Ім'я файлу: Визнання особи безвісно відсутньою або померлою — Військово-циві
Розширення: pdf
Розмір: 58кб.
Дата: 13.10.2021
скачати
Розширення: pdf
Розмір: 58кб.
Дата: 13.10.2021
скачати
Категорія: Юридичний радник Опубліковано: Вівторок, 20 серпня 2019, 11:24 Автор: Юридичний відділ
Визнання особи безвісно відсутньою або померлою
Відповідно до ч. 1 ст. 43
Цивільного кодексу України
(далі – ЦК України), фізична особа визнається судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей щодо її фактичного перебування. Часто, буває так,
що неможливо встановити, коли ж точно були відомості про особу в місці її проживання. В
такому разі, початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим,
у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року (ч. 2 ст. 43 ЦК України).
На відміну від визнання особи безвісно відсутньою, оголошення її померлою можливе, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.
Хоча є обставини, коли це можна зробити і раніше, а саме якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, згідно ч. 1 ст. 46 ЦК України. Порядок визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою встановлюється ст. 246 -250
Цивільно процесуального кодексу
України
(далі – ЦПК України) Так, відповідно до ст. 305 ЦПК України, для визнання фізичної
особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, потрібно подати відповідну заяву до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування)
фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. В заяві
повинно бути зазначено:
- для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її
померлою;
- обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Слід наголосити, що особі, яка подає заяву не потрібно більше нікуди звертатися. Адже, в ч. 1
ст. 307 ЦПК України зазначено: суд до початку розгляду справи:
1. встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,
місцеперебування якої невідоме;
2. запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово- експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і
за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
Наслідки визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою
Після набрання законної сили рішення суду, про визнання особи безвісно відсутньою, нотаріус,
відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України, який за останнім місцем проживання особи описує належне
їй майно та встановлює над ним опіку.
Після встановлення опіки, опікун, якого призначено, над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її
інтересах (ч. 3 ст. 44 ЦК України). Заявнику не потрібно самому брати рішення суду і йти з ним по різноманітним органам, щоб отримати спадок. Тому, що у ч. 2 ст. 308 ЦПК України визначено,
що після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Відповідно до ст. 47 ЦК України, оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Така заборона на відчуження нерухомого майна встановлюється нотаріусом, коли той видає
свідоцтво на спадщину. Проте, коли особа, яка вже була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою з’являється, то за заявою цієї особи або іншою заінтересованою особою,
суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою,
призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і
скасовує своє рішення, згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України. Копію рішення суд надсилає
відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть. Також зазначаемо, що відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК України, незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи,
яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.
Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
Наслідки визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою
Після набрання законної сили рішення суду, про визнання особи безвісно відсутньою, нотаріус,
відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України, який за останнім місцем проживання особи описує належне
їй майно та встановлює над ним опіку.
Після встановлення опіки, опікун, якого призначено, над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її
інтересах (ч. 3 ст. 44 ЦК України). Заявнику не потрібно самому брати рішення суду і йти з ним по різноманітним органам, щоб отримати спадок. Тому, що у ч. 2 ст. 308 ЦПК України визначено,
що після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Відповідно до ст. 47 ЦК України, оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Така заборона на відчуження нерухомого майна встановлюється нотаріусом, коли той видає
свідоцтво на спадщину. Проте, коли особа, яка вже була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою з’являється, то за заявою цієї особи або іншою заінтересованою особою,
суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою,
призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і
скасовує своє рішення, згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України. Копію рішення суд надсилає
відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть. Також зазначаемо, що відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК України, незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи,
яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.