Ім'я файлу: мова для академ.docx
Розширення: docx
Розмір: 8кб.
Дата: 02.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Титулка.docx
Гаджій А. О. 12 група - ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ № 1 (15 балів).do
ІНДИВІД.docx
презентация.pdf

Кожна наукова робота не може вважатися закінченою, доки вона не опублікована або не впроваджена. Публікація знайомить колег із отриманими даними і поповнює скарбницю знань. Одним з видів наукових праць є наукова стаття.

Наукова стаття умовно поділяється на розділи «Вступ», «Методи», «Результати», «Обговорення», «Список літератури». Звісно кожний журнал може ставити ці розділи у задовільному порядку, але їхній зміст ніколи не змінюється.

Список літератури дозволяє швидко оцінити, чи ознайомлений автор із сучасною літературою, застосовує адекватні методи та може співставити отримані дані з аналогами, а також засвідчує пріоритет і запобігає плагіату. Саме тому, якщо в списку літератури вказані публікації лише одного колективу авторів, занадто старі роботи або посилання на важкодоступні джерела, рецензент може відхилити таку роботу, оскільки має свідчення недостатньої компетентності автора або позбавлений можливості її перевірити.

Раніше основна мета списку літератури була інформаційна: показати список робіт, на ідеях і результатах яких ґрунтувалося конкретне дослід ження, у форматі, який би полегшив пошук цих джерел. Для цього достатніми даними, звісно, за умови правильного подання інформації, є назва видан ня, рік, том, номер першої сторінки.

Кожне видавництво і окремий журнал добирає варіант оформлення списку літератури, враховуючи історичні та технічні можливості і потреби, тому на сьогодні нараховується до 6000 форматів оформлення статей і списків літератури, які можна поділити на три: 1) автордата; 2) нумерова ний; 3) примітки.

Зауважте, що кожне посилання містить щонайменше прізвище першо го автора, назву статті, рік видання, назву або скорочену назву журналу, но мер тому та сторінки. З 1955 року, з моменту створення Інституту наукової інформації (США) і запропонування Юджином Гарфілдом в 1975 році імпактфактора, а також з подальшою появою інших наукометричних показників, у списків літератури звилась ще одна роль — декларативна — вони є показником ви знання тих статей і видань, які цитують [1]. Наукометричні бази даних (НБД), які окрім колекції даних дають мож ливість проводити кількісну оцінку певних параметрів, ґрунтуючись на статтях і списках літератури, розраховують наукометричні показники, що все частіше застосовують для оцінки діяльності науковців і впливовості ви дання. На сьогодні загальновизнаними наукометричними базами даних є Web of Science (Thomson Reuters) і Scopus (Elsevier).

Для організації власної бібліотеки наукової літератури з певної тематики користуються так званими референс менеджерами (reference manager) (гіперпосилання з репозитарію), які не тільки відформатують літературу за певним стилем але можуть і оформити статтю за технічними вимогами журналу (якщо вам пощастило працювати в певних галузях науки).

Для науковця організація власної бібліотеки наукової літератури за певною тематикою в зручний для зберігання і використання спосіб завжди була нетривіальною задачею, яка потребувала багато часу
скачати

© Усі права захищені
написати до нас