1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Ім'я файлу: KL10917.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1212кб.
Дата: 14.09.2020

1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Навчально-науковий інститут медичної інженерії
Кафедра управління системами безпеки життєдіяльності
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» для студентів спеціальностей 051 «Економіка», 071 «Облік і оподаткування», 073 «Менеджмент», 075 «Маркетинг», 076
«Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», 281 «Публічне управління та адміністрування», 113 «Прикладна математика» денної та заочної форм навчання
Одеса: ОНПУ, 2019

2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Навчально-науковий інститут медичної інженерії
Кафедра управління системами безпеки життєдіяльності
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» для студентів спеціальностей 051 «Економіка», 071 «Облік і оподаткування», 073 «Менеджмент», 075 «Маркетинг», 076
«Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», 281 «Публічне управління та адміністрування», 113 «Прикладна математика» денної та заочної форм навчання
Затверджено на засіданні кафедри управління системами безпеки життєдіяльності
Протокол № 1 від 28.08.2019 р.
Одеса: ОНПУ, 2019

3
Конспект лекцій з дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» для студентів спеціальностей 051 «Економіка», 071 «Облік і оподаткування», 073
«Менеджмент», 075 «Маркетинг», 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»,
281 «Публічне управління та адміністрування», 113 «Прикладна математика» денної та заочної форм навчання/ Уклад.: Бочковський А.П. – Одеса: ОНПУ, 2019. – 164 с.
Укладач: Бочковський А.П. – професор
ЗМІСТ
Стор.
Вступ…………………………………………………………………….. …….……4
МОДУЛЬ 1. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ……………………………………6
Лекція №1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності………..…………….....6
Лекція № 2. Природні небезпечні процеси і явища та їх загрози……………….14
Лекція № 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки……………………..………....27
Лекція № 4. Глобальні проблеми людства. Соціально-політичні небезпеки………………………………………………………………….………..38
Лекція № 5. Ризик, оцінка ризику. Прийоми попереднього аналізу небезпек………………………………………..........................................................46
Лекція № 6. Управління ризиками…………………………………..….................51
Лекція № 7. Управління силами та засобами підприємства під час надзвичайної ситуації…………………...……................................................................................58
Лекція № 8. Управління та державний нагляд за безпекою життєдіяльності………………………………………………………..…………...67
Література до модуля 1…...…………………………………………..…………....75
МОДУЛЬ 2. ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ………………………………………77
Тема 1.
Наукові, правові, організаційні та економічні основи охорони праці….77
Лекція № 1. Правові та організаційні основи охорони праці……………….…..77
Тема 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії……………….92
Лекція № 2. Повітря робочої зони ………………………………………………..92
Лекція № 3. Оздоровлення повітряного середовища виробничих приміщень..102
Лекція № 4. Освітлення виробничих приміщень………………….....................109
Тема 3. Основи виробничої безпеки……………………………………………..121
Лекція № 5. Безпечні умови праці на робочих місцях, обладнаних комп’ютерною технікою………………………………………………………….121
Лекція № 6. Електробезпека ……………………………………………………..131
Тема 4. Пожежна безпека………………………………………………………....149
Лекція №7. Основи пожежної профілактики та протипожежного захисту.......149
Література до модуля 2……...……………………………………………………161

4
Вступ
Дисципліна «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» відноситься до сучасних інтегрованих дисциплін гуманітарно-технічного напрямку, яка запроваджена як нормативна міністерством освіти і науки
України в планах підготовки бакалаврів усіх напрямів. Навчальна дисципліна
«Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» займає провідне місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», оскільки є дисципліною, що використовує досягнення і методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є вплив на здоров’я та працездатність людини небезпечних та шкідливих факторів під час її життя та трудової діяльності.
При вивченні дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» студентам необхідні знання з біології, математики, фізики, хімії, екології, психології, валеології, філософії, соціології, правознавства тощо.
Програма навчальної дисципліни складається з двох змістовних модулів:
1. Безпека життєдіяльності.
2. Основи охорони праці.
Метою навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи
охорони праці» є надання знань, умінь, здатностей (компетенцій) для здійснення ефективної професійної діяльності за спеціальністю, з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, шляхом забезпечення оптимального управління охороною праці на підприємствах (об’єктах господарської, економічної та науково-освітньої діяльності), а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку, усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях.
Основним завданнями вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності
та основи охорони праці» є набуття студентами сучасних знать про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивостей і можливий вплив на здоров’я та життя людини, а також знань, умінь і здатностей (компетенцій) ефективно вирішувати завдання професійної діяльності з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці та гарантуванням збереження життя, здоров’я та працездатності працівників у різних сферах професійної діяльності.

5
Після вивченні дисципліни студенти повинні:
знати:
- законодавчі та нормативні документи з охорони праці та безпеки життєдіяльності;
- можливу сферу небезпек у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, а також основні напрямки забезпечення безпеки життєдіяльності в цих умовах;
- концепцію допустимого ризику, як міру небезпеки та забезпечення безпеки життєдіяльності;
- класифікацію надзвичайних ситуацій, характеристику вражаючих факторів та осередків ураження при надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;
- засоби та заходи надання першої допомоги собі та постраждалим, мету та основні види рятувальних та інших невідкладних робіт, їх організацію та порядок проведення;
- концепції організації охорони праці у державі та на виробництві;
- обов'язки і відповідальність роботодавців підприємств (організацій) та їх підрозділів із забезпечення здорових і безпечних умов праці робітників;
-методи і засоби забезпечення нормативних значень параметрів небезпечних та шкідливих факторів.
- обов'язки і відповідальність працівників підприємств (організацій) за додержання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці на робочих місцях.
вміти:
- ідентифікувати небезпеку, а також небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що супроводжують працю на виробництві;
- прогнозувати можливі наслідки від дії природно-техногенних небезпек;
- визначати превентивні заходи попередження надзвичайних ситуацій;
- надавати першу медичну допомогу собі та постраждалим від різних видів небезпек;
- ефективно використовувати положення нормативно-правових документів в своїй діяльності;
- володіти основними методами збереження здоров’я та працездатності виробничого персоналу;
- обґрунтовувати вибір безпечних режимів, параметрів, виробничих процесів (в галузі діяльності);
- впроваджувати безпечні технології, вибирати оптимальні умови і режими праці, проектувати та організовувати робочі місця на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці;
- організувати вирішення питань охорони праці на виробництві
(організації);

6
- проводити заходи з профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності;
- організовувати та брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
МОДУЛЬ І «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»
Системний підхід в безпеці життєдіяльності
Вирішення багатовимірних і багатоспрямованих завдань безпеки життєдіяльності можливе тільки при комплексному одночасному врахуванні взаємозв'язків у всіх сферах матеріального і духовного розвитку суспільства, тобто на принципах системності і системного підходу. Структуру і взаємозв’язки найбільш вагомих систем безпеки життєдіяльності можна представити у наступному вигляді (рис.1).
ЛЕКЦІЯ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
План лекції
1.1. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини.
1.2. Терміни та визначення безпеки життєдіяльності
1.3. Характеристика системи «людина – життєве середовище»
1.4. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів (НШФ)
1.5. Основні положення теорії ризику
Питання для самостійної роботи
1.7. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.
1.8. Класифікація надзвичайних ситуацій.

7
Рис. 1.1. Структура системи забезпечення безпеки життєдіяльності.
Зв’язки прямого і зворотного формування системи
1.1. Актуальність безпеки життєдіяльності.
Сталий розвиток людини.
За останні 17 років (1997-2013рр.) в Україні виникло 6012 надзвичайних ситуацій (НС), з них: техногенного характеру – 3269, природнього характеру –
2215, соціального характеру – 528. В НС загинуло 7037 людей, постраждало
28409 людей та заподіяна матеріальна шкода на суму 14152 млн. грн.
Спостерігається забруднення оточующого природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу, зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами та посилення соціально-політичної напруженості у суспільстві. Всі перелічені фактори свідчать про актуальність вивчення дисципліни безпека

8 життєдіяльності.
Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності.
Якраз діяльність і вирізняє людину від інших істот. Вона є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні,
інтелектуальні і духовні процеси, які протікають в побуті, громадській, культурній, виробничій, науковій та інших сферах життя.
Діяльністю займаються всі – діти, дорослі, люди похилого віку, тому безпека діяльності має відношення до всього людства. Основна аксіома про потенційну небезпеку свідчить, що кожний вид діяльності є потенційно небезпечний. Ця аксіома справедлива і для бездіяльності, тому що бездіяльна людина ще більше залежить від діяльності іншої людини.
Безпека людини є базовою складовою “сталого людського розвитку”
(Sustainable Human Development). Він широко використовується ООН як основна характеристика гуманітарного поступу суспільства. Сталий розвиток людства – це такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й соціального, духовного зростання, що сприяє гуманізації національного менталітету і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Основною ознакою, що відрізняє сталий розвиток від усіх інших форм соціального руху і видозміни, є відновлення природного і культурного довкілля, коли не тільки не знищується життєвий потенціал, а й підвищується соціальна відповідальність людей, гуманізуються взаємини, ставлення, реакції. Тому актуальність питань з безпеки життєдіяльності полягає саме у забезпеченні сталого людського гармонійного розвитку людства і природи. Виходячи з концепції сталого розвитку людства безпеку життєдіяльності найбільш повно можна охарактеризувати як багатопрофільну галузь знань про закони природозберігаючого формування техносфери планети та її збалансованого економічного й суспільного розвитку.
1.2. Терміни та визначення безпеки життєдіяльності
Основні поняття безпеки життєдіяльності: людина, життя, безпека
(небезпека), чинники та інші. Між собою ці поняття за своїм звичайним змістом не мають видимого зв’язку, але такі зв’язки існують на рівні глибинного змісту.
Наприклад, основні змістові уявлення понять “людина” і “життя” є такі:
- «людина» відіграє роль головного об'єкта і в той же час об'єкта, який потребує захисту;
- «життя» є показником стану людини, а також впливу небезпек.
Основу смислового розгляду безпеки життєдіяльності складають пари:
«людина» – «життя»; «життя» – «небезпеки»; «небезпеки» – «чинник»;
«чинник» – «людина». Взаємодія кожної пари має визначений смисловий зв'язок.
Безпека – це стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключається прояв небезпек. Безпека – це мета, а безпека життєдіяльності
засоби, шляхи, методи її досягнення.

9
Безпека людини – складова характеристика стратегічного напрямку розвитку людства, що визначений ООН як “сталий людський розвиток”.
Безпека систем – наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи.
Виробниче середовище – простір, в якому здійснюється трудова діяльність людини.
Небезпека – негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності
її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту.
Небезпечна ситуація – подія, при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється.
Небезпечне природне явище – подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Життєве середовище – частина Всесвіту, де знаходиться або може знаходитися в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.
Життєдіяльність є багатомірне поняття, яке включає:
– властивість людини діяти в оточуючому її життєвому середовищі;
– процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей;
– складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність.
Життя – одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
За Н.Ф. Реймерсом життя – особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот та їх суспільних конгломератів.
1.3. Характеристика системи «людина – життєве середовище»
Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи суспільства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища.
Тому безпека життєдіяльності вивчає людину і її навколишнє середовище в системі “людина – життєве середовище”. Ця система є складною в тому розумінні, що до неї, як правило, входить велика кількість змінних факторів, які мають велику кількість зв'язків між собою.
Людина є одним з елементів (суб'єктом) зазначеної системи, в якій під терміном “людина” розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство

10 загалом. Людину постійно оточує природне та соціальне навколишнє середовище, а також створені нею матеріальні та духовні умови її існування.
Крім того, саме людина має своє індивідуальне середовище - організм.
Організм – це всі тканини і органи людини, в яких протікають ті фізіолого-біологічні процеси, які визначають життя організму, як цілого і які відгороджені від зовнішнього середовища шкірою і слизовими оболонками.
Навколишнє середовище – це вся сукупність природних та антропогенних факторів у середовищі яких існує людина.
Середовище життєдіяльності – сукупність природних та антропогенних факторів, з якими людина взаємодіє прямо чи опосередковано протягом життя.
Середовище життєдіяльності є складовою навколишнього середовища і визначається для кожної людини окремо. Середовищем життєдіяльності людства в цілому практично є навколишнє середовище. Середовище життєдіяльності людства можна класифікувати таким чином:
Середовище життєдіяльності
природне техногенне відкрите внутрішнє побутове виробниче
Природне середовище – середовище, в якому антропогенні фактори не присутні.
Техногенне середовище – середовище, в якому присутні антропогенні фактори. Воно поділяється на відкрите і внутрішнє.
Відкрите середовище – середовище, в якому переважають природні фактори над антропогенними (вулиці міст, сіл, територія стадіонів, парків).
Внутрішнє середовище – середовище, в якому питома вага антропогенних факторів перевищує питому вагу природних факторів (закриті приміщення, відкриті території складів, майстерень).
Техногенне внутрішнє середовище,як правило, поділяють на побутове і виробниче.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати

© Усі права захищені
написати до нас