Кодекс Аліментаріус 12 Список літератури: 15

Ім'я файлу: Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 29.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx
Конфуцианство.doc
ZMIST2.docx
1111 Методологія та методи наукового дослідження.ppt
Кримінально- процесуальне право.docx
Історичне есе на тему Соціально-економічне та політичний розвито
Історична довідка про Тараса Шевченка.docx
службова Никифорову.docx
Zubchaste_koleso.docx

ДОДАТОКЕМіС2.docx
ФБ_КП_ЦарікС.О._(fixed) (1).doc
21.pdf
Хоменко Поради батькам при запинках в мовленні у дітей.docx
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
1 ENDOCRINE SYSTEM.docx
Задачи похідна.docx
цуацаца.rtf
case-tehnologiya-rozroblennya-vimog-do-programnogo-zabezpechenny
gosudarstvennoe_i_municipalnoe_upravlenie-shpargal.pdf
текст доклада ъ.docx
Bedyukh_Yuliya_Oleksandrivna_Mm-21.docx.pdf
Типи календарів.docx
курсова психологія.doc
Реферат 2629.docx
пояснююча записка111.doc
Зміст практики.doc
Основи автоматики. Лекція 2.docx
Особливості організації інклюзивного навчання.docx
Практичне завдання_1.docx
Контрольні запитання ЛР № 8.docx
2 питання.rtf
Документ Microsoft Office Word.docx
kazedu_179257.docx
Рожков_Ниссенбаум_ТЧМК_лекции.doc
Курсова_робота_Пасевич_Аліна,_ЮД_046,_1_курс.docx
1 (1).docx
конспект заняття.docx
d71d73ee90c56_1797715607_1707122403.doc

Міністерство Освіти і науки України

Українські та міжнародні організації зі стандартизації науково технічної термінології

НТУ”ХПІ” Студент:

Харків Викладач:

06.12.2021

План

Галузь стандартизації: основні поняття та визначення 3

Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів 4

Порядок розроблення і затвердження стандартів 6

Порядок організації розроблення стандарту такий 6

Міжнародні організації по стандартизації 9

Підтримка освіти у сфері стандартизації 10

Європейські стандарти (EN) 10

Кодекс Аліментаріус 12

Список літератури: 15

Галузь стандартизації: основні поняття та визначення

Для успішної діяльності в галузі стандартизації, як і в інших галузях науки і техніки, потрібна точна, науково обґрунтована термінологія. Невпорядкованість термінології перешкоджає взаєморозумінню спеціалістів, створенню єдиних методик, негативно впливає на впровадження обчислювальної техніки в управлінні народним господарством

Питанням стандартизації термінології надається велике значення як за кордоном, так і в нашій країні. Потреба у стандартизації науково-технічної термінології обумовлюється тим, що терміни, поняття та визначення є невід'ємною частиною нормативної, технічної, проектно-конструкторської і технологічної документації.

В Україні упорядкування і стандартизацію термінології здійснюють Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держстандарту України (УкрНДІССІ), Академія наук України, галузеві науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади і науково-технічні товариства. Розроблено комплекс стандартів термінології в основних галузях знань та галузях народного господарства.

Визначення терміна "стандартизація" пройшло тривалий еволюційний шлях. Уявлення людей про стандартизацію формувалось У процесі розвитку науки і техніки, удосконалюванні форм і методів виробництва. З поширенням науково-технічних та економічних зв’язків на національному та міжнародному рівнях відбувалося уточнення терміну "стандартизація" паралельно з розвитком самої стандартизації. На різних етапах цей термін відображав досягнутий рівень її розвитку. Термін "стандартизація" з'явився в російському технічному словнику в післяреволюційні роки під впливом зарубіжного досвіду промислового виробництва.

У 1952 p. Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) створено Комітет по вивченню наукових принципів стандартизації (STACO), який здійснює розробку та перегляд визначення найважливіших термінів у галузі стандартизації. Починаючи з 1962 p., коли ISO прийняла перше визначення терміна "стандартизація", періодично відбувалось його уточнення, що відображало розвиток стандартизації, обумовлений рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Сучасний термін має наступне визначення "стандартизація" - це діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання реально існуючих чи можливих завдань.

На перший погляд, це визначення здається складним, але його можна пояснити по-іншому. Стандартизація - це галузь сумісної діяльності вчених, інженерів, економістів, яка полягає перш за все у відборі із численних видів продукції (процесів, робіт, послуг) однакового призначення, одного або невеликої кількості видів цієї продукції (процесів, робіт, послуг) з найкращими якісними показниками і властивостями. Відібрані зразки продукції (процесів робіт, послуг) повинні відповідати сучасному досягненню науки та техніки, практичному досвіду і задовольняти потреби людини та суспільства.

Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів

Ці вимоги регламентовані ДСТУ 1.5. Розглянемо детальніше вимоги до змісту і позначення стандартів.

Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлюють:

цілі, задачі, класифікаційні структури об'єктів стандартизації різного призначення, загальні організаційно-технічні положення щодо проведення робіт у певній галузі діяльності і т. ін.;

порядок (правила) розроблення, затвердження і впровадження нормативних, конструкторських, технологічних, проектних та програмних документів.

Основоположні загально-технічні стандарти встановлюють:

науково-технічні терміни та їх визначення, що багаторазово вживаються у всіх сферах народного господарства;

умовні позначення (назви, коди, позначки, символи і т.ін.) для різних об'єктів стандартизації, їхнє цифрове, літерно-цифрове позначення, у т. ч. позначення параметрів фізичних величин (українськими, латинськими, грецькими літерами), їх розмірність, замінювальні написи, символи і т. ін.;

вимоги до побудови, викладення, оформлення і змісту різних видів документів;

загальнотехнічні величини, вимоги та норми, що необхідні для технічного, в чому числі — метрологічного, забезпечення процесів виробництва.

На продукцію і послуги розробляють:

стандарти загальних технічних умов, які повинні мати загальні вимоги до груп однорідної продукції, послуг;

стандарти технічних вимог, які повинні вміщувати вимоги до конкретної продукції, послуги (групи конкретної продукції, послуг).

За доцільності стандартизації окремих вимог до груп продукції, послуг можуть розроблятися стандарти, які встановлюють:

класифікацію, основні параметри і (або) розміри, вимоги безпеки, вимоги охорони навколишнього середовища, загальні технічні вимоги, методи випробувань, типи, сортамент, марки, правила приймання, маркування, пакування, транспортування, зберігання, експлуатації, ремонту і утилізації.

Стандарти на продукцію, виробництво і використання якої може зашкодити здоров'ю або майну громадян, а також навколишньому середовищу, повинні обов'язково вміщувати розділи "Вимоги безпеки" і "Вимоги охорони навколишнього середовища".

Методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу), що встановлюються в стандартах на продукцію і (або) в стандартах на методи контролю, повинні забезпечувати об'єктивну перевірку всіх обов'язкових вимог до якості продукції, які встановлені в стандартах на неї.

Стандарти на процеси встановлюють вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконання різного роду робіт у технологічних процесах розроблення, виготовлення, зберігання, транспортування, експлуатації, ремонту і утилізації продукції (послуг), що забезпечують їх технічну єдність і оптимальність.

Порядок розроблення і затвердження стандартів

ДСТУ 1.2 встановлює такі стадії виконання робіт:

— організація розроблення стандарту;

— розроблення проекту стандарту першої редакції;

— розроблення проекту стандарту остаточної редакції;

— затвердження та державна реєстрація стандарту;

— видання стандарту.

Порядок організації розроблення стандарту такий

технічні комітети, міністерства (відомства) або за їхнім дорученням головні (базові) організації з стандартизації розглядають обґрунтовані замовлення на розроблення стандарту і подають пропозиції до плану державної стандартизації до Держстандарту України (Мінбудархітектури України);

розгляд пропозицій, формування та затвердження річного плану державної стандартизації України та укладання договорів з розробником на розроблення стандартів,

розробленим розробником технічне завдання на стандарт, яке повинно мати перелік організацій, яким потрібно розіслати проект на відгук, та перелік організацій, з якими потрібно його узгодити;

затвердження технічного завдання з головою технічного комітету або керівником організації після погодження з Держстандартом (Мінбудархітектури) України та заінтересованими міністерствами (відомствами);

розроблення проекту стандарту (першої редакції) і пояснювальної записки і розсилання їх на відгук організаціям згідно з переліком;

опрацювання відгуків і складання зведення відгуків;

доопрацювання проекту стандарту і пояснювальної записки на підставі зауважень і пропозицій, які містяться у зведенні відгуків (розроблення проекту остаточної редакції стандарту);

погодження розробником остаточної редакції проекту стандарту з погоджувальними організаціями, і подання її з супровідною документацією в Держстандарт (Мінбудархітектури) України;

державна експертиза проекту стандарту, до якої можуть бути залучені науково-дослідні організації Держстандарту (Мінбудархітектури) України, технічні комітети, відомі вчені і фахівці;

розгляд проекту стандарту після проведення експертизи і прийняття рішення про його затвердження або повернення на доробку.

Під час затвердження стандарту визначають дату надання йому чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Стандарти затверджують, як правило, без обмежень терміну дії, державну реєстрацію їх здійснює Держстандарт України[1, c. 16-17].

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі.

Державна стандартизація - стандартизація, яка здійснюється урядовими органами і розповсюджується на усі підприємства держави, незалежно від форми власності. Результатом роботи є державний стандарт.

Міжнародна стандартизація - стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів усіх країн. У роботі з міжнародної стандартизації можуть брати участь декілька (дві чи більше) суверенних держав. Результатом роботи з міжнародної стандартизації є міжнародні стандарти, прийняті міжнародною організацією зі стандартизації.

Міжнародні організації по стандартизації

Розробка стандарту

Для підготовки стандарту потрібно багато фахівців, які працюють разом. Роль ISO - координувати і керувати роботою незалежних технічних експертів, призначених членами ISO. Експерти формують технічний комітет, який відповідає за конкретну предметну область. Вони починають процес з розробки проекту, що відповідає конкретним потребам ринку. Потім настає стадія внесення коментарів і подальшого обговорення.

Етап голосування є ключем до консенсусу, при досягненні якого проект стане стандартом ISO. Якщо згоди не досягнуто, проект додатково допрацьовується, змінюється і знову виноситься на голосованя. Разработка стандарту від першого речення до остаточної публікації зазвичай займає близько 3 років. Щодня протягом року проходить близько восьми засідань технічних комітетів. Завдяки електронним засобам комунікації, експертам немає необхідності фізично бути присутнім на нараді, отже, розробка стандартів йде більш швидкими темпами.

Підтримка освіти у сфері стандартизації

Стандарти ISO приносять користь всім, але Організація визнає, що їх переваги часто залишаються прихованими і тому вважає, що важливо викладати переваги міжнародних стандартів на всіх етапах освітнього процесу. ISO пропонує ряд ініціатив в сфері освіти, підтримуючи членів в цьому напрямку, наприклад, Депозитарій ресурсів і навчальних матеріалів ISO, до яких ввійшов набір ресурсів за стандартами освіти, що складається з навчальних матеріалів і ресурсів, що описують, як стандартизація може бути інтегрована в освіту. Депозиторій навчальних матеріалів містить список існуючих навчальних матеріалів по стандартизації, з докладними відомостями про авторів і видавців.

Європейські стандарти (EN)

Європейські стандарти - це документи, які були ратифіковані однієї з європейських організацій зі стандартизації - CEN, CENELEC, ETSI, які є компетентними в галузі стандартизації, згідно Положення ЄС 1025/2012. CEN, CENELEC та ETSI співпрацюють в цілому ряді областей, що становлять спільний інтерес, таких як сектор машинобудування або інформаційнокомунікаційні технології, також поділяють загальну політику з питань, в яких існує взаємна згода.

Європейський стандарт несе в собі зобов'язання бути здійсненим на національному рівні, отримавши статус національного стандарту і замінивши будь який невідповідний до прийнятого, національний стандарт. Тому Європейський стандарт автоматично стає стандартом і на національному рівні конкретної країни Європейського Союзу. Стандарти є добровільними, що означає відсутність автоматичного юридичного зобов'язання застосовувати їх, проте закони і правила можуть вимагати їх дотримання. Кожен європейський стандарт ідентифікується унікальним посилальним кодом, який містить букви «EN».

Європейські стандарти є ключовим компонентом Єдиного європейського ринку, вони представляють собою один з найбільш важливих питань для бізнесу. Стандарт являє собою модельну специфікацію, технічне рішення, за допомогою якого ринок може торгувати. Він кодифікує найкращу практику і, як правило, відповідає рівню технологій. Стандарти більше не створюються тільки з технічних причин, але також стають стимулами для більшої соціальної інтеграції, взаємодії з технологіями і взаємодії на зростаючих ринках в різних галузях.

рації, взаємодії з технологіями і взаємодії на зростаючих ринках в різних галузях. З ростом глобалізації експерти розробляють стандарти на міжнародному рівні. Міжнародні стандарти також можуть бути прийняті в якості європейських стандартів, він може бути розроблений або на міжнародному, або на європейському рівні, а потім прийнятий одночасно як Міжнародний і європейський стандарт, за допомогою паралельного голосування. Стандарт стає гармонізованим - узгодженим. Стандарти створюються на прохання Європейської комісії і виробники, інші економічні оператори або органи оцінки відповідності можуть використовувати узгоджені стандарти для демонстрації того, що продукти, послуги або процеси відповідають чинному законодавству ЄС.

Стандарти, будучи добровільними, повинні дотримуватися відповідно до основних вимог або іншими положеннями відповідного законодавства про гармонізацію Європейського союзу. Дотримання гармонізованих стандартів забезпечує презумпцію відповідності відповідним вимогам законодавства про гармонізацію.

Кодекс Аліментаріус

Кодекс Аліментаріус (в перекладі з латинської "Продовольчий кодекс") є зведенням міжнародних стандартів продуктів харчування, керівних принципів і кодексів практики, основною метою яких є захист здоров'я споживачів і забезпечення справедливої практики в торгівлі продуктами харчування. Кодекс Аліментаріус є основою для багатьох національних стандартів продуктів харчування і відповідних норм і правил.

Комісія "Кодекс Аліментаріус" фінансована спільно Продовольчою і сільськогосподарською організацією системи Організації Об'єднаних Націй (ФАО) і Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). Сьогодні в її складу входять 176 держав-членів і одна організація-член, а також більше 200 міжнародних урядових і неурядових організацій, які беруть участь в якості спостерігачів. Комісія і її допоміжні органи надають форум для вільного обговорення різних питань, пов'язаних з безпекою продуктів харчування і торгівлею. Представники урядів, групи споживачів, промисловості та наукових кіл зустрічаються для обміну думками щодо безпеки продуктів харчування і торгівлі, а також для прийняття стандартів. Кодекс Аліментаріус сприяє забезпеченню більшої безпеки продуктів харчування і більш безперешкодному здійсненню торгівлі продуктами харчування в світовому масштабі за допомогою сприяння гармонізації стандартів.

З 1995 року стандарти і відповідні тексти Кодексу стали міжнародними орієнтирами щодо безпеки продуктів харчування в рамках Угоди Світової організації торгівлі (СОТ) про застосування санітарних і фітосанітарних заходів (Угода СФС). Відповідно до Угоди СФС вимоги в випадку охорони здоров'я і безпеки продуктів харчування повинні ґрунтуватися на надійній наукової оцінки ризику. Для Кодексу такого роду наукова консультація надається різними експертними органами, скликаються ВООЗ і ФАО, такими як: Спільний комітет експертів ФАО / ВООЗ з харчових добавок, спільні наради ФАО / ВООЗ по залишковій кількості пестицидів і спільні наради експертів ФАО / ВООЗ з мікробіологічної оцінці ризику. У разі, якщо на національному рівні пропонуються більш жорсткі заходи у порівнянні зі стандартами Кодексу, вони повинні бути науково обгрунтовані, тобто базуватися на оцінці ризику.

ICAR - Всесвітня міжнародна організація, що займається питаннями стандартизації, обліку, відстеження великої рогатої худоби, а також питаннями генетичної селекції

Членом ICAR можуть бути державні установи та агентства, які обслуговують інтереси сільгоспвиробників, племінні господарства, сільгоспвиробники. Інформація про те, як стати членом ICAR.

У світі є кілька міжнародних організацій, що регулюють нормативні питання і рекомендації по ідентифікації тварин. Крім ICAR існують також ISO (Міжнародна організація зі стандартизації), FAO (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) і OIE (Всесвітня організація охорони здоров'я тварин). Всі вони, так чи інакше, беруть участь в питаннях стандартизації і сертифікації, де ICAR і ISO грають найбільш важливу роль в питаннях ідентифікації тварин.

ISO - міжнародна організація по стандартизації, що працює по всіх галузях сільського господарства і має кілька стандартів по електронній ідентифікації. Це стандарти по кодової структурі ідентифікації, технічним концепціям, по тестуванню пристроїв ідентифікації тварин, по ін'єкціям і просунутим транспондерам. Дані стандарти не безкоштовні. ICAR - авторизована організація ISO з питань електронної ідентифікації

Мета ICAR полягає в тому, щоб надавати тести, сертифікувати IT-пристрої, які пішли б на користь кінцевим користувачам та здійснює контроль над якістю електронних пристроїв і систем ідентифікації, щоб фермери та сільгоспвиробники могли на них покладатися. Крім того, ICAR регулює питання тестування. Кожна країна, звичайно, виробляє свої тести, але набагато краще, якщо це буде відбуватися на міжнародному рівні, щоб знизити витрати.

Мета ICAR полягає в тому, щоб надавати тести, сертифікувати IT-пристрої, які пішли б на користь кінцевим користувачам та здійснює контроль над якістю електронних пристроїв і систем ідентифікації, щоб фермери та сільгоспвиробники могли на них покладатися. Крім того, ICAR регулює питання тестування. Кожна країна, звичайно, виробляє свої тести, але набагато краще, якщо це буде відбуватися на міжнародному рівні, щоб знизити витрати.

Список літератури:

1.Економіка підприємств .Галузь стандартизації:Основні поняття і визначення : веб-сайт URL : https://ru.osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/19064/

3.Організація стандартизації в Україні: веб-сайт URL : http://organizacija-standartizacii-v-ukrain/

2. Міжнародні організації по стандартизації. Міжнародна організація по стандартизації (ISO): веб-сайт URL:http://www.auu.org.ua/media/publications/482/files/IntStandartization_2018_01_12_10_19_52_474193.pdf
скачати