Ім'я файлу: Казими́р Севери́нович Мале́вич.docx
Розширення: docx
Розмір: 394кб.
Дата: 01.06.2020
скачати

Казими́р Севери́нович Мале́вич (пол. Kazimierz Malewicz; 11 [23] лютого 1879, Київ — 15 травня 1935, Ленінград, Російська СФРР, СРСР) — український художник-авангардист, визначний діяч українського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі».

Життєпис

Народився 11 (23) лютого 1879 року в Києві в українсько-польскій католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

До 17 років жив на Поділлі (Моївка), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894, Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895.

Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (1895–1897).

У 1904 переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (1904–1905) та в студії Ф. Рерберга (1905–1910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911-12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

Став одним із засновників абстрактного мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).



Герб роду Малевичів

 



Автопортрет, 1908 або 1910—1911

 

  • Автопортрет, 1933

У 1919–1922 викладав у художній школі Вітебська, а в 1923–1927 — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

У 1927 переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (1928–1929) у Харкові].

У 1927–1930 викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград.

Після того, як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

Восени 1930 року на допиті чекістів в Ленінграді Казимир Малевич каже, що його національність українець. Його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російському мистецтвознавцю Ірині Вакар вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе українцем. У в'язниці він пробув три місяці.

Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою.

Писемна спадщина

  • Малевич К. По лестнице познания: Из неопубликованных стихотворений. Вступ. сл. Г. Айги). — 1991.

  • Малевич К. Лень как действительная истина человечества. С прилож. ст. Ф. Ф. Ингольда «Реабилитация праздности» (Предисл. и примеч. А. С. Шатских). — М.: серия «Библиотека Сергея Кудрявцева», 1994.

  • Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. (ред. А. С. Шатских) — тт. 1-5. — Москва: Гилея, 1995—2004.

    • Том 1. Статьи, манифесты, теоретические сочинения и другие работы. 1913—1929 (Общ.ред. А. С. Шатских)— 1995. — 393 с., ил. — ISBN 5-85302-025-0, ISBN 5-85302-026-9

    • Том 2. Статьи и теоретические сочинения, опубликованные в Германии, Польше и на Украине. 1924—1930. — 1998. — 372 с., ил. — ISBN 5-87987-002-2

    • Том 3. Супрематизм. Мир как беспредметность, или Вечный покой: С приложением писем К. С. Малевича к М. О. Гершензону (1918—1924) — 2000. — 389 с., ил. — ISBN 5-87987-015-4

    • Том 4. Трактаты и лекции первой половины 1920-х годов: С приложением переписки К. С. Малевича и Эль Лисицкого (1922—1925). — 2003. — 358 с., ил. — ISBN 5-87987-026-X

    • Том 5. Произведения разных лет: Статьи. Трактаты. Манифесты и декларации. Проекты. Лекции. Записи и заметки. Поэзия. — 2004. — 619 с., ил. — ISBN 5-87987-032-4

  • Kasimir Malevich. The Non-Objective World. / English translation by Howard Dearstyne from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.

Пам'ять в Україні






Ювілейна монета НБУ присвячена Казимиру Малевичу

У вересні 2012 депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка у вулицю Казимира Малевича (саме на цій вулиці, тоді Бульйонській, народився художник)[джерело?].

2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні присвячену Казимиру Малевичу.

Галерея



«Квіткарка», 1904-05, Російський музей, Санкт-Петербург

 



«Купальниці», 1928-29, Російський музей, Санкт-Петербург

 



«Зимовий пейзаж», кінець 1920-х років, музей Людвіга, Кельн

 



«Точильник або Принцип мигтіння», 1913, Художня галерея Єльського університету, Нью-Гейвен

 



«Голова селянської дівчини», 1913, Міський музей, Амстердам

 



«Письмовий стіл і кімната», 1913, Міський музей, Амстердам

 



«Корова і скрипка», 1913, Російський музей, Санкт-Петербург

 



«Англієць у Москві», 1914, Міський музей, Амстердам

 



Супрематизм 1916,Тейт Модерн, Лондон

 

  • Супрематична композиція 1, 1916 (колекція І. Диченка)

 

  • «Людина, що біжить» або «Селянин поміж хрестом і мечем». Полотно, олія, 1932-33)

 



Супрематизм 65, 1915. Пархомівський художній музей Луньова П.Ф.

 

  • Чотири квадрати, 1915. Саратовський художній музей


скачати

© Усі права захищені
написати до нас