Ім'я файлу: Ієрархія та види джерел адміністративного права.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 16.11.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 16.11.2021
скачати
Ієрархія та види джерел адміністративного права.
1. Конституція України є основним джерелом адміністративного права. Інколи Конституцію України ще називають Основним законом держави. Цей нормативний документ є джерелом для всіх галузей права. В Конституції виписані норми, які передбачають перелік повноважень вищих посадових осіб держави у галузі державного управління (наприклад, повноваження Президента України у сфері виконавчої влади, виконавчі повноваження органів прокуратури, місцевого самоврядування) права, свободи та обов’язки людини і громадянина в означеній галузі (право на освіту, охорону здоров’я). Конституція також містить загально-правові принципи побудови та існування української державності (принцип гласності, демократизму, верховенства права тощо).
2. Законодавчі акти України:
а) кодифіковані нормативно-правові акти: Кодекс про адміністративні правопорушення Кодекс адміністративного судочинства, Митний кодекс України. Слід відзначити, що в якості кодифікованих джерел адміністративного права можуть виступати й інші галузеві кодекси: Цивільний, Господарський, Сімейний та інші, але в тій частині, що регулює управлінські відносини чи визначає статус, повноваження або ж відповідальність окремих державних органів чи їх посадових осіб.
б) закони України (наприклад, Закон України «Про освіту», Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, Закон України „Про міліцію”, „Про Службу безпеки України” а інші). Так само як і кодекси, закони України можуть виступати в якості джерел як адміністративного, так і інших галузей права. зокрема, Закон України „Про державну службу”.
3. Постанови Верховної Ради України, які містять або ж якими затверджуються адміністративно-правові норми організаційно-правового характеру (наприклад, затверджене Положенням Верховної Ради України Положення від про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження).
4. Укази та розпорядження Президента України (наприклад, про призначення на посаду керівників державних органів, про звільнення із займаних посад тощо).
5. Нормативні акти органів виконавчої влади України:
а) нормативні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;
б) положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України (наприклад, Положення про порядок легалізації об’єднань громадян);
6. Нормативні накази керівників державних підприємств, об’єднань, установ і організацій(наприклад, наказ ректора інституту про зарахування відповідних осіб до числа студентів навчального закладу; наказ керівника обласного управління праці, соціального захисту про проведення „Дня відкритих дверей” для багатодітних сімей тощо).
7. Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів (рішення, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, та ін.).
8. Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів).
9. Міжнародні договори і угоди, виконавчі приписи до них. Міжнародними актами, наприклад, регулюються деякі питання безвізового перетинання державного кордону, митного контролю, дорожнього руху.
10. Акти центральних органів виконавчої влади України — міністерств, державних комітетів. Акти місцевих державних адміністрацій.
11. Акти Конституційного Суду України (наприклад, рішення щодо відповідності Конституції України постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти»).
12. Акти судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів (рішення адміністративних судів).
Особливе місце у системі джерел адміністративного права посідають нормативні акти, які регулюють адміністративну відповідальність. Це – КУАП, Митний кодекс України, Податковий кодекс України (має бути прийнятий до кінця 2010 року), окремі законодавчі акти України, наприклад, Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає особливості адміністративної відповідальності за порушення порядку проведення розрахунків, а Закон України „Про Антимонопольний комітет” визначає перелік порушень антимонопольного законодавства, Законом України „Про зв’язок” конкретизується зміст порушень правил користування місцевим телефонним зв’язком тощо. Всі ці акти в комплексі спрямовані на охорону державного і громадського порядку, державного і колективного майна, прав і свобод громадян, встановленого порядку управління, а також прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій. Їх реалізація забезпечує зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.