1   2   3   4
Ім'я файлу: ентомологія№8.docx
Розширення: docx
Розмір: 874кб.
Дата: 25.11.2022
скачати

К ОЛОРАДСЬКИЙ ЖУК

Офіційна назва: 

Колорадський жук

Тип шкідника: 

Шкідники картоплі

Зовнішній вигляд: Жук розміром 8 - 12 мм, жовтий чи червоножовтий, рідше
жовтобурий зі світлішими надкрилами й темними плямами на голові та передньоспинці. Тіло короткоовальне, сильне, опукле, блискуче; на надкрилах десять чорних смужок. Яйце розміром 0,8 - 1,4 мм, червоножовте, блискуче, видовженоовальне. Личинка до 10 мм, молодшого віку темносіра, старшого – червоножовта (цегляного кольору), тіло липке, м’ясисте, червоподібної форми, зверху опукле, знизу плескате, особливо роздуте в середній частині, вкрите рідкими щетинками. Лялечка – 10 - 12 мм, оранжевожовта чи червонувата.

Розвиток: 

Зимують імаго в ґрунті, найчастіше на глибині 10 - 30 см. У районах з піщаними, супіщаними та іншими легкими ґрунтами зимують на глибині 30 - 40, іноді до 50 см. За час зимівлі значна частина гине – до 42 % особин, що зимують на глибині до 10 см. У разі залягання в ґрунті на глибині 20 - 30 см гине близько 13 %, а на глибині 40 - 50 см – тільки 0,2 % імаго. Частина популяції після розмноження може зимувати вдруге. У Поліссі й Лісостепу на другу зимівлю йде 18 - 20 % усієї популяції, а в окремі роки – значно більше. Таким чином, популяція, що зимує, складається як з імаго першого року, так частково і з імаго другого року життя. Навесні ці імаго нормально живляться, відкладають яйця і відмирають тільки наприкінці червня – у липні.
Терміни весняного пробудження колорадського жука значною мірою залежать від погодних умов, особливо від температури ґрунту та кількості опадів. Найінтенсивніший їх вихід спостерігається після випадання дощів, у теплу сонячну погоду, за температури повітря не нижче 15 °С і ґрунту – 13 - 14 °С. Такі умови в Поліссі й Лісостепу України складаються найчастіше в третій декаді травня, а в південних районах – з 10 квітня по 10 травня. Вихід імаго з ґрунту розтягується на 1 - 1,5 міс. Масовий вихід імаго, що перезимували, збігається зазвичай з початком відкладання яєць першими жуками, які з’явилися на поверхні ґрунту.
Вихід з місць зимівлі та його тривалість залежать від фізіологічного стану комах. Першими з’являються на поверхні фізіологічно ослаблені імаго, що двічі зимували, відроджені з перших кладок яєць. Вони у значній кількості гинуть після виходу і впродовж літа відрізняються зниженою плодючістю. Найбільш життєстійкими є імаго масового виходу. Певний час вони тримаються на поверхні ґрунту, потім, за 2 - 3 доби, починають поїдати молоде листя картоплі.
На 3 - 5ту добу після виходу з ґрунту імаго спаровуються, і самки починають відкладати яйця на нижній бік листків купками, по 28 - 30, а іноді до 70 яєць у кожній кладці. Самки високоплодючі, продукують у середньому від 900 до 1600, а в деяких випадках понад 2000 яєць, відкладаючи їх упродовж літа. Ембріональний розвиток триває від 6 до 18 діб, залежно від температурного режиму й вологості повітря. Оптимальними для розвитку ембріонів є температура 20 - 22 °С й відносна вологість 65 - 70 %. За таких умов відродження личинок розпочинається на 5 - 6ту добу після відкладання яєць. За температури нижче 12 °С ембріональний розвиток не відбувається. Личинки живляться відкрито на листках картоплі та інших пасльонових упродовж 18 - 24 діб, у південних районах і низинній частині Закарпаття – впродовж 14 діб.
Відразу після виходу з яєць личинки живляться яйцевими оболонками, іноді поїдають яйця, що містять живі зародки. Потім вони гризуть м’якуш листка з нижнього боку, поступово переходять наверхній бік і обгризають листки повністю, залишаючи тільки жилки.

Пошкоджують: 

Крiм картоплi пошкоджує також iншi рослини з родини пасльонових. Личинки пiсля виходу з яєць протягом 15-34 днiв живляться листям пасльонових, а потiм залазять у грунт на глибину 3-15 см, де перетворюються на лялечек. Їсть листя картоплi, баклажанiв, помiдорiв та бур`яни родини пасльонових. Імаго селяться на розсаді томатів, баклажанів, перцю, збираються іноді на купах картоплі, живлячись її проростками та бульбами. У пошуках їжі жуки перелітають на значні відстані. Часто вони збираються у значній кількості на самосівах картоплі присадибних ділянок, де сходи з’являються раніше, ніж у польових сівозмінах. Вони живляться також на дикорослих рослинах – блекоті, беладонні, пасльоні, дурмані та інших пасльонових культурах.


КАРТОПЛЯНА СОВКА


Офіційна назва: 

Картопляна совка

Тип шкідника: 

Шкідники картоплі

Інша назва (народні назви): 

болотна совка.

Зовнішній вигляд: 

Метелик розміром 28 - 40 мм, передні крила від сіруватожовтого до сіруватокоричневого кольору з червонуватим відтінком, поперечні лінії коричневі, кругла й брунькоподібна плями того самого кольору, що й фон крила, задні крила сірувато чи рожевуватожовті з темною смужкою у верхній третині крила.
Яйце розміром 0,7 - 0,8 мм, мінливого кольору – від жовтуватобілого до червоножовтого. Гусениця завдовжки 40 - 50 мм, від світложовтого до м’ясисточервоного кольору, уздовж спини червонувата смужка, грудний і анальний щитки бурі, щетинки розміщені на бурих щитках, дихальця чорні. Лялечка – 17 - 25 мм, жовтобура, на кремастері два вирости, булавоподібно розширені на кінцях, і шість щетинок.

Розвиток: 

Зимують яйця за піхвами листків багаторічних злакових трав – пирію повзучого, тимофіївки, їжаки збірної; вони розміщені групами, частіше по 20 - 60 яєць, в один чи два ряди. Гусениці відроджуються у травні, живляться спочатку на листі, а потім у стеблах злаків, у ІІ - ІІІ віці переходять у товстостеблі рослини. Вони мають шість, рідше п’ять віків. Заляльковуються на початку липня в ґрунті біля пошкоджених рослин на глибині 5 - 15 см. Розвиток лялечки триває 13 - 30 діб. Метелики літають з кінця липня до середини жовтня, відкладають яйця за піхву листка групами, по 20 - 60, іноді до 200 штук. Плодючість самки – 260 - 480 яєць. Розвивається одне покоління за рік.

Пошкоджують: 

Пошкоджує картоплю, томати, хміль, ревінь, кукурудзу, малину, суницю, цукровий буряк, щавель, цибулю, капусту, іноді ячмінь, жито, живиться також бур’янами, особливо на ірисі, водяному щавлі.
Гусеницi молодших вiкiв об'iдають листки, потiм у стеблах роблять ходи, пошкоджують також кореневища, черешки листкiв, головку коренеплодiв, квiтковi бруньки, зав'язь, дозрiваючi ягоди, тощо.

Заходи захисту: 

Знищення бур’янів, видалення післязбиральних залишків. Обприскування інсектицидами в два терміни: у період появи гусениць на злакових травах до відходу й під час переходу зі злаків на товстостеблі рослини до проникнення їх у стебла.

Поширення: 

Найчисленніша в Поліссі й Лісостепу.

КАРТОПЛЯНА МІЛЬ

Офіційна назва: 

Картопляна міль

Тип шкідника: 

Шкідники картоплі

Короткий опис: Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) походить з тропічних гірських районів Південної Америки. Зараз шкідник широко поширений на всіх континентах. В Україні картопляну міль вперше виявили в 1980 році в Криму. Пізніше вогнища картопляної молі з'явилися в інших областях України. На сьогодні картопляна міль поширена Донецькій, Запорізькій, Одеській, Харківській та Херсонській областях.
Картопляна міль входить до списку найнебезпечніших шкідників, які пошкоджують рослини родини Пасльонових (Solanaceae), а також включена до Переліку регульованих шкідливих організмів, списку А2 - карантинні організми, обмежено поширені на території України.

Зовнішній вигляд: 

Розмах крил метеликів картопляної молі досягає 10-15 мм. Передні крила широколанцетні, коричнево-сірі, з темнішим внутрішнім краєм, жовтими лусочками й темно-коричневими штрихами; задні крила по ширині майже рівні переднім, з виїмкою по зовнішньому краю, мають бахрому. У самців на задніх крилах розташована кисть з довгих волосків, що досягають майже середини крила.
Яйце розміром 0,8 мм, овальне, перламутрово-біле.
Гусениці голі, молоді довжиною 1,2 мм, дорослі - 8-10 мм, від жовто-рожевого до сіро-зеленого кольору з поздовжньою смугою посередині й дрібними темними щитками по тілу; грудний щиток чорний, анальний – жовтий.
Лялечка коричнева, з невеликим кремастером і щетинками на кінці черевця, довжиною 5,5 - 6,5 мм, знаходиться в шовковистому сріблясто-сірому коконі.

Розвиток: 

Картопляна міль може розмножуватись як в полі, так і в теплих сховищах. В умовах півдня України міль в польових умовах утворює 4-5 поколінь. Тривалість розвитку одного покоління залежить від кліматичних умов і становить від 20 до 60 днів. Потрапляючи в сховища або погреби, шкідник продовжує розвиватись і пошкоджувати картоплю, утворюючи 1-2 покоління.

черешки - і тоді листок гине повністю. Коли бадилля починає сохнути, гусениці переходять на бульби, особливо ті, що не прикриті ґрунтом, або на інші пасльонові рослини. Далі вони живуть всередині бульб в ходах, забиваючи їх екскрементами.

Пошкоджують: 

Картоплю міль ушкоджує найбільше, крім того, може оселятись на томатах, перці, баклажанах, тютюні та дикоростучих пасльонових. Живиться як бульбами так і листками та стеблами рослин, шкодить не тільки під час вегетації, але і продовжує свій розвиток в сховищах і погребах, де пошкоджує картоплю на зберіганні. В результаті, бульби стають непридатними до вживання, насіннєві - втрачають свої посівні.

Пошкодження бульб картоплі може бути двох типів. Перший - це так зване поверхневе пошкодження, коли гусениця проникає під шкірку бульби, а потім робить ходи майже під самою шкіркою. Шкірка поступово висихає, осідає і утворює при цьому помітний рубець. Другий тип ушкодження - утворення більш глибоких ходів в бульбах. Такі ходи майже не помітні зовні, їх можна виявити при детальному огляді, після розрізання бульб.

Крім картоплі, досить значних збитків міль завдає й іншим пасльоновим культурам. Так, при пошкодженні листя тютюну, його неможливо використовувати для виготовлення сигар. Плоди томатів піддаються незначному пошкодженню, але при відсутності звичайних для гусениць кормових рослини, як правило, при перших заморозках, вони можуть досить сильно пошкоджуватися. У багатьох регіонах світу картопляна міль в основному розглядається як шкідник картоплі при зберіганні з втратами останньої до 100%.

КАПУСТЯНКА ЗВИЧАЙНА

Офіційна назва: 

Капустянка звичайна

Тип шкідника: 

Багатоїдні шкідники

Інша назва (народні назви): 

вовчок, ведмедка, пидидень.

Зовнішній вигляд: 

Імаго оксамитовокоричневого, знизу жовтуватого кольору. Довжина тіла – 35 - 50 мм. Передні ноги копальні, короткі, розширені, з сильними зубцями. Задні гомілки мають 3 - 4 шпички на внутрішньому боці.
Надкрила короткі, сягають половини довжини черевця, шкірясті, із сіткою товстих жилок. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок, у спокійному стані складені у вигляді джгутиків, які виступають за кінець черевця. На кінці черевця довгі опушені церки.
Яйце діаметром 3 - 3,5 мм, за розміром і формою нагадує просяне зерно, темне, з легким коричневим нальотом і зеленкуватим полиском. Личинки імагоподібні, у I віці до 15 мм, у II – до 20, в III – до 25 і в IV – 35 мм. Кількість члеників вусиків становить відповідно 34, 70, 85 і 100. У пронімф (личинок IV віку) з’являються зачатки крил завдовжки не менш як 2 мм, після п’ятого, шостого линяння вони сягають 7 - 8 мм. Живе у поверхневому шарі ґрунту в норах і лише зрідка з’являється на поверхні: пізно увечері та вночі робить невеликі перельоти.

Розвиток: 

Із місць зимівлі виходять у різні строки, що пов’язано з погодними умовами. У верхніх шарах починають з’являтися, коли ґрунт на глибині 20 - 30 см прогріється до 8 - 10 °С. Масовий вихід і початок живлення спостерігається за температури 12 - 15 °С. Навесні, після спарювання самка викопує спеціальну земляну камеру на глибині 10 - 20 см, куди відкладає до 360 яєць. Личинки відроджуються у червні – липні. Розселяючись, вони риють підземні ходи і перегризають корені рослин, а в другій половині літа вигризають дупла в коренеплодах буряків, моркви, бульбах картоплі та інших рослин.
Природними місцями помешкання є зволожені й багаті на гумус або перегній біотопи, заплавини річок, берегові ділянки озер, місця з високим заляганням ґрунтових вод, зрошувані або добре удобрені поля. Часто заселяє городні ділянки. Зимові ходи прокладає на значній глибині. У дорослих особин вони сягають 50 - 100 см, а у личинок – 20 - 50 см завглибшки. Взимку вовчків можна знайти у гною або перегною. Зимують дорослі комахи, німфи та личинки.
Добре плаває і може долати значні водні перешкоди. Під час повені у пнях, залишках копиць і скирт сіна цілі виводки вовчків переносяться водою на великі відстані.
Особливо небезпечний вовчок у ранньовесняний період, коли живиться молодими рослинами. У серпні – вересні популяція вовчка складається з личинок 3 - 4 віків і дорослих комах. Однак на зимівлю переходить деяка кількість молодих личинок. Повний цикл розвитку капустянки звичайної у Лісостепу України триває близько двох років, у північній частині – ще більше.

Пошкоджують: 

Полiфаг. Iмаго i личинки живляться кореневою системою та iншими пiдземними органами рослин (бульби, кореневища тощо). Капустянка пошкоджує такі рослини як: злаки – рис, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, овес та ін.;
бобові – горох, вику, сочевицю, квасолю; багаторічні трави;
буряки, картоплю, моркву, капусту, кавуни, дині, огірки, гарбузи, цибулю, редиску, баклажани, томати, перець, земляний горіх, соняшник, льон, тютюн, суниці;
у розсадниках і молодих садах – яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню, абрикос, персик;
дуб, бук, тополю, вербу, сосну, ялину та багато інших рослин. Живиться також багатьма ґрунтовими безхребетними, в тому числі шкідливими комахами, дощовими черв’яками.

З ОЛОТИСТА КАРТОПЛЯНА НЕМАТОДА

Офіційна назва: 

Золотиста картопляна нематода

Короткий опис: 

Золотиста картопляна нематода (лат. Globodera rostochiensis) — вузькоспеціалізований вид нематод, який паразитує на коренях картоплі і томатів, вражає інші рослини з родини пасльонових.

Картопляна нематода-крихітний, до 1мм в довжину, круглий черв'як, якого цілком можна охарактеризувати народною приказкою: "у воді не тоне, у вогні не горить». Цей шкідник дійсно здається невразливим: його яйця зимують в грунті і не гинуть навіть в найлютіші морози. Нематоди картоплі страшна посуха, повені, радіація (доза опромінення, здатна вбити хробака, в 20 разів перевищує дозу, смертельно небезпечну для людини). Розмножується шкідник дуже швидко. Незважаючи на мініатюрність окремих особин, ці паразити здатні погубити до 80% врожаю.

Батьківщина картопляної нематоди – Південна Америка. До Європи цей паразит потрапив трохи більше 100 років тому: в 1913 році, – а на територію РФ і того пізніше, в 1949, з Німеччини. Перші осередки зараження виникли в Калінінградській області.

Зараз в зоні ризику знаходяться райони, що межують з Україною і Казахстаном, а також Ленінградська область. Після виявлення в будь-якій місцевості картопляної нематоди негайно оголошують карантин. Завдяки цьому поширення шкідника вдалося уповільнити. Велика частина заражених земель (90%) – присадибні ділянки.

Цей шкідник проникає в корінь куща і живиться її соками, перешкоджаючи доступу корисних речовин до інших частин рослини. В результаті картопля передчасно сохне, починаючи з нижнього листя. Бульби під ураженим нематодою кущем – або дуже дрібні, або взагалі не утворюються, коренева система – надмірно розгалужена (городники називають це «бородатостью»).

Самці золотистої нематоди картоплі схожі на звичайних крихітних черв'ячків. Вони взагалі не харчуються і живуть всього 10 днів. Їх завдання – запліднити самок. У самок тіло кулясте, вже через кілька днів після запліднення воно починає наповнюватися яйцями. До осені тіло самки темніє, набуваючи золотисто-коричневий відтінок.

Пошкоджують: 

В основному уражується картопля. Також уражуються томати, баклажани, інші види та гібриди родини пасльонових.

ЗВИЧАЙНА КАРТОПЛЯНА ПОПЕЛИЦЯ

Офіційна назва: 

Звичайна картопляна попелиця

Тип шкідника: 

Шкідники овочевих в закритому грунті

Зовнішній вигляд: 

Форма тіла видовженоовальна. Середня довжина тіла крилатих особин – 2,3 - 3 мм, безкрилих – 2 - 2,3 мм. Колір тіла безкрилих попелиць оливковозелений, глянцевий. У слабопігментованих крилатих особин голова та груди світлокоричневі, кінці члеників вусиків і трубочок – коричневі, дорсальна поверхня черевця без рисунка. У сильнопігментованих форм передня частина тіла коричнева; вусики довші за тіло, перші три членики вусика світлі, останні – темні; трубочки довгі, виступають за кінець тіла, світлі або світлокоричневі, хвостик мечоподібний, широкий, із притупленою верхівкою, з кожного боку має по тричотири волосини.

Розвиток: 

Проникає в теплиці на заселеному садивному матеріалі селери і петрушки. У січні – лютому під час висаджування рослин огірка та інших овочевих культур переселяється із селери та петрушки на ці культури. Є переносником вірусних хвороб рослин.Переносять морози до –10 °С. У теплицях, оранжереях і парниках може розмножуватись упродовж усієї зими. Звичайна картопляна попелиця має неповноцикловий тип розвитку. Зимують безкрилі незаймані самки в теплицях на бур’янах.Заселення баштанних культур відбувається після вильоту крилатих розселювачок із місць зимівлі за температури повітря понад 12 °С. Безкрила самка відроджує 40–60, крилата — 30–40 личинок. Розвиток однієї генерації від личинок до імаго триває 9–12 діб. Найінтенсивніше він відбувається за помірної температури й вологості. За сезон може розвинутись 9–15 поколінь.

Пошкоджують: 

Пошкоджує практично всі культури, що вирощуються в закритому ґрунті.

Переносники хвороб: 

вірусні захворювання

СОВКА ГАММА

Офіційна назва: 

Совка гамма

Тип шкідника: 

Багатоїдні шкідники

Короткий опис: 

Поширена в Україні повсюдно. З польових культур пошкоджує льон, коноплі, буряки, соняшник, картоплю, бобові та зернобобові, кукурудзу тощо. Метелик розміром 40 - 48 мм; передні крила від сірого до фіолетовобурого кольору зі сріблястою плямою у вигляді грецької літери «гамма». Яйце 0,6 мм, півкулясте, з 36 - 38 радіальними реберцями, водянистобіле із зеленуватожовтим відтінком. Гусениця останнього віку до 40 мм,

Зовнішній вигляд: 

Передні крила метелика сіруваті або темно-бурі з сріблястою плямою y вигляді грецької літери «гамма», a задні — сірувато-жовті з буруватою торочкою. Poзмаx крил — до 48 мм.Метелик у розмаху крил 40-48 мм. Переднi крила рудувато-коричневi з сiруватим вiдтiнком або темно-бурi, з характерною плямою у виглядi грецької лiтери 'гамма'. Заднi крила жовтувато-сiрi, з широкою бурою облямiвкою вздовж зовнiшнього краю. На спинi метелика є пухнастi чубчики. Гусениця має лише трпиками i волосками. Лялечка темно-коричнева, довжиною 15-20 мм.

Гусениця зеленувато-жовта. Має віciм не завжди ясних поздовжніх білуватих ліній на спині та блідо-жовту смужку пo боках. Черевних ніг тільки три пари, i, повзаючи, вона нагадує гусениць п'ядунів. Довжина 32 мм.

Розвиток: 

Зимують гусениці, лялечки і метелики під рослинними рештками на межах полів, y лісосмyгax тощо. Літ метеликів починається з кінця квітня і спостерігається до осені. Додатково живиться на квітучій рослинності. Cамкa відкладає пo 1-6 яєць, переважно з нижнього боку листків бур'янів, a також буряків, соняшнику, гороху, капусти. Плодючість cамки від 500 до 1500 яєць. Для розвитку яєць і гусениць відносна вологість становить 80-100%, a температура +20..+30°C. Гусениці розвиваються 16-25 днів, a заляльковуються влітку в білому коконі на рослинаx, для чого вони обплітають павутинням декілька стебел льону. Протягом вегетації розвивається троє поколінь

Пошкоджують: Зимують гусеницi рiзних вiкiв у верхньому шарi грунту. Навеcнi вони виходять iз мiсць зимiвлi i пошкоджують листки багатьох польових культур - цукрових бурякiв, конопель, льону, соняшника, бобових, хрестоцвiтих та iн. Метелики перед вiдкладанням яєць живляться нектаром квiтiв. Одна самка вiдкладає до 500 яєць (щонайбiльше 1500), розмiщуючи їх по одинцi або купками (до 6) на листки переважно кормових рослин. Гусеницi живляться листям, бутонами, квiтками, зав'язями. Пiсля 16-20 днiв живлення вони заляльковуються в коконах на листках рослин. Багатоїдна, скелетує листки, обгризає з країв, прогризає дiрки. Може масово мiгрувати з одного поля на iнше.
Гусеницi молодших вiкiв скелетують листки, а середнiх та старших вiкiв грубо їх об'їдають, залишаючи лише товстi жилки. Можуть пошкоджувати iншi надземнi органи рослин.

Б ЛІШКА КАРТОПЛЯНА

Офіційна назва: 

блішка картопляна

Назва російською мовою: 

блошка картофельная.

Назва латиною: 

Psybliodes affinis Payk...

Зовнішній вигляд: 

жуки завдовжки до 3,5 мм, чорного кольору.

Розвиток: 

Зимують жуки під рослинними рештками та у верхньому шарі ґрунту в полі. З’являються всередині квітня. Після перезимівлі вони живляться листям бур’янів, а потім скупчуються на сходах картоплі. В листочках сходів жуки прогризають наскрізні дірочки.

Пошкоджують: 

Картоплю, томати, баклажани, перець.

Поріг шкідливості: 

2-3 екз./ м. кв.

Заходи захисту: 

При виявленні на сходах блішок (5 особин на 1 м²) застосовують інсектициди.

Поширення: 

На всій території України


  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас