у сфері стандартизації та/або застосування її результатів;
3) каталог - документ, що містить систематизований звід або перелік будь-яких об’єктів та дає змогу віднайти кожний об’єкт за певним позначенням. Каталог може містити характеристики, показники та інші дані щодо об’єктів, внесених до нього;
4) кодекс усталеної практики - нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів;
5) коментарі - зауваження і пропозиції до проектів національних стандартів та кодексів усталеної практики;
6) консенсус - загальна згода, що характеризується відсутністю серйозних заперечень з суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. Консенсус не обов’язково є одностайним;
7) міждержавний стандарт - регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації;
8) міжнародна організація стандартизації - організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрите для відповідних національних органів усіх держав;
9) міжнародна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх держав;
10) міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;
{Пункт 10 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-VIII від 15.01.2015}
11) національна стандартизація - стандартизація, що здійснюється на рівні однієї держави;
12) національний орган стандартизації - орган стандартизації, визнаний на національному рівні, що має право бути національним членом відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації;
13) національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів;
14) нормативний документ - документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів;
15) перевірка - розгляд нормативного документа з метою встановлення необхідності його подальшого застосування, перегляду чи скасування;
16) перегляд - внесення всіх необхідних змін до змісту та оформлення нормативного документа, результатом якого є прийняття нового нормативного документа;
17) регіональна організація стандартизації - організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрите для відповідних національних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;
18) регіональна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;
19) регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;
20) стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
21) стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
22) технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.
2. Терміни "розумне пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї", термін "технічний регламент" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", а термін "продукція" - у значенні, наведеному в Законі України "Про підтвердження відповідності".
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів.
2. Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи безпечності харчових продуктів, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти та інші соціальні стандарти, передбачені законодавством.
Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації
1. Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону, чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Стаття 4. Мета стандартизації та основні принципи державної політики у сфері стандартизації
1. Метою стандартизації в Україні є:
1) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;
2) керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;
3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;
4) забезпечення охорони життя та здоров’я;
5) забезпечення прав та інтересів споживачів;
6) забезпечення безпечності праці;
7) збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;
8) усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.
2. Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:
1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;
2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;
3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;
4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;
5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;
6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;
8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;
9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;
10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації;
11) прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року.
Стаття 5. Об’єкти стандартизації
1. Об’єктами стандартизації є:
1) матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
2) правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;
3) вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.
Стаття 6. Нормативні документи
1. Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, вони поділяються на:
1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;
2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.
Стаття 7. Мова національних стандартів та кодексів усталеної практики
1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики приймаються державною мовою або в разі потреби однією з мов відповідних міжнародних або регіональних організацій стандартизації.
3. Види стандартів
Відповідно до специфіки стандартизації та змісту вимог, стандартизацію поділяють на такі види:
1. Міжнародна стандартизація - стандартизація, участь в якій є доступною для відповідних органів всіх країн.
2. Регіональна стандартизація - стандартизація, участь в якій є доступною для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.
3. Національна стандартизація - стандартизація, яка проводиться на рівні однієї певної країни.
4. Галузева стандартизація - стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної галузі виробництва.
5. Комплексна стандартизація - це стандартизація, при якій здійснюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і використання системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексної стандартизації в цілому, так і його основних елементів з метою оптимального вирішення конкретної проблеми.
6. Випереджувальна стандартизація — це стандартизація, при якій встановлюються підвищені вимоги відносно вже досягнутих на практиці норм і вимог до об'єктів стандартизації, які, згідно прогнозів, будуть оптимальними в майбутньому.
Не слід змішувати поняття стандартизації і стандарту. Якщо стандартизація - це діяльність, то стандарт - це нормативний документ.
Стандарт - створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює, для загального і багаторазового користування, правила, настановні вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який є спрямованим на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступним широкому колу користувачів. Види стандартів. Відповідно до специфіки об'єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених для нього, для різних категорій нормативних документів з стандартизації розробляють стандарти таких видів:
1. Міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією з стандартизації.
2. Регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною організацією з стандартизації.
3. Міждержавний стандарт (ГОСТ) - стандарт, прийнятий країнами СНД, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації і який застосовується ними безпосередньо.
4. Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом з стандартизації.
5. Галузевий стандарт - стандарт, прийнятий галузевим органом з стандартизації на рівні однієї конкретної галузі виробництва.
6. Стандарти організації (підприємств) - стандарти, прийняті службою стандартизації конкретного підприємства, організації, об'єднання, установи для цих об'єктів.
7. Основоположні стандарти встановлюють: організаційно-методичні та загально технічні положення для визначеної галузі стандартизації; терміни та визначання; загально технічні вимоги та правила; норми, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодження різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення-виготовлення, транспортування та утилізації продукції; норми, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища.
8. Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.
9. Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та забезпечують відповідність процесу його призначення.
10. Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.
11. Стандарти та технічні умови повинні використовуватися на всіх стадіях життєвого циклу продукції.
Національні стандарти на території України застосовують всі підприємства незалежно від форм власності підпорядкування: громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності; міністерства (відомства), органи державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється їх дія.
Галузеві стандарти на території України застосовують для організацій (підприємств, установ) сфери управління органу, який їх затвердив, та їхні підприємства - суміжники, а також на добровільних засадах інші підприємства та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) застосовують добровільно підприємства, окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи і т.д., вимоги до яких містяться в цих стандартах. Використання цих стандартів для виготовлення продукції можливо лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.
Технічні умови використовують: підприємства незалежно від форми власності і підлеглості, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності за договірними зобов'язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції (надання послуг).
Стандарти організацій (підприємства) застосовують лише на конкретному підприємстві та на підприємствах, що входять до складу об'єднань (концернів, асоціацій), які затвердили ці стандарти.
Міжнародні, міждержавні та регіональні стандарти, національні стандарти інших країн застосовуються в Україні в межах її міжнародних договорів за порядком, який встановлює Держстандарт України. Дозволяється застосування цих стандартів та стандартів фірм інших країн для виготовлення й поставки продукції на експорт за пропозиціями споживачів (замовників) цих країн на договірних засадах у відповідності з міжнародним законодавством у сфері захисту авторських прав.
В разі поставки продукції на експорт відповідно до вимог міжнародних регіональних та національних стандартів інших країн або стандартів фірм зарубіжних країн, які встановлені у контрактах на поставку за пропозицією споживача (замовника) слід виконувати обов'язкові вимоги державних стандартів України під виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.
Продукція підприємств України або громадян - суб'єктів підприємницької діяльності не підлягає реалізації за призначенням, якщо вона не відповідає обов'язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.
Продукція, яка імпортується, повинна відповідати обов'язковим вимогам державних або галузевих стандартів України щодо безпеки та охорони навколишнього середовища.
4. Коли був створений Європейський комітет зі стандартизації (CEN)
Європейський комітет зі стандартизації — міжнародна неприбуткова організація, основною метою якої є сприяння розвитку торгівлі товарами та послугами через розробку та запровадження європейських стандартів. Поруч з цим CEN сприяє спільному застосуванню в країнах-членах міжнародних стандартів ISO та IEC
Європейський комітет зі стандартизації (до 1970 р. — Європейський комітет з координації стандартів) було засновано в 1961 р.
Висновок
Отже, Кожне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я, майна людей та довкілля.
Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.
Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням об’єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки.
Головна мета стандартизації полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі
економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.
Таким чином, об’єктивні закони розвитку науки та промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою самої високої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі.
Завдяки стандартизації людство може свідомо керувати своєю економічною і
технологічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.
В умовах НТП стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона
синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти. В економічно розвинутих країнах підвищення рівня виробництва, поліпшення якості продукції і ріст життєвого рівня населення тісно пов’язані з широким використанням стандартизації.
Список використаних джерел
1. Про стандартизацію і сертифікацію. Декрет Кабінету Міністрів. «Голос України», №99 від 29.05.93 р.
2. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення. «Урядовий кур’єр», №56 від 24.04.93 р.
3. Державна система стандартизації. – К., Держстандарт України, 1994 р.
4. Шаповал М.І. основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. – К:,
2002, 172 с.
5. Березненко Н.П. Сертифікація систем якості та продукції в легкій промисловості. – К:, Логос, 1996-232 с.
6. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та
управлення якості. К: центр навчальної літератури. 206.-672 с.