Ім'я файлу: Іван Герасимович Харитоненко 1(1820-1891).docx
Розширення: docx
Розмір: 558кб.
Дата: 22.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Реферат Пріоритет.docx
Розширення: docx
Розмір: 558кб.
Дата: 22.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Реферат Пріоритет.docx
Іван Герасимович 
Харитоненко (1820-1891) Іван Герасимович народився в селі Нижня Сироватка, Сумський повіт, Харківська губернія у багатодітній родині купця, військового обивателя Герасима Омеляновича. Був названий на честь померлого раніше у дитячому віці старшого брата Івана.
Навчався в місцевій церковно-приходській школі, служив конторщиком у бакалійних лавках купців.
Предметом законної гордості торгового будинку «Харитоненко з сином» були ліси, де разом з вирубками проводилися лісокультурні роботи, існували лісорозсадники, вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев.
Головна контора торгового будинку «Харитоненко з сином» знаходилася в Сумах. Контори були у Москві, Харкові, Томську, Владивостоці, Туреччині, Персії. Величезні багатства, нажиті за такий короткий строк, щедрість, благодійність Харитоненка та його спадкоємців сприяли процвітанню міста і повіту. У селі Кияниці, що на північ від Сум, побудував родинний палац.
На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі «пансионом благородных девиц» за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, — якраз навпроти головної контори.
При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка.
Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.
Селянський син Іван Герасимович Харитоненко удостоївся честі бути увічненим у бронзі на Покровській площі в Сумах. Пам’ятник за проектом архітектора О. Опєкушина та скульптора А. Круазі було відкрито 1 жовтня 1899 р. у присутності архієпископа Харківського та Охтирського Амвросія, Харківського міського голови Голенищева-Кутузова, попечителя Харківського навчального округу фон Анрепа, ректора Харківського університету Лагермарка разом з депутацією студентів.
І хоча за роки комуністичної влади пам’ятник було знищено, справедливість всетаки відновлена. Виготовлена скульптором А. Івченком точна копія фігури І. Харитоненка в червні 1996 р. знову зайняла своє законне місце на п’єдесталі в центрі Сум.
В Україні здавна існували прекрасні традиції доброчинності. Зразками меценатів і благодійників на рубежі ХІХ–ХХ ст. були династії українських підприємців Терещенків, Ханенків, Харитоненків, Тарновських. Саме вони зробили значний внесок у розвиток систем охорони здоров’я, освіти, образотворчого та музичного мистецтва в Україні.
Майбутній «цукровий король» Іван Харитоненко народився 1821 року в слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії в родині селян.
Завдяки наполегливості, працьовитості, підприємливості за два десятиліття став одним з найбагатших людей Росії, зосередивши у своїх руках рухомого і нерухомого майна на суму 40 млн карбованців. У період розквіту виробничокомерційна компанія «І. Г. Харитоненко з сином» налічувала 10 цукрових заводів, рафінадний завод, володіла 70 тис. дес. прекрасних чорноземів [2].
Успіх підприємницької діяльності Харитоненків був зумовлений постійним прагненням ведення виробництва на основі використання найбільш сучасних технологій: застосування вперше в Європі плівкових апаратів Кестнера, водотрубних парових котлів, підвісних канатних доріг, безперервно діючих дефекаторів і сатураторів.
Коріння Харитоненків слід шукати ще у ХVІІІ ст. Першим згадано Омеляна Харитоненка та його сина Герасима, які чумакували. Щоб прогодувати велику родину, у якій було 10 душ дітей, доводилося працювати від світанку до світанку. Згодом Герасим переїхав до Сум, став купцем. Тут же народився син Іван, який став засновником фамільної справи.
Друга складова успіху — розумне поєднання максимально можливої ощадливості (у головній конторі такої гігантської компанії було лише 12 працівників, включаючи прибиральницю і двірника-садівника) з чесністю управителів та директорів заводів, що базувалась на їхній високій зарплаті (до шести тисяч карбованців на рік та значний відсоток з чистого прибутку, що інко ли перевищував суму зарплати).
Іван Харитоненко 1887 р. заснував перший в Росії цукровий синдикат.
Продукцію Торговельного дому «Харитоненко і син» продавали в Харкові, Києві, Москві, Томську, Владивостоці, Баку, а також за кордоном: Персії, Туреччині, Китаї та Фінляндії.
На території нинішньої Харківської області Харитоненки закупили землі та спорудили цукрові заводи в Пархомовці і Мурафі Краснокутського району. Тут же на піщаних берегах річки Мерчик Іван Герасимович вибудував чудовий маєток з прекрасним парком, манежем, оранжереєю і називав його Наталівкою на честь молодшої внучки.
Працездатність І. Г. Харитоненка була надзвичайною. Навіть на порозі 70-річчя він керував роботою 8 заводів і вів справи 11 садиб.
Але високої шани і авторитету в суспільстві династія Харитоненків зажила не тільки за мільйонні прибутки і через родинні зв’язки з відомими аристократичними династіями Росії. Сто років по тому ми вшановуємо їх як меценатів, діяльність яких сприяла розвитку освіти, науки і мистецтва.
Іван Герасимович Харитоненко не здобув освіти, був самоуком і навчався протягом усього життя. Попри свою зайнятість, він у 56 років вивчив французьку мову, легко читав і розмовляв нею.
Численні архівні джерела, спогади сучасників свідчать, що батько і син Харитоненки витрачали мільйони карбованців зі своїх прибутків для заснування шкіл, гуртожитків, лікарень, благодійних установ, впорядкування
