Карибська криза
14 жовтня 1962 року почалась Карибська криза, котра поставила Радянський Союз і США на межу виникнення ядерної війни. Приводом до загострення стосунків між двома державами стало виявлення американським розвідувальним літаком U-2 доказів розміщення на Кубі радянських ракет середньої дальності, здатних нести ядерні боєзаряди.
Напруженість між СРСР і США з приводу ситуації на Кубі особливо зросла після того, як у квітні 1961 року зазнав невдачі антикастрівський десант, котрий висадився в бухті Свиней. Десант складався із кубинських емігрантів, пройшов підготовку в США і мав за мету повалити уряд Фіделя Кастро. Оскільки мета десанту досягнута не була, Кастро остерігався, що США здійснять ще одну спробу інтервенції і звернувся до Радянського Союзу по військову допомогу. Наступного року на Кубу прибуло більше 20 тисяч радянських військовослужбовців.
Радянський лідер Микита Хрущов скористався запрошенням Кастро і вирішив розмістити ядерні ракети поблизу кордонів США, аналогічно тому, як американські ракети розміщувались на військових базах біля радянських кордонів (наприклад, в Італії і Туреччині).
На Кубі було розгорнуто всю наявну зброю, включно з ядерною. Через два дні після отриманя знімків з літака-шпигуна і їх розшифрування, президент США Джон Кеннеді оголосив морську блокаду Куби, яка передбачала обшук всіх кораблів, що прямували на острів з метою недопущення туди радянських військ і зброї. Війська НАТО і країн Варшавського договору були переведені в стан постійної готовності.
Наступні двотижневі переговори між США і СРСР, присвячені вирішенню Карибської кризи, дозволили ліквідувати загрозу ядерної війни, до котрої людство підійшло як ніколи близько: СРСР зобовязався забрати всі ракети з Куби і допустити туди інспекторів ООН, а США — ліквідувати у піврічний термін свої ракети в Туреччині і не здійснювати спроб перевороту на Кубі.
Отже, підсумовуючи карибську кризу, можна сказати наступне:
По-перше, карибська криза була дітищем "холодної війни". Конфронтація між великими державами, що супроводжувалася в ту пору політикою взаємних погроз, і стала тлом для подій осені 1962 р. Тому установка радянських ракет на Кубі в тих умовах була закономірною; тому що такий крок, з одного боку, захищав кубинську революцію від зовнішньої агресії, а з іншого боку - привів до рівності супротивних сторін, змусив США вступити в діалог з Радянським Союзом на паритетних засадах. Але ж паритет, зразкова рівність сил і дали можливість для проведеного сьогодні обома сторонами рівномірного зниження рівня озброєнь.
По-друге, саме після ліквідації карибської кризи почалися практичні пошуки шляхів до загального ослаблення міжнародної напруженості, до розрядки, тому що усім стало ясно, що іншої альтернативи збереженню світу на землі немає. При ліквідації карибської кризи восторжествували розум, здоровий глузд.
По-третє, об'єктивний аналіз ситуації, що склалася осінню 1962 р., показує, що розміщення радянських ракет на Кубі не породило, а, навпроти, в остаточному підсумку запобігли подальші агресивні і тому дуже небезпечні дії американського імперіалізму в районі Карибського моря; це, у свою чергу, врятувало революційну Кубу і змусило США, хотілося їм того чи ні, поважати суверенітет острова Волі. За минулі з тієї пори 26 років Куба успішно продовжувала будівництво соціалістичного суспільства. Соціалізм змусив визнати своє право на існування й у Західній півкулі.