1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Ім'я файлу: 168_Курсова.doc
Розширення: doc
Розмір: 1837кб.
Дата: 03.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Цінова політика підприємства.docx

2.1. Документальне оформлення імпортних операцій
У сучасних умовах ведення господарської діяльності перед державою та підприємством все гостріше постає питання наявності ефективної та зрозумілої системи документального оформлення імпортних операцій. Ефективне управління імпортними операціями неможливе без обґрунтованого підходу до розв’язання комплексу задач їх документального забезпечення, які вирішуються в системі обліку.

Найперше, система документального оформлення імпортних операцій починається зі створення і заповнення первинних документів. Адже, згідно ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи необхідно складати під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення [17]. Тому кожна господарська операція оформлюється належним документом і може бути відображена в бухгалтерському обліку тільки на його підставі.

Наступним етапом є відображення в бухгалтерському обліку здійсненої та документально підтвердженої операції, що передбачає:

  • проставлення відповідних рахунків в журналі господарських операцій або, при комп’ютеризованій формі ведення обліку, - в певній бухгалтерській програмі [4];

  • заповнення регістрів обліку, Головної книги та оборотно-сальдової відомості в національній та паралельно в іноземній валюті.

Далі на основі даних бухгалтерського обліку здійснюється формування управлінської (внутрішньої) звітності для внутрішніх користувачів та зовнішньої звітності підприємства, що подається до певних контролюючих органів залежно від виду діяльності, яку здійснює суб’єкт господарювання.

Визначивши загальний процес документування імпорту, більш детально зупинимось на первинних документах обліку імпортних операції, адже саме
первинні документи, в першу чергу, є каналом комунікаційного зв'язку між системою управління та підсистемою бухгалтерського обліку, тому повинні забезпечувати дотримання вимог як облікової системи, так і управління діяльністю підприємства.

У вітчизняній практиці не існує єдиного переліку первинних документів, що оформлюються під час здійснення операцій із ввезення товарно- матеріальних цінностей з-за кордону, у зв’язку з цим у своїй діяльності імпортери стикаються з неправильним та невчасним оформленням імпорту.

Як у нормативно-правових, так і у наукових джерелах зазвичай виділяються лише певні документи, які пов’язані з якоюсь ділянкою обліку імпорту. Так, наприклад, відповідно до Митного кодексу документами, які надаються митним органам для підтвердження митної вартості при здійсненні імпорту, є:

  1. декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

  2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

  3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

  4. банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

  5. інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

  6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

  7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

  8. страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Якщо вищеперелічені документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей імпортери зобов’язані додатково надати ще такі документи:

  1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

  2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

  3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

  4. виписки з бухгалтерської документації;

  5. ліцензійні чи авторські договори покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

  6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

  7. копії митних декларацій країн відправлення;

  8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Якщо ж митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, імпортер додає ще такі документи:

  1. виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

  2. довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

  3. розрахунок ціни (калькуляцію) [3].

Зважаючи, на необхідність чіткого дотримання суми договору та строків оплати за поставки вважаємо за доцільне запровадити практику ведення Журналу реєстрації операцій за окремими зовнішньоекономічними договорами, за допомогою якого можна буде слідкувати за дотриманням суми зовнішньоекономічного договору, граничних термінів поставки та оплати.
2.2. Синтетичний і аналітичний імпортних операцій
Бухгалтерський облік операцій імпорту починається з визначення його завдань. Загалом, до основних завдань бухгалтерського обліку імпортних операцій можна віднести:

  • формування достовірної інформації про витрати на придбання імпортної продукції (первісної оцінки запасів, основних засобів, нематеріальних активів, витрат);

  • формування достовірної інформації для формування цін на реалізацію імпортних товарів, а також товарів, вироблених урахуванням імпортної складової (товарів або послуг);

  • формування достовірної інформації про стан розрахунків з іноземними постачальниками та посередниками;

  • формування достовірної інформації про курсові різниці [6].

Імпортні операції в бухгалтерському обліку відображуються в залежності від того до якої з категорій вони відносяться товарів або послуг, в свою чергу як імпортні товари можуть бути ввезені запаси та основні засоби, в якості імпортних послуг отримані послуги, що забезпечують процес товаропросування і впливають на вартість імпортованої продукції, а також так звані основні послуги [3, 4, 6].

При повній передоплаті вартості імпортних товарів слід керуватися п. 5 НП(С)БО 21, згідно з яким «операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дату визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат)».

Тобто, перерахувавши нерезиденту аванс в інвалюті, у підприємства виникає дебіторська заборгованість, гривневий еквівалент якої слід визначити за курсом НБУ на дату перерахування коштів.

Оскільки вартість товару була попередньо оплачена, то суму такого авансу (попередньої оплати) в інвалюті під час включення до первісної вартості запасів перераховують у гривні із застосуванням курсу НБУ на дату сплати авансу, а не за датою фактичного отримання товарів.

Отже, вартість імпортних товарів за зовнішньоекономічним договором в інвалюті під час оприбуткування відображають за курсом НБУ на дату передоплати. Перераховувати таку вартість на дату оприбуткування не слід. Дебіторська заборгованість нерезидента — немонетарна стаття, тому визначати курсові різниці за нею не потрібно.

За умови придбання імпортних товарів на умовах післяоплати слід також керуватися згаданим вище п. 5 НП(С)БО 21. Тобто, отримавши від нерезидента товари, у бухгалтерському обліку оприбуткувати їх слід за курсом НБУ на дату здійснення операції (на дату отримання товарів). Після отримання товарів у підприємства виникає кредиторська заборгованість, яка є монетарною статтею. А тому згідно з п.п. 7, 8 НП(С)БО 21 на дату балансу й дату здійснення господарської операції (зокрема на дату перерахування коштів в оплату заборгованості) за нею потрібно визначати й відображати курсові різниці.

Розрахунок курсової різниці здійснюють таким чином:



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

скачати

© Усі права захищені
написати до нас