Ім'я файлу: Конституційне право України.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 497кб.
Дата: 18.05.2020

1
Конституційне право України
1. Конституційне право України. Загальна характеристика Конституції України.
2. Основи конституційного ладу України
3. Громадянство.
4. Права, свободи людини і громадянина.
5. Виборча система В Україні.
6. Верховна рада України.
7. Президент України.
8. Кабінет Міністрів України.
9. Місцеві державні адміністрації.
10. Місцеве самоврядування.
11. Конституційний суд України.
12. Судова влада в Україні.
13. Правоохоронні органи.
14 Збройні Сили.
15. Адвокатура.
16. Нотаріат.
1) Конституційне право України
– це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок утворення та функціонування органів державної влади, правове становище громадян та їх взаємовідносини з державою.
Конституція – політичний нормативно-правовий акт держави (Основний Закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, порядок утворення та функціонування державних органів, права та обов’язки громадян.
Конституція України є основним джерелом права України.
Конституція України -:
- за формою – писана і кодифікована (єдиний документ(;
- за способом прийняття – народна (прийнята представницьким органом);
- за способом внесення змін – жорстка (зміни вносяться не менш, як 2/3 депутатів від конституційного складу ВРУ, а до розділів 1, III, ХIII – винятково всеукраїнським референдумом.;
- за терміном дії – постійна;
- за державним устроєм – унітарна.
Конституція України є основою для інших галузей права України. Закони та інші нормативно-правові акти, що приймаються в Україні, не повинні суперечити конституції
(ст..8, ч.2 Конституції). Контроль за дотриманням конституційних норм в Україні здійснює Конституційний Суд України.
Конституція України прийнята 28 червня 1996 року, складається з преамбули (передмова з фр., з лат. – той, що йде попереду) та 15 розділів.
I.
«Загальні засади»,
II.
«Права , свободи та обов’язки людини і громадянина,
III.
«Вибори. Референдум»,
IV.
«Верховна Рада України»,
V.
«Президент України»,
VI.
«Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади»,
VII.
«Прокуратура»,
VIII. «Правосуддя»,
IX.
«Територіальний устрій України»,
X.
«Автономна Республіка Крим»,
XI.
«Місцеве самоврядування»,
XII.
«Конституційний Суд України»,

2
XIII. «Внесення змін до Конституції»,
XIV. «Прикінцеві положення»,
XV.
«Перехідні положення».
Розділ I»загальні засади» визначає конституційні ознаки Української держави, символи держави, принципи поділу влади, основи правової системи, основи економічних,національних відносин, основи національної безпеки та зовнішньої діяльності держави.
Розділ II «Права , свободи та обов’язки людини і громадянина» встановлює права, свободи, обов’язки громадян.
У розділах III – XII мова йдеться про структуру та функції органів державної влади та місцевого самоврядування, організацію народовладдя, адміністративно-територіальний устрій України.
Розділи XIII-XV встановлюють порядок внесення змін до Конституції, набуття її чинності, терміни та напрями законотворчої діяльності.
2). Основи конституційного ладу України (закріплені в 1 розділі Конституції
України «загальні засади»
Україна визнається суверенною, незалежною і демократичною (ст.1). Територія України в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою. (ст.2). В Україні існує єдине громадянство (ст..4). Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції
(ст..8). Визнається і діє принцип верховенства права (ст.8).
Форма правління в Україні – республіка (ст.5). За формою республіки Україна є змішаною республікою (президентсько-парламентською). Тобто Президент є главою держави, а не главою виконавчої влади. Уряд очолює Прем’єр-міністр, який призначається
Президентом за згодою ВРУ. Уряд відповідальний перед Президентом та ВРУ, підконтрольний та підзвітний ВРУ. Уряд призначається Президентом за згодою ВРУ.
Президент обирається на загальних виборах, має широкі повноваження, є гарантом державного суверенітету, представляє державу в міжнародних відносинах, призначає всеукр. Референдум, суддів, ряд інших посадовців тощо. Має право розпуску Парламенту
(якщо протягом одного місяця у ВРУ не сформовано більшість, якщо протягом 60 днів після відставки КМУ не сформовано персональний склад КМУ, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Парламент має право
імпічменту (судового розслідування щодо діяльності Президента).
Ст.6 закріплює принцип поділу влади на три гілки (законодавчу, виконавчу, судову).
Ст.7 встановлює, що в Україні діє місцеве самоврядування.
За формою територіального устрою Україна є унітарною – ст.2.До складу входять 24 області, АРК, м. Київ, м. Севастополь.
Ст.20 визначає, що державними символами є України є Державний Прапор України,
Державний герб України, Державний Гімн України.
3) Громадянство
– це правова належність особи до певної держави. Сукупність прав і обов’язків становить правовий статус громадянина в державі , відрізняє його від
іноземних громадян та осіб без громадянства.
Громадянин – це особа, що належить до постійного населення будь-якої держави, користується правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави.
Виділяють:
- одногромадянство - (тобто власне громадянство);
- подвійне громадянство (біпатрид);
- особа без громадянства (апатрид).
Поняття громадянства в Україні регулюються Конституцією (ст.4, 25, 92, 106), ,, Законом
«Про громадянство» (18.01.2001 зі змінами на 2005р.).
Принципи громадянства в Україні:

3
- єдине громадянство в Україні (якщо громадянин України набув громадянство ін. держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином
України. Якщо іноземець набув громадянство України – у правових відносинах з
Україною, він визнається лише громадянином України) ;
- ніхто не може бути позбавлений громадянства;
- ніхто не може бути позбавлений права змінити громадянство;
- неможливість автоматичного набуття громадянства іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладання шлюбу з громадянином України та автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
- рівність перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку, моменту набуття громадянства;
- збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина
України.
Підстави набуття:
- за народженням;
- за територіальним походженням (особа, яка сама або хтось з батьків, дід чи баба, брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 на території України);
- внаслідок прийняття громадянства;
- внаслідок поновлення громадянства;
- внаслідок усиновлення;
- встановлення над дитиною опіки чи піклування;
- встановлення опіки над недієздатним;
- у зв’язку з перебуванням у громадянстві одного чи обох батьків дитини;
- встановлення батьківства;
- ін. підстави.
Умови набуття громадянства:
- визнання і дотримання Конституції і законів України;
- зобов’язання припинити іноземне громадянство;
- безперервне проживання в Україні потягом останніх 5 років. (разовий виїзд за кордон у справах – не більше 90 днів. А в сумі за рік – 180 днів).
- отримання дозволу на постіне проживання в Україні;
- володіння державною мовою або її розуміння в достатньому обсязі для спілкування;
- наявність законних джерел існування (зарплата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога).
До громадянства не приймається особа, яка:
- вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
- вчинила на території ін.. держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Підстави припинення громадянства:
- внаслідок виходу з громадянства України (громадянин, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням; внаслідок набуття громадянства ін.. держави) ;
- внаслідок втрати громадянства (при добровільному набутті громадянства ін. країни; внаслідок вступу на військову службу, у службу безпеки, правоохоронні органи або органи держ.влади ін. держав без згоди на це держ.органів Укоаїни; якщо особа набула громадянства внаслідок обману, подання свідомо неправдивих відомостей);

4
- за підставами передбаченими міжнародними договорами України.
Питання щодо надання громадянства, виходу з нього вирішує Президент України.
Комісія при Президентові з питань громадянства розглядає заяви щодо громадянства, подання про втрату громадянства, здійснює контроль щодо виконання рішень Президента.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади та підпорядковані йому органи приймають заяви, видають та вилучають документи, готують подання
Президентові, виконують рішення Президента.
Іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином ін.. держави або держав. (Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - 04.02.1994 зі змінами на 2003р., «Про біженців» - 21.06.2001, «Про імміграцію» - 07.06.2001).
Особа без громадянства – не належить до громадянства будь-якої країни.
Правовий статус іноземця та осіб без громадянства:
- мають ті ж права і свободи, виконують ті ж обов’язки, що і громадяни України;
- можуть отримати притулок у порядку, встановленому законом;
- можуть іммігрувати в Україну на постійне місце проживання, якщо вони мають в
Україні законні джерела існування, близьких родичів – громадян України, знаходяться на утриманні громадянина України або утримують громадянина
України; (дозвіл на імміграцію надається в межах квоти – гранична кількість
іноземців, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року);
- не можуть призначатися на певні посади або займатися трудовою діяльністю, пов’язаною з належністю до громадянства України;
- не можуть обиратися і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- не підлягають загальному військовому обов’язку тощо.
4) Права, свободи і обов‘язки людини і громадянина
Право і свобода – міра можливої поведінки, обов‘язок – міра гідної поведінки. Права людини поширюються на всіх людей, які проживають у державі. Права громадянина – лише на осіб, які є громадянами.
Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров‘я, честь та гідність, недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави.
Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов‘язком держави.
За кожною особою визнається певний комплекс природних, невід‘ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини.
Особисті права:
- невід‘ємне право на життя - ст.27;
- на повагу гідності - с.28;
- на свободу і особисту недоторканість – ст.29;
- недоторканність життя – ст.30;
- таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції – ст. 30;
- свобода пересування , вибір місця проживання, свобода залишати територію
України, за виключенням обмежень, встановлених законом – ст. 30;
- свобода думки та слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань – ст..34;
- свобода світогляду та віросповідання, право сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої – ст. 35;
- право на правову допомогу, в тому числі у випадках, обумовлених законом, безоплатну – ст.. 59;
- право на невиконання явно злочинних наказів та розпоряджень – ст.60;

5
- не допускається дворазове притягання до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення – ст. 61;
- презумпція невинності – ст. 62;
- особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім‘ї чи близьких родичів.
Політичні права:
- право вільно висловлювати свої погляди та переконання, вільно збирати, зберігати та використовувати інформацію в будь-яких формах – ст.. 34;
- право об’єднуватися в політичні партії та громадські організації – ст.. 36;
- право брати участь в управлінні суспільством і державою – ст.. 38;
- право проводити збори, мітинги, походи та демонстрації – ст. 39;
- право на письмові та усні індивідуальні чи колективні звернення до органів державної влади, право вимагати їх розгляду та обґрунтованої відповіді в установленні законом терміни – ст.. 40;
- свобода політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України – ст.. 15.
Соціально-економічні права:
- право приватної власності – ст. 41;
- право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом – ст.. 42;
- право на працю – ст.. 43;
- право на страйк – ст.. 44;
- право на відпочинок – ст.. 45;
- право на соціальний захист – ст.. 46;
- право на житло – ст.. 47;
- право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім‘ї – ст.. 48;
- право на охорону здоров‘я, медичну допомогу та мед. страхування – ст.. 49
- на безпечне для життя та здоров’я довкілля – ст.. 50;
- на освіту – ст.. 53.
Обов’язки:
- здобуття повної загальної середньої освіти – ст.. 53;
- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, відбуття військової служби – ст.. 65;
- не задавати шкоди природі та культурній спадщині, відшкодувати збитки у разі завдання шкоди – ст.. 66;
- сплата податків та зборів в порядку і розмірах, встановлених законом, щорічне подання декларацій про свій майновий стан у податкові органи за місцем проживання – ст.. 67;
- неухильне додержання Конституції та законів України – ст.. 68;
- непосягання на права, свободи, честь та гідність інших людей – ст.. 68.
Гарантії здійснення прав і свобод:
Національні (внутрішньодержавні):
- звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод – ст.. 8, 55;
- рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності – ст.. 43;
- визначена законом максимальна тривалість робочого часу та мінімальна тривалість відпочинку – ст.. 45;
- загальнообов’язкове державне страхування – ст.. 46;
- захист прав Уповноваженим Верховної Ради з прав людини – ст.. 55;
- право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань – ст.. 55;
- відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної або моральної шкоди, завданої не законними рішеннями, діями або бездіяльністю – ст.. 56;

6
Міжнародно-правові:
- право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до міжнародних судових установ – ст.. 55.
5) Виборча система
Виборча система в Україні регламентується Конституцією, законами «Про вибори народних депутатів України (25.03.2004 зі змінами на 2005р.), «Про вибори Президента
України (18.03.2004), «Про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (6.04.2018).
Мажоритарна система використовується для виборів Президента України (система абсолютної більшості) та до органів місцевого самоврядування – сільських, міських голів
(система відносної більшості). Виборчі округи є одномандатними.
Пропорційна та мажоритарна системи використовується на виборах депутатів ВРУ, ВР
АРК, обласних, районних, міських рад-мажоритарна система, де менше 100 тис. , пропорційна 100 тис. Виборчі округи багатомандатні.
Вибори
– форма прямого народовладдя, один із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування.
Принципи виборчого права:
- всезагальність - право обирати мають усі громадяни з 18 років (крім недієздатних);
- рівність виборчих прав – усі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, кожний виборець має лише один голос;
- пряме виборче право – кандидати обираються безпосередньо виборцями, тобто без будь-яких посередників та проміжних ланок;
- таємність голосування – при заповненні бюлетеня заборонена присутність будь- кого, крім голосуючого.
Види виборів
: чергові, позачергові, повторні, замість депутатів, які вибули.
Виборча система
– це порядок формування представницьких органів державної влади, обрання Президента та здійснення виборцями своїх прав.
Види виборчих систем
:
- мажоритарна система (система більшості) – враховуються лише голоси, подані за кандидата (або за список кандидатів), що дістав більшість голосів по виборчому округу чи держави;
- пропорційна - будується на принципі додержання пропорцій між кількістю депутатських місць, що надається окремим політичним партіям та числом голосів, зібраних кожною з партій на виборах;
- змішана – поєднує в собі елементи мажоритарної та пропорційної системи (одна частина депутатів обирається пропорційною системою, а друга – мажоритарною).
Референдум
– це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів
України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.
Організація і проведення референдумів здійснюється відповідно до Конституції та закону
«Про всеукраїнський та місцевий референдум» (3.07.1991). Проводяться всеукраїнські референдуми, місцеві та референдум АРК.
Предметом всеукраїнського референдуму може бути:
- затвердження Конституції, її окремих положень та внесення до Конституції
України змін;
- прийняття, зміна або скасування законів України або окремих їх положень;
- прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів та ін.. правових актів.
Виключно Всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території
України (ст..73 Конституції), про реалізацію прав народу України на самовизначення та

7 входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них.
Призначається Всеукр. Референдум Президентом України або ВРУ
- на вимогу не менш, як 3 млн. громадян України з питань затвердження або скасування Конституції України, дострокового припинення повноважень ВР,
Президента;
- на вимогу не менш, як половини народних депутатів України з питань затвердження або скасування Конституції та ін.. законодавчих актів України, окрім питань дострокового припинення повноважень ВР та Президента.
На референдум не виносяться такі питання:
- ціноутворення і оподаткування;
- витрат з державного бюджету;
- призначення і звільнення державних посадових осіб;
- введення і припинення військового і надзвичайного стану;
- амністії і помилування;
- які віднесені до відання судової влади та прокуратури.
Предметом місцевого референдуму може бути:
- прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством
України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративних одиниць;
- прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих та розпорядчих органів.
Призначають органи місцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенції за вимогою не менш половини депутатів від загального складу, або якщо цього вимагає одна десята частина громадян України, які постійно проживають на відповідній території і мають право голосу.
6) Верховна рада України (ВРУ) – єдиний орган законодавчої влади,
обирається на 5 років.
Правовий статус депутатів України.(Закон «Про статус народного депутата України
– 23.03.2001)
Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу, проживає в Україні протягом 5 років. Статус – гарантується депутатська недоторканість (ст..80). Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. Не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на держ.службі, займатися ін.. оплачувальною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової чи творчої діяльності). Умови дострокового припинення повноважень:
- за особистою заявою;
- на підставі обвинувального вироку суду щодо нього;
- у разі визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
- у зв‘язку з припиненням його громадянства або виїздом на постійне місце проживання. За кордон;
- у разі смерті.(ст..81)
Склад ВРУ : 450 депутатів обирався у 2006 р. на засадах пропорційної системи.
Повноваження:
- є законодавчим органом ( повноваження на внесення змін до Конституції, призначення всеукр. Референдуму, прийняття законів, призначає президентські вибори, може усунути Президента в порядку імпічменту, ратифікує і денонсує міжнародні договори);

8
- ухвалює основи внутрішньої та зовнішньої політики (стверджує державний бюджет та контролює його виконання, стверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного розвитку та охорони навколишнього
- середовища);
- впливає на виконавчу владу (розглядає та приймає рішення щодо схвалення
Програми діяльності КМ, надає згоду на призначення Президентом Прем‘єр- міністра;
- бере участь у призначення ряду посадових осіб (Голови і членів Рахункової палати,
Уповноваженого ВРУ з прав людини, третини членів Конституційного Суду та ін.)
- дає згоду на призначення ряду посадових осіб Президентом (Генерального прокурора,
- в галузі оборони на національної безпеки (стверджує структури, чисельність, визначає функції Збройних сил, Служби безпеки, МВС та ін. озброєних формувань) та ін. (ст.85).
У ВР за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується
коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу ВР. Коаліція депутатських фракцій у ВР формується протягом місяця з дня відкриття першого засідання ВР або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у ВР.
Законодавчий процес здійснюється під час сесій ВР (у формі пленарних засідань і засідань комітетів). ВР визнається правомочною при обранні не менш 2/3 від її конституційного складу. Право законодавчої ініціативи мають: Президент, народні депутати, Кабінет Міністрів (ст.93). Законопроект проходить, як правило, три читання, у комітетах здійснюється його доробка. Закон приймається більшістю від конституційного складу ВР (с.91). Закон підписує Голова ВРУ і невідкладно направляє Президентові.
Президент протягом 15 днів після отримання закону підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон зі своїми пропозиціями до ВР для повторного розгляду.
Якщо під час повторного розгляду закон буде прийнятий ВР не менш як 2/3 від її конституційного складу, Президент зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. У разі, якщо Президент не підписав закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою ВР і оприлюднюється за його підписом.
Питання, які вирішуються виключно законами України (ст.92
):
- засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
- права, свободи людини і громадянина, обов‘язки;
- громадянство, статус іноземців та осіб без громадянства;
- основи національної безпеки, організації Збройних Сил та забезпечення громадського порядку;
- права корінних народів і національних меншин;
- порядок застосування мов;
- засади використання природних ресурсів;
- основи соціального захисту;
- правовий режим власності та засади підприємства;
- утворення і діяльність об‘єднань громадян і засобів масової інформації;
- організація та діяльність органів виконавчої влади;
- судоустрій, судочинство, статус судів;
- питання територіального устрою, місцевого самоврядування, статусу столиці
України;
- правовий режим надзвичайного та воєнного стану;
- організація і порядок проведення виборів і референдумів;
- організація та діяльність ВР, статус народних депутатів;
- засади цивільно-правової відповідальності;
- правовий режим державного кордону та ін.. питання (ст.92)

9
Питання, які встановлюються виключно законами України (ст.92):
- державний бюджет, податки та збори; засади створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти;
- порядок направлення підрозділів Збройних Сил України за кордон та присутність на території України іноземних військ;
- одиниці ваги, міри, часу, порядок встановлення державних стандартів;
- порядок використання та захисту державних символів, державні свята;
- державні нагороди, дипломатичні ранги, військові та ін.. спеціальні звання;
- порядок утворення і функціонування вільних та ін.. спеціальних зон, що мають особливий економічний та міграційний режим.
Законом України оголошується амністія.
7). Президент України (П.У.)є главою держави. (ст.102-112)
Правовий статус.
Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об‘єднаннях громадян, а також займатися ін. оплачуваною або підприємницькою діяльністю. П.У. користується правом недоторканності на час виконання повноважень.
Порядок обрання.
Обирається громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. Новообраний Президент вступає на пост не пізніше 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів з моменту складання присяги народові та урочистому засідання ВР. Приводиться до присяги
Головою Конституційного Суду.
Умови обрання.
Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх років до виборів та володіє державною мовою.
Умови припинення повноважень:
Виконує свої повноваження до вступу на піст новообраного Президента. Повноваження
Президента припиняються достроково у разі:
- відставки;
- неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров‘я;
- усунення з поста в порядку імпічменту (3/4 депутатів приймає таке рішення після відповідних висновків Конституційного Суду і Верховного Суду);
- смерті.
Повноваження:
Загального характеру:
- виступає як гарант державного суверенітету, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина;
- звертається до народу та ВРУ із посланнями про внутрішнє та зовнішнє становище країни;
У сфері зовнішньої політики:
- керівництво зовнішню політикою, представлення держави у міжнародних відносинах;
- ведення переговорів та укладання міжнародних договорів;
- прийняття рішень про визнання іноземних держав;
- приймання вірчих та відкличних грамот.
З кадрових питань:
- призначає за згодою ВРУ Прем’єр-міністра, членів Кабміну, голів місцевих державних адміністрацій;
- призначає за згодою ВРУ на посаду Генерального прокурора;

10
- призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національної Безпеки та
Оборони, половину складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, третину складу Конституційного Суду тощо.
- є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України.
Організаційного характеру:
- призначає всеукраїнський референдум з питань державного устрою та за народною
ініціативою;
- має право достроково припинити повноваження ВР, якщо протягом 1 місяця у ній не сформовано коаліцію депутатських фракцій, протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися тощо.
Щодо контролю за виконанням законів:
- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду щодо їх конституційності;
- скасовує акти Ради міністрів АРК.
Гуманітарного характеру:
- приймає рішення про прийняття до громадянства, припинення громадянства, про надання притулку,
- здійснює помилування,
- нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними.
Адміністрація Президента – постійно діючий орган, який утворено для забезпечення діяльності глави держави. Його основні завдання: організаційне, правове, консультативне,
інформаційне, аналітичне забезпечення діяльності Президента України.
8) Кабінет міністрів України (КМУ) – вищий орган в системі виконавчої
влади, відповідальний перед Президентом і ВР, підконтрольний і
підзвітний ВР (ст. 113-117, 120)
Склад: Прем‘єр-міністр, перший віце-прем‘єр-міністр, віце-прем‘єр-міністри, міністри
(КМУ видає в межах своє компетенції постанови, розпорядження.
Повноваження:
- забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність країни;
- вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової, а також соціальної політики;
- розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного, науково- технічного, соціального, культурного розвитку країни;
- забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності та управляє об‘єктами державно власності;
- здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки, громадянського порядку;
- організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи;
- направляє та координує роботу міністерств та ін.. органів виконавчої влади;
- здійснює контроль за їх діяльністю.
9) Місцеві державні адміністрації
(державні органи виконавчої влади в
областях і районах, районах АРКУ, містах Києві та Севастополі) – ст. 118, 119.
Порядок формування: голови МДА призначаються та звільняються з посади
Президентом за поданням Кабінету Міністрів, склад МДА формують їхні голови.
Голова МДА:

11
- відповідальний перед Президентом і КМУ,
- підзвітний та підконтрольний органам виконавчої влади вищого рівня;
- обласна або районна рада може висловити йому недовіру, на підставі чого
Президент приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь;
- Якщо недовіру висловили 2/3 депутатів від складу відповідної ради, Президент приймає рішення про відставку голови МДА.
Компетенція МДА:
- здійснюють виконавчу владу в областях і районах (крім районів в містах), містах
Києві і Севастополі.
МДА забезпечують на відповідній території:
- виконання Конституції та законів України, актів Президента, КМУ, ін.. органів виконавчої влади;
- законність та правопорядок;
- додержання прав і свобод громадян;
- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони дозвілля;
- підготовку та виконання відповідних обласних та районних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування.
10). Місцеве самоврядування
– право територіальної громади жителів села, селища, міста самостійно вирішувати питання місцевого значення. (Конституція ст.140-
146, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» - 21.05.1997 зі зм., Закон
«Про службу в органах місцевого самоврядування» (07,06,2001, зі зм,), Закон «Про органи самоорганізації населення» (11.07.2001), Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» (11. 070 2002, зі зм.).
Склад і принципи організації
До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями відповідної територіальної громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років.
Управління районами в містах віднесено до компетенції міських рад.
Жителі відповідних територіальних громад обирають сільського, селищного та міського
голову, який очолює виконавчий орган ради; голови районної та обласної рад обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат влади
Матеріальна та фінансова основа діяльності рад: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, які є власністю територіальних громад сел., селищ, міст, районів у містах; об‘єкти їхньої спільної власності , які знаходяться під управлінням районних та обласних рад.
Функції органів самоврядування:
сільські, селищні, міські, районні в містах ради
- керують майном, яке є комунальною власністю;
- затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку;
- затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
- встановлюють місцеві податки та збори;
- забезпечують проведення місцевих референдумів;
- створюють, реорганізовують і ліквідують комунальні підприємства, організації, установи;
органи регіонального самоврядування (обласні та районні ради):
- затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку областей
і районів;
- затверджують районі та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету.

12
11) Конституційний Суд (КС) – єдиний орган конституційної юрисдикції
в Україні (ст..147 – 153)
Склад: 18 чол., призначаються Президентом (6 чол.), ВР (6 чол.),З‘їздом суддів (6 чол.). Голова обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів таємним голосування на 3 роки без права переобрання
Вимоги до суддів: громадянство України, досягнення на день призначення 40 років, стаж роботи за фахом не менше 10 років, проживання в Україні протягом останніх 20 років, володіння державною мовою.
Строк повноваження суддів: 9 років без права на повторне призначення.
Повноваження:
Приймає рішення та дає висновки по справах, які стосуються:
- конституційності законів та інших правових актів;
- відповідності Конституції України діючих міжнародних договорів України;
- додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту;
- офіційного тлумачення Конституції та законів України.
12) Судова влада (ст. 124-131, ст. 12),
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» - 7.08.2010
Порядок здійснення.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами;
Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається;
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Структура судової влади:
Конституційний суд;
Система судів загальної юрисдикції:
- місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів або району і міста одночасно);
- апеляційні суди діють в АРК, областях, містах Києві, Севастополі - установи апеляційної інстанції у відношенні рішень місцевих судів);
- вищі спеціалізовані суди діють як суди касаційної інстанції у відношенні рішень місцевих і апеляційних судів.
Верховний Суд (вищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції).
Основні засади судочинства.
Законність
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Презумпція невинності.
Забезпечення доведеності вини.
Забезпечення обвинуваченому права на захист.
Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їх переконливості.
Гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами.
Незалежність судів і підпорядкованість їх лише закону.
Обов‘язковість рішень суду.
Вища Рада Правосуддя - ст.131 - колегіальний і незалежний орган у судовій владі.
Складається з 20 членів (ВР , Президент, з‘їзд суддів, з‘їзд адвокатів, з‘їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають по 3, всеукраїнська конференція працівників прокуратури – 2-х членів ВРЮ)
- Вносить подання Президенту про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

13
- розглядає справи щодо порушення суддями, прокурорами вимог про несумісність;
- здійснює дисциплінарне провадження одо суддів Верховного Суду та суддів вищих спеціалізованих судів;
- розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
13). Правоохоронні органи України
- це державні органи, які забезпечують законність та правопорядок, борються із злочинністю та іншими правопорушеннями, охороняють та захищають права і законні інтереси громадян, підприємств, установ, організацій.
Прокуратура.
Ст. 121-123, 9., Закон «Про прокуратуру» 05.11.1991 зі зм. 2002.
Структура:
- Генеральний Прокурор (призначається Президентом за згодою ВР терміном на 5 років і звільняється Президентом. ВР може виразити недовіру Генеральному прокурору, що спричиняє його відставку. Усі інші прокурори призначаються генеральним прокурором).
- Генеральна прокуратура;
- Прокуратура АРК;
- Прокуратури областей, міст Києва і Севастополя;
- Прокуратури районів міст;
- Окремі прокуратури (військова, транспортна, екологічна);
- Прокурори, їхні заступники, помічники, слідчі, старші слідчі, слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі з особливо важливих справ).
Функції:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво в суді інтересів громадянина чи держави у випадках, визначених законом;
- нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов‘язаних з обмеження особистої свободи громадян.
- Прокуратура продовжує виконувати функції нагляду за додержанням і застосуванням законів і функцію попереднього слідства.
Поліція
– центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
(
Закон України «Про Національну Поліцію»
–2 липня
2015р.
Державна податкова служба
– система органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Структура:
Державна податкова адміністрація України, Державні податкові адміністрації в АРК, областях, м. Києві та Севастополі, Державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах.
Служба безпеки України
– державний правоохоронний орган спеціального призначення. (закон «Про Службу безпеки України – 25.03.1992, закон «Про розвідувальні органи України» - 22.03.2001)
Завдання:
- забезпечення захисту суверенітету України, конституційного ладу, оборонного потенціалу,
інтересів та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб;
- попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки, тероризму, корупції та організованої злочинності в галузі управління та економіки;
- контр розвідувальне забезпечення дипломатичних представництв.

14
14). Збройні Сили України
– державна військова структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканності
України від нападу зовні.
Правове регулювання стосовно загального військового обов’язку і військової
служби регламентується Законом «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»(25.03.1992 в редакції від 4.04.2006р.) Зміни до закону прийняті 15.01.2015р.
Загальне керівництво здійснює Президент як Верховний Головнокомандувач та
Голова Ради Національної безпеки і Оборони. Безпосереднє керівництво здійснює
Міністерство оборони.
Загальний військовий обов‘язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
 приписку до призовних дільниць;
 прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу:
 проходження військової служби;
 виконання військового обов‘язку в запасі;
 проходження служби у військовому резерві;
 дотримання правил військового обліку.
-
Стаття 17. Відстрочка від призову на строкову військову службу
-
1
. Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
- 2. Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають:
- одинокого батька або одиноку матір, у яких на утриманні перебувають двоє чи більше неповнолітніх дітей, до досягнення старшим із них повноліття, за умови офіційного працевлаштування призовника;
Стаття 23. Строки військової служби
- до 18 місяців для солдатів ї матросів, сержантів і старшин
- до 12 місяців – для осіб з вищою освітою (спеціаліст, магістр)
Альтернативна служба
– це служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов‘язку перед суспільством
(Закон «Про альтернативну службу» - 12.121991 зі змінами і допов. На 2006)
Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов‘язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Направляються на альтернативну службу громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Альтернативну службу проходять на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у державній або комунальній власності, діяльність яких пов‘язана з соціальним захистом населення, охороною здоров‘я , захистом довкілля, будівництвом, комунальним і сільським господарством, в патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста країни. Строк альтернативної служби у півтора рази перевищує строк військової

15 служби. Для осіб, які мають вищу освіту (спеціаліст, магістр) – строк у півтора раза освітньо-кваліфікаційний рівень.
Українська армія комплектується за рахунок призову на строкову та договірну службу чоловіків від 18 років до 27 років.
Восени
2013
року передбачалося здійснити крайній призов на строкову військову службу і перехід вітчизняного війська на комплектування за контрактом
[
. У квітні 2014 року
Верховна Рада України рекомендувала в. о. Президента України
Олександрові
Турчинову відновити призов до армії1 травня 2014 року в. о. Президента України підписав указ про заходи щодо підвищення обороноздатності держави, яким відновлено призов у 2014 році.
Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) –
координаційний орган з питань безпеки і оборони при Президентові
України.
(Закон «Про Раду національної безпеки і оборони України – 05.03.1998)
15) АДВОКАТУРА
– добровільне професійне громадське об‘єднання, забезпечує
право на захист від обвинувачення, правову допомогу при розгляді справ у судах та
ін. деревних органах. (Закон «Про адвокатуру» 19.12.1992)
Види діяльності:
 консультації та роз’яснення з юридичних питань;
 складання заяв, скарг та ін. документів правового характеру;
 надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;
 виконання адвокатських обов’язків згідно з кримінально-процесуальним законодавством у процесі дізнання та попереднього слідства;
 засвідчення копій документів у справах, які ведуться адвокатом тощо.
Умови, що дають право займатися адвокатською діяльністю:
- громадянство України, вища юридична освіта, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше 2-х років, складання кваліфікаційних іспитів, свідоцтво про право на адвокатську діяльність, прийняття присяг адвоката, відсутність судимості.
16). Нотаріат
– система органів та посадових осіб. На яких покладено обов‘язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. (Закон «Про нотаріат» -
02.09.1993)
Види діяльності:
Виконання дій, спрямованих на:
 засвідчення безперечного права (видача свідоцтва про право на спадщину тощо);
 посвідчення фактів (правомочності угод, вірності копій документів тощо);
 надання документам виконавчої сили (опротестування векселів, морські протести тощо;
 зберігання майна, доказів, документів (прийняття на зберігання документів тощо)
Приватний нотаріус не може:
 оформляти спадщину;
 вживати заходів до охорони спадкового майна;
 посвідчувати договори довічного утримання;
 видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя
(у разі смерті одного із них);
 засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дій за кордоном та ін..

16
Нотаріусом може бути
- громадяни України з вищою юридичною освітою,
- впродовж 6 місяців стажувався у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса,
- склав кваліфікаційний іспит,
- має свідоцтво про право на нотаріальну практику.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас