Конспект лекцій для студентів спеціальності: 06010115 «Опорядження будівель і споруд та будівельний дизайн»

- 2 -
УДК
До друку ___________ Голова Навчально-методичної ради
Луцького НТУ.
(підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки. (підпис)
Затверджено Навчально –методичною радою Луцького національного технічного університету, протокол № _____ від _______ 2014 р.
Рекомендовано до видання методичною радою Любешівського технічного коледжу Луцького НТУ, протокол № ______ від ______ 2014 р.
Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії педпрацівників механізаторського профілю Любешівського технічного коледжу
Луцького НТУ, протокол № ______ від ______ 2014 р.
Укладач: __________
Т.П. Герасимик
(підпис)
Рецензент: __________
(підпис)
Відповідальний за випуск: _________ Т.П. Кузьмич, методист коледжу
(підпис)
Експлуатація будівель [Текст]: конспект лекцій для студентів спеціальності 4 курсу зі спеціальності 5.06010115
«Опорядження будівель і споруд та будівельний дизайн», денної форми навчання/ уклад. Т.П. Герасимик. – Любешів:
Любешівський технічний коледж Луцького НТУ 2014. – с. 35.
Видання містить конспект лекцій, перелік рекомендованої літератури. Призначене для студентів напряму підготовки
«Будівництво» денної форми навчання.
Т.П. Герасимик, 2014

- 3 -
Зміст
1.Організація робіт із технічної експлуатації будівель і споруд ………………………………………………….
2. Види ремонтів ………………………………………………….
3. Технічний стан будинку ………………………………………
4. Види износов …………………………………………………
5. Термін служби будинків ………………………………………
6. Експлуатаційні вимоги до будівель ………………………….
7. Капітальність будівель ……………………………………….
9. Методика оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівель ……………………………………………………………
8. Прийняття в експлуатацію нових будинків …………………

- 4 -
1. Організація робіт із технічної експлуатації будівель
і споруд
Технічна експлуатація будівель – це комплекс заходів, які забезпечують безвідмовну роботу всіх елементів і систем будинку протягом не менш нормативного терміну служби, функціонування будівлі за призначенням.
Функціонування будівлі – безпосереднє використання будівлі за призначенням, виконання ним заданих функцій.
Використання будівлі за призначенням, часткове його пристосування під інші цілі знижують ефективність функціонування будівлі, так як використання будівлі за призначенням є основною частиною його експлуатації.
Функціонування будівлі включає в себе період від закінчення будівництва до початку експлуатації, період ремонту.
Технічна експлуатація будівель включає в себе технічне обслуговування, систему ремонтів, санітарне утримання.
Система технічного обслуговування будівель включає в себе забезпечення нормативних режимів і параметрів, налагодження інженерного обладнання, технічні огляди несучих і огороджувальних конструкцій будівель.
Система ремонтів складається з поточного і капітального ремонту. Санітарне утримання будівель полягає в збиранні громадських приміщень, прибудинкової території, збір сміття.
Завдання експлуатації будівлі полягає у забезпеченні безвідмовної роботи його конструкцій, дотриманні нормальних санітарно-гігієнічних умов, правильному використанні
інженерного обладнання; підтримці температурно-вологісного режиму приміщень; проведенні своєчасного ремонту; підвищенні ступеня благоустрою будівель і т.д.

- 5 -
Тривалість безвідмовної роботи конструкцій будівель і його систем неоднакова. При визначенні нормативних термінів служби будівлі беруть безвідмовний термін служби основних несучих елементів, фундаментів і стін. Терміни служби окремих елементів будівлі можуть бути у 2 – 3 рази менше нормативного терміну служби будинку.
Безвідмовне і комфортне використання будівлі вимагає протягом всього терміну його експлуатації повної заміни відповідних елементів або систем.
За весь термін служби елементи і інженерні системи будівлі вимагають неодноразових робіт з налагодження, попередження та відновлення елементів, які зношуються у процесі експлуатації. Частини будинку не можуть використовуватись до повного зносу. Під час роботи проводять заходи, компенсуючі нормативний знос.
Невиконання незначних за обсягом планових робіт може призвести до передчасної відмови конструкції.
У процесі експлуатації будівля вимагає постійного обслуговування і ремонту. Технічне обслуговування будівлі являє собою комплекс з підтримання справного стану елементів будівлі та заданих параметрів та режимів роботи технічних пристроїв, спрямованих на забезпечення довговічності будівель. Система технічного обслуговування і ремонту повинна забезпечувати нормальне функціонування будівель протягом всього періоду їх використання за призначенням.
Терміни проведення ремонту будинків повинні визначатися на основі оцінки їх технічного стану.
Технічне обслуговування будівель включає роботи з контролю технічного стану, підтримання справності, налагодження інженерного обладнання, підготовці до сезонної експлуатації будівлі в цілому, а також його

- 6 - елементів і систем. Контроль за технічним станом будівель здійснюють шляхом проведення систематичних планових і непланових оглядів з використанням сучасних засобів технічної діагностики.
Планові огляди поділяються на загальні і часткові. Під час загальних оглядів необхідно контролювати технічний стан будівлі в цілому, при проведенні часткових оглядів аналізу піддаються окремі конструкції будівлі.
Непланові огляди проводяться після ураганних вітрів, злив, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, після аварій. Загальні огляди проводяться двічі на рік: навесні та восени.
Під час весняного огляду перевіряють готовність будівель до експлуатації у весняно-літній період, після дії снігових навантажень встановлюють обсяги робіт із підготовки до експлуатації в осінньо-зимовий період, уточнюють обсяги ремонтних робіт на будівлях, включених до плану поточного ремонту у рік проведення огляду.
Під час підготовки будівель до експлуатації у весняно- літній період виконують такі види робіт: зміцнення водостічних труб, колін, воронок; розконсервування та ремонт поливальної системи; ремонт обладнання майданчиків, відмосток, тротуарів, пішохідних доріжок; розкривають продухи у цоколях; оглядають покрівлю, фасади та т.і.
Під час осіннього огляду слід перевіряти готовність будинку до експлуатації та осінньо-зимовий період, уточнити обсяги ремонтних робіт на будівлях, які включені до плану поточного ремонту наступного року.
До переліку робіт під час підготовки будівель до експлуатації в осінньо-зимовий період необхідно включати: утеплення віконних і балконних прорізів; заміну розбитих

- 7 - шибок вікон, балконних дверей, ремонт і утеплення горищних перекриттів; зміцнення і ремонт парапетних огороджень; скління і закриття горищних слухових вікон, ремонт, утеплення і прочищення димовентиляційних каналів; закладення продухів у цоколях будівлі; консервацію поливальних систем; ремонт та укріплення вхідних дверей і т.д.
Періодичність проведення планових оглядів елементів будівель регламентується нормами. Під час проведення часткових оглядів повинні бути визначені несправності, які можуть бути усунені протягом часу, відведеного на огляд.
Виявлені несправності, які перешкоджають нормальній експлуатації, усувають у терміни, зазначені у будівельних нормах.
2. Види ремонтів
Ремонт будівлі – комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів щодо усунення фізичного і морального зносу, не пов'язаних зі зміною основних техніко- економічних показників будинку.
Система планово-попереджувального ремонту включає поточний і капітальний ремонти.
Поточний ремонт – ремонт будівлі з метою відновлення справності його конструкцій і систем інженерного обладнання, підтримання експлуатаційних показників.
Поточний ремонт проводиться з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва до моменту поставки на черговий капітальний ремонт. При цьому враховуються природно-кліматичні умови, конструктивні рішення, технічний стан і режим експлуатації будівлі.
Поточний ремонт повинен виконуватися за п'ятирічними
і річними планами. Річні плани складають для уточнення

- 8 - п'ятирічних з урахуванням результатів огляду, розробленої кошторисно-технічної документації на поточний ремонт, заходів із підготовки будівель до експлуатації в сезонних умовах.
Капітальний ремонт – ремонт будівлі з метою відновлення його ресурсу із заміною за необхідностю конструктивних елементів
і систем
інженерного устаткування, а також поліпшення експлуатаційних показників.
Капітальний ремонт включає усунення несправностей всіх зношених елементів, із відновленням або заміною (крім повної заміни кам'яних і бетонних фундаментів, несучих стін
і каркасів) їх на більш довговічні й економічні, що поліпшують експлуатаційні показники будівель.
Найважливішою частиною організації капітального ремонту є розробка його стратегії. У теоретичному плані можливі два варіанти ремонту: за технічним станом, коли ремонт починають після появи несправності,
і профілактично-попереджувальний, коли ремонт виконують до появи відмови, тобто, для його попередження. Другий варіант виконується економічно доцільним. На основі вивчення термінів служби та ймовірності настання відмов можна створити таку систему профілактики, яка забезпечила б безвідмовне утримання приміщень. У практиці технічної експлуатації будівель використовують поєднання двох стратегій.
Надійність будівель у процесі їх експлуатації в міру погіршення стану окремих елементів, вузлів або будинку в цілому може бути забезпечена шляхом профілактичних ремонтів. Основне завдання такої профілактики
- попередження відмов. Система планово-попереджувальних ремонтів складається з періодично проведених ремонтів,

- 9 - обсяги яких залежать від термінів служби конструкцій, матеріалів, з яких вони побудовані.
Поняття
реконструкції
будівель
і
споруд.
Обґрунтування проведення реконструкції будівель і споруд.
Реконструкція будівель і споруд – це їхня перебудова, з метою часткової або повної зміни функціонального призначення, встановлення нового ефективного обладнання, покращення забудови території, доведення значень основних техніко-економічних показників у відповідність із сучасними нормативними вимогами. Реконструкція будівель має на меті підвищення або зміну функціональних, конструктивних та естетичних якостей об'єктів у процесі їх служби.
Реконструкція будівель і споруд здійснюється також в процесі технічного переобладнання підприємств, однак, у цьому випадку витрати на будівельно-монтажні роботи не повинні перевищувати 10% загальних капіталовкладень.
Перебудова містить у собі перепланування й збільшення висоти приміщень, підсилення, часткове розбирання й заміну конструкцій, а також надбудову, прибудову і покращення фасадів будинку.
Реконструкція повинна носити комплексний характер, ураховувати тривалу перспективу розвитку міста, району підприємства. Роботи з реконструкції будинків і споруджень відрізняються підвищеною, в порівнянні з новим будівництвом трудомісткістю на 25–30% , а на окремих ділянках і на 50–80%.
На сучасному етапі перебудови економіки, технічного прогресу й науково-технічної революції на перший план виходить необхідність швидкої перебудови виробництва з використанням нових високих технологій. Відносна зміна технологій та заміна устаткування промислового виробництва проходять у машинобудуванні через 10–12 років, у хімічній промисловості – менше ніж 6–7 років, в

- 10 - електронній – менше ніж через 5 років. Особливо інтенсифі- кувався процес заміни технологій і устаткування останнім часом, що можна пов'язати із заміною власника, проникненням новітніх технологій з-за кордону,
інтенсифікацією (через матеріальну стимуляцію) науково- дослідних робіт в Україні. Зміна технологій та устаткування пов'язана, як правило, зі збільшенням навантажень на конструкції
(через використання більш потужного устаткування, ущільнення його тощо); необхідність перепланування приміщень, надбудови будівель і споруд, пропускання комунікацій.
Фізичний знос конструкцій промислових будівель (за правильної їх експлуатації) наступає через 100–120 років після спорудження.
З іншого боку, неправильна експлуатація може призвести до зниження (нижче від допустимого рівня) несучої здатності конструкцій. Такі пошкодження частіше за все носять локальний характер.
Усі ці перераховані вище фактори викликають необхідність проведення реконструкцій будівель та споруд виробничого призначення. В середньому реконструкція проводиться від 4 і більше разів за термін експлуатації будівлі чи споруди.
Необхідність реконструкції житлових будинків пов'язується, в першу чергу, з моральним їх зносом, неможливістю нормальної експлуатації окремих конструкцій чи мереж, старістю. При цьому слід ураховувати фактор можливості розширення житлового фонду за рахунок надбудови будинків, що особливо актуально в престижних районах міст. Зараз є проблема економії енергоресурсів.
Утеплення житлових будинків, доведення теплозахисних властивостей їх огороджуючих конструкцій до вимог

- 11 -
існуючих нормативів, незважаючи на доволі значні одноразові фінансові затрати, дозволить швидко окупити реконструкцію та заощадити значні кошти на експлуатаційних витратах.
Доцільність проведення реконструкції обґрунтовується з різних точок зору: архітектурної, технічної, економічної.
Наприклад, якщо будівля чи споруда є пам'ятником архітектури чи входить у заповідний архітектурний ансамбль, рішення про реконструкцію може бути прийняте навіть за тієї умови, що витрати на реконструкцію значно перевищують суму, необхідну для зведення нового аналогічного будинку. З технічної точки зору на діючих підприємствах часто виникають ситуації, коли дорога реконструкція краща, ніж нове будівництво через, наприклад, складність проведення будівельних робіт на забудованій території, неможливість зупинення виробництва даного об'єкта тощо.
З огляду на рентабельність, вважається, що реконструкція будівель та споруд є ефективною, коли витрати на реконструкцію не перевищують 70% вартості нової будівлі чи споруди. При цьому слід мати на увазі, що кошти, витрачені на реконструкцію, окупляться за 3 – 4 роки проти 4,8 року при новому будівництві.
У кожному конкретному випадку повинно бути проведене техніко-економічне обґрунтування реконструкції.
Ці роботи належать до спеціальних, і виконувати їх можуть лише спеціалізовані організації, що мають необхідне устаткування, навчений персонал і певний досвід виконання робіт. Тому найефективнішою формою реконструкції не завжди буває найбільш економічний варіант із точки зору вартості матеріалів та виконання робіт. У процесі проведення техніко-економічного обґрунтування слід ураховувати

- 12 - місцеві фактори: наявність кваліфікованої підрядної організації, втрати від зупинення виробництва, фінансові можливості замовника.
Роботи щодо покращення об’ємно-планувальних рішень
житлових будинків.
Наведемо приклад переліку робіт щодо підвищення об'ємно-планувальних рішень житлових будинків:
·
покращання планування житлових приміщень, перепланування старих комунальних квартир у квар- тири, призначені для заселення однією сім'єю, із влаштуванням додаткових санітарних приміщень, кухонь і сходів в існуючих габаритах у вигляді прибудов для допоміжних приміщень;
·
переобладнання допоміжних приміщень житлового будинку під житлову площу або побутові приміщення для потреб населення;
·
переобладнання підвальних або цокольних приміщень для розміщення колясочних, господарських комор, майстерень і об'єктів іншого призначення для потреб житлово-експлуатаційних організацій;
·
заміна мансардних поверхів нормальними в будинках
І-ІІІ груп капітальності, тобто, нарощування в цьому випадку стін верхніх поверхів житлових будинків із метою забезпечення нормативної висоти приміщення;
·
влаштування допоміжних приміщень (зовнішніх тамбурів розміром не більше 2х2 м, убиралень, дворових огорож тощо);
·
заміна зношених конструкцій новими
із використанням більш міцних і довговічних матеріалів, крім стін із інших матеріалів;

- 13 -
·
облицювання, обштукатурювання і фарбування фасадів будівель, зданих в експлуатацію до 1970 р. без зовнішнього опорядження, а також цегляних будівель, стіни яких не мають необхідних теплозахисних якостей;
·
благоустрій території подвір'я і житлових кварталів
(мостіння, асфальтування, озеленення, влаштування
ігрових, спортивних майданчиків тощо);
·
заміна пічного опалення центральним із влаштуванням котелень або підключенням будинків до теплових мереж;
·
переобладнання пічок для спалювання у них газу або вугілля;
·
диспетчеризація або автоматизація інженерних систем;
·
приєднання будинків до радіотрансляційних електричних мереж з улаштуванням відповідних внутрішніх розведень
і обладнання, переведення внутрішнього електроосвітлення на підвищену напругу;
·
улаштування в середені будинкового водопроводу, каналізації і гарячого водопостачання з підключенням їх до зовнішніх мереж (за відстані до існуючих мереж не більшої ніж 100 м), влаштування внутрішньобудинкових і групових водопідкачок і бойлерів;
·
механізація подачі пального і шлаковидалення в котельнях;
·
відновлення бездіючих і встановлення нових ліфтів (в будинках висотою 5 поверхів і більше) і сміттєпроводів;
·
встановлення в квартирах додаткової газової апаратури
і газифікація окремих квартир, а за комплексного капітального ремонту — окремих будинків; встановлення газоходів, яких бракує, і димовентиляційних стояків;

- 14 -
·
встановлення, відновлення і ремонт телевізійних антен колективного використання;
·
приведення у справний стан безгорищних невентиляційних дахів із незадовільними експлуатаційни- ми якостями;
·
підсилення несучих конструкцій, які не відповідають умовам міцності і мають недопустимі деформації.
Варіанти реконструкції будівель у зв’язку із зміною
призначення.
У процесі експлуатації будівель різного призначення деколи виникає необхідність у реконструкції їх у зв'язку зі зміною призначення. Тут можливі такі варіанти: житловий будинок переобладнується на громадський, громадський будинок — у житловий, промисловий будинок — у житловий або громадський тощо.
Потреба зміни призначення будинку виникає з різних причин і особливо змінюється зі зміною історичного періоду.
Так, в середині XIX ст. часто спостерігались перебудови міських садиб у громадські, навчальні, торговельні або лікувальні об'єкти.
У сучасній практиці найбільш розповсюджена перебудова житлових будинків із просторими бага- токімнатними приміщеннями і особняків у будівлі громадського (зокрема, дипломатичних представництв) або виробничого призначення.
У процесі підготовки до реконструкції вивчають умови розташування об'єкту, його об'ємно-планувальні параметри, конструктивні особливості і технічний стан всього будинку та його окремих елементів. На основі цих даних приймають рішення
із урахуванням нового функціонального призначення будинку.

- 15 -
Під час переобладнання будь-якого будинку в об'єкт громадського призначення головними вимогами і умовами його нової внутрішньої організації є: збереження, за можливістю, наявних перегородок, у першу чергу, поперечних, і внутрішнього оздоблення будівлі у випадках, коли перебудова не торкається перекрить, зменшення кількості сходів, якщо воно перевищує нормативні вимоги для розміщення об'єкта і прийнятого планування; об'єднання або уніфікація наявних коридорів та інших комунікаційних приміщень у композиційно зв'язану систему, тому що порядок і привабливість інтер'єру громадської будівлі визначається, передусім, чіткістю її комунікаційних приміщень. Неабияке значення має, зокрема, одноманітність дверей та їхнє розташування; знаходження найбільш вигідного, помітного і виправданого плануванням місця вхідного вузла будинку. Для цього необхідно враховувати розміщення будівлі в системі забудови, підходи і під'їзди до неї, а також місце вхідного вузла у відношенні до основних приміщень, залів і сходів, комунікацій.
Головним завданням є правильне розташування санітарних приміщень у відповідності до призначення об'єкту
і особливостей існуючого планування будинку.
Під час переобладнання будинку важливо зберегти особливості історичного вигляду об'єкта, його об'ємно- планувальної структури і не вводити нових елементів.
До розробки проектної документації необхідно мати умови для реконструкції або модернізації, які визначають її ефективність. Критеріями оцінки економічної доцільності модернізації є дані про фізичний стан як будівлі у цілому, так
і основних несучих конструктивних елементів
— фундаментів, стін, перекрить, залишковий термін

- 16 - експлуатації будівлі після проведення ремонтно- відновлювальних робіт, моральне і фізичне зношення.
Модернізацію промислових підприємств, будинків і споруд часто плутають з їх реконструкцією. Здійснити таку процедуру можна з різними об’єктами з будь-якого цільового призначення, а зміна якісних характеристик далеко не завжди визначає поняття. Спробуємо розібратися, в чому різниця між даними категоріями і наскільки вона істотна.
Що таке модернізація
і реконструкція?
Модернізація — це оновлення об’єкта для приведення у відповідність сучасним нормам, критеріям, вимогам.
Модернізувати можна систему освіти, виробництво, техніку або автомобіль.
Реконструкція — це цілеспрямована діяльність щодо зміни параметрів будівель і споруд, окремих елементів об’єктів (висоти, поверховості і т.д.), впровадження та оновлення інженерних мереж.
Різниця між модернізацією
і реконструкцією
Таким чином, реконструкція — це або відновлення вихідного стану об’єкта, або його докорінна перебудова. Даний комплекс заходів може бути реалізований тільки в будівництві та архітектурі. Стосовно до цієї галузі, реконструкція спрямована на зміну технічних показань
(поліпшення планування будівлі, збільшення загальної площі, відновлення первісного вигляду).
Модернізація — оновлення споруди у зв’язку з його моральним старінням. Безпосередньо перед проведенням даних заходів воно вже не відповідає нормам і правилам: застаріли інженерні комунікації, рівень теплоізоляції, безпеки. У сфері промисловості реконструкція — це відновлення виробничих комплексів, які тривалий час не виконували своїх функцій. Модернізація — зміна наявних

- 17 - об’єктів із метою налагодити випуск сучасної продукції та підвищити конкурентоспроможність конкретного заводу, фабрики.
Відмінність модернізації від реконструкції полягає в наступному.
Основна мета. Призначення модернізації — докорінну перебудову об’єкта, впровадження нових систем і мереж, які зроблять його сучасним. Мета реконструкції — зміна характеристик будівлі, виробничого комплексу, поліпшення його якостей.
Причина проведення. Модернізація здійснюється у зв’язку з тим, що об’єкт застарів, а реконструкція — у зв’язку
із загальним зносом.
Стан об’єкта. Після реконструкції поліпшуються якості об’єкта, підвищуються економічні і технічні характеристики, або повністю відновлюється початковий стан. Після модернізації функції об’єкта можуть докорінно змінюватися.