Ім'я файлу: Клініко-фармакологічна характеристика протиінфекційних засобів.p
Розширення: pptx
Розмір: 80кб.
Дата: 01.06.2021
Пов'язані файли:
тмфв.docx

Клініко-фармакологічна характеристика протиінфекційних засобів

Виконала

Роман (Шевчук) Катерина Олександрівна

Спеціальність «Педіатрія» група 2 - 20


неспецифічні — які здатні діяти на певну кількість різних збудників;
специфічні — які задтні діяти лише виключно проти одного збудника (лікувальні сироватки, імуноглобуліни, бактеріофаги, тощо).

Також їх поділяють на:

хіміопрепарати — антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани, похідні 8-оксихіноліну, інгібітори нейрамінідази, група ацикловіру, тощо;
біологічні препарати — інтерферони, ДНК-аза, тощо.

Їхній поділ здійснюється за переважним впливом (активністю), що спрямований проти збудників інфекційних захворювань. Наразі основними збудниками інфекцій у людини є:


пріони, віруси, бактерії, гриби, паразитарні найпростіші та гельмінти, мікоплазми, хламідії, рикетсії, спірохети, артроподита ін. Артроподи – це членистоногі ектопаразити (коростові кліщі та воші).

Частка протиінфекційних препаратів складає близько 20 % від усіх ліків,

які використовуються в медицині.


Різні групи хіміопрепаратів


протибактеріальні, противірусні, протигрибкові, протиартроподні, протипаразитарні
протипріонові та ін.

Незважаючи на відмінності хімічної структури та механізму дії, всі протиінфекційні препарати мають спільні унікальні властивості:


на відміну від більшості інших лікарських засобів, мішень (рецептор)

дії антиінфекційних препаратів знаходиться не в тканинах людини,а в клітині мікроорганізму чи паразита;

- активність антиінфекційних препаратів не постійна, а знижується

з часом, що зумовлено формуванням резистентності (стійкості,нечутливості). Резистентність – невідворотне біологічне явище, і попередити його практично неможливо;
- резистентні (стійкі) збудники становлять загрозу не тільки для самого пацієнта, у якого вони були виділені, але й для багатьох інших людей, які не були з ним у контакті ні в часовому, ні у просторовому сенсі. Тому боротьба з медикаментозною резистентністю інфекційних збудників насьогодні набула масштабів континентів, півкуль та цілої планети.

ПРОТИІНФЕКЦІЙНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ Антибактеріальні лікарські засоби

1. Бета-лактамні антибіотики


Пеніциліни (природні: бензилпеніцилін, феноксиметилпеніцилін,біци лін-1 та ін.; напівсинтетичні: ампіцилін, амоксицилін, метицилін, оксацилін та ін.).
Цефалоспорини (I покоління: цефазолін, цефалексин; II покоління: цефамандол, цефуроксим; III покоління: цефотаксим, цефтріаксон; IV покоління: цефепім, цефпіром); V покоління – цефтаролін, цефтобіпрол.
Моноциклічні бета-лактами (монобактами) (азтреонам, куромонам).
Карбапенеми (іміпенем/циластатин, меропенем, доріпенем, ертапенем).

2. Аміноглікозиди (неоміцин, канаміцин, гентаміцин, амікацин).

3. Макроліди (еритроміцин, азитроміцин, кларитроміцин).

4. Поліміксини (поліміксин В, колістин).

5. Тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін, тайгециклін).


кислота; ІІ–IV покоління (фторовані хінолони – фторхінолони) – ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин).

7. Глікопептиди (гістоміцин, ванкоміцин, тейкопланін, оритаванцин, дальбаванцин).

8. Лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин).

9. Оксазолідинони (лінезолід).

10. Амфеніколи (хлорамфенікол)

11. Антибіотики інших груп (фузидин, рифампіцин, фосфоміцин, даптоміцин, спектиноміцин).

12. Протигрибкові антибіотики (полієни – амфотерицин В, ністатин, леворин, натаміцин, мікогептин; інші – гризеофульвін).

Фармакокінетика

При ентеральному введенні необхідно враховувативплив їжі на процес всмоктування: препарати з помірною здатністю до всмоктування призначають натщесерце; ті, що добре всмоктуються, – після їди:


а) антибактеріальні засоби, що добре всмоктуються (понад 70 %): хлорамфенікол, тетрациклін (міноциклін і доксициклін), ентеральні форми цефалоспоринів, амінопеніциліни (амоксицилін, талампіцилін,бакампіцилін, півампіцилін), рифаміцини, фузидин, новобіоцин та Інші
б) антибактеріальні засоби, що помірно всмоктуються (30–70 %): феноксиметилпеніцилін, оксацилін, ізоксазолпеніциліни, лінкоміцин, амідинопеніциліни (півамдиноцилін, бакамдиноцилін, ацидоцилін),амінопеніциліни (ампіцилін), карбоксипеніциліни (карфецилін, кариндацилін), макроліди (еритроміцин, олеандоміцин), тетрациклін (тетрациклін, окситетрациклін, метациклін), лінкозаміди й інші.
в) антибактеріальні засоби, що погано всмоктуються (менше 30 %):цефалоспорини (крім цефалексину), бензилпеніцилін, уреїдопеніциліни, карбапенеми, монобактами, стрептоміцин, ванкоміцин,аміноглікозиди, глікопептиди, поліміксини, полієни (ністатин, леворин).


1) дотримання режиму прийому антибіотика стосовно їжі, оскільки багато препаратів руйнуються соляною кислотою;
2) характеру їжі і препаратів, що одночасно приймаються, оскільки деякі антибіотики утворюють комплекси з компонентами їжі, з антацидами, адсорбентами, і це знижує їх всмоктування;
3) характеру патології ШКТ (наприклад, всмоктування багатьох препаратів зменшується при целіакії, хворобі Крона, дизентерії, селективній ваготомії і, навпаки, збільшується при ахлоргідрії (для кислотолабільних антибіотиків); виразковій хворобі дванадцятипалої кишки без стенозу;
4) від лікарських форм і технології приготування ліків – іншими словами, від його біоеквівалентності.

Взаємодії

У клінічній практиці досить часто вдаються до проведення комбінованої антибіотикотерапії.

Показання до проведення комбінованої терапії:


змішані інфекції;
необхідність попередження розвитку стійкості мікроорганізмів до

антибіотика;

доцільність посилення антибактеріального ефекту;
недостатня чутливість збудників до моноантибіотиків

При поєднаному застосуванні можливі такі варіанти їх взаємодії:


індиферентна дія – зміна ефекту кожного з протимікробних засобів

не відзначається (хлорамфенікол + еритроміцин);

адитивна дія – антибактеріальний ефект використовуваних препаратів рівний сумі дії кожного з них окремо, незалежно один від одного(ампіцилін + оксацилін);
синергічна дія – ефект сумісного застосування двох антибіотиків перевищує просту сумацію дії кожного препарату окремо (бета-лактами + аміноглікозиди);
антагоністична дія – ефект, що досягається при поєднанні кількох препаратів, нижчий, ніж ефект кожного окремо (бета-лактами + тетрациклін).

З метою профілактики розвитку стійкості мікроорганізмів до антибіотиків необхідно керуватися такими принципами:


1. Проводити терапію із застосуванням антибактеріальних препаратів у максимальних дозах до повного подолання хвороби (особливо у важких випадках).
2. Комбіноване використання препаратів.
3. Не слід замінювати один антибактеріальний препарат на інший, до якого існує перехресна стійкість.
4. До антибактеріальних препаратів, що призначаються профілактично або зовнішньо (особливо в аерозольній формі), швидше виробляється стійкість, ніж при їх парентеральному введенні або прийомі всередину. Місцеве застосування антибактеріальних препаратів повинне бути зведене до мінімуму. При цьому використовуються, як правило, засоби, що не вживаються для системного лікування, і з низьким ризиком швидкого розвитку стійкості до них.

Ефективність лікування антибіотиками при своєчасному їх призначенні багато в чому визначається такими чинниками:


по-перше: етіологічною діагностикою захворювання, клінічною діагностикою нозологічних форм інфекційного захворювання, виділенням збудника хвороби з подальшим визначенням його чутливості до антибіотиків;
по-друге: вибором найактивнішого і в той же час найменш токсичного для конкретного хворого препарату;
по-третє: визначенням оптимальної дози антибіотика, методу його введення для створення концентрації в осередку інфекції, яка у 2–3 рази перевищує мінімальну пригнічуючу концентрацію для цього хворого;
по-четверте: знанням і врахуванням можливих побічних реакцій на

антибіотик;

по-п’яте: застосуванням за відповідними показаннями комбінації препаратів з метою розширення спектра їх дії і/або посилення протимікробного ефекту.

Побічні ефекти

Хоча антибіотики і характеризуються високою вибірковістю дії, проте вони мають цілий ряд несприятливих впливів на макроорганізм:


алергійні реакції (див. додаток 5);
токсична дія;
біологічні ефекти, пов’язані з пригніченням сапрофітної флори; з пригніченням імунітету; з розвитком вторинних інфекцій, гіпо- й авітамінозів.

Дякую за увагу!!!


скачати

© Усі права захищені
написати до нас