Ім'я файлу: Новый документ.docx
Розширення: docx
Розмір: 265кб.
Дата: 04.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
vvpi_2014_1_26.pdf
Розширення: docx
Розмір: 265кб.
Дата: 04.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
vvpi_2014_1_26.pdf
Практичне заняття № 2
Тема: Історія зарубіжної журналістики
План
1. Перші прояви журналістики у зарубіжних державах.
Багато дослідників розглядають періодизацію історії зарубіжної журналістики у зв’язку з розвитком способів комунікації. Вивчення комунікації, таким чином, можна починати зі Стародавнього світу. Відзначимо, що до цього періоду історії зазвичай відносять період від початку формування людського суспільства (800-100 тис. років до н.е.) до початку етапу феодального розвитку (1-е тис. н.е.). Йдеться, по суті, про два періоди людського розвитку ‒ первісний і рабовласницький, тобто Стародавній Схід і Античність. Виходячи саме з такого розуміння історії зарубіжної журналістики, О. Рожков подає таку періодизацію:
1) до початку нашої ери – доба прагазетних явищ;
2) з початку нашої ери до XV ст. – епоха рукописних видань;
3) XV – XVII ст. – винахід і розвиток книгодрукування, формування газетно-журнальної справи;
4) XVIII – поч. ХХ ст. – розвиток журналістики як громадського інституту, вдосконалення поліграфічної бази, становлення преси як основи демократії;
5) 1900–1945 рр. – набуття пресою функцій «четвертої влади»;
6) 1945-1955 рр. – процес концентрації та монополізації ЗМІ;
7) 1955–1990 – епоха формування електронних ЗМІ;
8) з 1990 р. по теперешній час – становлення нового інформаційного порядку в світі. Отже, наведені підходи до розуміння динаміки розвитку журналістики як системи засобів масової комунікації дають можливість краще зрозуміти та унаочнити еволюційний характер зародження та становлення провідних типів комунікації та їх тлумачення в контексті сучасних дослідницьких розвідок.
2. Період розвитку друкованих видань у зарубіжній журналістиці.
Зі створенням жителем Майнца Іоганном Гутенбергом в середині XV ст. друкарського верстата з рухомим шрифтом, пристосованого до європейських реалій, з'явилася можливість розповсюдження новин і думок поліграфічним способом. Вважається, що першою книгою, надрукованою 1456 р на першому в Європі друкарському верстаті, була 42-рядкова латинська Біблія. Через шість років Адольф фон Нассау зруйнував Майнц і вигнав його жителів. Учні Гутенберга були змушені поневірятися по містах Європи, проте поширюючи свої навички та вміння. Всюди почали з'являтися невеликі друкарні. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло.
Але до появи перших друкованих газет було ще далеко, а коли вони з'явилися, то виходили без порядкового номера і дати, ім'я видавця або редактора часто не зазначалося. Верстка газет була примітивною: серйозні новини поміщалися упереміж зі скандальними плітками і чутками, часто недостовірними; рубрики, а інший раз і заголовки, були відсутні.
Перші щотижневі видання в Німеччині - "реляційна" ("Повідомлення") і "Авізо" ("Оголошення") були віддруковані в Страсбурзі і Аугсбурзі в 1609 р Це були чотирьохсмугові вісники з невеликим тиражем. Вважають, що першою газетою була "реляційна", яка вийшла в січні 1609 (іноді роком народження німецької журналістики називають 1605-й). Видавцем газети був друкар Йоганн Каролус. Він і раніше працював в сфері журналістики: був упорядником багатьох рукописних листків новин. У першому номері "реляційна" були опубліковані новини з Антверпена, Венеції, Відня, Кельна, Риму та Праги.
"Авізо" видавав Лука Шул'те. Він, ймовірно, був знайомий з прообразами венеціанських газет, про що побічно свідчить сама назва видання. Саме "Авізо релаціон одер цайтунг" стала виходити регулярно, що було важливо для становлення журналістики. "Авізо" мала форму листівки форматом 1/4 стандартної газетної сторінки (нинішній формат А4) з титульним листом. Загальний річний обсяг "Авізо" дорівнював 115 сторінкам, які в свою чергу були поділені па 52 номера. Таким чином, щотижня виходив черговий номер видання, в результаті виникло поняття "тижневик". "Авізо" характеризувалася не тільки оригінальним оформленням, але і вельми різноманітним змістом. У ній розміщувалися політичні, дипломатичні та військові новини, іноді можна було зустріти відомості про природні лиха та катастрофи.
Ще один тип видань, згадуваний вище, "ординарій-пост", або газети-накази, створювані для оприлюднення офіціозної політичної і дипломатичної інформації. За мети призначення їх називали також "кайзерівськими". Авторами цього типу видань були дипломати, держсекретарі й офіцери, тобто люди, що мали безпосереднє відношення до політичної сфери. Перша газета під назвою "ординарій вохенцайтунг" вийшла в Базелі у 1610 р, а до кінця 30-х рр. XVII ст. в Німеччині налічувалося близько 30 газет цього типу. До середини XVII ст. загальна кількість газет в країні подвоїлося, а до початку XVIII ст. виходило близько 200 газет різних форматів.
Наступною важливою сходинкою у розвитку німецької друку стала вказівка в заголовку на місце видання газети. Першими стали щотижневі газети "Страсбургер цайтунг" (1609- 1659) і "Брауншвейгер цайтунг" (1620-1659), далі такій практиці стали слідувати інші видання Німеччини. В цей же сторіччя з'явилися так звані поштові газети, або поштові відомості. Першою газетою стала "Унферграйфліхе постцайтунген" ("Безпомилкові поштові газети"), заснована поштмейстером Іоганном фон Біргдемом і виходила з 1617 у Франкфурті-на-Майні.
Перша щоденна газета Німеччини була створена Тимо-Теус Рітцше в Лейпцигу. Вперше вона вийшла 1 січня 1660 під назвою "Нойлауфенде Нахріхтен фон крігсунд вельтхендельн" ("Ті, що прийшли новини про військових і світових справах"). З часом з'являлися й інші щоденні газети. Першою регулярно виходила щоденною газетою в Німеччині вважається "Ляйпцигер цайтунг" ("Лейпцизька газета"), що вийшла у світ 1661 р У загальній складності від перших тижневиків до щоденних газет пройшло більше 50 років. Спочатку тиражі щоденних газет були дуже обмежені (від 150 до 200 екз.), Проте вже у XVIII ст. вони істотно зросли (до 2 тис. прим.).
У XVII ст. періодична преса зародилася у всіх частинах Німеччини, проте складнощі зовнішньої і внутрішньої політики заважали її розвитку. Загальна злидні і розорення, недолік освіти в масах, нескінченні війни не дозволяли друку вийти за рамки звичайного розповсюджувача новин.
Поступово почали з'являтися розважальні видання, найпопулярнішим серед яких стала газета "Цайтунг Луст унд нутц" ("Газета для радості і задоволення"), що виходила з 1695 в Гамбурзі під редакцією Каспара фон Штілер.
Але Франції поява друкованих газет також пов'язане з розвитком друкарської справи і відстає від перших книжкових публікацій більш ніж на сторіччя. Перша друкарня в Парижі з'явилася в 1470 році, тоді ж у ній була випущена і перша книга. А ось французька газетна преса виникла через 130 з гаком .чет, коли вийшла "Газетт Франсуаз" ("Французька газета"), яка, однак, не була періодичним виданням в строгому сенсі цього слова, не володіла періодичністю -одним з найважливіших атрибутів газетної журналістики . У 1611 р почав виходити щорічник "Меркюр франсез" ("Французький Меркурій"), заснований Жаном Рішаром.
11оявлепіе перший тижневиків і офіційної французької преси пов'язане з ім'ям всемогутнього Армана Жана дю Плессі, герцога Рішельє, кардинала Рішельє. Ставши першим міністром, Рішельє придбав "Меркюр франсез" і довірив це видання Франсуа Леклерку дю Трамбле (падре Жозефу, "сірому преосвященству", як його називали сучасники). Падре Жозеф запросив в щорічник королівського медика Теофраста Ренодо, який добре себе проявив в новому для нього справі.
3. Період розвитку радіо, телебачення, Інтернету.
В цифрову епоху процес розвитку каналів комунікації отримав небувале прискорення. Нові медіа трансформуються і змінюють формат ледь не кожного року: вчорашні друковані ЗМІ сьогодні просувають власні публікації через рекламні мережі пошукової системи «Google», а місцеві радіостанції можна слухати в будь-якому населеному пункті, де є Інтернет. Відповідних трансформації зазнає і класичне телебачення. Редакції каналів починають використовувати сервіси на зразок «Youtube», просувають власні продукти через мережі Smart TV, організовують трансляції ефірів засобами Інтернету. Також, ймовірно, що поточний стрімкий прогрес медіа не зупиниться, а продовжить свій розвиток шляхом залучення нових інструментів комунікації. Створення нових інструментів передбачає зміни у процесі навчання молодих журналістів та редакторів, а, подекуди і запровадження нових курсів та дисциплін. Тексти друкованих видань відрізняються від текстів онлайн-ЗМІ. Різним є підхід до творення традиційного телебачення та телебачення в мережі Інтернет. Щоб зрозуміти цей підхід — потрібно зрозуміти яким чином традиційні медіа перетворюються на онлайн-медіа, яким є історичний поступ цього процесу. Сьогодні чимало науковців досліджують чи досліджували питання впливу Інтернету на розвиток сучасних медіа. А втім, відкритими залишають проблеми впливу та трансформації галузевих медіа: друкованих видань, радіо, телебачення. Останнє є найменш вивченим з погляду історії формування у вітчизняних засобах масової інформації. Відповідно, залишається помітна прогалина у системі навчання нових журналістів та редакторів частина яких працюватиме в редакціях нових медіа з використанням інструментів онлайн-телебачення.
Щоб детально розкрити історію українського інтернет-телебачення необхідно розглянути етапи створення традиційного телебачення, як прямого нащадка. В розділі «Історія» Офіційного порталу Державного комітету телебачення і радіомовлення України написано [5], що шлях вітчизняного телебачення розпочався 5 листопада 1951 року. Саме тоді відбулась перша пробна експлуатація Київського телецентру і цей день започатковує українське телебачення. Зважаючи на публікацію, весь період можна умовно поділити на: «радянський» (1951–1991 рр.) та «період незалежності» (з 1991 року до сьогодні). «Період незалежності», у свою чергу, за трактуванням професора В. Лизанчука, також варто розділити на три відрізки: децентралізація телевізійної системи (1991–1994 рр.), становлення недержавного телебачення і формування нової пропагандистської системи (1994–1998 рр.) та активізація політичних капіталів у боротьбі за глядача (1998–2009 рр.) [6]. В межах цього дослідження сформовано гіпотетичний четвертий період, під час якого і відбулось сучасне становлення та розвиток інтернет-телеканалів. Назвемо цей період «періодом цифрового телебачення». Початком якого можна вважати 2009 рік, хоча деякі процеси в напрямку виникнення онлайн-телебачення розпочались раніше. А втім, для зручності періодизації вважатимемо його початком саме 2009 рік. Варто зауважити, що історію розвитку вітчизняного інтернет-телебачення необхідно розглядати в двох площинах: площина взаємодії традиційних ЗМІ з мережею Інтернет (тут мова йде про перехід традиційних ЗМІ в Мережу, про їх взаємодію з мережею) та площина розвитку сервісів трансляцій телебачення та відеоконтенту в мережі Інтернет (Youtube, Vimeo, Smart TV, пірингові телемережі). Так як ми вже описали періодизацію історії традиційного телебачення, продовжимо опис щодо першої площини. СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ / SOCIAL COMMUNICATIONS 275 Якщо дату заснування вітчизняно ТБ чітко визначено, то з онлайн-телебаченням не все так просто. Для прикладу, на сайті Державного комітету телебачення і радіомовлення зроблено акцент на моменті переходу вітчизняних телемереж з аналогового на цифрове мовлення. «З винаходом Інтернету з’явилося й активно розвивається Інтернет-телебачення. Згідно з угодою, підписаною у Женеві 2006 р., до 2015 року українське телебачення має перейти на винятково цифрове мовлення» [5]. Багато науковців та публіцистів відзначають 2013 рік як ключовий в історії розвитку вітчизняного інтернет-телебачення. Саме у цей рік розпочали свою діяльність одразу чотири телевізійні проекти, розраховані виключно на Інтернет: Hromadske.tv, GromTV, «Спільнобачення» й «Еспресо-ТВ». «Головною причиною популярності подібних проектів стало загострення політичної ситуації в країні. А «вміститися» в скромні бюджети їм допомогли платформи безкоштовної трансляції» [19], — зазначає журналіст Павло Мандрик у публікації для журналу Forbes.ua
. На думку Василя Васильовича, є три етапи розбудови українського телебачення вже у незалежній державі [6]: 1. Децентралізація телевізійної системи України (1991–1994 рр.), пов’язана з виникненням недержавних ТРК. 2. Становлення недержавного телебачення і формування нової пропагандистської системи (1994–1998 рр.). 3. Активізація політичних капіталів у боротьбі за глядача (1998–2009 рр.) — у цей період завершується структуризація ринку інформаційних послуг громадськості, стають відомі власники телеканалів, глядачі знають, якого саме спрямування інформацію одержать на тому чи іншому каналі.
4. Вплив міжнародної журналістики на сучасні світові процеси.
Сучасні науковці пов’язують поняття глокалізації в першу чергу із економічним та політичним аспектами розвитку держав, проте очевидним є факт впливу дуалістичної взаємодії глобалізації та локалізації на сферу соціальних комунікацій, що найяскравіше відображено у розвитку он-лайнової журналістики. Отже, конвергенція на ринку мас-медіа і національна ідентифікація ЗМК, коло висвітлюваних проблем як загальнопланетарного, так і регіонального масштабів у мережевих виданнях є свідченням того, що в умовах сучасної глобалізації українська журналістика не втрачає своїх національних особливостей.
5. Тенденції розвитку міжнародної журналістики в світі та в Україні.
Позитивні тенденції останнiх років – вирic рівень свободи слова, виникла можливість більше спілкуватися з медiаекспертами з європейських країн, подорожувати, брати участь у тренінгах та грантових програмах.
Поява Суспільного мовлення — однозначний прорив. Роздержавлення комунальних ЗМІ.
Бурхливий розвиток розслідувань.
Монополізація. ринок зобов’язаний фінансувати ЗМІ. А реклама «приходить», зазвичай, тільки у великі ЗМІ. Тобто зникає конкуренція, приходить монополія.
Інтернаціоналізація. ЗМІ змушені постійно порушувати кордони. Звідси потрапляння книжок, радіопередач в інші країни. Багато в чому це відбувається через супутникове телебачення.
Уніфікація. На різних каналах виникають передачі із схожим змістом і політичною позицією. Натомість вони більше відрізняються версткою і дизайном.
Комерціалізація. ЗМІ опинилися у вирі індустрії розваг., але завжди були ті, що передовсім займалися викриттям, поширенням сенсацій, пліток, обливанням брудом, що більше розважає, ніж інформує.
Однією з основних тенденцій розвитку засобів масової інформації в індустріально розвинених країн світу є їх зростаюче зосередження у власності небагатьох гігантських концернів. Після другої світової війни в країнах Заходу спостерігалася тенденція об'єднання медійних корпорацій з великими компаніями, що діють поза інформаційної індустрії (в області виробництва електротоварів, комунікаційної, комп'ютерної та військової техніки, в кіновиробництві і в інших галузях індустрії розваг і т.д.), що призвело до переплетення власності та утворення гігантських медіаконцерном, тісно пов'язаних з іншими галузями економіки.
Ряд періодичних видань, що належать великим медіакорпорація, поширюються великими тиражами за кордоном у багатьох країнах світу. До їх числа відносяться американські газети «International Herald Tribune», «USA Today», «Wall Street Journal», англійська «Financial Times», французька «Le Monde» ( «Мир»), німецька «Frankfurter Allgemeine Zeitung» ( «Франкфуртська загальна газета »), журнали« Time »,« Newsweek »,« Reader's Digest »(США) і ін Частина з них має закордонні версії, нерідко - на місцевих мовах, адаптовані до особливостей аудиторії.
Глобалізація інформаційної діяльності, що відкрила величезні можливості для взаємовпливу та взаємного збагачення культур народів світу при збереженні їх культурного різноманіття, для становлення товариств відкритого типу, що забезпечила миттєву доставку інформації в будь-яку частину світу, разом з тим може сприяти уніфікації масової свідомості, духовному нівеляції країн і народів . Громадськість в різних країнах світу вимагає забезпечити більш ретельне і збалансоване висвітлення міжнародних подій у транснаціональних ЗМІ, що враховує реальне різноманіття сучасного миру. Посилюється критика цих інформаційних організацій з боку громадських об'єднань - правозахисних, екологічних, релігійних та ін
Практичні завдання:
1. Використовуючи підручник із «Всесвітньої історії», оберіть собі країну та епоху. Уявіть, що ви – молодий видавець і плануєте видавати газету. Про що ви писатимете у ній і яким чином? Складіть тематичний план 2-3 випусків цієї газети.
2. Порівняйте розвиток радіомовлення та телебачення – визначте недоліки та переваги кожного. Якби ви були медіа-магнатом у своїй країні, в які медіа ви б зараз вкладали кошти? Чому?