Ім'я файлу: Казка про частини слова.docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 30.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Шаблон Читача.docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 30.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Шаблон Читача.docx
Казка про частини слова
Якось одного разу вирішив Корінь в мандри податися. Йшов він день, йшов другий, як ось перед ним постала гарна хатинка.
Корінь постукав у двері… ніхто не відчинив. Корінь удруге постукав… і знову тиша. Він легенько штовхнув двері і вони відчинилися. Перед очима Кореня з’явилася простора ошатна кімната, він пройшов углиб і погукав: «Агов! Є хто вдома?» Ніхто не озвався, Корінь осмілів і почав оглядати інші кімнати в хатині. Йому так сподобалася ця затишна будівля, що він вирішив оселитися в ній. Першим ділом прибрався довкола, познімав павутиння та пил, підмів підлогу та повимивав шибки на вікнах. І домівка засяяла чистотою. Корінь повисаджував квіточки в горщики та прикрасив ними підвіконня. А на ґанку над дверима червоною фарбою вивів каліграфічними буквами «Словотвір».
Та прожив у самотності Корінь недовго. Аж ось одного літнього дня почув стукіт у двері. Відчинив їх, а там на порозі стоїть низенький чоловічок.
Добридень, пане, я Префікс. Чи можна мені у вас зупинитися на ніч, трошки відпочити, а то виснажився я блукаючи по світу на самоті, - мовив чоловічок і пройшов до хатини.
Звісно, добродію, проходьте до кімнати та почувайтеся як удома, - відповів Корінь.
Так і зажили вони удвох. Не в самоті ж проживати вік.
Недовго товариші насолоджувалися компанією один одного… в один похмурий дощовий день почули вони гучний стукіт у вікно. Обидва кинулися відчиняти двері, щоб поглянути, хто ж так стукав.
На порозі стояв довготелесий парубок, головою схожий на трикутник. Друзі перехопили погляд один одного і посміхнулися – таких гостей у них ще не було.
Не мокни, друже, проходь швидше, - промовив Корінь, відступивши убік, даючи пройти гостю.
Як же звуть тебе? – запитав Префікс.
Я Суфікс, - процокотів ледь чутно гість, - дозвольте мені у вас погрітися, бо так замерз під цим клятим дощем.
Грійся, - промовив Префікс, підставляючи стільчик поближче до печі.
А Корінь вже заварював гарячий чай для нового знайомого.
Так і Суфікс прижився поруч з Коренем.
Стали вони жити-поживати,добрі діла робити.
Тільки сумно їм було – нічого в їхньому життя не мінялося. Аж доки до хатини не завітав хлопчина, Закінченням його звали. Враз життя заграло барвами. Товариші навесні городик засадили, садочок налагодили з молодими деревцями, змайстрували сарайчик біля садка і курочок приручили.
Все б нічого та Корінь занудьгував за своєю сестрою, яка лишилася на батьківщині. Засумував так, що захворів. Префікс швиденько знайшов адресу Основи і написав листа їй з проханням якнайшвидше приїхати до брата.
Основа не забарилася вже через декілька днів була на порозі їхнього дому. Радощів Кореня не було меж.
За цей час, що хлопці жили разом, вони стали такі рідні одне одному, як брати . основу прийняли як свою.
Так і залишилися вони жити в тихому спокійному пралісочку в своєму затишному будиночку з дивною назвою «Словотвір».