Ім'я файлу: Документ Microsoft Word рецензія.docx
Розширення: docx
Розмір: 64кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 64кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Державний вищий навчальний заклад
Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника
«Коли подих стає повітрям»
Виконала
студентка I курсу
Факультет іноземних мов
Спеціальність французька філологія
Музика Ольга Іванівна
Книга «Коли подих стає повітрям» Пола Каланіті стала бестселером №1 в багатьох свіжих українських рейтингах. Вона зацікавила мене своєю назвою, тому я вирішила прочитати її. Це автобіографічний твір, заснований на реальних фактах. Почавши читати, я не могла відірватись, адже мені було настільки цікаво як розвиватимуться подальші події. Я ні на хвилину не пожаліла про те ,що обрала саме цю книжку,тому що це надзвичайно сильна книжка,яка міняє свідомість.
Чи задавались ви коли-небудь питанням «що відчуває людина, хвора на рак»? Якщо так, то напевно знаєте, що це боротьба. Це боротьба між страхом і надією, між життям і смертю. Саме про це книга «Коли подих стає повітрям». Ця книга – це мемуари талановитого американського нейрохірурга Пола Каланіті. Ця книга – єдина річ, яку він залишив по собі, і в яку помістив часточку своєї душі.
Пол Каланіті був майстерним нейрохірургом, досліником з нейробіології та талановитим письменником-аматором. Перед тим, як зайнятися медициною, Каланіті отримав два ступені з англійської літератури в Стенфорді і серйозно розмірковував про кар’єру письменника. Ще з малечку він цікавився літературою та філософією, а пізніше захопився людським мисленням, що і вплинуло на подальший вибір медичної кар’єри. Він вважав, що література – найкраща інвестиція в розвиток розуму (мислення), тоді як неврологія розкриває найтонші закони роботи мозку. У 2013 році, у віці 36 років, він знаходився на межі створення великого внеску в світ,адже йому залишилось кілька місяців до завершення виснажливої підготовки у сфері клінічних досліджень. Крім того, він був блискучим вченим. Дослідження Пола Каланіті з генної терапії принесли йому найвищу премію в його галузі. Але як би нам цього не хотілося, доля не завжди буває справедливою до нас, посилає нам хвороби та незгоди.
Одного разу Пол відчуває,що його стан здоров’я погіршується. Він робить обстеження і не чекаючи на результати, вже розуміє що з ним. За крок до омріяної наукової кар’єри, його сподівання на щасливе майбутнє змінює страшний діагноз – рак легенів 4-ї стадії. Життя наповнюється розпачем, болем, злістю і постійними питаннями «чому я?». Помирати від раку в молодому віці й знати, що твій випадок — один на десять тисяч. Безліч разів повідомляти хворим про страшний діагноз, вирішувати, чиє життя можливо врятувати, а чиє ні, — і раптом самому опинитися на лікарняному ліжку й чекати вироку, скільки тобі залишилося. Назавжди розпрощатися з мріями про складні операції та наукову працю .А тоді зрозуміти: іншого вже не буде й правильне запитання «а чому не я?» Пол зібрався з силами і прийняв страх неминучої смерті. Він повернувся до операційної щоб рятувати людей, і почав писати книгу щоб залишити в історії бодай часточку себе. Пересиливши біль, він не впав у відчай, а намагався переосмислити своє життя та встигнути за відведений йому час зробити максимум. Він міцно тримався за життя, щоб ще хоч трохи побути в родинному колі та насолодитись чарівними моментами батьківства, тримаючи на руках свою новонароджену доньку. На жаль, завершити книгу автор не встиг – помер навесні 2015-го року. Ця зворушлива та надихаюча історія так і залишиться недописаною. Бо це — історія про життя, а не про смерть, історія, що вчить мужності, стійкості, вірності професійному обов’язку та вмінню побачити в страшному діагнозі не вирок, а шанс зробити життя немарним.
На сторінках книжки порушені серйозні філософські теми: чи варте життя того, щоб бути прожитим, що надає йому сенсу перед обличчям смерті, що означає виховувати нове життя, в той час, як інше згасає? Це неймовірно зворушливий твір, який знайде відгук у серці кожного, хто наважиться відкрити для себе цю історію.
Я цілком погоджуюсь з попереднім відгуком. Ця відверта та мужня історія боротьби, кохання й самовідданої лікарської праці змусить задуматись кожного,хто її прочитає. Тому, навіть якщо ви ще ніколи не читали літературу такого жанру, спробуйте. Можливо вона припаде вам до душі, а може і ні, але однозначно, що її рядки не залишать вас байдужим.
«Коли подих стає повітрям» – це не тільки сповідь людини, яка перебуває на смертному одрі.Це історія про дещо більше – вона наповнена любов’ю до життя і родини, лікарської справи і науки, мистецтва та літератури. Це історія величезної наснаги однієї звичайної людини, яка змусила себе забути про страх та викинути погані думки, знову повернутися до життя.
Перш за все, історія надихає. Вона не навчить долати смерть, вона не розкриє ніяких особливих таємниць. Але навчить мужності, душевної стійкості та рівноваги, допоможе зрозуміти, що страшний діагноз – це не вирок, а можливість встигнути зробити неможливе і прожити життя не марно.Також навчить нас того, що потрібно цінувати кожен день, кожну хвилину, даровану нам долею. Цінувати рідних і коханих, цінувати своє життя.
Історія Пола Калантіні, головного героя книги, ще раз нагадує про те, що всьому є своя причина і будь-яке випробування дається нам не просто так. Щоб пройти через всі випробування, потрібно прийняти нову реальність і продовжувати жити. І, головне, – наповнити своє життя справжнім змістом, провести його у спокої та з близькими людьми. Зрештою, зробити все можливе, щоб лишити слід в серці кожної дорогої тобі людини.
Книжка задає найголовніше запитання — а що як в тебе не буде завтра? Що, як тобі скажуть, що життя дуже скоро завершиться? Чи будеш ти робити те ж саме, що зараз, чи будеш ти з тими ж людьми, чи шкодуватимеш ти за втраченими можливостями, за речами, які не наважився зробити? Звичайно, я раджу усім приділити декілька вечорів ції книзі. Не задля змісту, а для того, щоб задуматись над цими питаннями.
Книжка цікава, але нелегка. В ній чимало медичних термінів, описів нейрохірургічних операції, від яких аж моторошно стає. Але вона дуже добре відкриває внутрішній світ лікаря та розповідає про різні труднощі. Краще розумієш, чому медики з часом стають досить цинічними. Неодноразово натикаєшся на зізнання автора про те, що його власна хвороба дозволила зрозуміти, через яке пекло доводилось проходити його пацієнтам. Каланіті дуже просто та відверто розповідає про своє життя, про важливі речі, про неважливі дрібниці, про все.
Звісно, книга «Коли подих стає повітрям» – сумна, і комусь навіть здасться трохи депресивною. Але вона зворушлива і зачіпає до кінчиків душі. За гарно написаний текст із глибокою переданими емоціями та почуттями,я вважаю,що ця книга заслуговує на оцінку 5 з 5.
Білл Гейтс про «Коли подих стає повітрям» :
«Ця книга зворушила мене до сліз»
Всі життя мають рівну цінність. Але деякі випадки смерті здаються особливо жорстокими.Я знаю історію Пола Каланіті, бо він сам розказав її у посмертній книзі «Коли подих стає повітрям». Це дивовижна робота. Я був дуже зворушений нею, як і Мелінда (дружина Гейтса ) з нашою дочкою Дженніфер. Можу навіть додати, що це найкраща нон-фікшн історія, яку я читав протягом тривалого часу.
За допомогою цієї книги читач добре пізнає Каланіті і симпатизує йому. Він описує не тільки своє життя з погляду лікаря і пізніше пацієнта, а і виступає в ролі чоловіка, напруженого стресами у часи клінічної ординатури подружжя Каланіті. Особливо мене вразило рішення Пола і його дружини Люсі завести дитину, не дивлячись (чи можливо навіть через) діагноз Каланіті.
Зазвичай я не з тих, хто плаче через смерть, але ця книга заслужила моє захоплення і сльози.На мою думку, неможливо залишитись байдужим від епілогу Люсі:
«Я часто ходжу на його могилу з маленькою пляшкою мадери — вина нашого медового місяця. Кожен раз трохи напою я наливаю на траву для Пола… і торкаюся її так, наче це його волосся. Кеді (їх дочка) відвідує могилу перед сном, хапаючи руками квіти, які ми поклали».
Але не лякайтеся цієї журби і суму. Я хотів би підкреслити й інші речі, що захоплюють мене у книзі.Я отримав задоволення від історій Каланіті про його хірургічне навчання. Лікарі завжди захоплювали мене. Вони мусять приймати надзвичайно важкі рішення, і більша частина їх роботи пов’язана з питаннями життя та смерті. Каланіті добре ілюструє це, уникаючи комплексу бога. Одна історія з книги схвилює кожного батька й матір. Вона стосується маленького хворого з пухлиною головного мозку:
«Різниця між трагедією і тріумфом визначалась одним або двома міліметрами. Одного дня, Метью… який причарував усю палату кілька років тому, був знову госпіталізований. Його гіпоталамус трохи пошкодили під час операції з видалення пухлини. Тепер чарівний 8-річний хлопчик перетворився на 12-річного монстра».
Мене також привабив яскравий стиль письма Каланіті. Я поважаю всіх лікарів, але особливо мене захоплюють ті, хто є не тільки талановитими цілителями, а ще й письменниками. Раніше мене це вражало, але не тепер. Пол Каланіті є одним з братерства лікарів-письменників, включаючи Атула Ґаванді, Сіддгартху Мукерджі та Абрахама Верггеза. Можливо слід звернутися до нейрофізіолога щоб з’ясувати, як такі несумісні таланти поєднуються в одному мозку.
Я впевнений, що ще буду перечитувати «Коли подих стає повітрям».Ця коротка книга має багато смислових рівнів і протиставлень - життя і смерть, пацієнт і лікар, син і батько, робота й родина, віра й розум.
Не знаю, як Каланіті знайшов у собі фізичні сили на написання книги, коли він був ослаблений хворобою і згодом важкою хіміотерапією. Але я щиро радію цьому. Все своє коротке життя він провів у пошуках смислу — через книги, письмо, медицину, хірургію та науку. Я вдячний, що в процесі читання міг спостерігати невелику частину цієї подорожі.Хотілося б, щоб подорож не обірвалася так рано.