Презентація на тему: «Конструкції часткових знімних протезів»
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
КАФЕДРА ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
ВИКОНАВ: ЗАНКОВИЧ СЕРГІЙ 6501
Частковий знімний пластинковий протез-це знімна ортопедична конструкція, призначена для відновлення втрачених зубів з метою повноцінного жування, артикуляції, естетики зубів і зовнішнього вигляду пацієнта, базисом якого є пластинка з пластмаси, металу або іншого матеріалу.
Конструктивно можна виділити три різновиди часткових знімних протезів:
- дугові (бюгельні);
- часткові знімні пластинкові ;
- малі сідловидні (знімні мостоподібні) .
Часткові знімні протези слід застосовувати при:
1) Недостатній кількості опорних зубів для виготовлення незнімних протезів.
2) При опорних зубах з різним ступенем атрофії пародонта, відсутності резервних сил пародонта біля дистальної опори.
3) При одно – та двосторонніх дистально необмежених дефектах зубних рядів (I, II класи за Кенеді).
4) При включених дефектах (ІІІ клас за Кеннеді - дефект
у боковій ділянці щелепи при відсутності більш ніж 3 зубів; IV клас за Кеннеді - дефект у фронтальній ділянці при відсутності більш ніж 4 зубів).
5) При значній непаралельності, дистопії опорних зубів
(якщо неможливо провести ортодонтичну підготовку).
6) Ортопедичному лікуванні для корекції висоти оклюзії.
Основними елементами усіх часткових знімних протезів є:
- базис протеза:
- штучні зуби;
- утримуючі елементи.
У дуговому протезі, крім того, є дуга (бюгель).
Базис протеза — основа часткового протеза яка може
бути пластмасовою, металевою або
металопластмасовою пластинкою), що знаходиться на тканинах протезного ложа. Базис протеза виконує такі функцій:
на ньому кріпляться штучні зуби, кламери, каркаси, направляючі пластинки;
він передає жувальний тиск на тканини протезного
ложа, зокрема зуби, до яких він прилягає;
частково за рахунок базису здійснюється фіксація протеза в порожнині рота (адгезія, анатомічна ретенція);
здійснює опорно-утримуючу функцію при пластиці обличчя, слизової оболонки порожнини рота;
замішує собою атрофовані альвеолярні частини;
відіграє естетичну роль, є штучними яснами, які бачать оточуючі.
Базис має наступні максимальні межі:
з щічної або губної сторони в ділянці беззубої альвеолярної частини базис доходить до перехідної складки, окреслюючи тяжі слизової оболонки і вуздечки. Перекривати останні базисом протеза не слід, інакше вони травмуватимуться з утворенням болючих пролежнів;
з язикового боку на нижній щелепі, як в ділянці відсутніх, так і зубів, що збереглися, базис досягає перехідної складки. Вуздечка язика не
перекривається базисом;
на твердому піднебінні при найбільшій величині базису межа його трохи не доходить до лінії «А», розташовуючись дистальніше за піднебінні ямки на 1—2 мм. Альвеолярний горб за відсутності молярів обов'язково перекривається базисом, що сприяє кращій фіксації протеза;
Лінія «А» (син.: зона «А») — що контурується при вимові звуку А – задні краї горизонтальних пластинок піднебінної кістки. Є межею між м'яким і твердим піднебінням і орієнтиром для проходження дистальної межі базису знімного протеза.
в ділянці зубів, що збереглися:
на верхній щелепі — базис на всю його товщину повинен прилягати до шийок передніх зубів, в ділянці бічних зубів — базис закінчується нижче за екватор зубів;
на нижній щелепі — протез перекриває зубні горбки різців і іклів, в ділянці бічних зубів — базис закінчується вище за екватор зубів.
Вказані максимальні межі базису часткового знімного протезу видозмінюються залежно від виду прикусу,
топографії дефектів, кількості зубів, що збереглися, висоти клінічних коронок зубів, стану їх пародонту, ступеня атрофії альвеолярної частини щелепи, стану зубів-антагоністів і ін.
Кламер (від нім. Klammer — затиск, скоба) — механічне пристосування, що утримує протез на тканинах протезного ложа.
Кламер складається з: 1.плеча
2.тіла
3.відростка
Існує класифікація кламерів, за якою їх розрізняють:
за матеріалом, з якого вони виготовлені: металеві, пластмасові, в поєднанні металу з пластмасою;
за місцем прилягання: зубні, ясенні (пелоти) та зубоясенні;
за формою: круглі, напівкруглі та стрілоподібні;
за методом виготовлення: штамповані, гнуті та литі;
за функцією: утримувальні, опорні та опорно-
утримувальні;
за захватом зуба: одноплечі, двоплечі, подвійні, кільцеподібні, перекидні, багатоланкові;
за методом з'єднання з базисом протеза: жорсткі, або стабільні, пружні, або напівлабільні, суглобове, або лабільне, з'єднання.
За функцією
кламери
поділяються на:
утримуючі ;
опорні;
опорно- утримуючі.
Фіксація часткових знімних протезів.
Фіксація — це сумарне поняття, що включає ретенцію, стабілізацію і опору протеза.
Ретенція — здатність протеза протистояти силам, що скидають його вздовж шляху зняття протеза, тобто у вертикальному напрямі, від протезного ложа.
Стабілізація — здатність протеза протистояти силам, направленим
криво і горизонтально.
Жувальний тиск притискає протез до тканин протезного ложа. При цьому спеціально виділені елементи або певні ділянки протеза здійснюють опору на зуби, що залишилися, і оберігають слизову оболонку протезного ложа від надмірного тиску.
Опора протеза — протистояння навантаженню, падаючому вертикально, вздовж шляху введення протеза, до протезного ложа. Фіксація — здатність протеза протистояти силам, що скидають його вздовж шляху введення, а також направленим апікально, криво і горизонтально, що, у свою чергу, сприяє настанню швидшої адаптації.
Фіксація часткових знімних протезів здійснюється за рахунок:
адгезії базису протеза до слизистої оболонки протезного ложа.
анатомічної ретенції і стабілізації, які створюються природними морфологічними утвореннями на верхній і нижній щелепах, форма або положення яких можуть
обмежувати свободу руху протеза під час розмови, жування або сміху.
Шлях введення — рух протеза від первинного контакту фіксаторів з опорними зубами до тканин протезного ложа, коли всі елементи
протеза входять в контакт з ними.
Шлях зняття — рух протеза, починаючи з моменту відриву базису від слизистої
оболонки протезного ложа до повної втрати контакту фіксаторів з опорними зубами.
Показання до застосування бюгельних протезів:
Двосторонні кінцеві дефекти зубного ряду.
Односторонні кінцеві дефекти зубного ряду.
Включені дефекти зубного ряду в боковому відділі з відсутністю більше 3 зубів.
Дефекти зубного ряду в передньому відділі
за відсутності більше 4 зубів.
Дефекти зубних рядів у поєднанні із захворюваннями пародонта.
Множинні дефекти зубних рядів.
Позитивні властивості бюгельних протезів:
Функціональна ефективність бюгельнихпротезів вища, ніж у
ЧЗПП.
Бюгельні протези забезпечують розподіл жувального навантаження між періодонтом опорних зубів і слизовою оболонкою протезного ложа.
Розподіл функціонального навантаження можливий за допомогою кламерів і інших елементів.
Конструкція бюгельного протеза дозволяє шинувати зуби, що залишилися і усувати функціональне перевантаження окремих груп зубів.
Бюгельні протези зменшують горизонтальний компонент функціонального навантаження на опорні зуби і альвеолярні відростки за рахунок більш стійкої фіксації.
Незначне порушення смакової, температурної, тактильної
чутливості тканин порожнини рота при використанні цих протезів.
За способом виготовлення
бюгельніпротези підрозділяються:
на гнуті;
паяні;
суцільнолиті із застосуванням литва:
а) із зняттям з моделі або по виплавлених моделях;
б) на вогнетривкій моделі;
в) через пластмасову композицію.
Основні конструктивні елементи бюгельнихпротезів:
Сідло (базис) - призначено для фіксації штучних зубів і
заміщення втраченої частини альвеолярного відростка.
Ретенційні елементи - пристосування, призначені для утримання протеза під час функції:
а) кламмернасистема;
б) оклюзійні накладки;
в) аттачмени(замки і шарніри);
г) система кріплення Румпеля-Шредера-Дольдера;
д) телескопічна система;
е) магнітні фіксатори.
Сполучні елементи - служать для взаємного з'єднання сідел протеза або сідла і ретенційних елементів протилежної сторони: а) металеві дуги, пластинки, відгалуження;
б) підтримуючі і сполучні стрижні; в) ретенційні петлі.
Непрямі фіксатори.
Базис (сідло) - частина протеза, що несе на собі штучнізуби і заміщуючу частину альвеолярного відростка.
Базиси бюгельних протезів можуть бути пластмасові, металеві або комбіновані.
З'єднання каркаса з базисом протеза.
Залежно від клінічних умов з'єднання може бути:
жорстке (стабільне);
що пружинить (напівлабільне);
шарнірне (лабільне).
Телескопічна система фіксації.
Телескопічна коронка складається з двох конструктивних елементів: опорного(незнімного) - що
фіксується на зубі, фіксуючого (знімного) - пов'язаного з базисом знімного протеза. Телескопічні коронки відносяться до подвійних коронок. Основна їх особливість - плоскопаралельні робочі фрикційні поверхні.
Замкові кріплення (атачмени).
Залежно від способу передачі жувального навантаження, аттачмени
розділяють на жорсткі, шарнірні, ротаційні і аттачмени, що вільно
рухаються в межах податливої слизової оболонки протезного ложа.
Магнітна фіксація. Магнітні фіксатори можна розділити на три типи:
Міжщелепні відштовхуючі - внутрішньопротезної дії.
Однощелепні притягаючі - магнітні імпланти.
Внутрішньокореневі магнітні притягаючі фіксатори.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ