Завданням банківського нагляду є стабільність банків- ської системи країн світу. Для виконання цього завдання необхідно застосовувати адекватні методологічні підходи до оцінки ризиків банківської системи кожної країни. Ви- конання наглядових функцій здійснюється через відповід- ні напрямки та залежить від фінансового стану країни та банків.
Ключові слова:банківський нагляд, банківське регулю- вання, фінансова система, банківська система, регулятор банківської системи, ризики банківської системи.
Постановка проблеми. Зарубіжні банківські сис- теми розвивалися достатньо тривалий час. Цей роз- виток здійснювався під впливом історичних, еконо- мічних та політичних факторів а також правової та су- дової практики. Міжнародний та вітчизняний досвід свідчить, що: по-перше, основні чинники фінансової дестабілізації у період економічних криз зосереджені в банківському секторі. Вразливість фінансової сис- теми пов’язана з функціями- депозитно-кредитними операціями, розподілом ризиків та забезпеченням ліквідності; по-дреге, банки в сучасних умовах гло- балізаційних процесів виступають основним чин- ником стабілізаційних заходів, оскільки економічна стабільність банківської діяльності стосується безпо- середньо сфери діяльності всіх суб’єктів економіки і тільки стійка банківська система може протистояти кризовим явищам.
На сьогодні економічна система України функціо- нує в нелегких умовах, які характеризуються загаль-
ПАВЛЮК О. О.,
докторант,
ДВНЗ «Київський
національний
економічний
університет
імені Вадима
Гетьмана»
УДК:336.71.025.13(477):005.334:336.01(100)
ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇН У ЗАСТОСУВАННІ
БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ
ТА РЕГУЛЮВАННЯ
ЧАСТИНА ІII
СЕРІЯ «ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ»
217
носвітовою фінансовою кризою, що вплинула на економіку країни суттєво сильніше, ніж у інших країнах. Тому розгляд банківських систем деяких країн світу та можливе впровадження досвіду їх роботи у вітчизняну систему покращить стан еко- номіки країни.
Аналіз останніх джерел та публікацій. Огляд сучасних джерел свідчить, що банківський нагляд та регулювання здійснюється на трьох рівнях Пер- ший рівень представлено керівництвом банку, яке здійснює оцінку процесів та управління ризиками.
Другий рівень представлено регулюючими органа- ми, які сприяють проведенню банками адекватної політики спрямованої на підтримку фінансової по- літики. Третій рівень –це органи наддержавного регулювання та нагляду, якому надається перевага, оскільки вони розробляють і надають рекомендації щодо банківського регулювання та нагляду націо- нальним регуляторам. Провідну роль в теоретико- методологічних положеннях відіграють директиви
Базельського комітету з банківського нагляду (1).
Теорія та методологія вітчизняного банківського нагляду базується на рекомендаціях Базельського комітету, але використовується з застосуванням відповідних підходів з огляду на конкретні умови та суверенні ризики. Загальна стратегія нагляду в
Україні представлена в основних законах України
“Про банки та банківську діяльність”(15) та “Про
Національний банк України”(16).
Постановка завдання. Регулятори банківської системи розробляють та запроваджують систе- ми ефективного нагляду за виконанням вимог та нормативів по запобіганню фінансових ризиків. За сучасними міжнародними підходами банки вико- ристовують так званий пруденційний нагляд, якій базується на політиці оцінки управління ризиками з боку менеджмента банку, а органи регулюван- ня сприяють проведенню такої політики. Тому в межах теми дослідження актуальним є аналіз не тільки сучасної специфіки та сутності діяльності банків, а і процес поєднання з цією суттю систем нагляду та регулювання, а також процес втілення найефективніших принципів роботи цих систем з урахуванням світового досвіду.
Виклад основного матеріалу дослідження. В розвинених країнах з ринковою економікою функ- ціонує система державного регулювання банків- ської діяльності. У деяких із них вона існує вже понад століття, а в інших сформувалася нещо- давно. У світовій практиці немає єдиного підходу до інституційної побудови системи банківського регулювання. Значною мірою вона визначається особливостями соціально-економічного та істо- ричного розвитку країни, характером і традиціями банківської системи, а також політико-правовими чинниками. До таких чинників належать законо- давчо-інституційні реформи, які почали здійсню- ватися з кінця 60-х років минулого століття у біль- шості країн з високим рівнем розвитку економіки.
Як наслідок, цей період характеризується дерегла- ментацією американських ринків, спрямованих на підвищення їх конкурентоздатності в порівнянні з
європейськими ринками. З метою попередження можливих конкурентних переваг Америки, євро- пейські фінансові центри розпочали лібералізацію власних фінансових центрів. Впроваджені заходи з одного боку сприяли наближенню фінансових послуг банківських установ до потреб клієнтів, а з іншого боку загострили конкуренцію за змуси- ли банки шукати нові форми ринкової експансії.
Швидкий розвиток міжнародної банківської спра- ви в 60-70-ті роки вплинув на появу низки проблем в банківській системі країн. Серед цих проблем виділяють банкрутство крупних банків, таких як
Intra Bank of Lebanon (1967 р.) та Банк Герштат в
Німеччині (1974р.) в наслідок втрат на іноземних валютних ринках та Національного банку Фран- кліна в Нью-Йорці (1974р.), як результат слабкого управління та проведення надмірного обсягу опе- рацій по торгівлі валютами (8 , с. 299).
Досвід банківського регулювання в США свід- чить, що особливості банківського законодавства у США сприяли збереженню децентралізованої роздробленої банківської системи. У країні про- тягом багатьох років створювалася розгалужена система банківського регулювання та нагляду як на федеральному рівні так і на рівні окремих шта- тів. Банківська система СЩА складається з таких основних складових: Федеральна резервна систе- ма, Служби фінансового контролю, Федеральної корпорації страхування депозитів та банківських департаментів в урядах штатів.
Федеральний уряд США має право надавати санкції на ведення банківських операцій на під- ставі Національного валютного акту від 1863 року та Національного банківського акту від 1864 року. Такі спеціальні дозволи мають назву банків- ського чартеру. Крім того, ці закони запровадили обов’язкові резерви та визначають порядок ство- рення та діяльності національних банків.
Банки, які отримали чартер від федерального уряду називаються національними банками, а бан-
ВИПУСК 22
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ: ТРАДИЦІЇ, ТРЕНДИ, ДОСВІД
218
ки, які отримали чартер від уряду штатів, назива- ються банками штатів.
Якщо чартер отримано від уряду штатів, то він може мати перевагу в тих штатах де він може мати перевагу в тих штатах де діє менш жорстка систе- ма правових обмежень, ніж система федеральних обмежень. В різних штатах діють різні обмеження.
Наприклад, в окремих випадках встановлюєть- ся межа банківських штрафів за виписку чеків на суми, які перевищують кошти на рахунку, обмеже- на частка банківських активів, які можна вклада- ти в нерухомість за межами певного штату. Іноді необхідно спеціальний дозвіл уряду штатів на про- ведення операцій з нерухомістю. Право надавати банківську ліцензію (чартер) національним банкам
є функцією Служби Фінансового контролю (Office of the Comptroller of the Currency(OCC). Це відом- ство є органом казначейств, під його юрисдикцією на початку 21 століття знаходилися більше 8 тисяч національних банків. Цей орган виконує наглядові функції, які полягають в видачі дозволів на ство- рення національного банку, проведенні контроль- них періодичних перевірок та прийнятті рішень про неспроможність банків, а також у видачі до- зволів на відкриття відділень та злиття банків. В
США діють також банківські департаменти шта- тів, які виконують аналогічні функції. Федеральне законодавство США встановлює процедуру отри- мання банківського чартера. Ця процедура склада-
ється зі створення групи засновників.
В законі немає положень на підставі яких може прийматися рішення про надання чартеру. Однак
існує порядок, якій закріплено положеннями Служ- би фінансового контролера, згідно якого при при- йнятті такого рішення вона керується критеріями та методикою Федеральної корпорації по страху- ванню депозитів (FDIC). Уставний капітал нового банку нового банку повинен складати не менше 1 млн. доларів. Також вивчаються наступні питання: фінансова історія, адекватність структури капіталу, розрахунки майбутніх доходів, прогноз структури пасивів та активів, загальна характеристика управ- ління, переваги та втрати місцевої громади від від- криття банківського закладу на її території, відпо- відність корпоративних норм і прав банку нормам банківського права, цілям та завданням федераль- ного закону про страхування вкладів. Крім того, федеральні уряди не надають чартери банкам, які можуть збанкрутувати. Це впливає на конкуренцію банків, яка жорстко регламентується. Банк, якій не відповідає вимогам системи страхування, тобто не має твердих намірів повертати кошти вкладникам, автоматично позбавляється права на чартер, тобто займатися банківським бізнесом.
Однією з важливих тенденцій банківського регу- лювання в США є те, що надання чартерів дозволяє банкам надавати більше банківських послуг, а також підвищувати конкуренцію в банківській системі.
Характерною рисою банківської системи США
є те що, якщо банки не мають чітких гарантій по- вернення залучених коштів вкладників, то вони не отримують чартер, тобто не можуть займатися банківською діяльністю. Наслідком такої системи контролю та нагляду є скорочення кількості кре- дитних закладів шляхом їх об’єднання. З метою регулювання такої тенденції конгрес США в 1980 році прийняв Закон про дерегулювання депозит- них закладів та про контроль за грошовим обігом.
Згідно до цього закону всі національні банки по- винні вступати до Федеральної резервної системи.
Банки штатів можуть вступати до системи за ба- жанням та при наявності виконання відповідних вимог, які існують щодо вступу до Федеральної резервної системи. Цей закон також зняв одну з пе- репон до такого вступу, визначивши більш низькі вимоги до банківських резервів. Згідно до цього всі банківські депозитні заклади США до 1987 року повинні тримати однаковий процент сво-
їх поточних (чекових) депозитів та готівкових строкових депозитів в резервах або у формі го- тівки в витратній касі, або у формі депозитів в федеральних резервних банках, або на спеціаль- ному депозиті типу “pass through” в банку або в
Федеральній системі банків житлового кредиту
(FHLB). Під дію цього закону попали комерційні банки, ощадні банки, ощадні та позичкові асо- ціації, кредитні союзи, агентські контори та від- ділення іноземних банків, банківські корпорації, які створені за законом Еджа (спеціалізовані від- ділення банків США, які можуть проводити зо- внішні операції).
Одним із сучасних видів банківських закладів
США є банківський холдинг. Банківський холдинг – це корпорація або банк, якій володіє часткою ак- ціонерного капіталу одного або декількох банків, достатніх для того, щоб здійснювати над ними контроль. Діяльність банківських холдингів в
США контролюється “Законом про банківські хол- дингові компанії”, якій був прийнятий ще в 1956 році. Згідно до цього закону, банківський холдинг здійснює контроль над кредитними організаціями за умов, якщо:
ЧАСТИНА ІII
СЕРІЯ «ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ»
219 1. рада визнає після повідомлення та перегляду рішення, що певна компанія прямо або опосеред- ковано здійснює вплив на політику банківського закладу, та його управління,
2. вищезазначений холдинг контролює вибір більшості директорів банку,
3. певна компанія опосередковано або прямо діє через де-кілька осіб (або через одну особу), воло- діє або має право голосу по 25% або більше голо- суючими цінними паперами банку.
Банківський холдинг регіструється в США Фе- деральною резервною системою. ФРС здійснює контроль над діяльністю банківських холдингів.
Наприклад, над дотриманням стандартів щодо у ставного капіталу, проводить інспекційні перевір- ки компаній, приймає рішення щодо поглинання, або злиття. Найбільш крупними банківськими хол- дингами є Bank of America, Citigroup. Крім того за- коном 2002 року Bank Companies Holding Act 2002 повноваження по узгодженню питань конкуренції та недопущення монополізму. Були надані Службі фінансового контролю, а в частині банків штатів – аналогічним службам на рівні штатів.
Яскравим прикладом еволюції регулювання банківської системи США є швидке розповсю- дження банків, які не мають філій. До Другої сві- тової війни більшість штатів забороняло відкриття відділень. Сьогодні в більшості штатів дозволено відкриття відділень на всій території штату, хоча в деяких штатах існує обмеження. Це пов’язано з небажанням представників банківських установ на місцях втрачати контроль над банками.
Ще одним яскравим прикладом зміни системи регулювання банківської системи США є ство- рення умов для відкриття банків з обмеженими послугами, які відкриваються за межами штатів, в яких розміщуються їх батьківські банки або бан- ківські холдинги. Банк з обмеженими послугами
– це відділення банку, яке не здійснює не один з основних видів банківської діяльності – відкрит- тя депозитів або надання кредитів. Ці фінансові установи відносять до небанківських установ і їх діяльність пов’язана з наданням певних послуг в обхід законодавчих обмежень. Прикладом такої установи є фірма American Express. Такий розви- ток став можливий завдяки тому, що ФРС дозво- лила створювати банки з обмеженими послугами в 1986 році, хоча до 1984 року Рада управляючих відмовлялася підтримувати звернення банків- ських холдингів про заснування банків з обмеже- ними послугами.
Розвиток системи банківських відділень з са- мостійним балансом (філій) почався в 80-ті роки минулого століття. Ця тенденція продовжилася
і на початку 21 століття. Крім того система бан- ківського регулювання сприяє злиттю банків, які надають всі види банківських послуг. Це дозволяє регулювати процес приєднання слабких фінансо- вих закладів до більш сильних, хоча вони можуть знаходитися в різних штатах. Такі процеси продо- вжуються і являють собою приклад радикальних змін в регулюванні банківської системи США.
Правовою підставою нагляду та регулювання за банками в Німеччині є Закон про банки ФРН та За- кон про Федеральний банк Німеччини 1957 року. З травня 2002 року існуюче Федеральне відомство за контролем банків увійшло до складу Федерального відомства фінансового нагляду за фінансовими по- слугами. Це стало можливим завдяки прийняттю
Закону “Про інтегрований фінансовий нагляд за фінансовими послугами” від 22 квітня 2002 року.
Основними завданнями відомства є: надання до- зволів на відкриття нових банків, розробка вимог для кредитних інститутів, контроль за виконан- ням законів та інструкцій в сфері грошового обігу та кредиту. Крім того цьому відомству дозволено також вимагати від банків будь-яку інформацію, проводити ревізії, втручатися в операційну діяль- ність банків, віддавати розпорядження про припи- нення банківських операцій. Банки в свою чергу зобов’язані повідомляти відомство про будь-які зміни в юридичній адресі, а також річні та місячні баланси.
Специфіка системи регулювання та нагляду
Німеччини полягає в тому, що там не створюють- ся нові кредитні заклади та не ліквідуються старі.
Процес регулювання базується на системі ліцен- зування банківської діяльності, яка є досить прин- циповою та жорсткою. Наприклад, Федеральний банк вимагає від банків повні дані про умови учас- ті в уставному капіталі банку. Федеральне відом- ство фінансового нагляду разом з Бундесбанком встановлює обов’язкові нормативи для кредитних
інститутів. Якщо це відомство при порушенні цих правил буде мати сумнів в ліквідності банків, то воно може припинити діяльність цього банку або
і повністю його закрити.
Специфіка нагляду банківської системи Фран- ції полягає в тому, що для отримання банківської ліцензії необхідно дотримуватися певної структу- ри та переліку документів, а також згідно до Бан- ківського закону від 1984 року надання такої лі-
ВИПУСК 22
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ: ТРАДИЦІЇ, ТРЕНДИ, ДОСВІД
220
цензії здійснює Комітет кредитних закладів. Цей комітет складається з 6 членів, які висуваються з числа членів національної кредитної ради. До комітету входять управляючий Банком Франції
(президент Комітету) та Директор державного казначейства.
До останнього часу в Великій Британії на іс- нувало спеціальних законів щодо регламентації банківської діяльності, тому банківський нагляд не мав правової бази. як наслідок, банківська ді- яльність не регулювалася, а держава не втручалася в діяльність банків. Банківський нагляд здійсню- вався на підставі Загального Закону про акціонер- ні компанії. Наслідком такої системи регулювання стало виникнення крупних банківських об’єднань з широкою системою філій та відділень в країні та за кордоном. Сформувалася так звана “Велика четвірка” банків до якої входили: Lloyd, Midland,
Barclays, National Westminster, які тримали весь безготівковий обіг країни. З кінця 70-х років ми- нулого століття ситуація почала змінюватися, кра-
їна почала підсилювати контроль та регулювання кредитно-фінансової сфери. У відповідності до
Закону 1979 року введено обов’язкове ліцензуван- ня комерційних банків та засновано загальнона- ціональний фонд захисту депозитів. Банківський
Закон 1987 року визначив правила діяльності ко- мерційних банків, порядок злиття банків та ввів аудиторські перевірки. В 1997 році було засновано спеціальне незалежне Відомство по фінансовим послугам (Financial Services Authoriti), якому Банк
Великої Британії передав функції нагляду та реє- страції банків.
Якщо проаналізувати побудову банківських систем провідних країн світу, то слід зауважити. що найбільш розповсюдженою є дворівнева бан- ківська система. Перший рівень- це центральний банк, якій відрізняється від інших банків функці- ями та повноваженнями. Це такі як: встановлен- ня та методичне забезпечення правил здійснення банківських операцій, грошова емісія, організація платіжного обороту, ліцензування банківської ді- яльності та нагляд, регулювання банківської діяль- ності шляхом встановлення нормативів та засто- сування заходів облікової та резервної політики.
Другий рівень – це всі інші банки, діяльність яких регулюється чинним законодавством країни.
Провідну роль в розробці методологічних поло- жень відіграють директивні документи Базельсько- го комітету з банківського нагляду. Пріоритетними завданнями вітчизняного банківського нагляду є трансформація підходів відповідно до конкретних вимог та суверенних ризиків.
Слід зауважити, що для виконання своїх еконо- мічних функцій, банки використовують послуги організацій банківської інфраструктури, значення яких останнім часом зростає. До таких організацій належать:
1. Незалежні платіжні системи, такі як SWIFT, а також оператори, які здійснюють платіжні опе- рації за допомогою пластикових карток, таких як
VISA, Master Card, American Express.
2. Страхові компанії, які співпрацюють з бан- ками в контексті гарантування вкладів громадян в банках в межах діючого законодавства,
3. Аудиторські компанії, які забезпечують неза- лежну перевірку діяльності банків,
4. Інформаційно-технологічні фірми, які нада- ють банкам сучасні технології, які спрямовані на автоматизацію їх бізнесу.
5. Юридичні фірми, які допомагають банкам в розвитку бізнесу, а також які представляють інтер- еси банків в взаємовідносинах з клієнтами та орга- нами влади.
Основними висновками дослідження є на-
ступні:
1. В міжнародній практиці розрізняють поняття банківського регулювання та банківського нагляду.
Банківське регулювання – це процес сприяння фінансової стабільності за допомогою використан- ня спеціальних методів, інструментів, шляхом вста- новлення конкретних правил та інструкцій. Над- національне банківське регулювання – це процес регулювання, якій здійснюється міжнародними ор- ганізаціями світового рівня (МВФ, МБРР, ЄБРР).
Банківський нагляд – це контроль за забезпе- ченням стабільності та стійкості банківської сис- теми, якій повинен адекватно реагувати на світові тенденції та переоцінювати наглядову політику.
З точки зору методології банківський нагляд слід розуміти, як сукупність методів, прийомів, інстру- ментів, які використовують органи банківського нагляду для моніторингу показників діяльності банків, застосування заходів впливу, тощо.
2. Побудова систем банківського нагляду має різні форми і методи, але всі вони мають тенден- цію поступової уніфікації. Про це свідчить еволю- ція систем банківського нагляду,
3. Системи банківського нагляду впливають на ефективність банківської діяльності. Тому, аналіз наглядового механізму повинен спрямовуватися на оцінку ефективності систем ризик менеджменту
ЧАСТИНА ІII
СЕРІЯ «ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ»
221
банків. За даними такої оцінки фінансової стабіль- ності доцільним є визначення режиму наглядових процедур щодо запобігання внутрішнім та зовніш- нім кризам.
4. Досвід країн Центральної, Східної Європи та
США в застосуванні стандартів банківського на- гляду показує, що згідно з міжнародними прин- ципами, ефективна система банківського нагляду повинна мати цілі, операційну незалежність, про- зорість, надійність, ресурсну базу. це питання є дуже актуальним для банківської системи України.
5. Згідно з нормативною базою, банківський нагляд в системі Національного банку України має достатній рівень незалежності, але під час фінан- сової кризи на мою думку окреслилися проблемні питання щодо її функціональної та інституційної складової.
6. На підставі аналізу світового досвіду слід ви- знати, що еволюція систем банківського нагляду показує, що особливості історичного та економіч- ного розвитку країни впливають на побудову сис- теми банківського нагляду,
7. Основною функцією банків в епоху сучасного банківського менеджмента є управління ризиками.
Прийняття на себе ризиків за відповідну винагоро- ду традиційно належить до банківського бізнесу.
Тому, аналіз структури ризику, оцінка міри ризику, управління різноманітними ризиками є складовою сучасного банківського менеджменту.
8. За сучасними міжнародними підходами бан- ки використовують так званий прудннційний на- гляд, якій базується на політиці оцінки управлін- ня ризиками з боку менеджмента банку, а органи регулювання сприяють проведенню такої політи- ки. Тому в межах теми дослідження актуальним
є аналіз не тільки сучасної специфіки та сутності діяльності банків, а і процес поєднання з цією сут- тю систем нагляду та регулювання, а також процес втілення найефективніших принципів роботи цих систем з урахуванням світового досвіду.
9. Досвід країн, які запроваджували системи банківського нагляду, говорить про корисність такого досвіду для банківської системи України.
Тому важливими є результати стосовно досліджен- ня такого досвіду,
10. Розвиток наглядових процедур пов’язаний не із збільшенням повноважень регулятора, а з по- шуком нових і підвищенням ефективності діючих
інструментів оцінки фінансової стабільності бан- ків, достатності капіталу для покриття ризиків та якості систем управління ризиками,
11. Рекомендації стосовно імплементації досві- ду банківського нагляду повинні сприяти розвитку банківського бізнесу, а не навпаки.
Дослідженню цих процесів планую присвятити наступні публікації.
ПОСИЛАННЯ:
1. Базельський комітет банківського нагляду, Міжнародна конвергенція виміру капіталу та стандартів капіталу
(Базель 2) [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www. bis.org.
2. Боди Зви. Принципы инвестиций/ Боди Зви, Кейн А., Маркус А.; пер. с англ.-4-е изд. – Москва:Издат.
дом”Вильямс”,2002.-984с.
3. Васюренко О.В. Банківський менеджмент/Васюренко О.В.-Київ: Видавничий центр “Академія”,2001. - 313с.
4. Вітлінський В.В. Економічний ризик та методи його вимірювання/Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шара- пов О.Д.:підруч.-Київ:КНЕУ,2000.-354с.
5. Кредитний ризик комерційного банку:[навчальний посібник]/Вітлінський В.В., Пернарівський О.В., Нако- нечний Я.С.,Великоіваненко Г.І.-К.:Т-во “Знання”,2000.-251с.
6. Колби Р.Энциклопедия технических индикаторов рынка/Колби Р., Мейерс Т.; пер.с англ.-Москва: Издатель- ский дом “Альппина”,1998, 350с.
7. Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вычислений / Лукасевич И.Я. –
М.:Финансы, ЮНИТИ,1998.-400с.
8. Максимо В.Энг. Мировые финансы/Максимо В.Энг, Фрэнсис А.Лис, Лоуренс Дж.Мауер; пер.с англ.
Т.А.Войцеховская.-Москва:Издательско-консалтинговая компания “Дека”,1998.-734с.
9. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського за- конодавства [Електроний ресурс]:затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №369.- Режим доступу: www.rada.gov.ua.
10. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кре- дитними операціями банків [Електроний ресурс]:затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 №279.-
Режим доступу:http://zakon4.rada/gov.ua/z0474-00.
ВИПУСК 22
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ: ТРАДИЦІЇ, ТРЕНДИ, ДОСВІД
222 11. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кре- дитними операціями банків [Електроний ресурс]:затверджене постановою Правління НБУ від 25.01.2012№23.-Ре- жим доступу:http://zakon4.rada/gov.ua/z0231-1301301.
12. Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості[Електроний ресурс]:затверджене постановою Правління НБУ від 13.12.2002
№505.-Режим доступу:www.rada.gov.ua.
13. Положення про порядок формування резерву від операцій банків України з цінними паперами[Електроний ресурс]:затверджене постановою Правління НБУ від 02.02.2007 №31.-Режим доступу:www.rada.gov.ua.
14. Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок [Електроний ресурс]:затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2001№276.-Режим доступу:www.rada.gov.ua.
15. Про банки і банківську діяльність [Електроний ресурс]:Закон України ві 07.12.2000 №2121-III.-Режим доступу:http//zakon/rada.gov.ua/laws/show/2121-14 16. Про Національний банк України [Електроний ресурс]:Закон України від 20.05.99№6779- 14.- Режим досту- пу: http//zakon/rada.gov.ua/laws/show/679-14.
17. Четыркин Е.М. Финансовая математика/Четыркин Е.М.-М.:Дело,2002.-400с.\
Pavlyuk Е. Foreign experience in applying banking supervision and regulation / Kyiv National Economic
University named after Vadym Hetman
The task of bank supervision is the stability of the global banking system. For this purpose it is necessary to apply adequate methodological approaches to risk assessment of the banking system of each country in the world. The supervisory functions through activities relevant regulator and depends on the state of the bank and financial system.
Key words: bank supervision, bank regulation, financial system, bank system, banking regulator, risks of bank system.
Павлюк Е. О. Опыт зарубежных стран в применении банковского надзора и регулирования / Киевский
национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана
Заданием банковского надзора является стабильность банковской системы стран мира. Для выполнения этого задания необходимо использовать адекватные методологические подходы оценки рисков банковской системы каж- дой страны. Выполнение функций надзора совершается через определенные направления и зависят от финансово- го положения страны и банков.
Ключевые слова: банковский надзор, банковское регулирование, финансовая система, банковская система, ре- гулятор банковской системы, риски банковской системы.
Стаття надійшла до редакції: 30.10.2015
Рекомендовано до друку: 23.11.2015