Ім'я файлу: _ ПР1сем.п._КулебаО._ДО-5_20-21.docx
Розширення: docx
Розмір: 59кб.
Дата: 18.01.2021
Пов'язані файли:
krasnoluckij_zdo_spisok_pracivnikiv.docx
5-6 УСТАТКУВАННЯ 26.03.21.pdf
ватрушка.docx

Практична 1 для студентів ДО-5 (семінарські питання)

1. Система дошкільної освіти Німеччини її структура та особливості.

2. Концепція раннього навчання англійської мови A. Kubanek-Gemian, U.Karbe, M.Pelz, G.Gompf, її структура та особливості.

3. Концепція навчання англійської мови «Lerne die Sprache des Nachbarn» для дітей дошкільного віку. Принципи концепції загалом, та принцип відсутності лінгвістичної прогресії зокрема.

1. Система дошкільної освіти Німеччини її структура та особливості.

Управління освітою у Німеччині є децентралізованим. За Конституцією у Німеччині держава контролє систему освіти в країні, але разом із тим, у кожній землі існує Міністерство культів, що керує всіма освітянськими питаннями. Тому в 16 федеральних землях існують різні види шкіл та шкільних систем. Координація та співробітництво централь- них та земельних органів освіти здійснюється через Постійну конфере- нцію міністрів культів земель. У 1965-1970 рр. створені нові державні органи керівництва: Міністерство науки та освіти, Комітет з наукових досліджень та питань освіти, Наукова рада, Рада з питань освіти.

Система освіти Німеччини включає такі ланки: дошкільне виховання; початкова освіта, що надається у 4-річних початкових школах; перший ступінь середньої освіти – неповна середня освіта (5-10 класи), що включає різні типи шкіл: основну школу (5-9 класи), реальну школу (5-10 класи), гімназію (5-10 класи), загальну школу (5-10 класи) та профшколи нижчої ланки; другий ступінь середньої освіти повна середня освіта: 11-13 класи гімназій різних типів, профшколи підвищеного типу, ПТУ, які готують до вступу у вищий навчальний заклад з певної спеціальності; освіта дорослих; вища освіта.

Дошкільне виховання здійснюється у дитячих садках, нульових класах та шкільних дитячих садках. У в’язку з тим, що на початок 90-х років ХХ ст. дошкільні установи відвідувало близько 75 % дітей, було поставлено завдання до 2001 р. забезпечити місцями виключно усіх дітей.

Із 1957 р. у Німеччині діє закон про вільне відвідування дитячих садків, з яких 20% утримує держава, а 80% – належать церковним громадам, профспілкам, німецькому товариству Червоного Хреста, службі молоді, іншим благодійним організаціям. Характерною особливістю освіти в Німеччині є те, що батьківська платня становить 50%, решту витрат бере на себе власник дошкільного закладу.

У центрі виховної роботи дитячого садка знаходиться соціальне навчання з метою виховання свідомої і здатної до спілкування особистості. Діти вчаться, передусім, граючись. Деякі з них відвідують дитячий садок лише у першій половині дня, а після обіду вони знову у своїй родині. Інші перебувають у дитячому садку цілий день до раннього вечора.

Варто відмітити різноманітність типів дошкільних закладів Німеччини:

  • дитячі садки (кіндергартен) з повним або неповним днем, призначені для дітей віком 3-6 років;

  • одногрупні дошкільні заклади (переважно для старших дошкільників);

  • пришкільні групи (для п’ятирічних дітей);

  • підготовчі класи основної школи (в них виховуються і навчаються п’ятирічні діти, які досягають шкільного віку);

  • цілодобові інтернати для здорових дітей віком від 3 до 6 років, а також інтернати для дітей з вадами здоров’я і розвитку.

  • дитячі садки вільного і відкритого типу.

Найпоширеніший тип вільного дитячого садка – штейнерівські дитячі садки і дитячі садки Монтессорі. Робота цих установ ґрунтується на ситуативно-орієнтовній концепції дошкільного виховання, для якої характерні: відкрите планування, в якому беруть участь діти; навчання на основі реальних життєвих зв’язків; єдність гри і навчання; різновікова організація життя і діяльності; зв’язок із громадськістю; співробітництво батьків і дошкільного закладу.

До основних вимог, що ставляться до вихователя дошкільного закладу, належать: здатність до систематичних і тривалих спостережень, аналізу результатів педагогічної діяльності, прогнозування можливих варіантів. Для роботи з дошкільниками використовується багате предметно-дидактичне середовище, різноманітний ігровий матеріал.

До особливостей дошкільної ланки системи виховання в Німеччині відносять наявність так званих материнських центрів, в яких діти разом із матерями займаються цікавою і корисною діяльністю. Зауважимо, що ма- тері при цьому мають можливість отримувати платню, а найголовніше – спілкуватися між собою та з фахівцями з педагогіки і психології.

Раннє навчання в Німеччині. Дошкільнийаспект


Педагоги Німеччини переконані, що дитина має прожити щасливе дитинство «тут і зараз». А щасливе дитинство в німецьких дитсадках полягає в наступному:

    • з дітьми не просто працюють, а живуть. А будь-яка діяльність має сенс та значення і головне – від неї дитина має бути щаслива;

    • вибір діяльності лишається за дітьми. Німецькі педагоги не бояться дати дітям свободу, бо вона надається відповідно до віку та набутих здібностей. Дорослі усвідомлюють, що не може 20 дітей одночасно хотіти малювати чи слухати казку. Дитина займається тією діяльністю, яка викликає саме в цей день саме в цієї дитини найбільше бажання;

    • багато ігрової діяльності, активної, цікавої, вчасної, бо саме через процес гри дитина вчиться життю;

    • перед дорослим кожна конкретна дитина індивідуальність з власними можливостями, інтересами та потребами. А щоб знати ці можливості, інтереси та потреби, німецькі педагоги активно використовують метод спостереження;

    • дітей поважають. Думаєте немає за що поважати 3-5 річну дитину? А за її спроби бути самостійною? А за її наполегливість у набутті досвіду? А за її допомогу та підтримку? Отож-бо!!!

    • прояв толерантності до всіх. В німецьких дитсадках серед вихованців можна зустріти представників до 20 націй, але до кожного з них толерантне відношення. Як говорять дорослі «Всі діти мають право на свій шанс у цьому житті»;

    • забезпечення особистого простору дитини. Дитина має право на емоції, на жадібність, на усамітнення, на свої «хочу»/»можу» і не відповідати очікуванням дорослих;

    • набуття дитиною впевненості в собі. Дитина має право пробувати та помилятися. А дорослий в цей час не дає готових інструкцій, не тягне за собою, не штовхає, він друг, який підтримує, розуміє, чекає, вірить і супроводжує дитину на шляху її розвитку та становлення;

    • відкриття світу. Запитання дітей не лишаються без відповідей, широка проектна та дослідницька діяльність, доступ до матеріалів та обладнання, бо лише одночасне «чую, бачу, відчуваю» задовольнить бажання дитини зрозуміти суть явищ. Німецькі педагоги не чекають вівторка чи четверга, щоб провести заплановане 20-хвилинне заняття, бо реагують на виклики дітей вчасно і розуміють, що розвиток дитини йде постійно;

    • цінності серця. У дітей виховують орієнтацію на інших, залучають до благодійництва та волонтерства, демонструють толерантне відношення до всіх (як дітей, так і дорослих). «Ми переконані, що дітям можна передати лише ті цінності, у які віриш сам», - говорять німецькі педагоги;

    • довіра до дітей. Забезпечити безпеку і дати дітям можливість нарізати яблука, замішувати тісто, пекти пиріг, переносити чай, пиляти гілку, спускатись з гірки. Педагоги не бояться самостійності дітей, вони її самі цілеспрямовано у них формують. Але довіра до дитини має бути щирою, постійною і підтримана словом, мімікою, жестом.

Щоб забезпечити щасливе дитинство вихованцям, німецький педагог повинен:

    • бути прикладом в усьому;

    • займатись постійним саморозвитком та самовихованням;

    • мати позитивне внутрішнє ставлення до роботи. Йти до дітей з відкритим серцем;

    • вміти налагодити контакт з кожною дитиною;

    • бути ерудитом;

    • давати простір дитині, а не грати першу роль;

    • проводити постійну рефлексію «Як я, мої слова/вчинки/дії впливають на дитину?»;

    • забезпечити відкриту та прозору роботу;

    • поважати колег та нести мир в команду педагогів;

    • усвідомлювати, що не так важливо, що він робить, а як і з яким відношенням;

    • не вимагати від дитини того, що вона на даний момент не може зробити;

    • використовувати всі можливості кожної дитини;

    • творити/робити/діяти разом з дитиною, а не замість неї;

    • довіритись процесу та дати дітям жити.

Німецький дитячий садок це – простір, світло, комфорт, затишок, зручності, це підготовлене середовище, де дитина почуває себе легко та може діяти. Сучасний дизайн та інтер'єр сприяють розвитку дітей, їх можливостей та здібностей. Педагоги працюють над облаштуванням приміщень так, щоб дитина там могла досягати успіху. Німецький дитячий садок належить дітям.

В Німеччині дорослі усвідомлюють, що «ми виховуємо дітей для майбутнього, але не знаємо, що буде завтра», тому вже зараз всі зусилля докладають для формування особистості дитини, виховання справжньої людини з набором цінностей на всі випадки та часи. Перебування в дитсадках Німеччини в мені особисто посилило впевненість, що заклад дошкільної освіти може бути місцем зростання особистості та проживання щасливого дитинства, варто лиш зробити декілька кроків:

    • змінити пріоритети, вивівши наперед особистість дошкільника, його інтереси, потреби та можливості;

    • відмовитись дорослим від бажання контролювати всіх та все;

    • підвищити педагогічну та психологічну компетентність педагогів;

    • забезпечити реалізацію педагогіки партнерства між педагогами та батьками;

    • надати дітям простір в розвитку та самому закладі;

    • повірити в себе та довіритись дитині.

2. Концепція раннього навчання англійської мови A. Kubanek-Gemian, U.Karbe, M.Pelz, G.Gompf, її структура та особливості.

Раннє навчання іноземних мов у Німеччині було започатковане ще у 1919 році вальдорфськими школами, де англійська і французька мови викладалися з 1 або 2 класу. Це починання підтримали деякі міські школи, але у 1933 році ці спроби були скасовані.

У 70-х роках минулого століття вивчення іноземної мови у початковій школі експериментально вводили у федеральних землях. Гессен, Нижня Саксонія та Північний Рейн-Вестфалія. А поширення навчання іноземної мови у початковій школі спостерігається вже в 90-х роках, у 2005 році воно стало обов’язковим, хоча в частині земель – лише з 3 класу. Тут слід зазначити, що німецькі учні початкової школи почали вивчати іноземну мову пізніше, ніж їхні однолітки у багатьох країнах ЄС (Frendsprachen in der Grundschule- Sachstand und Konzeption 2013).

У початковій школі учні мають, як правило, 2 години іноземної мови на тиждень. З 1 класу запроваджуються також і факультативні заняття. На всій території ФРН основною іноземною мовою є англійська, далі французька. Але у прикордонних районах також пропонується голландська, данська, польська та чеська мови. Вивчаються також мови іноземних співгромадян (їх у країні понад 10%): іспанська, італійська, португальська, російська, турецька та мови національних меншин: сербська та фризька (Bildungsplan fur die Grundschulen). Навчання іноземних мов ґрунтується на навчальних планах федеральних земель, що орієнтуються насамперед на мовленнєву компетенцію. Весь процес навчання іноземної мови спрямований на те, щоб розбудити у дітей допитливість і відкрити шлях до іншої культури. Особлива увага приділяється аудіюванню та розвитку мовлення. Заняття в ігровій формі і музичній формі відкривають дітям доступ до іноземних слів, звуків мови і перших навичок

спілкування.

Навички відпрацьовуються і практикуються у мовленнєвих ситуаціях, учні поступово стають більш впевненими у спілкуванні. Учнів навчають стратегіям розуміння і швидкого запам’ятовування слів, розвивають їх мовну уяву. Діти мають отримувати задоволення від спроб і експериментів, від порівняння з рідною мовою, від відкриття особливостей і закономірностей іншої мови.

Протягом перших двох років – виключно усна мова. Діти взагалі не пишуть. Вони вчаться слухати слова, словосполучення і фрази, використовувати відомі слова у комбінаціях, грають. Перевірка та оцінювання знань учнів здійснюється лише в усній формі. Завдання мають комунікативний характер, вони орієнтуються на тему, ситуацію та компетенцію. Але все без оцінок. Оцінки виставляються лише в кінці 2-го року навчання мови. Досвід свідчить, що на кінець 2-го року навчання учні самі можуть будувати мовленнєві структури, поглиблювати їх, висловлювати свою думку щодо якоїсь ситуації чи події (English in der Grundschule).

З 3-го року навчання діти починають писати. Звичайно, це для них складно, адже написання слів у англійській мові значно складніше німецького. Гра й тут відіграє велику роль. Вчителі на 3-му й 4-му році навчання все ще дотримуються принципу спонукати дітей якомога більше говорити (рольові ігри, складання діалогів, монологічні висловлювання).

У початковій школі ФРН учні вивчають на заняттях з іноземної мови такі теми:

І. Повсякденне життя:

  1. Про себе (вітання, представлення, знайомство, почуття, частини тіла людини, одяг).

  2. Вдома (квартира, будинок, кімната, меблі, їжа і напої).

  3. Школа (дні, числа, час, кольори, розпорядок дня).

  4. Вільний час (хобі, спорт, канікули, домашні тварини).

  5. У місті (транспорт, орієнтація).

  6. Шоппінг (гроші, супермаркет, універсам, кафе). ІІ. Соціальне оточення:

  1. Сім’я і друзі (родинні стосунки, дружні зв’язки).

  2. Традиції (свята, звичаї). ІІІ. Оточення і краєзнавство:

  1. Природа і оточуючий світ (пори року, погода, тварини).

  2. Англомовний світ (діти з англомовних країн, соціокультурні і географічні аспекти).

У своїх навчальних планах федеральні землі дотримуються в організації навчання іноземної мови наступних дидактичних принципів:

одномовність;

дієва орієнтація в аутентичній мовленнєвій ситуації;

перевага усного мовлення з використанням опори на письмові дії (читання і письмо);

ігрова практична робота з мовленням; терпимість до помилок;

комунікативна прогресія; самоаналіз мовлення;

внутрішнє диференціювання;

врахування існуючої багатомовності в навчальній групі; цілісність навчального процесу.

Слід зазначити, що проблеми навчання іноземної мови у не залишаються поза увагою федерального уряду та урядів федеральних земель. Цими питаннями займається постійно діюча Конференція міністрів культури і освіти федеральних земель (КМК) (Bildungsplan fur die Grundschulen). Спочатку були дискусії щодо раннього навчання дітей іноземних мов, але методисти і вчителі переконалися, що краще починати навчання іноземної мови саме з 5-6 річного віку, бо через 4 роки, тобто після 4 класу, відбувається перехід до наступної школи, де постійно зростає навчальне навантаження. Крім того, досвід переконує, що діти до 10 років найменше засвоюють іноземну мову.

У процесі раннього вивчення іноземної мови закладається основа для тривалого вивчення іноземних мов, розширюється погляд на світ та на власну культуру, виховується толерантність до інших культур, пізнаються спільні риси та відмінності з рідною мовою, розвиваються комунікативні навички (Die Vor-und Nachteile des Fremdsprachen de unterrichts im fruechen Kinderalter).

Важливим є те, що періодично у федеральних землях проводиться вивчення, аналізу й оцінювання стану навчання іноземних мов із залученням науковців університетів. Уже в 1996 році після вивчення гамбурзького експерименту «Англійська мова з 3-го класу» світ побачила праця «Англійська мова у початковій школі, а далі?». У федеральній землі Баден-Вюртембер у 2001-2005 роках під керівництвом науковців здійснювався пілотний проект

«Іноземна мова з 5 років». У процесі вивчення стану справ у навчанні іноземної мови у початковій школі федеральної землі Північний Рейн- Вестфалія поряд з опитуванням усіх 3100 керівників шкіл і 500 фахівців були організовані відвідування занять і мовних тестів для дослідження актуального стану розвитку мови у таких критеріях: читання, аудіювання і мовлення. У тестах брали участь 3000 учнів. Було зазначено, що вже у початковій школі діти експериментують, відкривають зразки, закономірності і особливості іноземної мови, а ранній початок вивчення іноземної мови дозволяє поступово підходити до навчання другої і третьої мови (Die Vor-und Nachteile des Fremdsprachen de unterrichts im fruechen Kinderalter).

На 75-му пленарному засіданні регіональної комісії ЄС з питань багатомовності (червень 2008р.) зазначалося, що головною метою мовної політики ЄС на сучасному етапі є досягнення такого рівня мовної освіти, коли б кожен громадянин ЄС володів двома іноземними мовами. З метою досягнення мети «Рідна мова та дві іноземні» було запропоновано створення в усіх регіональних власних форумів, щоб контролювати суспільні, наукові, освітні та політичні тенденції багатомовності на місцях та мотивувати громадян до тривалого вивчення іноземних мов (Frendsprachen inder Grundschule – Sachstand und Konzeption 2013).

При формуванні єдиного територіального простору ЄС намагається дотримуватися принципів, сформульованих Радою Європи:

європейське лінгвістичне розмаїття – це надбання, яке варто зберегти і захистити;

повноцінне використання «робочих мов» Ради Європи;

комплексний підхід до навчання іноземних мов, вивчення не лише

«робочих мов», а й інших мов ЄС (Т.Ю.Годованець, О.В.Ільїна).

Останніми десятиліттями в Німеччині все частіше пропонується білінгвальна система навчання, насамперед у регіонах спільного проживання національних меншин: англійсько-німецьке, італійсько-німецьке, іспансько- німецьке, французько-німецьке, голландсько-німецьке, турецько-німецьке, чесько-німецьке. У 2008 році в країні було понад 80 білінгвальних початкових шкіл, у 2014 році їх було вже 287. Відкривалися також і багатомовні школи. Більшість білінгвальних і багатомовних шкіл знаходяться у прикордонних районах та великих містах. Найбільше їх – у Берліні (38 шкіл), далі ідуть Кельн, Мюнхен, Бонн і т.д. У федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія їх 38, у землі Гессен – 28, у Баварії – 27, у землі Баден-Вюртемберг – 25, у федеральній землі Рейнланд-Пфальц – 23, далі йдуть землі Шлезвіг- Гольштейн, Саар, Бранденбург, і кількість їх збільшується.

Дотепер на всій території ФРН у білінгвальних школах найчастіше пропонуються: англійська мова (44%), французька (13% насамперед у землях Баден-Вюртемберг та Саар), данська (13%, земля Шлезвіг-Гольштейн), сербська (6%, земля Бранденбург), італійська мова (5%), грецька (4%), іспанська (3%), російська та японська (по 2 %), голландська, турецька та інші мови (по 1%). У зв’язку з розширенням кордонів ЄС на схід більше почали вивчати польську та чеську мови. Російська мова пропонується переважно у нових землях, де до об’єднання Німеччини вона була обов’язковим шкільним предметом. Зараз її не знімають з рахунку, бо нею розмовляють найбільше громадян Європи, її добре розуміють у слов’янських країнах Європи, вона є визнаною в ООН і т. д. (Frendspracheninder Grundschule – Sachstandund Konzeption 2013). Перевага білінгвальної освіти полягає в тому, що вона є шляхом до мультикультурної освіти.

3. Концепція навчання англійської мови «Lerne die Sprache des Nachbarn» для дітей дошкільного віку. Принципи концепції загалом, та принцип відсутності лінгвістичної прогресії зокрема.

Концепція «Lerne die Sprache des Nachbarn» розроблена в середині 80-х років. Програма стимулювати інтенсивні контакти з дітьми з Франції, Голландії і інших країн. Основною метою програми є виховання відкритості і толерантності по відношенню до іноземців і чужої культури. Практичні задачі полягають у формуванні слухо-вимовних навичок, оволодінні необхідним для спілкування на елементарному рівні мінімумом лексичних одиниць і мовних зразків, розвитку умінь реалізовувати комунікативний намір в процесі діалогічного спілкування при зустрічах. Оскільки концепція заснована на мінімалізмі лексичних одиниць для спілкування, вона була вибрана для експерименту запровадження у закладах дошкільної освіти.

Основними методичними принципами цієї концепції є:

  • принцип особистісної орієнтації;

  • принцип створення на заняттях творчої атмосфери;

  • принцип розвитку комунікабельності дітей;

  • принцип відсутності лінгвістичної прогресії.

Розглянемо кожний з них окремо:

Одним з основних принципів було визначено принцип особистісної орієнтації. Цей принцип ґрунтується на розумінні того, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожного індивіда своєрідно й неповторно. Враховуючи це, вихователь повинен надавати вихованцеві право почуватись індивідуальністю; спрямовувати зусилля на розвиток його емоційної сприйнятливості, світогляду, культури потреб; культивувати в особистості, що духовно зростає, почуття власної гідності, впевненості в собі. Виховні ситуації, які створюються у межах особистісно орієнтованого виховання, мають забезпечити сприятливі умови для реалізації особистістю свого природного потенціалу.

Результатом цього процесу буде розвиток такого рівня свідомості вихованця, який спонукатиме його до самопізнання й самоактивності. Також утверджуються й використовуються психологічні механізми виховання, розраховані на максимальне залучення всіх компонентів структури особистості (свідомості, емоцій, волі) в соціальній міжособистісні взаємодії.

Вихованець сповна активізує вищий рівень своєї самосвідомості для самостійного пошуку й реалізації якісно нових, конструктивних способів просоціальної поведінки. Тому одна з основних функцій педагога полягає в тому, щоб розвинути у вихованця здібність як найточніше розуміти свою внутрішню природу з метою вибору гуманної поведінкової тактики.

Розширення свідомості вихованця вважається досить дійовим виховним чинником. Воно практично проявляється в психічному зростанні, пробудженні прихованих можливостей вихованця. Ці можливості не є безмежними: вони характеризуються вибірковістю, поступовістю в поведінковій реалізації. Тому вихователь не повинен змушувати вихованців проти їх волі здійснювати вчинки, що даються їм з труднощами.

Але й пасивно погоджуватись з такою їхньою позицією було б неправильно. Тут необхідні такі виховні впливи, які б спричинювали у вихованця внутрішню боротьбу доти, доки він сам не прийме позитивного морального рішення. Момент самостійності викликає у вихованця розуміння того, що його добродійні вчинки зумовлені багатством власних почуттів. І це приносить задоволення як певну само винагороду за здійснене. У виховному процесі не слід забувати суттєве правило: є моральні рішення, самостійне прийняття яких не під силу вихованцеві в певний період його розвитку. Це означає, що одну й ту саму особистісну проблему вихованець з різним соціальним досвідом вирішує по-різному, чим раз більше наближаючись до етичних критеріїв. Стратегія побудови виховного процесу в площині особистісного підходу не повинна rґрунтуватись на зовнішній діяльності, коли традиційні методи заохочення чи покарання приховують складні виховні проблеми. Оскільки, запроваджуючи такі методи, педагог змушує вихованців до підкорення, а не до вільної й свідомої дії. Тим самим він штучно утримує їх на найелементарніших стадіях морального розвитку і не підносить до рівня, коли вихованість ґрунтується на перетворенні загальних етичних принципів у систему особистісних смислів.

Принцип створення на заняттях творчої атмосфери - атмосфера творчості повинна бути необхідною умовою організованої дорослими творчої діяльності. Тут мається на увазі атмосфера довірливого спілкування, співпраці, співчуття, віри в сили дитини, підтримка при невдачах, радість від досягнення, що у свою чергу має забезпечити збагачення навколишнього середовища дитини найрізноманітнішими новими для неї предметами та стимулами з метою розвитку її допитливості;

  • заохочення висловлювання оригінальних ідей;

  • створення можливостей для вправ та практики;

  • використання особистого прикладу виконання завдань;

  • надання можливості дітям активно ставити питання.

Проводячи заняття з іноземної мови дітей дошкільного віку в роботі з різними матеріалами, треба спиратись на особливості цих матеріалів, ураховувати можливості впливу колективних видів проведення занять на творчість дитини, особливостей впливу інтегрованих занять на розвиток особистості дошкільника.

Принцип розвитку комунікабельності дітей. Комунікабельність - шлях до успіху особистості. Прагнення до комунікації з оточуючими - вроджена потреба кожної людини. Всі діти від природи товариські, але не всі в однаковій мірі вміють контактувати з навколишнім світом. Навички спілкування - придбані якості, які залежать від виховання і середовища проживання. Основне завдання розвитку дитини лягає на плечі батьків. Дорослі часом навіть не здогадуються, що є причиною замкнутості і самотності їх дітлахів.

Принцип відсутності лінгвістичної прогресії передбачає здійснення акценту, не на науковості та форматності текстів, та лексичного матеріалу, а на їх зручності та легкості використання.

Поряд з цими також реалізуються такі принци як Принцип посильності у навчанні іноземної мови в середньому навчальному закладі передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути їм зрозумілими.

Необхідно враховувати рівень володіння іноземною мовою, а також рівень сформованості спеціальних навчальних умінь, для того щоб поставлене завдання було успішно виконане учнями.

На посильність виконання завдань з іноземної мови можуть впливати обсяг матеріалу, темп виконання завдання, невідповідність рівня реальних умінь учнів тим, які необхідні для виконання завдань.

Посильність означає відповідність рівня готовності учнів виконати завдання ступеню складності цього завдання.

Принцип міцності набуває особливого значення у навчанні іноземної мови, оскільки опанування мови пов'язане з накопиченням засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам'яті учня повинна утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам'яті для участі у цьому процесі.

Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена у навчальному процесі шляхом підвищення змістовності навчального матеріалу, здійснення яскравого першого знайомства з новим матеріалом для створення живих образів, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль “гачка” в пам'яті, мобілізації мислення і почуттів, які сприяють запам'ятовуванню, виконання численних тренувальних вправ, систематичного повторення того, що зберігається в пам'яті, роботу всіх аналізаторів (слухового, зорового, моторного і мовленнєворухового) у процесі засвоєння матеріалу, виконання великої кількості творчих завдань, систематичного контролю знання матеріалу і вмінь володіння ним.

Принцип свідомості у навчанні іноземної мови вважається одним із головних принципів у методиці навчання іноземних мов. Цей принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального, мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Принцип свідомості реалізується також усією організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизовані виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання.

Усвідомлення мовного явища, яке має бути засвоєним, забезпечується:

а) шляхом моделювання ситуацій спілкування, під час яких учні, завдяки

певній розумовій роботі, краще розуміють призначення цього явища та особливості його вживання;

б) шляхом повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння форми, значення і функції явища;

в) шляхом виділення характерних ознак явища для формування орієнтовної основи з метою виконання з ним відповідних дій;

г) шляхом звертання до контексту та інших мовних засобів.

В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно. В методиці навчання іноземних мов застосування принципу свідомості визначається, з одного боку, як свідоме й акті подолання навичок і вмінь рідної мови, які спричиняють інтерференцію іншого — як всебічне використання досвіду мовлення рідною мовою.

Принцип домінуючої ролі вправ Цей принцип реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції. Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ. Згідно з цим принципом переважна частина уроку з іноземної мови має бути присвячена вправлянню тих, хто навчається. На думку М. Уеста, наприклад, до 85% урочного часу має відводитись на виконання вправ.

Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності У реальному житті спілкування людей відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності. Кожний з цих видів має власні психологічні механізми, і паралельно існують спільні психологічні механізми, притаманні усім видам мовленнєвої діяльності. Отже паралельне навчання різних видів мовленнєвої діяльності забезпечує розвиток навичок і вмінь мовлення у комплексі. Наприклад, лексичні або граматичні навички формуються та удосконалюються у процесі вправляння в говорінні, письмі, слуханні та читанні. Розвиток уміння знайти головну або другорядну інформацію в тексті, який сприймається, відбувається і в аудіюванні і в читанні.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас