Ім'я файлу: історіяреферат.doc
Розширення: doc
Розмір: 53кб.
Дата: 24.11.2021


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ

РЕФЕРАТ
з предмету «Історія України»

на тему «Конституційні процеси в Україні. Конституція України 1996 року»

Виконав: студент групи 1К-19

Рожко П.Р

Викладач: Щербина С.І


Черкаси 2020
ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

  1. Розділ 1. Конституційні процеси до проголошення Акту незалежності України ........................................................................................... 4

  2. Конституційні процеси в кінці 80-х на початку 90-х .................... 4

  3. Розділ 2. Часи незалежності України, новітній конституційний процес .................................................................................................................... 6

  4. Новітній конституційний процес .................................................... 6

  5. Конституційний договір 1995 року та продовження конституційних процесів ...................................................................................... 8

  6. Нова Конституція України .............................................................. 11


ДЖЕРЕЛА


ПЕРЕДМОВА

У житті суспільств і держав конституції відіграють особливу роль. Конституція є вищим правовим актом - Основним Законом, законом над законами, фундаментом розвитку соціальних і політичних відносин, гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Запущений конституційний процес у 80-х та новітній конституційний процес у вже незалежній Україні призвів до активізації стану “точки неповернення” до радянських систем функціонування суспільства. На момент написання даного матеріалу пройшло вже більше чверті століття з підписання Акту незалежності України, Декларації “Про державний суверенітет України” та проголошення Верховної Ради України. Ці зміни були лише початком перед справжньою бурею.

Вже через декілька років українське суспільство відчує присутність нової Конституції України, сила якої увійшла в аннали, супроводжуючи перші роки незалежності як найважчі роки правління.

3

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В КІНЦІ 80-Х ТА НА ПОЧАТКУ 90-Х
Вже наприкінці 80-х років, в ході здійснення політики "горбачовської перебудови" стало очевидно, що Конституція СРСР не відповідає перспективі демократичного розвитку суспільства. Вже в той період в неї були внесені окремі зміни, що стосувалися скасування СТ.6, що встановлювала монопольну владу Комуністичної партії, дозволу висувати кандидатів у депутати на зборах виборців, проведення виборів на альтернативній основі. Ці зміни мали велике значення для демократизації українського суспільства і вперше в історії дозволили обрати до складу вищого законодавчого органу країни представників різних політичних сил.
16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яка мала стати фундаментом нової Конституції. Окремі депутати пропонували затвердити декларацію як "малу Конституцію". Однак прокомуністично налаштована більшість Верховної Ради з цим не погодилася.
І все-таки її положення мали важливе значення для України. По-перше, Декларація проголосила державний суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території і незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах», заклавши основи української незалежності ще під час перебування Республіки у складі СРСР. Було закріплено ряд нових положень, що стосувалися введення принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, виключного права народу України на володіння, користування і розпорядження її національним багатством; дії на території Республіки законів СРСР тільки в тій частині, яка не суперечить законодавству України.
4
Декларація визначила загальну стратегію розвитку правової системи держави, ключовим елементом якої була Конституція. У жовтні 1990 р. Верховна Рада України створює Конституційну комісію, яка повинна була розробити концепцію нової Конституції.
Це завдання було досить складним, оскільки Україна мала на той час тільки обмежений суверенітет, а союзні структури продовжували чинити тиск на Республіку.
Проте вже до листопада 1991 р. був підготовлений перший проект Конституції України. Але драматичні події кінця 1991 р. та здобуття незалежності України радикально вплинули на зміни низки її положень. Прийняттям Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. наша держава зробила остаточний вибір шляху свого розвитку.


5
НОВІТНІЙ КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС
Вже наприкінці січня 1992 р. Конституційна комісія розробила новий проект, який після правової експертизи та обговорення в парламенті рішенням Верховної Ради України було винесено на всенародне обговорення.
Обговорення проекту тривало з 15 липня по 1 грудня 1992 р. у ньому взяло участь близько 200 тис. громадян України. В ході обговорення висловлювалися пропозиції щодо чіткого закріплення переважання інтересів людини над інтересами держави, розмежування повноважень різних гілок влади та ін.
З урахуванням результатів обговорення в запропонований проект були внесені відповідні зміни. 26 жовтня 1993 р. доопрацьований варіант Постановою Верховної Ради було вирішено опублікувати в засобах масової інформації.
В кінці 1993-початку 1994 р. по Україні прокотилася хвиля політичних баталій, пов'язаних з виборами до Верховної Ради і виборами Президента. Питання про прийняття нової Конституції відсунулося на другий план.
Тільки у вересні 1994, після звернення Президента України про необхідність продовження конституційного процесу, формується новий склад Комісії з розробки проекту Конституції. Керівниками Комісії стали Президент України та Голова Верховної Ради. Відкриваючи засідання комісії 17 листопада 1994 р., Президент України Л. Кучма підкреслив, що в Україні відновлено процес конституційних реформ, який був припинений майже на рік. Комісія визнала за необхідне взяти за основу проект Конституції в редакції від 26 жовтня 1993 р.

6

Враховуючи складнощі розробки нової Конституції, відсутність збалансованості різних гілок влади, Президент України 3 грудня 1994 р. запропонував Верховній Раді розглянути Конституційний законопроект про владу та органи місцевого самоврядування. Увага акцентувалася на тому, що ефективне функціонування економіки можливе лише за умови наявності сильної державної влади, яка здійснювала б управління державним сектором економіки, забезпечувала керівництво недержавним сектором, сприяла ефективному проведенню приватизації та структурної перебудови всього господарського комплексу. Однак цей документ не був прийнятий.

7
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ДОГОВІР 1995 РОКУ ТА ПРОДОВЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Значний вплив на суспільне життя незалежної України було політичне протистояння Президента України та Верховної Ради. Президент прагнув до створення сильної виконавчої влади, здатної ефективно працювати в умовах поглиблення економічної кризи. Верховна Рада, лякаючи загрозою диктатури, фактично хотіла зберегти свої повноваження, в тому числі і право втручатися у вирішення конкретних економічних питань, в безпосереднє управління територіями. Таке протистояння серйозно ускладнювало вирішення першочергових проблем життя країни.
Це змусило Президента 31 травня 1995 р. прийняти Указ Про проведення опитування громадської думки з питання довіри громадян України Президенту і Верховній Раді.
У відповідь на це Верховна Рада наклала на указ вето і запропонувала Президенту до 8 червня 1995 р. подати на розгляд кандидатури до складу Кабінету Міністрів.
Такий розвиток подій відкладав на невизначений час вирішення життєво важливих для України конституційних питань. У цих умовах Л. Кучма взяв ініціативу в свої руки.
2 червня Президент підтвердив свій намір провести опитування. Того ж дня відбулася його зустріч з лідерами фракцій, які підтримали ідею підписання Конституційного договору Президента та Верховної Ради.

8

Проведення громадського опитування створювало потенційну загрозу розпуску Верховної Ради, рейтинг якої, за даними соціологічних опитувань, в цей час був досить низьким. Одночасно це посилювало політичну напруженість і, отже, чинило негативний вплив на економіку і суспільне життя.
У ситуації, що склалася Президент України і голова Верховної ради проявили політичну мудрість і, відмовившись від протистояння, 8 червня 1995 р. підписали Конституційний договір.
Укладення договору було важливим політичним компромісом. Договір мав діяти до прийняття нової Конституції України з метою забезпечення подальшого розвитку та успішного завершення конституційного процесу в Україні.
Втілення в життя положень Конституційного договору створювало надійну правову базу для діяльності Адміністрації Президента та інших органів виконавчої влади. Значно розширювалося коло їх повноважень і вплив на економічні та суспільні процеси. Президент України був визнаний главою держави і керівником виконавчої гілки влади. Він особисто призначав склад Кабінету Міністрів і прем'єр-міністра. Вже 8 червня 1995 р. на посаду прем'єр-міністра була запропонована кандидатура Е. Марчука, який довгий час працював в органах державної безпеки, а з жовтня 1994 р. виконував обов'язки віце-прем'єра.
Тривала робота над Конституцією, до якої були залучені кращі фахівці. З метою вивчення та узагальнення альтернативних проектів 19 червня була створена робоча група Конституційної комісії, результатом діяльності якої стала підготовка узгодженого проекту Конституції України.
9

11 березня 1996 р. співголови Конституційної Комісії — Президент і голова Верховної Ради — підписали остаточний проект Основного Закону.
Однак він не став основою політичної консолідації. Незважаючи на пропозиції Л. Кучми прийняти цей документ за основу, Верховна Рада направила його для вивчення та аналізу в постійні комісії.
На початку травня 1996 р. постановою Верховної Ради була створена депутатська тимчасова спеціальна комісія з доопрацювання проекту Конституції на чолі з м. сиротою. До її роботи були залучені представники різних депутатських груп і фракцій.
Обговорення доопрацьованого комісією проекту у Верховній Раді 17-18 червня було безрезультатним. Заперечення викликали вже перші положення документа: про статус української мови, державну символіку і т.д. пропоновані депутатами зміни фактично спотворювали основний зміст документа. За визначенням багатьох політиків, конституційний процес в Україні в цей час не просто затягувався, а зайшов у глухий кут.
У цій ситуації Президент України 26 червня 1996 р. оприлюднив Указ про проведення 25 вересня Всеукраїнського референдуму з питання прийняття Конституції України. На референдум передбачалося винести проект Основного закону, підготовлений Конституційною комісією і прийнятий за основу більшістю депутатів Верховної Ради в березні 1996 р.
Цей крок Президента, який міг призвести до розпуску Верховної Ради, змусив останню шукати компроміс і прискорив конституційний процес. 28 червня 1996 р. після 2 діб безперервної і напруженої роботи Верховна Рада України прийняла Конституцію України — Основний Закон нашої суверенної держави.

10
Прийняття нової Конституції стало важливою віхою новітньої української історії. Конституція складається з преамбули, 14 розділів, в яких об'єднана 161 стаття, і перехідних положень. Новий Основний Закон - це політико-правовий документ, що визначає основи та шляхи розвитку українського суспільства.
Конституція закріплює основні демократичні, Соціальні та правові засади української держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, безпека визнаються найвищою цінністю. Однією з основоположних ідей нової Конституції є положення про те, що саме держава функціонує для людини, а не навпаки. Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Конституція закріплює принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову і незалежність їх одна від одної. Основою зовнішньої політики України, відповідно до Основного Закону, є забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримки мирного взаємовигідного співробітництва з усіма країнами світу.
Конституція базується на кращих досягненнях вітчизняного та зарубіжного законодавства, враховує набутий історичний досвід і відповідає кращим конституціям європейських країн. Вперше в історії конституційного законодавства України в ній підкреслюється, що норми Конституції є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо Конституцією.


11

Основний Закон України регулює значно ширше коло суспільних відносин порівняно з попередньою Конституцією. 48 з 161 статті Конституції відноситься до другого розділу “Права, свободи та обов'язки громадянина”, який акумулює зміст таких важливих, визнаних у всьому світі міжнародно-правових актів, як Загальна декларація прав людини. Декларація про право на розвиток, концепція про права дитини та інші. Це дозволило наповнити Конституцію новим демократичним змістом, значно розширити систему прав і свобод людини і громадянина в Україні, наблизити державу до світових стандартів щодо їх захисту.
Відповідно до Основного Закону Україна є унітарною, соборною державою. Держава є національною за своїм походженням, оскільки її утворення відбулося на основі здійснення українською нацією, всім українським народом права на самовизначення.
Основним питанням будь-якої Конституції є питання влади. Основний Закон України свідчить, що єдиним джерелом влади в Україні є її народ. Це свідчить про демократичний характер держави, народ якої може вільно висловлювати своє ставлення до влади на виборах і референдумах.
Єдиним законодавчим органом влади в Україні є Верховна Рада. Крім законодавчих, вона має низку повноважень у сфері державного будівництва та призначення на керівні посади в державі.
Президент України за Конституцією є главою держави і виступає від його імені. Він обирається прямим всенародним голосуванням строком на п'ять років. Відповідно до нової Конституції він має значні повноваження в соціально-економічній сфері, забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави, є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності, представляє державу на міжнародній арені.

12

Головним органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів, який очолює прем'єр-міністр. Кабінет Міністрів, відповідно до нової Конституції, має ширші функції і повноваження, пов'язані з формуванням і витрачанням Державного бюджету, забезпеченням рівних умов розвитку для всіх існуючих форм власності. Уряд здійснює управління об'єктами державної власності, забезпечує обороноздатність, безпеку та громадський порядок у державі. Виконавчу владу в областях здійснюють обласні державні адміністрації.
Судочинство в Україні забезпечується Конституційним Судом України та судами загальної та галузевої юрисдикції. Відповідно до світової практики, повноваження судової влади були значно розширені.
Важливі функції були покладені на прокуратуру України. Конституція закріпила територіальний устрій України і визначила принципи місцевого самоврядування.
Істотний вплив на суспільно-політичні процеси в Республіці зробили “Перехідні положення” нової Конституції України, головним серед яких стало визначення чітких термінів виборів до Верховної Ради (березень 1998 р.) і Президента України (жовтень 1999 р.).
Прийняття нової Конституції України поставило відповідальні завдання у сфері державного будівництва, приведення у відповідність з Основним Законом чинного законодавства та структури органів влади.

13

Процес ефективної реалізації конституційних положень стримувався відсутністю необхідних законодавчих актів. До березня 1997 р. з 60 першочергових конституційних законів було прийнято всього два. Не були прийняті найважливіші закони Про Кабінет Міністрів, державні адміністрації та місцеве самоврядування. Замість цього розроблялися альтернативні проекти, що ставили за мету “підправити”, а іноді і перекроїти Конституцію.

14
ДЖЕРЕЛА

  1. Конституція України. - К. 1996.

  2. Основи конституційного права України. За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997.

  3. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: курс лекцій. - К.: Вентурі, 1995.

  4. Гетьман В.П. Як приймалася Конституція України. Київ, 1996.

  5. Бобровник С. В. та ін. Основи держави і права. К — «АН України». Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 1993 ріку

  6. Конституційний процес в Україні / ред. Ю. П. Рубан. — К. : НІСД, 2008.— 220 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас