Класифікації мовленнєвих порушень

Ім'я файлу: КЛАСИФІКАЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 11.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
картотека дид. ігор молодша (сама).docx
Розвиток пізнавальних інтересів у дошкільників у процесі ознайом

КЛАСИФІКАЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ

Мовленнєві порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, коли хвороботворний фактор зачепив центральну частину мовленнєвого апарату, і периферичний, коли хвороботворний вплив зачепив периферичну частину мовленнєвого апарату (наприклад, аномалії в її будові ).

Є мовленнєві порушення органічного характеру (при порушеннях у будові центральної чи периферичної частини мовленнєвого апарату), та функціонального характеру (порушення функцій, ніяких органічних змін у будові мовленнєвого апарату немає).

В Україні використовують 2-і класифікації мовленнєвих порушень—клініко-педагогічну і психолого-педагогічну. Між цими класифікаціями немає суперечностей, вони доповнюють одна одну і відображають певний підхід до конкретного мовленнєвого порушення та пошуку відповідних засобів корекції.

Клініко-педагогічна класифікація.

За цією класифікацією усі мовленнєві порушення поділяються на дві групи : порушення усного мовлення і порушення писемного мовлення.

Порушення усного мовлення, в свою чергу, поділяються на :

порушення фонаційного (зовнішнього) оформлення вимовного боку мовлення;
порушення структурно-семантичного (внутрішнього) боку мовлення.

Порушення фонаційного оформлення вимовного боку мовлення диференціюються в залежності від ураження тієї чи іншої ланки:

а) голосоутворення;

б) звуковимови;

в) темпо-ритмічної організації висловлювання;

г) інтонаційно-мелодичного боку мовлення.

Розлади голосоутворення:

Дисфонія (афонія)-- від гр. dis-префікс, який означає розлад, і

phone-голос; а-частка, яка означає заперечення – розлад ( відсутність) фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату. Розлад фонації виявляється у порушенні сили, висоти, тембру голосу. Відсутність чи розлад фонації може бути зумовленим органічними або функціональними порушеннями голосоутворюючого механізму центрального або периферичного характеру. Дане порушення може бути самостійним ( ізольованим ) або входити до ряду інших вад мовлення.

Розлади звуковимови :

Дислалія (від гр. dis- префікс, який означає розлад, від лат. lalia- мовлення)—порушення звуковимови при нормальному слусі і збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Виявляється у неправильному звуковому оформленні мовлення: відсутність звуків, їх спотворена вимова, заміна звуків чи їх змішування. Розрізняють механічну дислалію, яка пов’язана з анатомічними дефектами артикуляційного апарату, та функціональну, причини якої полягають у несприятливих умовах розвитку мовлення або порушеннях фонематичного слуху.

Дизартрія ( від гр. dis-префікс, який означає розлад, arthon-сполучати )—порушення вимовного боку мовлення, зумовлене органічною недостатністю іннервації мовленнєвого апарату (при ураженні нервової системи). При дизартрії спостерігається несформованість усіх ланок механізму звуковимови, наслідком чого є порушення мовленнєвого дихання, голосові та артикуляторно-фонетичні недоліки. При тяжкому ступені дизартрії (анартрії) цілковито відсутня звуковимовна сторона мовлення. В легких випадках, коли є лише артикуляторно-фонетичні порушення, може спостерігатися стерта форма дизартрії, яку слід диференціювати від дислалії.

Ринолалія (від гр. rhinos- ніс, від лат. lalia –мовлення)—порушення тембру голосу та звуковимови, які зумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. Проявляється в патологічній зміні тембру голосу та спотвореній звуковимові внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини ( носового резонатора ) у голосотворенні. При відкритій формі ринолалії через недостатність піднебінно-глоткового зімкнення чи наявність щілини в твердому, м’якому піднебінні, повітряний струмінь при звукоутворенні проходить не тільки через рот, а й через носову порожнину. Всі звуки при цьому стають назалізованими, а мовлення малозрозумілим, монотонним.

При закритій ринолалії через порушення нормальної прохідності носової порожнини (при аденоїдах, викривленнях носової перегородки, пухлинах, хронічних запалювальних процесах носоглотки ) носовий резонатор повністю або частково виключається із процесу звукоутворення (спотворюються носові звуки м, н ) і голос позбавляється ряду обертонів, звучить глухо.

Порушення темпо-ритмічної організації висловлювання :

Брадилалія ( від гр. bradis-повільний і лат. lalia-мовлення ) –патологічно повільний темп мовлення. Виявляється у повільній артикуляції, яка зумовлена порушенням мовленнєвих центрів у корі головного мозку. За своєю природою може бути органічною або функціональною. При такому уповільненому темпі мовлення людини здається розтягнутим, монотонним.

Тахілалія ( від гр. tachis-швидкий, лат. lalia-мовлення )—патологічно прискорений темп мовлення. За своєю природою є центрально обумовленою, органічною або функціональною. Прискорення мовлення може супроводжуватися аграматизмами.

Якщо патологічно прискорене мовлення супроводжується необгрунтованими паузами, запинками, воно позначається терміном полтерн.

Заїкання—порушення темпо-ритмічної сторони мовлення, зумовлене судорожним станом м’язів мовленнєвого апарату. Є центрально обумовленим, має органічну або функціональну природу. Часто грунтом для виникнення заїкання є недостатня стійкість нервової системи дитини, інколи заїкання пов’язано з органічними ураженнями мозку. Судоми можуть локалізовуватися в різних відділах периферичної частини мовленнєвого апарату—дихальному, голосовому, артикуляційному.

Порушення структурно-семантичного оформлення висловлювання (системні порушення мовлення ):

Алалія (від гр. а-частка, що означає заперечення, лат. lalia--мовлення)—відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в період внутрішньоутробного або постнатального розвитку дитини (моторна алалія при ураженні центра Брока, сенсорна алалія при ураженні центра Верніке). При алалії порушені операції відбору та програмування на всіх етапах сприймання та відтворення мовленнєвого висловлювання. При цьому тяжкому розладі порушено формування системи мовленнєвих засобів (фонематичних, граматичних, лексичних).

Афазія (від гр. а- заперечення і phasis-мовлення )—повна або часткова втрата вже сформованого мовлення, пов’язана з локальними ураженнями головного мозку. При моторній формі афазії ( ураження мовнорухового мозкового центру) втрачається або різко порушується здатність говорити, розуміння мовлення зберігається. При сенсорній формі афазії (ураження сенсорних центрів ) має місце різко виражене порушення розуміння мовлення.

Порушення писемного мовлення:

Дислексія (від гр. dis- префікс, який означає розлад, lego- читаю) —порушення читання, пов’язане з ураженням або недорозвиненням певних ділянок кори головного мозку. Дитина утруднюється при розпізнаванні букв, при злитті їх у склади і складів у слова. Це призводить до уповільненого читання, неправильного відтворення звукової форми слова, неправильного розуміння тексту. Тяжкий ступінь цього порушення являє собою алексію—повну нездатність до оволодіння читанням.

Дисграфія (від гр.dis- префікс, який означає розлад, і grapho- пишу)—розлад процесу письма. В основі дисграфії може лежати недорозвиненість усного мовлення, зокрема неповноцінність фонематичного слуху, недоліки вимовляння. Дисграфія проявляється в нестійкості оптико-просторових образів букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. Тяжкий ступінь цього порушення-аграфія-- повна нездатність до оволодіння навичками письма.

Психолого-педагогічна класифікація на основі лінгвістичних і психологічних критеріїв поділяє порушення мовлення на дві групи :

Перша група—порушення засобів спілкування (фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення, загальне недорозвинення мовлення ).

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФН)—порушення процесів формування вимовляльної системи рідної мови у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання і вимовляння фонем.

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ)—різні складні мовленнєві розлади, при яких порушено формування всіх сторін мовленнєвої системи (загальні ознаки: пізній початок розвитку мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, дефекти вимови, порушення фонемоутворення ). Виділяють три рівні ЗНМ. Перший рівень характеризується майже цілковитою відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли в нормальної дитини мовлення в основному вже сформоване. При цьому рівні словниковий запас дитини складається здебільшого із звукових комплексів, окремих лепетних слів. ЗНМ другого рівня відрізняється тим, що у дитини починає формуватися фразове мовлення, але мовні засоби, якими користується дитина, значно обмежені і спотворені в фонетичному й граматичному відношенні. ЗНМ третього рівня характеризується наявністю розгорнутого мовлення без грубих фонетичних і лексико-граматичних відхилень. Мають місце лише окремі порушення фонетико-фонематичного, лексико-граматичного ладів мовлення.

Друга група вад мовлення за психолого-педагогічною класифікацією—порушення у застосуванні засобів мовлення. Заїкання розглядають як порушення комунікативної функції мовлення при правильно сформованих засобах спілкування.

Усі розглянуті порушення мовлення можуть бути усунені під час проведення з дітьми спеціальної логопедичної, а також загальної корекційно-виховної роботи, яка враховує особливості первинного дефекту та його вплив на хід психічного розвитку дитини.
скачати