Ім'я файлу: Умбе́рто Е́ко.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 16.05.2020
скачати

Умбе́рто Е́ко — італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, спеціаліст із семіотики і медієвіст

Свою дипломну роботу Умберто писав з Томи Аквінського. Після закінчення роботи над нею та випуску з університету, Еко розірвав свої стосунки з церквою. «Хоч я все ще люблю той світ, я перестав вірити в Бога в свої двадцять, після докторської роботи з Томи Аквінського. Можна сказати, що в дивовижний спосіб він зцілив мене від моєї віри».

Умберто Еко працював на телебаченні, оглядачем одного з найвпливовіших італійських видань «Еспрессо», викладав естетику і теорію культури в університетах Мілана, Флоренції і Турина.

Професор Болонського університету, є почесним доктором 38 знаних університетів світу.

Інтелектуальна історія Італії з початку 60-х років пов’язана саме з іменем Умберто Еко. У своїх теоретичних роботах він намагається зрозуміти, що ж відбулося зі світовим та італійським мистецтвом. 

Він вивчає передусім замкнений простір світової культури, в якому панують символи та знаки. Еко зазначав, що «знаки  єдині орієнтири в цьому світі», вони породжують сенси й оперують ними без звернення безпосередньо до фізичної реальності. Його найбільше цікавить можливість переосмислення сучасної філософії та мистецтва, їх розуміння за допомогою семіотичного підходу до всіх феноменів знаків спілкування або комунікацій, можливість виявлення логіки культури, яка може бути частиною загальної семіотики культури. Особливу увагу Еко приділяє його уявленням про можливості художнього твору, який може змінюватися при сприйнятті та містить множинні інтерпретації тексту.

Я дослідила деякі з його есе, зокрема «Привид (Маркса) блукає в умовах глобалізації» та «Коли на сцену виходить інший», але особливу увагу хочу приділити збірці «Повний Назад!».

Сенс назви такий: світ прогресує - і світ рухається назад! «Середньовіччя повертається» - так назвав Умберто Еко статтю в 1994 році. Цей антиутопічний образ підхопила преса всього світу. І третє тисячоліття демонструє: час дивитися назад, бо в розвинених суспільствах мораль не встигає в ногу з прогресуючою технологією. Війна, доведений абсурд, все ще засіб здійснення політики. Ненависть до «іншого» - все ще кращий важіль для згуртування мас. Досягнення техніки все сильніше сприяють поневолення людей і насадженню неуцтва. Забобони, як примітивне пояснення світоустрою, все активніше впливають на спроби витлумачити світ. Умберто Еко всіляко протистояв цим тенденціям, створюючи романи, сенс яких - затвердження розумності і моральності в дусі Просвітництва. Еко вважав своїм обов'язком висловлювати те ж саме і прямими словами. «Повний назад!», складений із статей і публічних виступів з 2000 по 2005 рік, присвячений аналізу сучасної дійсності, її найочевидніших проблем.

Аналізуючи його роботи, я зауважила, що автор часто висловлює думку про те, що раціонально сприймати світ можуть далеко не всі. На це здатна лише обмежена група людей, що здебільшого належить до еліти суспільства. Решті потрібні спрощені моделі і міфи, які надають готові рецепти сприйняття, а відтак і поведінки.

І тут ми виходимо на тему комунікації в рамках масової культури, якій семіотик присвятив окремі наукові праці.

На думку Еко, і реклама, і пропаганда, і PR діють в рамках патерналістської педагогіки. Остання не передбачає активності суб'єкта, нав'язуючи йому готові проекти, які відповідають його бажанням. У цьому випадку ми маємо справу з надміру насиченими повідомленнями, які багаторазово транслюються через ЗМК.

Тобто йдеться про те, що основним принципом масової комунікації і масової культури є продукування в термінах кодів повідомлень від еліти (владної, культурної, економічної тощо), які сприймаються різними групами споживачів шляхом дешифрації повідомлень на основі інших кодів.

Техніка реклами полягає у створенні зв’язків між почуттями, відчуттями і матеріальними об'єктами. І спрямована вона не на пряму купівлю товару чи послуги.

Почуття впевненості, наприклад, асоціюють з прокладками, щастя — з парфумами, мужності — з сигаретами, комфортності — з кавою тощо.

Отже, світ бажань і є світ реклами. Для того щоб це дійсно так і було, потрібні міфи і символи.

Його розсуди про фейковість та красиву обгортку можна прослідкувати у багатьох його роботах. Ще у 2001 році Еко писав: «Одна з нових характеристик суспільства, в якому ми живемо, — стовідсоткова карнавалізація життя.

Не те що працювати почали якось сильно менше, не те що багато видів праці якось вже зовсім передовірили машинам. Річ у іншому. Карнавалізація в нашу епоху охопила усю сферу робочого часу».

Італійський письменник згадує в своєму тексті і про комп’ютерні іграшки в «комп’ютері клерка», про мобільні телефони, які мали б бути робочим знаряддям робітників, «чия професія вимагає негайного реагування» — а замість цього 99% власників цих новітніх засобів зв’язку, використовують їх для гри.

Пише Еко і про політику: «Карнавалізувалася політика, до якої тепер постійно застосовується визначення «політика-видовище». Все більше дискредитується парламент. Усе частіше політика вершиться в телестудіях, подібно гладіаторському бою. Щоб зміцнити репутацію прем’єр-міністра, його запрошують на телезустрічі з Міс Італією. Міс Італія ж приходить не в одязі нормальної жінки (хоча кажуть, що вона цілком нормальна дівчина, і навіть досить кмітлива, по враженню досить багатьох глядачів), — вона приходить переодягнена в Міс Італію. Скоро заради підвищення престижу прем’єр-міністра ми будемо вимагати, щоб його переодягали прем’єр-міністром».

«Будучи за визначенням істотами ігрового плану, втративши будь-яку міру в іграх, ми тонемо в тотальній карнавалізації», — констатує письменник.

Еко говорить про розбещення мас оцим безперервним карнавалом,  ставить діагноз нашій цивілізації, яка «втратила баланс між працею й відпочинком», і «карнавал розваг, забав, інтертейменту, що в попередні епохи було перервою, тепер проникає в усі сфери суспільного життя».

«Тепер сподівання Маркса щодо повстання трудящих можна поховати, бо тепер пролетаріат боїться втратити своє улюблене шоу, серію свого улюбленого реаліті-шоу, він голосує за тих, хто забезпечує йому шоу», — заявляв Еко.

Сам італієць писав про це так: «На робітничий клас хижо спікірувала карнавальна індустрія, перетворивши робочого на середньостатистичного споживача. Робітникові сьогодні є чого втрачати, крім ланцюгів. Сьогодні — якщо сталася б революція і відключили світло — робочий міг би позбутися чергового випуску передачі «Великий брат». Тому робочий обов’язково голосуватиме за тих, хто світла йому не відключить і «Великого брата» йому покаже. Робочий цілком згоден працювати і приносити додаткову вартість тим, хто постачає розваги».

Підняті Умберто Еко теми — про карнавалізацію суспільного життя та про маркетингові приципи управління масами — є, на мою думку, мегаактуальними для сьогодняшньої України.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас