Ім'я файлу: маркетинг реферат.DOCX
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 02.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
грошова система.DOCX
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 02.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
грошова система.DOCX
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
РЕФЕРАТ
На тему:
Кількісна теорія грошей
Виконала
Студентка групи Мен-23
Кучерява Олена
Викладач
Лялюк А. М.
Зміст
Вступ
Суть кількісної теорії грошей
2.. Вклад Д.Юма Дж. Локка в кількісну теорію грошей
3. Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера
4. Кембриджська версія кількісної теорії грошей
5. Кейнсіанські трактування кількісної теорії
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Хоч сформувалася ця теорія як обґрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення досить вузького, прикладного питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді по суті на всі питання теорії та практики використання грошей.
У світовій економічній науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Представники одного з них шукають відповіді на питання, пов'язані з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з'явилися та існують у суспільстві; як вони розвиваються і чому набували тієї чи іншої форми; у чому полягає і як формується вартість грошей тощо.
Для цього напряму в теорії грошей характерне явне перебільшення уваги до внутрішніх аспектів явища грошей і недооцінка їх зовнішніх аспектів, що проявляються у впливі грошей на економічні процеси. Цей підхід щодо вивчення природи грошей можна назвати абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.
Представники другого напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: гроші -- проста вуаль на реальній економіці чи її активний елемент та чинник, що впливає на її розвиток і структурні зміни; якими своїми проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового фактору на реальну економіку (передатний механізм); чи може держава використати цей механізм у своїй економічній політиці і як саме; якою має бути у зв'язку з цим грошово-кредитна політика в країні та ін.
1. Суть кількісної теорії грошей
Ключовим в кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу - тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Ця теорія заперечує трудову теорію вартості взагалі і внутрішню вартість дорогоцінних металів як грошового товару зокрема. Отже, вона базується на загальноприйнятих в світовій науці поглядах на вартість взагалі, на суть грошей та формування їх вартості.
Період зародження кількісної теорії грошей відноситься до ХVI ст. У цей час в Європі відбувалося швидке зростання товарних цін і виникла необхідність дати пояснення причин цього явища. Найбільш очевидною, такою, що лежить на поверхні, причиною видавалося істинне збільшення притоку в Європу золота з Америки після відкриття континенту в 16 столітті. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість навіть золотих грошей, а отже і товарні ціни, залежать від їх кількості.
Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Ж. Боден. У своєму трактаті "Відповідь на парадокси де Мальструа" він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною є збільшення кількості золота і срібла. Інші економісти ХVI-ХVII ст. (Б. Даванзатті, Дж. Монтаріні, Дж. Локк), розроблюючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії.
Вклад Дж. Локка та Д. Юма в кількісну теорію грошей
Основні ідеї кількісної теорії найбільш чітко виразив англійський філософ Д. Юм. У нарисі "Про гроші" (1750 р.) Юм висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності" - подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів.
Разом з тим, гроші в системі Д. Юма не були зовсім нейтральними. Пропорційність у зміні грошей і цін досягається лише в кінцевому підсумку після затяжного процесу господарських корективів і зрушень. Д. Юм відносив тезу про екзогенний (зумовлений зовнішніми факторами) характер змін грошової маси до випадків притоку металевих грошей з-за кордону.
Пізніше принцип "нав'язування грошей ззовні" був поширений на всі види грошової емісії, в т.ч. і на всі форми кредитних грошей. Ще одна риса цього варіанту кількісної теорії, який склався на початку XIX ст. і панував протягом століття, виявлялася у відсутності інтересу до розкриття складного процесу впливу грошей на систему цін. Автори просто декларували факт рівнопропорційного зростання цін при збільшенні кількості грошей, не викриваючи механіки процесу
Важливий вклад у кількісну теорію вніс англійський економіст Дж. Локк, який дійшов висновку, що вирішальним фактором, який регулює і визначає вартість грошей (у даному випадку золота і срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота і срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їх думку, дійсне багатство нації міститься не в мертвих запасах золота і срібла, а в створенні мануфактур, у використанні в них живої праці.
Тим самим ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно якої золото та срібло вже по природі своїй є гроші.
3. Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера
Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера базується на співвідношенні двох пов'язаних між собою явищ:
добутку кількості грошей на швидкість їх в обігу;
добутку рівня цін на кількість реалізованих товарів.
Зв'язок цих величин він виразив у вигляді рівняння обміну:
MV = PQ,
де М - сума наявних грошей, що знаходяться в обігу протягом певного періоду;
V - швидкість обігу;
P - ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період; Q - кількість товарів.
Основою формули є товарообмінна операція. У правій частині рівняння представлена сума цін всіх товарів, що беруть участь в операціях, у лівій - їм протистоїть сума всіх негайних платежів. З часом І. Фішер ускладнює рівняння. Він вводить у ліву частину ще один член - M/V/, де М/ - сума грошових коштів на чекових рахунках, V/- швидкість їх обігу. В Результаті формула набуває такого вигляду:
MV + M/V/ = PT,
де Р - середній зважений рівень цін, Т - сума всіх Q.
Рівняння обміну тавтологічне за самим визначенням. Оскільки це лише різні способи виразу однієї і тієї ж величини - грошової суми товарообмінних операцій. Тому з наукових позицій важливе значення має не само по собі "рівняння обміну", а ті висновки які були зроблені з нього І. Фішером та наступними дослідниками кількісного фактору в теорії грошей. Найбільш важливим для розвитку кількісної теорії був висновок І. Фішера про формування рівня цін під впливом трьох факторів, а не одного, як це стверджували представники класичної кількісної теорії. Для цього І. Фішер на основі "рівняння обміну" побудував формулу ціни:
Р = M V, Q
З цієї формули слідує, що рівень цін (Р) залежить від:
кількості грошей, зміна якої прямо пропорційно впливає на рівень цін;
швидкості обігу грошей, зміна якої теж прямо пропорційно впливає на рівень ціни;
фізичного обсягу товарообороту, зміна якого обернено пропорційно впливає на рівень цін.
Особливо помітно послаблюється залежність рівня цін від кількості грошей, на думку І. Фішера, на короткострокових періодах, оскільки на таких проміжках часу можуть відчутно змінюватися обсяги товарообороту під дією циклічних змін кон'юнктури. Це був перший крок представника кількісної теорії в бік визнання впливу на ціни виробничих факторів, а не тільки монетарних.
Проте в довгостроковому плані І. Фішер визнавав пропорційну залежність цін лише від кількості грошей. Обсяги виробництва та товарообороту, а також швидкість обігу грошей змінюються в довгостроковому плані дуже повільно і рівномірно, тому від їх впливу на ціни можна абстрагуватися. В цьому відношенні І. Фішер повністю розділяв погляди представників класичної кількісної теорії. На початку ХХ ст. у Західній Європі набула поширення інша версія кількісної теорії, відмінна від трансакційного варіанта І. Фішера.
4. Кембриджська версія кількісної теорії грошей
"Кембриджська версія". На початку ХХ ст. у Західній Європі набула поширення інша версія кількісної теорії, відмінна від трансакційного варіанта І. Фішера. Вона була названа теорією касових залишків або "кембриджською версією". Її активними пропагандистами були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх роботах).
Як і Фішер. представники кембриджської школи намагалися пояснити тезу про визначальний вплив зміни грошової маси на рівень цін. Проте на відміну від І. Фішера їх підхід до проблеми був не макроекономічним, а мікроекономічним. Кембриджські економісти зосередили увагу на мотивах нагромадження грошей в індивідуальних учасників виробництва. Вони намагалися дати відповідь на такі питання: чому люди зберігають гроші, від яких факторів залежить попит господарюючих суб'єктів на касові залишки?
Важливою особливістю "кембриджської версії" було те, що розміри нагромадження грошей не нав'язувались господарюючим суб'єктам з "залізною необхідністю" згори, а пов'язувалися з мотивами їх поведінки. За основу вини брали два мотиви зберігання грошей - як фонду засобів обігу і резерву на покриття непередбачених потреб.
Разом з тим принцип вибору між грошима і іншими формами зберігання багатств не одержав в теорії касових залишків послідовного вираження. З допомогою ряду спрощень аналіз зрештою переводився на рейки традиційної кількісної теорії з її ключовим висновком про наявність жорстокого причинного зв'язку між кількістю грошей і загальним рівнем цін.
Це виразилось у формулі "кембриджського рівняння" (формула Пігу):
Md =КРY,
де Md - попит на наявні касові залишки, або реальна потреба в грошах;
К - кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей;
Р - ціна продукції, робіт і послуг, що реалізуються;
Y - обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру.
Кембриджське рівняння від рівняння обміну відрізняє показник К -кембриджський коефіцієнт, який визначає співвідношення між номінальними доходами і тією частиною грошей, що становить касові залишки.
При постійності r і Р виникає обернено пропорційний зв'язок між вартістю (купівельною силою) грошової одиниці і величиною наявних у господарстві касових залишків. Саме в цьому і полягає основний висновок кількісної теорії.
Подальший розвиток капіталізму спричинив широке визнання кількісної теорії грошей. Західні економісти і представники ділових кіл досить одностайно розглядають її як керівництво для державно-монополістичного втручання в економіку, для впливу на грошовий обіг і на сам рух капіталістичного циклу. В умовах державно-монополістичного капіталізму саме у регулюванні грошової маси вбачали спосіб впливу на рівень товарних цін і на стан господарської активності. Методи цього впливу першим запропонував Дж. Кейнс, який підкреслював необхідність поєднання кількісної теорії грошей із теорією кон'юнктури.
5. Кейнсіанські трактування кількісної теорії
Кейнсіанські трактування кількісної теорії. Дж. Кейнс намагався відійти від традиційного і неокласичного трактування грошей як другорядного технічного інструменту. Важливість грошей він пов'язував з наявністю невизначеності в процесах прийняття господарських рішень. На його думку, прагнення зберігати гроші - це барометр нашого недовір'я до власних розрахунків і до загальної узгодженої думки відносно майбутнього. Із факту нагромадження грошей він прямолінійно виводив низький платоспроможний попит у господарстві.
У своїй моделі господарської системи Дж. Кейнс намагався перебороти "класичну дихотомію", що створила глибокий розрив між реальними і грошовими процесами. Головним каналом зв'язку між цими двома сферами слугує у нього норма процента, що знаходиться під впливом сил грошового ринку і одночасно впливає на прийняття рішень про майбутні капіталовкладення. Істину важливість за словами Дж. Кейнса, гроші набувають лише в теорії процента. Чим сильніша неясність відносно динаміки процента, тим більші запаси грошей створює господарюючий агент і тим більше скорочується його попит на продукцію поточного виробництва.
У традиціях Кембриджської школи Дж. Кейнс важливе місце відводив аналізу мотивів нагромадження грошей. У Дж. Кейнса їх три: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два відображають традиційну роль грошей як засобу обігу і платежу. Вони переважно об'єднуються під загальною рубрикою трансакційного попиту, який залежить від суми товарообмінних угод чи доходу. Але головна новизна у Дж. Кейнса - виділення третього елемента попиту на гроші - попиту на спекулятивні залишки. Дж. Кейнс пов'язував його з динамікою ціни фінансових актів чи облігацій. Тим самим він увів в аналіз розподілу індивідуумом свого доходу проблему вибору. І, що є дуже важливим, в якості фактора, що регулює цей елемент попиту на гроші, як і весь попит, виступає норма процента.
"Рецепти" Дж. Кейнса давали можливість впливати передусім на зайнятість і обсяги виробництва як найбільш "вузькі" місця в розвитку економіки. Разом з тим кейнсіанські "рецепти", що базувалися на політиці "дешевих грошей", неминуче включали інфляційний елемент: надходження в обіг великої кількості платіжних засобів вело до порушення пропорцій у грошовій сфері, підживлювало процеси знецінення грошей і стимулювало зростання цін.
І коли період великої економічної депресії минув, певною мірою і завдяки політиці "дешевих грошей", погляди економістів і політиків були звернені до іншого інструменту впливу на кон'юнктуру - до системи бюджетних заходів, що сприяло поширенню недооцінки грошових факторів. Загальне розчарування в чудодійному характері кейнсіанських рецептів різко посилило вплив прихильників неокласичної теорії грошей, які висунули концепцію монетаризму.
Висновок
Отже, класична кількісна теорія грошей приблизно в кінці XIX ст. вичерпала себе. Її головні вади були пов'язані з певним догматизмом у тлумаченні взаємозв'язку між грішми і цінами та в ігноруванні впливу на ціни багатьох інших чинників. Подальший розвиток цієї теорії полягав у подоланні вказаних недоліків і в більш повному пристосуванні кількісної теорії до реалій постійного ускладнення товарного виробництва й усіх пов'язаних з ним явищ. Визнання "нейтральності грошей" та екзогенності кількісного фактора створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії, і вона до кінця ХІХ ст. "кружляла" в колі своїх класичних постулатів:
причинності, згідно з яким зміна цін визначається зміною кількості грошей;
пропорційності, відповідно до якого ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;
однорідності, за яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.
Відстоюючи ці постулати, представники кількісної теорії тривалий час (до початку ХХ ст.) не виявляли інтересу до розкриття глибинного механізму впливу грошей на ціни, а через них -- на економіку взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційної зміни цін у разі зміни кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу і залишаючись у вузькому колі механічного зв'язку товарних цін і грошової маси.
Список використаних джерел
1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. -- К.: Основи. -- 2011.
2. Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К.Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. -- М.; Л., 2013.
3. Деньги, кредит, банки / Под ред. О.И. Лаврушина. -- М., 2010.
4. Гроші та кредит / За ред. Б.С. Івасіва. -- К., 2008.
5. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. -- К., 2012.
6. http://banking.uabs.sumdu.edu.ua/images/department/banking/discip/gik/me/L3.pdf
7. https://revolution.allbest.ru/economy/00614652_0.html#text
ЛУЦЬК 2020