• 
  дитячі садки (кіндергартен) з повним або неповним днем, призначені для дітей віком 3-6 років;
  
• 
  одногрупні дошкільні заклади (переважно для старших дошкільників);
  
• 
  пришкільні групи (для п’ятирічних дітей);
  
• 
  підготовчі класи основної школи (в них виховуються і навчаються п’ятирічні діти, які досягають шкільного віку);
  
• 
  цілодобові інтернати для здорових дітей віком від 3 до 6 років, а також інтернати для дітей з вадами здоров’я і розвитку.
  
• 
  дитячі садки вільного і відкритого типу.
  

Раннє навчання в Німеччині. Дошкільнийаспект

• 
  з дітьми не просто працюють, а живуть. А будь-яка діяльність має сенс та значення і головне – від неї дитина має бути щаслива;
  
• 
  вибір діяльності лишається за дітьми. Німецькі педагоги не бояться дати дітям свободу, бо вона надається відповідно до віку та набутих здібностей. Дорослі усвідомлюють, що не може 20 дітей одночасно хотіти малювати чи слухати казку. Дитина займається тією діяльністю, яка викликає саме в цей день саме в цієї дитини найбільше бажання;
  
• 
  багато ігрової діяльності, активної, цікавої, вчасної, бо саме через процес гри дитина вчиться життю;
  
• 
  перед дорослим кожна конкретна дитина індивідуальність з власними можливостями, інтересами та потребами. А щоб знати ці можливості, інтереси та потреби, німецькі педагоги активно використовують метод спостереження;
  
• 
  дітей поважають. Думаєте немає за що поважати 3-5 річну дитину? А за її спроби бути самостійною? А за її наполегливість у набутті досвіду? А за її допомогу та підтримку? Отож-бо!!!
  
• 
  прояв толерантності до всіх. В німецьких дитсадках серед вихованців можна зустріти представників до 20 націй, але до кожного з них толерантне відношення. Як говорять дорослі «Всі діти мають право на свій шанс у цьому житті»;
  
• 
  забезпечення особистого простору дитини. Дитина має право на емоції, на жадібність, на усамітнення, на свої «хочу»/»можу» і не відповідати очікуванням дорослих;
  
• 
  набуття дитиною впевненості в собі. Дитина має право пробувати та помилятися. А дорослий в цей час не дає готових інструкцій, не тягне за собою, не штовхає, він друг, який підтримує, розуміє, чекає, вірить і супроводжує дитину на шляху її розвитку та становлення;
  
• 
  відкриття світу. Запитання дітей не лишаються без відповідей, широка проектна та дослідницька діяльність, доступ до матеріалів та обладнання, бо лише одночасне «чую, бачу, відчуваю» задовольнить бажання дитини зрозуміти суть явищ. Німецькі педагоги не чекають вівторка чи четверга, щоб провести заплановане 20-хвилинне заняття, бо реагують на виклики дітей вчасно і розуміють, що розвиток дитини йде постійно;
  
• 
  цінності серця. У дітей виховують орієнтацію на інших, залучають до благодійництва та волонтерства, демонструють толерантне відношення до всіх (як дітей, так і дорослих). «Ми переконані, що дітям можна передати лише ті цінності, у які віриш сам», - говорять німецькі педагоги;
  
• 
  довіра до дітей. Забезпечити безпеку і дати дітям можливість нарізати яблука, замішувати тісто, пекти пиріг, переносити чай, пиляти гілку, спускатись з гірки. Педагоги не бояться самостійності дітей, вони її самі цілеспрямовано у них формують. Але довіра до дитини має бути щирою, постійною і підтримана словом, мімікою, жестом.
  

• 
  бути прикладом в усьому;
  
• 
  займатись постійним саморозвитком та самовихованням;
  
• 
  мати позитивне внутрішнє ставлення до роботи. Йти до дітей з відкритим серцем;
  
• 
  вміти налагодити контакт з кожною дитиною;
  
• 
  бути ерудитом;
  
• 
  давати простір дитині, а не грати першу роль;
  
• 
  проводити постійну рефлексію «Як я, мої слова/вчинки/дії впливають на дитину?»;
  
• 
  забезпечити відкриту та прозору роботу;
  
• 
  поважати колег та нести мир в команду педагогів;
  
• 
  усвідомлювати, що не так важливо, що він робить, а як і з яким відношенням;
  
• 
  не вимагати від дитини того, що вона на даний момент не може зробити;
  
• 
  використовувати всі можливості кожної дитини;
  
• 
  творити/робити/діяти разом з дитиною, а не замість неї;
  
• 
  довіритись процесу та дати дітям жити.
  

• 
  змінити пріоритети, вивівши наперед особистість дошкільника, його інтереси, потреби та можливості;
  
• 
  відмовитись дорослим від бажання контролювати всіх та все;
  
• 
  підвищити педагогічну та психологічну компетентність педагогів;
  
• 
  забезпечити реалізацію педагогіки партнерства між педагогами та батьками;
  
• 
  надати дітям простір в розвитку та самому закладі;
  
• 
  повірити в себе та довіритись дитині.
  

1. 
   Про себе (вітання, представлення, знайомство, почуття, частини тіла людини, одяг).
   
2. 
   Вдома (квартира, будинок, кімната, меблі, їжа і напої).
   
3. 
   Школа (дні, числа, час, кольори, розпорядок дня).
   
4. 
   Вільний час (хобі, спорт, канікули, домашні тварини).
   
5. 
   У місті (транспорт, орієнтація).
   
6. 
   Шоппінг (гроші, супермаркет, універсам, кафе). ІІ. Соціальне оточення:
   

1. 
   Сім’я і друзі (родинні стосунки, дружні зв’язки).
   
2. 
   Традиції (свята, звичаї). ІІІ. Оточення і краєзнавство:
   

1. 
   Природа і оточуючий світ (пори року, погода, тварини).
   
2. 
   Англомовний світ (діти з англомовних країн, соціокультурні і географічні аспекти).
   

• 
  принцип особистісної орієнтації;
  
• 
  принцип створення на заняттях творчої атмосфери;
  
• 
  принцип розвитку комунікабельності дітей;
  
• 
  принцип відсутності лінгвістичної прогресії.
  

• 
  заохочення висловлювання оригінальних ідей;
  
• 
  створення можливостей для вправ та практики;
  
• 
  використання особистого прикладу виконання завдань;
  
• 
  надання можливості дітям активно ставити питання.