1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Ім'я файлу: 168_Курсова.doc
Розширення: doc
Розмір: 1837кб.
Дата: 03.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Цінова політика підприємства.docx


ЗМІСТ


ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ 5

1.1.Економічний зміст імпортних операцій 5

1.2.Види імпортних операцій 8

1.3.Огляд літератури та нормативно-правової бази 12

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ 16

2.1. Документальне оформлення імпортних операцій 16

2.2. Синтетичний і аналітичний імпортних операцій 19

КР = СКЗ × (К2 – К1) (2.1), 20

Кореспонденція рахунків по відображення імпортних операцій 23

2.3. Шляхи вдосконалення обліку імпортних операцій 23

1)Суми ввізного мита. 25

2)Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються суб’єкту господарювання. 25

3)Транспортно-заготівельні витрати. 25

4)Інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях. 26

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 27

Облікова картка підприємства 27

За липень 2021 р. 30

ЖУРНАЛ 1, 39

I.З кредиту рахунку 30 "Каса" в дебет рахунків 39

III.З кредиту рахунку 31 "Рахунки в банках" в дебет рахунків 40

ЖУРНАЛ 2 43

I.З кредиту рахунку 50 "Довгострокові позики" в дебет рахунків 43

ЖУРНАЛ 3 за липень 2021 р. за кредитом рахунків: 45

I.З кредиту рахунків 16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68 в дебет рахунків 47

ЖУРНАЛ 4 за липень 2021 р. 51

I.З кредиту рахунків 10, 11, 12, 13, 19 в дебет рахунків 51

I.З кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків 54

II.Витрати діяльності 55

ЖУРНАЛ 5 А за липень 2021 р. 61

ЖУРНАЛ 6 73

ЖУРНАЛ 7 75

ВИСНОВКИ 74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 76

ВСТУП

Умовою отримання визнання України як демократичної держави з ринковою економікою є формування адекватної зовнішньої та внутрішньої політики, забезпечення достовірної та відкритої інформації про стан економіки і діяльність підприємств, створення ефективної податкової політики, системи контролю, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тому одним із кроків гармонізації законодавства України у відповідності з вимогами міжнародних організацій стало реформування бухгалтерського обліку і системи оподаткування, як основи формування показників діяльності суб'єктів господарювання.

У сфері імпортної діяльності проблеми інформаційного забезпечення є найбільш актуальними, оскільки користувачами фінансової звітності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є іноземні контрагенти, які є потенційними інвесторами в економіку України. У даних умовах підвищується роль незалежного, об'єктивного контролю імпортних операцій, що здійснюється за допомогою систем обліку, аналізу і аудиту.

Дослідженням проблем обліку, аналізу та аудиту імпортних операцій займались такі відомі фахівці як: Бутинець Ф.Ф., Дроздова Г.М, Жиглей І.В., Козак В.Г., Крупка Я.Д., Кузьмінській Ю.А., Лук’яненко Л.І., Назарова І.Я., Небильцова О.В, Сисюк С.В., Пархоменко В.М., Фесенко В.В. Серед західних фахівців з цього питання слід відзначити таких науковців, як Бикова Е.І., Бялецкі К., Янушкевич В., Римарчик Ю. Тому дана тема кваліфікаційної роботи є актуальною і важливою для розвитку теорії й практики обліку, аналізу і аудиту імпортних операцій.

Метою написання курсової роботи є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо організаційних та методичних засад обліку імпортних операцій.

Для більш ефективного розкриття мети у курсовій роботі поставлено завдання:

  • дослідження сутності і значення категорії «імпортні операції»;

  • узагальнення системи класифікації імпортних операцій;

  • вивчення системи документування операцій з імпорту;

  • визначення основних методичних аспектів обліку імпортних операцій;

  • вивчення діючої практики обліку імпорту розробка рекомендації щодо їх удосконалення.

Об’єктом дослідження є процес організації та стану обліку операцій з імпорту.

Предметом дослідження виступає сукупність методичних, організаційних та методичних аспектів обліку операцій з імпорту.

Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалася низка загальнотеоретичних і спеціальних методів: теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, системного аналізу, аналогії, порівняння, статистичних та аналітичних, конкретизації, індукції та дедукції.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ



    1. Економічний зміст імпортних операцій


Змістове наповнення терміну «імпортна операція» також розглядають та удосконалюють представники економічної науки. Так, на думку Тюріної Н. М., імпортні операції є процесом купівлі та перевезення через митний кордон країни товарів іноземного походження з метою реалізації такої продукції на національному ринку або власного споживання імпортером. На думку автора, обов’язковою умовою будь-якої імпортної операції є її правове підтвердження за допомогою угоди зовнішньоторговельного характеру [19, с.52].

На думку Зінь Е.А. імпортна операція це такий тип операцій, що характеризуються залученням суб’єктом із України із виплатою відповідної грошової компенсації продукції із необов’язковим ввезенням цієї продукції на територіальні землі країни-імпортера, а передбачаючи можливість споживання такого товару суб’єктами різного роду діяльності, що розміщені за кордоном [2, с.63].

Козик В. В., Панкова Л. А. та ін. під терміном «імпортні операції» розуміють процес залучення продукції із-за кордону із виплатою відповідної матеріальної винагороди та перетином цією продукцією кордону України з метою внутрішнього використання суб’єктом зовнішньоекономічних відносин на території країни-імпортера або подальшого перепродажу. На думку авторів, імпортна операція не може відбутись без факту перетину продукцією митного кордону країни-імпортера після проведення відповідних законодавчо- визначених процедур [5, с.21].

Аналіз літературних джерел ще раз підтверджує, що поняття «імпортна операція» є основною складовою терміну «імпортна діяльність», проте автори часто ототожнюють ці поняття, що на думку Мельник О.Г., Нагірної М.Я. не є зовсім вірним твердженням [3, с.41]. Ми теж погоджуємося з вищезазначеною тезою. Імпортна діяльність, на нашу думку, є низкою взаємопов’язаних операцій, що передбачають купівлю товарів чи послуг суб’єктом підприємницької діяльності певної країни у нерезидента із обов’язковим переміщенням матеріальних активів, робіт, послуг через митний кордон з метою надання їх у володіння суб’єкта країни імпортера або ж отриманням послуг закордоном. В свою чергу, імпортна операція є основним складовим елементом імпортної діяльності та передбачає сукупність взаємопов’язаних дій, що здійснює суб’єкт однієї країни шляхом одноразової купівлі продукції, товарів, робіт, послуг у резидента іншої країни для подальшого використання або реалізації з метою отримання прибутків.

Сутність імпорту визначається також факторами впливу на імпортну діяльність. На основі проведеного аналізу наукових літературних джерел [19, 26, 29] наведено комплексну типологію факторів впливу на імпортну діяльність та запропоновано такі класифікаційні ознаки для типології факторів впливу на імпорт з виокремленням різновидів за кожною класифікаційною ознакою:

  1. За ступенем заохочення до імпортної діяльності: фактори, що спонукають підприємство до імпорту, та фактори, що гальмують процес започаткування та/або розширення імпортної діяльності підприємством. До стимулюючих можна віднести: зростання попиту на імпортовану продукцію за внутрішньому ринку; висока рентабельність продукції на національному ринку; відсутність необхідних комплектуючих чи сировини або кінцевої продукції на внутрішньому ринку; неможливість вирощування чи виготовлення даної продукції через географічні, кліматичні та ін. особливості ринку країни - імпортера тощо.

До факторів, які ускладнюють започаткування підприємством ведення імпорту, можна зарахувати: нестабільність законодавчої бази щодо зовнішньоекономічних операцій; відсутність необхідної інформації щодо попиту на конкретну продукцію тощо.

  1. За охопленим середовищем впливу: фактори зовнішнього середовища та фактори внутрішнього середовища. До факторів зовнішнього середовища зараховують: економічну ситуацію в країнах імпортера та контрагентів; політичні обставини тощо. До факторів внутрішнього середовища прийнято відносити: основні цілі та завдання імпортної діяльності підприємства; інформаційну базу щодо імпорту; ресурсне забезпечення ведення імпортної діяльності тощо.

  2. За ступенем контрольованості: контрольовані, неконтрольовані та частково контрольовані. До контрольованих зазвичай зараховують: цілі імпортно-орієнтованого підприємства; організаційну структуру фірми щодо ведення імпортної діяльності; передові завдання організації; технологію ведення бізнесу тощо. До неконтрольованих зараховують: споживачів імпортної продукції; постачальників (контрагентів із-за кордону) сировини (готових виробів); нормативно-правову базу країн-контрагентів тощо. Вагоме значення при такому поділі становить тип ринку, на якому підприємство веде свою діяльність. Якщо ринок має олігополістичне спрямування, то окремі неконтрольовані фактори можуть стати частково контрольованими або ж навіть контрольованими.

  3. За часовим лагом дії: фактори, що здійснюють свій вплив на періодичній (тимчасовій) основі та фактори постійної дії.

  4. За сферою впливу: фінансово-економічні, маркетингові, управлінські, пов’язані з виробничим процесом, логістичні, соціальні тощо.

  5. За ефектом, що спричинює вплив фактору: конструктивні, деструктивні та нейтральні. До конструктивних можна зарахувати фактори, що полегшують ведення імпортної діяльності підприємством (сприяють її функціонуванню), наприклад, зниження імпортного (ввізного) мита; спрощення процедури проходження митного оформлення; зменшення функціонального навантаження на працівників шляхом відкриття на підприємстві відділу зовнішньоекономічної діяльності, що відповідатиме за імпорт товарів тощо. До деструктивних можна віднести чинники, котрі ускладнюють процедури здійснення імпорту: подорожчання виробів на зовнішньому ринку; нестабільність ціни на імпортовані товари; зниження попиту на внутрішньому ринку; зниження фінансової спроможності реальних та потенційних покупців товару тощо. Нейтральні фактори жодним чином не впливають на ведення імпортної діяльності підприємством у короткостроковому періоді, проте у довгостроковому можуть змінити свій вплив та стати конструктивними або ж деструктивними.

  6. За рівнем важливості фактори варто поділити на основні та другорядні. До основних зараховують чинники, що значно впливають на імпортну діяльність підприємства та зазвичай мають тривалу дію. До другорядних логічно було б віднести фактори, вплив яких не є значним та якими можна знехтувати у деяких випадках.

  7. За механізмом дії фактори доцільно розділяти на прямого впливу та опосередкованої дії. До факторів прямого впливу зазвичай відносять такі фактори: трудові ресурси підприємства, задіяні у механізмі ведення імпортної діяльності; план діяльності фірми тощо. До факторів непрямого (опосередкованого) впливу зараховують: конкурентів підприємства щодо імпортованої продукції; покупців продукції чи послуг ринкової структури; економічну ситуацію в країні тощо.

  8. За рівнем комплексності об’єкта впливу: фактори одиничного впливу на імпортну діяльність та фактори комплексного впливу. До факторів одиничного впливу належать: фактори, що впливають на перевезення імпортно- орієнтованої продукції підприємства; розрахунки між іноземними партнерами; реалізацію продукції, що підлягає імпортуванню тощо. До факторів комплексного впливу можна віднести фактори, що впливають на: кадрове забезпечення підприємства; організаційну структуру ведення імпортної діяльності суб’єкта господарювання; ресурси підприємства тощо.

Таким чином, усі вищезазначені фактори сформували сучасне формування імпорту.



    1. Види імпортних операцій


Узагальнення наукових досліджень дало змогу виокремити ключові класифікаційні ознаки та систематизувати основні різновиди імпорту:

  1. За кількістю посередників, що беруть участь у процесі поставки товарів (послуг, капіталу) до класифікувати на прямий та непрямий. Прямий імпорт відбувається шляхом передавання товарів,

робіт чи послуг у безпосереднє використання споживачу. Непрямий передбачає наявність одного або більше посередників, що беруть участь у процесі реалізації продукції, тобто це отримання товарів і послуг у компанії- посередника, що спеціалізується на таких операціях. У випадку непрямого імпорту товар купується вже у резидента країни імпорту, тому ця схема дозволяє спростити і прискорити для покупця отримання товару [16, c.63].

  1. За цільовим призначенням: одноцільовий та багатоцільовий. Одноцільова імпортна діяльність допомагає в досягненні однієї конкретно поставленої цілі, наприклад, реалізації товарів, що не виготовляються на території країни імпортера. Багатоцільовий імпорт має на меті забезпечити виконання кількох цілей: підвищення рентабельності та збільшення обсягів продажу, підвищення конкурентоспроможності підприємства та залучення нових покупців, розширення номенклатурної бази товарів тощо.

  2. За об’єктом імпортованого продукту: імпорт товарів, послуг, робіт, капіталу, трудових ресурсів, інтелекту, інвестицій тощо.

  3. За витратністю поставки: безвитратний (умова поставки, що передбачає витрати на поставку лише продавця (витрати на поставки входять до первинної ціни продукції, а також відповідальність за збереження цілісності товару під час поставки перекладається повністю на закордонного продавця)), частково витратний (умови, що передбачають витрати продавця і споживача продукції), повністю витратний імпорт (витрати на поставку та відповідальність за продукцію переносяться на імпортера).

  4. За прибутковістю (пріоритетністю) імпорту: основний (найбільша частина прибутків), другорядний (незначні прибутки порівняно з іншими продуктами, що імпортує підприємство). Цю класифікацію застосовують до підприємств, що імпортують понад одне найменування продукції.

  5. За регулярністю: нерегулярний (імпортні операції на підприємстві проводяться через нерегулярні проміжки часу) та регулярний (характеризується відносно стабільними часовими лагами між імпортними операціями).

  6. За масштабністю: імпорт невеликих партій товару (партії товару, що за своєю сукупною вартістю та кількістю не підлягають сплаті мита: імпорт взірців товару тощо) та великих партій товару.

  7. За асортиментом: одного найменування та широкої низки найменувань.

  8. За характером попиту: ввезення товарів народного споживання та промислової продукції; ввезення сировини (продукції, яка необхідна для переробки і для виготовлення іншої продукції) і послуг.

  9. За кінцевою метою імпорту: кінцевого використання в країні імпортера; імпорт з метою продажу в інші країни; імпорт з метою реімпорту. Реімпорт передбачає подальше повернення раніше ввезених товарів у країну, яка була експортером продукції.

  10. За передовою характеристикою: імпорт, орієнтований на якісні характеристики товару; імпорт, орієнтований на кількості продажів тощо.

  11. За кількістю імпортних операцій: одноразовий (складається з однієї імпортної операції, тобто імпорт є одноразовим) та багаторазовий (постійний імпорт: підприємство здійснює багато імпортних операцій).

  12. За типами здійснення операцій: за комерційними договорами або у централізованому порядку.

  13. За видами угод в залежності від методів міжнародної торгівлі: укладеними на міжнародних торгах, в рамках зустрічних угод або лізингових угод.

  14. За типом ввезення: видимий і невидимий. Видимий імпорт - це конкретні товари або сировина, отримані для внутрішнього вживання, перепродажу, переробки; невидима торгівля, тобто обмін без будь-яких матеріальних речей - це обмін послугами, до яких відносяться транспортні, страхові, туристичні послуги, перекази за кордон, комісійні і т.д. (фактично невидимий імпорт є купівлею послуг у партнера-нерезидента). До категорії невидимого імпорту можна частково віднести і інвестиційний. По суті, це імпорт капіталу, тобто коли компанія або приватна особа, які не є резидентами, вкладають свої кошти в національну економіку.

  15. За рівнем ціни на ввезені ТМЦ: імпорт за звичайними цінами та демпінговий імпорт. Суть демпінгового імпорту полягає в тому, що товар ввозиться за ціною значно нижче середньоринкової. Разом з тим, демпінговий імпорт може бути цілком легальним, якщо імпортер має пільги, отримує субсидії або звільненим від сплати мита.

  16. За вимогами і обмеженнями з боку держави: ліцензований і неліцензований. Ліцензований імпорт вимагає спеціальних дозволів від контролюючих органів. До ліцензованих товарів відносяться, наприклад, фармацевтичні препарати, хімічні речовини, шифрувальні, копіювальні і записуючі пристрої, дорогоцінні камені і метали і багато іншого. Причому отримати ліцензію на ввезення товарів потрібно до укладення контракту з постачальником. Відповідно, неліцензований імпорт передбачає відсутність обмежень на ввезення товарів.

  17. За ступенем легальності: легальний, сірий та паралельний імпорт. Загалом сірий це контрабандний імпорт. Виникнення сірого імпорту зумовлене бажанням зменшення розміру мита, податкових зборів та інших витрат. Імпортери в такому випадку при ввезенні ТМЦ вказують в документах недостовірну інформацію. Наприклад, замість дорогого одягу заявляють сировину для шиття (тканини і фурнітура), замість цілого приладу вказують запасні частини до нього і т.д. Окрім того, при ввезенні сірого імпорту здійснюють махінації із ціною товару, тобто вказують значно нижче середньоринкової; вказують невірно країну походження товару, зокрема змінюють її на ту, щодо якої є більше преференцій. Паралельний імпорт це один формат імпортних операцій, які вважаються незаконними. Суть таких операції полягає в тому, що на територію країни ввозиться товар, на який у постачальника немає права інтелектуальної власності. Наприклад, підприємець закупив партію фірмовий товару відомого бренду. Цей товар придбаний у фірмовому магазині, тобто не є контрафактним. Однак на територію України такий товар може ввозитись тільки самим виробником або його авторизованим дистриб'ютором. Таким чином, ввозиться товар без фактичного дозволу правовласника, тим самим порушуючи виключне право на товарний знак. І ця подія може бути прирівняна до ввезення контрафактної продукції. Звідси товар може бути визнаний контрафактним, конфіскований, а сам імпортер оштрафований.

  18. Як бачимо, тема класифікації імпорту така ж широка як саме його поняття і залежить від способів його здійснення та інших чинників.

Здійснивши класифікацію імпорту можна виокремити такі імпортні операції, які потребують обліку:

  • купівля продукції, товарів, робіт, послуг за грошові кошти;

  • купівля продукції (товарів) в іноземних продавців на підставі комерційного кредиту;

  • отримання продукції, товарів, робіт, послуг на основі домовленості про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій;

  • ввезення імпортних товарів на територію України в порядку централізованих імпортних закупівель;

  • отримання продукції, товарів, робіт, послуг від іноземних партнерів на безкоштовній основі [5].

Усі вищенаведені види операцій з імпорту мають свої особливості та потребують особливих знань для їх обліку.


    1. Огляд літератури та нормативно-правової бази


Загалом, як ми вже зазначали вище імпортом є купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з вивезенням або без вивезення цих товарів на територію України (включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами).

В Україні забороняється:

  • імпорт або транзит будь-яких товарів, якщо відомо, що вони можуть завдати шкоду здоров’ю, або становлять загрозу життю населення та тваринного світу, або завдадуть шкоди навколишньому середовищу;

  • імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

  • імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності. Конкретний перелік товарів, що підпадають під дію цієї статті, затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Правове регулювання імпортних операцій суб’єктів господарювання здійснюється державою шляхом використання певних заходів, які залежно від характеру та різновиду застосованих прийомів, відповідно до Закону України

«Про зовнішньоекономічну діяльність», можуть бути поділенні на:

  • тарифні - засновані на використанні митного тарифу;

  • нетарифні - регулювання адміністративного характеру, які не пов’язані з використанням митного тарифу (квоти, ліцензії, субсидії, антидемпінгові заходи, торгові договори тощо).

Застосування тарифних заходів ґрунтується на нормативних положеннях вже згаданого нормативного акту, що регулює порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також Закону України «Про Митний тариф України».

Щодо заходів нетарифного регулювання в наш час існує не менше п’ятдесяти форм та методів нетарифних обмежень.

Регулювання імпортних операцій спеціальними нормативно- правовими актами пов’язані із впливом цих операцій на економіку держави і повинно бути спрямоване на забезпечення активного зовнішньоекономічного балансу України. Для обмеження або заохочення імпорту окремих груп товарів, захисту вітчизняних товаровиробників в Україні запроваджено режим ліцензування, передбачений ст.16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Ліцензія це оформлений належним чином дозвіл на імпорт певної продукції, товару, іншого майна протягом певного періоду. Залежно від терміну дії, характеру та обсягу товару, щодо якого встановлюється режим ліцензування, імпортні ліцензії поділяються на генеральні та індивідуальні, разові та відкриті. Серед імпортних ліцензій розрізняються також: антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні.

Ліцензування і квотування імпорту запроваджуються Україною самостійно в особі її державних органів у випадках, передбачених ч. 5 та ч. 6 ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у тому числі в разі значного порушення рівноваги за певними товарами на внутрішньому ринку України [65].

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на підставі заявок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Важливим елементом імпортних операцій є самостійне встановлення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності ціни на товар. Однак у закріплених законодавством випадках регулювання ціноутворення при імпортних операціях в Україні здійснюється шляхом встановлення нормативно-правовими актами індикативних, фіксованих або граничних рівнів цін за зовнішньоторговельними угодами.

На територію України дозволяється імпорт лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів, сертифікатів та інших вимог, що діють на території України. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно в разі, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних договорів. Підставою для перевезення через митний кордон України продукції певних груп товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності є сертифікат відповідності, виданий уповноваженим згідно з чинним законодавством органом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката.

У разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар застосовуються відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

У разі імпорту товарів, які не мають аналогів в Україні, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює імпорт, або іноземний суб’єкт господарської діяльності, який здійснює експорт, повинен пред’явити сертифікат, що засвідчує відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних характеристик цього товару чинним міжнародним стандартам та вимогам або національним стандартам та вимогам країни, яка є провідною в експорті цього товару.

Технічні, фармакологічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні та екологічні стандарти й вимоги, а також процедури їх застосування не можуть використовуватись із метою створення нетарифних бар’єрів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктами цієї діяльності.

Для здійснення регулювання імпортної діяльності держава використовує систему заходів, заснованих на сукупному поєднані та використанні економічних і адміністративних методів у відповідності до законодавства України. Законодавством України закріплена можливість застосування методів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Використання обох цих методів відповідає загальносвітовій практиці.

За допомогою митно-тарифного регулювання більшість країн світу вирішують питання не тільки захисту національного виробника та поповнення державного бюджету, але взагалі питання економічної безпеки країни.

Митно-тарифні міри - це сукупність організаційних, економічних та правових заходів здійснюваних в установленому чинним законодавством порядку державними органами і направлених на регулювання зовнішньоторговельної діяльності. В основу реалізації митно-тарифного регулювання закладено застосування митного тарифу.

Застосування тарифних заходів ґрунтується на нормативних положеннях Митного кодексу, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також Закону України «Про Митний тариф України».

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

скачати

© Усі права захищені
написати до нас