1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Ім'я файлу: шпора.docx
Розширення: docx
Розмір: 275кб.
Дата: 21.02.2022
скачати

РОМ-ЗМ

1. Ром-зм як літературно-мистецький напрям.

2. Філософія ром-зму. Концепція людини в ром-змі.

3. Течії ром-зму (за Д. С. Наливайком).

4. Літ-ра німецького ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

5. Літ-ра англ. ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

6. Літ-ра французького ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

7. Літ-ра російського ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

8. Літ-ра американського ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

9. Літ-ра польського ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

10. Літ-ра угорського ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

11. Ієнські романтики: філософ.о-естетичні погляди, представники, характеристика творчості.

12. Гейдельберзькі романтики : філософ.о-естетичні погляди, представники, характеристика творчості.

13. Творчість Е.Т.А. Гофмана.

14. Роман Гофмана «Життєві воззріння кота Мурра». Проблема мис-тва і митця і художнє осмислення цієї проблеми в романі. Протиставлення філістерської Нім.и світу мрії і фантазії. Двоплановість композиції роману; поділ персонажів на ентузіастів і філістерів; роль фантастики, гумору, іронії у створенні образів ентузіастів. Образ Крейслера як втілення авторської уяви про долю мис-тва і митця в буржуазному суспільстві.

15. Повість-казка Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер» як соц.а сатира на сучасну письменникові Нім.у. Проблема реального та ідеального у казці. Об’єкти сатиричного звинувачення життя німецького князівства і засоби їх характеристики. Алегоричний зміст гротескно-фантастичної фігури Цахеса. Символічний зміст фіналу казки.

16. Творчість Генріха Гейне (періодизація, особливості творчого методу, жанрова специфіка).

17. Поема Г. Гейне «Нім.а. Зимова казка» як гостра сатира на сучасну поетові Нім.у. Образ ліричного героя-наратора (суб’єктивні переживання, що відбивають суспільно-політичні проблеми; реалістичність образу і поєднання у ньому рис лірики і сатири; близькість його поглядів з світобаченням самого Гейне; автобіографічні моменти).

18. «Книга пісень» Генріха Гейне. Композиція. Характеристика циклів. Лірична тема збірки. Еволюція ліричного героя.

19. Збірка Генріха Гейне «Романсеро». Політична і громадянська лірика Г. Гейне.

20. Англ. прером-зм. Творчість В. Блейка.

21. «Озерна школа». Характеристика творчості поетів-лейкістів.

22. Творчість Д. Кітса. Аналіз сонета «Коник і цвіркун».

23. Творчість П.Б. Шеллі. Тема природи у філософ.ій ліриці Шеллі. Аналіз віршів «Ода західному вітру» і «Хмара». Тема революції у ліриці П.Б. Шеллі.

24. Творчість Дж. Байрона. Поема «Паломництво Чайльд Гарольда». Роль ліричних відступів у загальному задумі ліро-епічної поеми. Тема нац.о-визвольного руху у поемі.

25. Східні поеми Байрона. Ідейно-художній аналіз романт.ої поеми «Корсар».

26. Поема Дж. Байрона «Гяур».

27. Українська тема в творчості Дж. Байрона. Поема «Мазепа».

28. Основні мотиви лірики Дж. Байрона. Аналіз вірша «Мій дух як ніч…».

29. Творчість В. Скотта. Особливості історичного роману В. Скотта. Сутність творчого методу письменника і його концепції історичного процесу. Роман В. Скотта «Роб Рой».

30. Роман «Айвенго» в. Скотта як зразок історичного роману першої половини ХІХ ст. Своєрідність сюжетобудови роману В. Скотта «Айвенго». Поєднання історичного і особистого планів в романі. Основний конфлікт роману. Доля центральних героїв. Засоби створення історичного і нац.ого колориту в романі.

31. Творчість О.С. Пушкіна. Тематика і проблематика. Особливості художнього методу.

32. «Південні поеми» О.С. Пушкіна.

33. Мотиви лірики О.С. Пушкіна. Аналіз віршів «К Чаадаеву» і «Во глубине сибирских руд…»

34. Творчість М.Ю. Лермонтова. Особливості творчого методу і світобачення поета.

35. Романт.і поеми М.Ю. Лермонтова. Поема «Демон».

36. Провідні теми і мотиви лірики М.Ю. Лермонтова. Аналіз віршів «Парус» і «И скучно, и грустно».

37. Творчість М.В. Гоголя.

38. Збірка «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» М.В. Гоголя.

39. Повість М.В. Гоголя «Тарас Бульба» як оспівування подвигу народу.

40. Творчість Адама Міцкевича. Періодизація творчості, особливості стилю. Патріотичний ідеал і художні засоби його розкриття в поемі «Гражина».

41. Епічна поема Міцкевича «Пан Тадеуш»: тема батьківщини, мрія про світле майбутнє польського народу, роль пейзажу в поемі.

42. «Кримські сонети» А. Міцкевича. Аналіз сонету «Буря».

43. Творчість Ш. Петьофі. Аналіз віршів «Поважайте рядового» і «Коли ти муж – будь мужнім!»

44. Творчість Ф. Купера. Пенталогія про Шкіряну Панчоху. Демократичні, гуманістичні і антикапіталістичні тенденції в епопеї. Образ мисливця Шкіряна Панчоха. Роль портрету, мовленнєвої характеристики, етнографічної деталі, пейзажу і авторських ліричних відступів у створенні образу. Соц.ий смисл трагічної долі головного героя.

45. Творчість Е.А. По. Ідейно-естетична програма Е.А. По. Едгар По як засновник детективного жанру. Особливості детективної літератури. Гострі американські нац.і проблеми доби, висунуті в оповіданнях «Вбивство на вулиці Морг» і «Вкрадений лист». Образ Ш. О. Дюпена. Особливості стилю По-новеліста: контраст комічного і жахливого, наукова достовірність зображення, поетична образність описів, фантастика, складна інтрига, напруженість і драматизм.

46. Романт.а поезія Е.А. По. Критична спадщина письменника.

47. Творчість Г. Мелвілла. Роман «Мобі Дік»: жанрова своєрідність, особливості композиції, характери головних персонажів, минуле, теперішнє і майбутнє Америки у романі, символіка роману.

48. Творчість В. Гюго. «Передмова до драми «Кромвель» Гюго як маніфест французького ром-зму. Драматичний контраст і гротеск як спосіб гармонізації мис-тва романт.ими засобами. Внесок Гюго у реформування французької поезії. Експерименти з ритмікою і строфікою (збірка «Орієнталії», вірш «Джини»).

49. Тема історичного прогресу в романі В. Гюго «Собор Паризької богоматері»; доба «кам’яної» і доба «книжкової» цивілізації.

50. Творчість Жорж Санд. Роман «Індіана» як програмний твір першого періоду творчості Жорж Санд. Образ Індіани як ідеальної героїні. Проблема особистої свободи, свободи почуттів і вчинків. Образи республіканців Жана Ларавін’єра і Поля Арсена в романі «Орас» як новий етап у пошуках позитивного героя. Зв’язок характерів Жана Ларавін’єра та Поля Арсена з темою революції і народу. Реалістичні тенденції у романі.

1. Ром-зм як літературно-мистецький напрям.

Романти́зм — напрям у мист., що виник напр. 18 ст. у Нім., Вел. Брит. і Франц. (Вел. франц. револ. (1789–1799)), поширився у 19 ст. в інші країни Європи та Півн. і Півд. Америки. Принцип – незвичайний герой в надзвичайних ситуаціях. Риси Р.: реакція проти раціоналізму доби Просвітн. і застиглих форм, схем і канонів класицизму, ідеалізм у філософії, історизм, захоплення фольклором, посилене вивчання історичного минулого, культ почуттів (а не розуму), «два світи» (реальний та омріяний), увага до особистості та її індивідуальних рис, постання нових літературних жанрів – балади, ліричної пісні, романсової лірики, істор. романів і драм. Представники: Дж. Байрон, Дж. Кітс, П. Б. Шеллі, Е. Гофман, Г. Гейне, Новаліс, Ж. Санд, В. Гюго, Е. По, Дж. Ф. Купер, А. Міцкевич, Ш. Петефі, О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь. Іст. передумови. Ром. сформ. на тлі сусп. кризи, як прояв незгоди з тенденціями кінця XVIII ст. Особи з соц.ого низу піднімаються до рівня учасників іст. процесу попри монополію аристократії на політику і культуру. В Європі буржуазія стає окремою соц.-політ. силою, внаслідок чого змінилася структура сусп.-тва, зруйнувалися традиції спадкової монархічної влади. Відбулася низка буржуазних революцій, що призвело до формування конституційної монархії або до відновлення республіканського правління. У 1649 відбулася буржуазна революція в Англії, в 1789 — буржуазна революція у Франції. Негатив револ. змін (страти, голод, військові дії, політ. нестабільність) призвели до бажання втекти від реальності, бо вплинути на неї не було можливості. Посилилася роль міст, зросли їхні розміри. Це викликало потяг до первинного стану людини, до природи і малої залежності пересічного громадянина від утисків сусп.-тва. Першою особою епохи, що значно вплинула як на політичні, так і на мистецькі події того часу, став Наполеон Бонапарт, що особистим прикладом продемонстрував важливість особистої ініціативи, дієвості. 18 червня 1815 року Наполеон програв битву при Ватерлоо, після чого його примусили зректися престолу й ізолювали на острів Св. Єлени (практично запроторили у перше ув'язнення). Теоретично життя для особи-романтика також будується на яскравих контрастах і шалених змінах в настроях (або в біографії). Церква і надалі втрачає свої позиції в сусп-тві, формується чисто світська культура 19 ст. Додатково про іст. передумови. Безпосередньою причиною, що викликала поява ром-му, була Вел. франц. буржуазна револ. 1789 р. До револ. світ був упорядкований, у ньому існувала чітка ієрархія, кожна людина займала своє місце. Револ. перевернула «піраміду» сусп.-тва, нове ще не було створено, тому в окремої людини виникло почуття самотності. Життя – потік, життя – гра, в якій комусь пощастить, а комусь ні. Розлом, який стався на рубежі 18-19 ст., був настільки радикальний, що йому важко відшукати аналогію. Вел. франц. револ. викликала небувалий ентузіазм європ. інтелектуалів, однак, її фінал подіяв витвережували. У 1792 р. у Франції монархія впала і була проголошена республіка. У червні 1793 р. король засуджений до смертної кари, а в серпні всі дізналися, що таке терор: сотні невинних голів на жертовному вівтарі революції. Пізніше Наполеонівські війни остаточно зруйнували ідеали освіти. Розвиток ром-му розпадається на три головні етапи: передром-зм кінця XVIII ст., ром-зм першої половини 19 ст. і неором-зм кінця 19 — початку XX ст. Крім того романтиків можна поділити на реакційних та прогресивних. Виходячи з однакового прагнення до вираження неприйняття довколишньої дійсності, реакційні романтики фактично відривалися від дійсності, протиставляючи їй ідеалізовані патріархальні відносини середньовіччя, тоді як прогресивні романтики, навпаки, усі свої надії покладали на майбутнє.
2. Філософія ром-зму. Концепція людини в ром-змі.

Філос. основи ром-зму сформув. в Ієнський школі в Нім.і. Брати Шлегелі, Л. Тік, Новаліс, Шеллінг, Шлейермахер і ін., об'єднані в 1798-1800 рр. навколо журналу Атеней, організовували в Ієнський школі філософ. суперечки і дискусії. Нове ставлення до класичних і традиц. філософ. проблем привертало увагу багатьох філософів і вчених, викликаючи у них інтерес. Філософ. аспект ром-зму сформувався під впливом вчення Спінози, Руссо, Гердера, Гегеля, Фіхте та ін. Проблеми онтології, гносеології, етики, естетики, що обговорювалися в історії філософ. думки, досліджувалися в ром-змі на грунті нетрадиційної, нової методології і езотеричного способу мислення. Ф. Шлегель, який зіграв особливу роль у форм-ні філософ. ром-зму, писав, що найприйнятніша філософія народжена з ідеї свободи і віри в неї, що диктує свої закони, яка доводить, що світ є твір мист-ва. У своїй статті «Ром-зм» Гейне зазначав, що романт. мис-тво прагне до втілення тільки вічного, духу. У листі Шлегелю Шеллінг виражає свою переконаність в тому, що його філософія мис-тва, що вивчає реальне, емпіричне мис-тво, буде зрозуміла як самостійна теорія мис-тва, а також як прояв універсальної філософії і абсолютного мис-тва. На його думку, філософія посилається на ідеї, а мис-тво на Бога. За Шеллінгом, людина, що спостерігає за живими істотами, сприймає корінне єдність реального та ідеального. Він усвідомлює, що світ створений духом, одним творить принципом, про що і оповідають стародавні міфи. Таким чином, в міфах Шеллінг основну увагу приділяє фізичним поясненням виникнення світу. На основі порівняльного аналізу онтології у фізиці і міфології, Шеллінг обґрунтовує їх філос. сутність. Критикуючи філос. системи, що протиставляли дух і матерію, Шеллінг в своєму творі «Ідеї до філософії природи» захищав ідею їх тотожності. «Система природи є одночасно і система нашого духу». «Природа видимий дух, дух же невидима природа». З цієї причини природа нескінченна в кінцівки нашого духу. Абіогенне, поступово розвиваючись, переходить в біогенне, живі і неживі системи мають одне начало.

«Романт. концепція людини виходить з уявлень про його одноразовості, ізольованості, вирвана з усіх земних зв'язків. Іконне самотність ліричного «я» (так само як і героя сюжетних творів реалізму) виступає одночасно і як нагорода за винятковість, за «невульгарна», і як прокляття, що прирікає його на вигнання, нерозуміння, з одного боку, і злість, егоїзм – з іншого».

Романт. теми групуються навколо незвичайної особистої і екзотичної обстановки (явища відносні). Щоб їх відчути, потрібно мати уявлення про стійкий і звичному тлі, на якому це своєрідність виступить як фігура. Ром-зм в літ-рі дуже любить «не»: неземної, нез'ясовний, незбагненний, неосяжний. Звичне життя – вульгарність, а звичайні люди – натовп. Їм-то романт. герой і каже «ні». Тому ті види мис-тва, які реалізуються так би мовити в міцному матеріалі (архітектура, скульптура) не дуже підходять романтикам. Бажано подавати більш символічні, більш текучі і менш певні види: музика, лірична поезія, мис-тво мімів. Ром-зм тяжіє до недомовленості і стверджує неможливість повністю виразити себе в творі.
3. Течії ром-зму (за Д. С. Наливайком).

1. Ранній ром-зм (універсальний, філософ.ий). Виник напр. 18 – поч. 19 ст.

Ознаки:універсалізм (прагнення охопити буття в його повноті та безмежності (філос. характер творчості);відсутність різкої відмінності між ідеалом та дійсністю; символ та міф як осн. засоби вираження світу в його глибокості та спонтанності.

Представники: брати Шлегелі, Л. Тік, Новаліс (Нім.), В. Блейк, Кольрідж (Англія).

2. Народно-фольклорна течія. Активно розвивається на початку 19 ст.

Ознаки:орієнтація на народне мис-тво (збирання фольклору, опанування його засобів), народна поезія – скарбниця нації; фольклор як ідейно-худ. основа творчості (використання фолькл. образів, архетипів);неприйняття буржуазної цивілізації, пошуки духовн. основи в народн. світосприйнятті;існий зв’язок з націон.-культурн. рухами;неприйняття чужого, протиставлення йому народн. традицій та ідеалів.

Представники: брати Грімм, Г. Гейне (Нім.), А. Міцкевич (Польща), Т. Шевченко

3. Байроніч. ром-зм. Розвивається в 1810-1830 роки.

Ознаки:сильний вплив творчості Байрона;протест проти навкол. дійсності;протиставлення мрії життю, ідеалу – дійсності;розкриття протиріч між життям людини й сусп.-тва;ідеалізація духов. станів особистості, культ духов. й душев. страждання (світова скорбота, туга, відчуження);усталені теми, мотиви, умонастрої (розчарування, сум, меланхолія, туга за нейздісненними ідеалами, волелюбні мотиви);широке застосування поетики контрастів.

Представники: Байрон, Гейне, Міцкевич, Пушкін, Лермонтов

4. Гротескно-романт. (гофманівська) течія. Притаманна зрілому ром-зму.

Ознаки:інтерес до соц.-філос. та соц.-психол. аспектів життя людини та людства;викриття хибних тенденцій розвитку сусп.-тва (машинізація життя, відчуження людини);створення абсурдних картин світу, що відображають духовні зсуви в сусп.-тві та внутр. світі особ-сті;велика роль сатиричної фантастики, контрасту, іронії, алегорії у розкритті дисгармонії буття.

Представники: Гофман (Нім.а), Е. А. По (США), М. Гоголь (Петербурзькі повісті).

5. Утопічна течія (пов’язана з утопічн. соціалізм.). Початок – перш. чв. 19 ст., набула розвитку в 1830-1840 рр. 19 ст.

Ознаки:спрямованість до високих ідеалів, пошук позитивн. тенденцій і цінностей буття;оптиміст. пафос, віра в краще майбутнє, у можливість удосконалення дійсності;заперечення індивідуалізму, особистість не протиставляється дійсності, пошуки єдності між героєм та людством;ідеалізація героїв, здатних на самопожертву заради загального добра;мис-тво – засіб удосконалення світу, літ-ра – втілення ідеальної правди.

Представники: П. Б. Шеллі (Англія), В. Гюго, Жорж Санд (Франція), Г. Гейне (Нім.а)

6. Істор. (вальтерскоттівська) течія. Склалася в період пізнього ром-зму

Ознаки:орієнтація на здобутки істор. роману В. Скотта;історія як ключ до пізнання сучасності;розгляд людства в аспекті еволюції, іст.-культурн. контексті;поєднання романт. та реаліст. тенденцій;прагнення відтворити дух певної епохи, сусп.-тва.

Представники: В. Скотт, В. Гюго, О. Пушкін, О. де Бальзак, П. Меріме

7.
4. Літ-ра німецького ром-зму (політичні, соц.о-економічні, філософ.і та естетичні передумови; течії; періодизація; представники).

Головна соціокульт. передумова появи ром-зму як цілісного напряму в культурі криється в наслідках Вел. Франц. буржуазної револ. Подібно тому, як револ. ознаменувала корінний переворот в соц. житті, ром-зм позначає собою револ. в культурі. Ром-зм виник не на пустому місці. Він мав попередників в особі Руссо, який в період розквіту Розуму заговорив про першочерговість почуттів, про своєрідність та неповторність кожної людини. В якості найважливіших джерел потрібно вказати також на філософію Фіхте з її абсолютизацією творчої свободи, й Шопенгауера з ідеєю сліпого, нерозумного бажання, що створює світ згідно своєї волі. Ці ідеї були дуже цікавими та близькими романтикам, так само як шукання широкого кола музикантів, художників, в творчості яких пробивалися паростки нового, відмінного від класицизму бачення світу та задач мис-тва. Ром-зм як певний тип культури в різних країнах мав свої нац. особливості. У Нім.і, роздрібненій більш як на 360 великих і малих суверенних держав, уся інтелект. енергія виплеснулася в галузь теорії, що знайшло відображення в філос.-естетичних шуканнях, художній літ-рі, роботі славнозвісної школи Ієнських романтиків. Слід відмітити, що розвиток ром-зму проходив у специфічних умовах в країні у той час, яка через роздрібленість та інші причини відставала у розвитку від інших західно-європейських країн. Теор. концепція романт. мис-тва сформувалась у колі нім. естетів і письменників, які були також авторами перших у Нім.і романт. творів. Ром-зм у Нім. пройшов 3 етапи розвитку:

1 етап – ранній (ієнський) – з 1795 до 1805 рр. У цей період була розроблена естет. теорія нім. ром-зму і створені твори Ф. Шлегеля і Новаліса. Засновниками школи ієнського ром-зму були брати Шлегелі – Фрідріх і Август Вільгельм. Їх будинок на межі 18-19 ст. став осередком молодих невизнаних талантів. До кола романтиків входили: поет і прозаїк Новаліс, драматург Людвіг Тік, філософ Фіхте. Нім. романтики наділяли свого героя творчим талантом: поет, музикант, художник силою своєї фантазії перетворював світ, який лише віддалено нагадував реальність. Міф, казка, легенда, переказ складали ґрунт мис-тва ієн. романтиків. Вони ідеалізували далеке минуле (Середньовіччя), яке намагалися співставити із сучасним сусп. розвитком. Естет. система ієн. романтиків характеризувалася намаганням відійти від показу реальної конкретно-іст. дійсності і зверненням до внутрішнього світу людини. Саме ієн. романтики першими зробили вагомий внесок у розробку теорії роману і зі своїх суб'єктивно-романт. позицій передбачили його бурхливий розквіт у літ-рі 19 ст.

2 етапгейдельбергськийз 1806 до 1815 рр. Центром романт. руху в цей період став універ у м. Гейдельберг, де навчались, а потім викладали К.Брентано і Л.А.Арнім, які відіграли провідну роль у романт. русі на другому його етапі. Гейдельб. романтики присвятили себе вивченню і збиранню нім. фольклору. У їхній творчості посилювалося відчуття трагічності буття, що мало іст. вплив і втілювалось у фантастиці, ворожій особистості. В гурток гейдельб. романтиків входили відомі збирачі нім. казок брати Грімм. На різних етапах творчості до них був близький Е.Т.А.Гофман.

3 етаппізній ром-зм – з 1815 до 1848 р. Центр романт. руху перейшов до столиці Прусії – Берліна. З Берліном пов'язаний самий плідний період у творчості Е.Т.А.Гофмана, тут же вийшла перша поетична книжка Г.Гейне. Однак у подальшому через широке розповсюдження ром-зму по всій Нім. і за її межами Берлін втрачає свою провідну роль у романт. русі, оскільки виникає ряд локальних шкіл, а головне – проявляються такі яскраві індивідуальності, як Бюхнер і Гейне, які стають лідерами в літ-рному процесі всієї країни.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

скачати

© Усі права захищені
написати до нас