ІЗ ВАРЯГ У ГРЕКИ
Актуальність дослідження. Велику роль в економічному розвитку будь-якої держави відіграє активність на трансконтинентальних торгових маршрутах, що перетинають її територію. Через територію України ще з часів Київської Русі пролягав шлях «із Варяг у Греки», важливість якого важко переоцінити. Однак сучасні вчені все частіше ставлять під сумнів не тільки важливість торгівельного шляху для становлення і розвитку древньоруської держави, але і взагалі його існування. Існують дослідження, в яких «шлях з варяг в греки» вважається або помилкою, або вимислом літописця, або підтверджується його існування, однак по дещо іншому маршруту. Тому проблема визначення ролі торгівельного шляху «із Варяг у Греки» для розвитку економіки Київської Русі є не лише актуальною, а це й несе дискусійний характер.
Мета дослідження: теоретичне вивчення проблеми визначення ролі торгівельного шляху «із Варяг у Греки» для розвитку економіки Київської Русі.
Методи дослідження: аналіз, порівняння та узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення монографічних публікацій і наукових статей, аналітичний та історичний методи.
Виклад основного матеріалу. Шлях «із Варяг у Греки» – це літописний термін, яким позначають торгівельну трасу між Чорним та Балтійськими морями. У «Повісті временних літ» опис цього маршруту вміщено у вступі до легендарної розповіді про діяльність апостола Андрія Первозванного на теренах східних слов’ян. Згідно з ним шлях «из Варяг в Греки» (або «из Грек по Днепру») – це маршрут Чорне море – Дніпро – волок – Ловать – оз. Ільмень – Волхов – оз. Нево (Ладозьке) та його «устя» (р. Нева) – Балтійське море. Зокрема, згідно з легендою, апостол Андрій подорожував із Синопи (нині м. Синоп, Туреччина) до Балтійського узбережжя річками, а повернувся назад морем. Втім, історіографія під шляхом «із варягів у греки» розуміє, насамперед, річковий маршрут, вузловими пунктами якого були Київ, Смоленськ (нині місто РФ) та Новгород Великий [3].
Вивченням проблеми визначення ролі торгівельного шляху «із Варяг у Греки» для розвитку економіки Київської Русі у різні часи займалися Авдусін Д. («Гнездово и днепровский путь», 1972), Г. Лебедєв («On the early date of the «Way from Varangians to the Greeks», 1980), Л. Плечко та І. Сабанєєва («Водные маршруты СССР», 1985), Ф. Андрощук («Гнездово, днепровский путь и финал Бирки», 2001; «From Goths to Varangians: Communication and Cultural Exchange Between the Baltic and the Black Sea», 2012), Леонтьєв А. та Є. Носов («Восточноевропейские пути сообщения и торговые связи в конце VIII-X вв.», 2001), С. Хведченя («Історико-картографічний аспект дослідження «шляху із Варягів у Греки», 2012) та ін.
Аналіз історіографії дозволяє зробити висновок, що з середини XX віку з'являються наукові доробки археологів та істориків, у яких є свідчення того, що формування річкової магістралі між Балтикою і Чорним морем почалося в IX ст. і вже в 825-839 рр. по ній могли здійснюватися різні контакти між Скандинавією та Візантією. Функціонування шляху «із Варяг у Греки» також унаочнюють численні археологічні та нумізматичні матеріали. Поширення речей візантійського походження (монети, посуд, обломки амфор, скляні буси, предмети християнського культу, виявлені в багатьох могильниках і на розкопках поселень, пов'язаних з Волховсько-Дніпровським шляхом), жіночі прикраси і зброя скандинавського походження (знайдені на ключових дільницях «шляху изваряг в греки»), на думку Є. Синиці [3], дає підстави стверджувати, що цей шлях активно функціонував від початку Х ст., що ще раз засвідчує дискусійний характер проблеми дослідження.
Незважаючи на археологічні знахідки, сучасні російські науковці, зокрема Ю. Звягін [1], А. Нікитін [2], ставлять під сумнів не тільки важливість торгівельного шляху в історії, але і взагалі його існування. Аргументи дослідників можна поділити на три групи: 1) географія: складність плавання, в якому необхідно долати волоком дві вододіли ‒ між Ловатью і Двіной та між Двіной і Дніпром. Причому відстань по маршруту Балтика-Волхов-Ловать-Двіна-Дніпро (з двома волоками) в 5 раз більше, ніж по маршруту Балтика-Двіна-Дніпро (з одним волоком), що проходить через міста Рига, Полоцк і Смоленськ; 2) джерела: відсутність згадок про подібне плавання у скандінавських сагах і згадок про скандинавських купців і скандінавів взагалі раніше другої половини XI ст. у візантійських джерелах; уперше про воїнів скандинавського походження («варангах») говориться в імператорському хрисовуле 1060 р.; 3) археологія: мала кількість археологічних знахідок візантійського походження, як в самій Скандинавії, так і по всьому передбачуваному маршруту, зокрема, при розкопках в Бирці (Швеція) арабські монети знайдені в 106 похованнях, англосаксонські – у 8, і тільки в 2 – візантійські; з більш ніж 110 тис. монет, знайдених в 700 скарбах на острові Готланд до середини XX ст. візантійських всього 410 [4, с. 141]
Отже, виниклий на початку IX ст. шлях «із Варяг у Греки» сприяв торговим контактам слов'ян з навколишнім світом, а також зв'язував воєдино самі східно-слов'янські землі. На цьому шляху виникали великі слов'янські міські центри – Київ, Смоленськ, Любеч, Новгород, які пізніше відіграли важливу роль в історії Київської Русі. Торгівельний шлях відіграв значну роль в утворенні Давньоруської держави, адже завдяки йому вона отримала величезний поштовх не лише у розвитку своєї державності, а також у розвитку економіки і зародженні нової єдиної релігії.
ЛІТЕРАТУРА:
Звягин Ю. Ю. Путь из варяг в греки. Тысячелетняя загадка истории. Москва : Вече, 2009. 270 с.
Никитин А. Л. Основания русской истории: Мифологемы и факты. Москва : Аграф, 2001. 768 с.
Синиця Є. В. ШЛЯХ ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ. Енциклопедія історії України : Т. 10: Т-Я / Редкол. : Смолій В. А. та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ : Наукова думка, 2013. 688 с. : іл. URL : http://www.history.org.ua/?termin=Shliakh_V (дата звернення : 11.09.2022).
Сойер П. Эпоха викингов / перевод с англ. А. В. Санина. Санкт-Петербург : Евразия, 2008. 351 с.