Ім'я файлу: Відповіді.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 13.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
20140211-090241.doc

1. Концепція влади та управління в «Левіафані» Т. Гоббса. Чи має його позиція значення для сучасності?

Завдяки наближеності до аристократичних кіл і посиленню абсолютної влади твори Т. Гоббса «Левіафан» і «Про громадянина» були внесені до «Списку заборонених книг». Усі ці події вплинули на соціально-філософські погляди мислителя.

На початку, згідно з думкою Т. Гоббса, людині в її «природному стані» була властива агресивність. Однак потім людина переходить у «суспільний стан», що супроводжується укладанням «суспільного договору», який гарантує покарання для тих, хто його порушить. Як такий механізм Т. Гоббс пропонував розглядати суверена, що складається з колективного або одноосібного правителя.

Цей механізм, згідно з думкою Т. Гоббса, буде реалізований завдяки всім членам суспільства (зацікавленим у виконанні договору) за допомогою передачі своїх повноважень суверену, а останній буде виступати гарантом дотримання положень договору.

Тому мислитель заявляє, що всі людські об'єднання ґрунтуються на страху, а не на взаємній довірі і взаємодопомозі. Звідси страх стає передумовою людської діяльності, спрямованої на пошуки запобіжних заходів, а саме створення такого суспільства, у якому людина відчуває себе захищеною.

Таким чином, Т. Гоббс ототожнює громадянське суспільство і державу, однак наділяє всіх підданих рівністю перед законом і нездатністю чинити опір, оскільки всі стають підданими єдиної особи, що володіє абсолютною верховною владою. Тому влада, яка спирається на громадянство, у Т. Гоббса стає необхідною умовою легітимного існування держави.

Досконалою державою Т. Гоббс вважає державу з абсолютною владою, у якій жоден із громадян не володіє правом на власний розсуд використовувати свої сили заради гарантування власної безпеки.

Хоча Т. Гоббс підкреслює, що в державі всі громадяни є рівними перед законом, це твердження не стосується носія верховної влади.

У Розділі XVIII «Левіафана» Т. Гоббс говорить про наслідки акту встановлення держави. Як наслідок, він передбачає те, що форма правління не може бути змінена підданими. Це означає, що люди, які уклали договір і делегували свою суверенність правителю, не можуть повернутися до хаосу роз'єднаного натовпу або перевести свої повноваження на будь-якого іншого правителя.

Аналізуючи новий соціальний лад, Т. Гоббс надає важливого значення дискурсивній практиці цивільного життя. У «Левіафані» мислитель підкреслює, що «без здатності мови у людей не було б ні держави, ні суспільства, ні договору, ні миру.

У зв'язку з вищевикладеним можна стверджувати, що з виходом праці Т. Гоббса «Левіафана» в Європі визначилася ідея громадянського суспільства, яка стала однією із центральних політичних ідей Нового часу і до наших днів.

За Т. Гоббсом, держава, щоб бути справедливою, має спиратися і визнавати закони і право кожного на рівність перед спільно прийнятими законами. Поза законом він залишив, однак, монарха.

Т. Гоббс вважав свободу природним станом, простором природних відносин, у якому розгортаються події індивідів, які слід підпорядковувати владі держави, оскільки ніким не обмежена свобода веде до загальної ворожості і насильства. Більшість теорій філософа є недосяжними в сучасному суспілсьві.
2. Чим було викликано обґрунтування нової системи влади та управління у філософії Ш. Монтеск’є? «Дух законів» та його принципові положення.

Шарль-Луї Монтеск'є (1689-1755) – відомий філософ, історик і письменник. Його філософські й політичні погляди викладено у праці "Про дух законів" (1748). Ш. Монтеск'є був виразником інтересів буржуазії у її боротьбі проти феодалізму й політичного абсолютизму.
Автор доводив, що виникнення держави і права, багатоманітність законів та установ є результатом дії об'єктивних чинників і закономірностей, які складають "дух законів".

До таких чинників належать насамперед географічні:

1) клімат;

2) величина території;

3) рельєф місцевості;

4) ґрунт.

Спекотний клімат сприяє встановленню деспотичного правління, холодний – породжує прагнення людей до свободи; у гірській місцевості живуть волелюбні народи, на великих рівнинах – схильні до підкорення чужій волі тощо.

До утворення суспільства й держави люди жили за природними законами, до яких належать:

1) рівність;

2) прагнення до миру;

3) добування їжі;

4) бажання жити спільно та ін.

Людина за своєю природою не агресивна і властолюбна, а слабка й боязка істота, що прагне до рівності й миру з іншими. Слабкість людей штовхає їх до об'єднання в суспільство, в якому вони набувають сили, але втрачають рівність і мир. Війни спонукають людей до встановлення позитивних законів, до яких належать:

1) міжнародне право (визначає відносини між народами);

2) політичне право (визначає відносини між правителями і підданими);

3) цивільне право (регулює відносини між громадянами).

Потреба людей у спільних законах зумовлює необхідність утворення держави.

Позитивні закони мають відповідати:

1) природі;

2) формі правління;

3) географічним чинникам;

4) способу життя населення;

5) чисельності;

6) звичаям.

Вирішальний вплив на закони справляють природа і форма державного правління. Характер форми правління визначається в залежності від кількості тих, хто здійснює владу:

1) республіку (верховна влада перебуває в руках усього народу (демократія) або його частини (аристократія)

2) монархію (правління однієї особи, здійснюване на основі законів)

3) деспотію (все визначається волею та свавіллям однієї особи поза всілякими законами і правилами).

Для характеристики кожної форми правління вводяться поняття "принцип правління" (те, що примушує державу діяти). У республіці таким принципом є доброчесність, у монархії – честь, в деспотії – страх.

Проблема співвідношення закону і свободи. Суть політичної свободи полягає в тому, щоб робити не те, що хочеш, а те, що дозволяють закони. Звідси його знаменитий вислів: "Свобода дає право робити все, що дозволено законами".

Мислитель наголошував, що політична свобода можлива лише за поміркованих форм правління. Державою, в якій найповніше здійснюється політична свобода, є монархія. Політичним ідеалом Монтеск'є була англійська конституційна монархія.

Монтеск'є наголошував, що й за поміркованого правління політична свобода може бути лише там, де виключена можливість зловживання владою; для цього в державі необхідно здійснити поділ влади на:

1) законодавчу;

2) виконавчу;

3) судову.

Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження її в одних руках і зловживання нею (різні влади повинні стримувати одна одну). Визначальною в системі поділу є законодавча влада. Ідея поділу державної влади є однією з головних не лише у вченні Ш. Монтеск'є, а й у політичній науці в цілому.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас