КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ
Важливе місце серед документних джерел інформації посідають кінофільми, діафільми, діапозитиви, грамплатівки, магнітні фонограми, які в сукупності називають кінофотофонодокументами (КФФД) [20, с. 374].
Сутність КФФД розкривається у його визначеннях. Дефініції цього виду документів, свідчать про складність і багатоаспектність КФФД.
Ще одним важливим нормативним документом є Міжнародний стандарт ISO 5127 «Документація й інформація. Терміни та визначення». У ньому аудіовізуальний документ визначено як: «документ, що містить образотворчу і (або) звукову інформацію, відтворення якої вимагає застосування відповідного обладнання» [17] .
Схоже трактування дає ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», де аудіовізуальний - це «документ, зміст якого представлено у вигляді зображення і (або) запису звуку, для фіксування і (або) відтворювання яких застосовують відповідну апаратуру»
А також визначається, що:
Фотодокумент - це документ, зміст якого зафіксований за допомогою фотографічних засобів у вигляді окремих фотозображень.
Фонодокумент - це документ, зміст якого зафіксовано будь-якою системою звукозаписування.
Кінодокумент - документ, зміст якого зафіксовано за допомогою кінематографічних засобів і представлено у вигляді послідовно розташованих фотографічних зображень [6].
Широке різноманіття термінів, що стосуються КФФД, вміщені до словника «Архівістика» [1]. Наприклад: «аудіовізуальний документ», «вид кінодокумента», «справа відео-кінодокумента», «діафільм», «одиниця обліку відео-, кіно- та фотодокументів», «кадр», «кінодокумент», «кінолітопис», «комплект кінодокумента», «монтажний лист кінодокумента», «негатив», «опис відео зйомок», «тонфільм», «фільмовий архівний каталог», «фільмографія» та інші.
Можна вважати, що терміни «аудіовізуальний документ» та «кінофотофонодокумент» є синонімами. І серед фахівців різного профілю використовуються різні терміни.
Так, науковець І. Ю. Палеха у підручнику «Загальне документознавство» визначає такі основні поняття аудіовізуальних документів:
Аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії, кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення відображаються за допомогою певних технічних засобів.
Аудіовізуальний документ - документ, що містить образотворчу чи/або звукову інформацію, відтворення якої вимагає вживання відповідного обладнання. Аудіовізуальний документ може також містити текстову інформацію.
Аудіовізуальні засоби - це пристрої чи прилади для запису, відтворення, проектування та відображення зорової, звукової чи образно-звукової інформації. Виняток становить фотографія, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.
Однією з основних переваг аудіовізуальних документів є комплексний вплив на різні органи чуття людини, що знижує вірогідність утрати частки інформації [ 20, c. 374].
Вважається, що людина володіє стількома «мовами» мислення, скільки в неї є органів почуттів. В ідеалі інформація повинна надходити одночасно по всіх каналах, оскільки найбільше її засвоєння дають усі п'ять органів почуттів: зір - 75%, слух - 13%, дотик - 6%, нюх - 3%, смак - 3%. Важливим особливістю КФФД є те, що вони забезпечують адекватне фіксування і тиражування образної і звукової інформації, яка неповно чи зовсім не фіксована словом, тобто вербально-текстовими документами. Нарешті, КФФД забезпечують емоційну основу, ефект присутності при сприйнятті інформації [14, с. 363].
Дотепер не існує однозначної класифікації КФФД. Цей вид документу класифікують за різними ознаками інформаційної та матеріальної складової.
Аудіовізуальні документи різняться за двома основними ознаками: каналом сприйняття інформації (способом впливу на органи чуття людини) та способом документування.
За каналом сприйняття інформації аудіовізуальні документи поділяються на три види:
- візуальні: діафільми, діапозитиви, слайди, анімаційні фільми, епіфільми;
- аудіальні: грамплатівки, магнітні фонограми;
- аудіовізуальні: звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми,
магнітофільми.
При цьому за каналом сприйняття аудіовізуальні документи можуть бути віднесені до таких, що:
- «читаються» людиною (фотографія);
- «читаються» машиною (діафільм, діапозитив, кінофільм, грамплатівка, магнітна фонограма), за допомогою аудіовізуальних засобів.
За способом документування розрізняють:
- фонодокументи: грамплатівки, магнітні фонограми;
- фотодокументи: діапозитиви (слайди ), фотографії;
- візуальні кінодокументи: діа-, кіно-, відео-документи [20, c. 383]
КФФД різні і за матеріальною конструкцією, оскільки можуть випускатися на касеті, дискеті, стрічці, кадрі, касеті компакт-диска. Це зумовлює особливості їх зберігання і використання в різних документних системах.
Структура фондів КФФД в бібліотеках і інформаційних центрах включає фото-, фільмо-, диско-, фоно-, відеотеку як сукупність окремих видів кінофотофонодокументів [5]
Г. М. Шевцова-Водка застосовує термін «технотронні документи» і визначає такими, що створюються за допомогою технічного пристрою (машини) шляхом автоматичного відтворення дійсності (наприклад, фотографії чи звукозапсу) або як результат виконання певної програми.
Поняття «технотронні документи» об'єднує документи, яким притаманне «технічне походження»: кінофотофоновідеодокументи, мікрографічні документи, оптичні диски, так звані цифрові або електронні документи.
Різновидами технотронних документів є магнітні, оптичні, магнітооптичні записи звуку, зображення, писемної або звукової мови. Серед оптичних документів можна розрізняти фотографічні, ксерокопійовані, фонодокументи, кінодокументи, відеодокументи [26, с.150].
Таким чином, КФФД є джерелом, що містить звукову і зображальну інформацію. Для визначення різновидів кінофотофонодокументів ми розглянули їх класифікацію.
Особливість цього виду документів, полягає в комплексному впливі на зір і слух людини, що підвищує емоційність сприйняття, знижує ймовірність втрати тієї чи іншої частини інформації.