Ім'я файлу: ІСТОРІЯ УКРАЇНИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 14.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лабараторно-практична.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 14.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лабараторно-практична.docx
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
№2
2. Встановлення кордонів УРСР згідно з міжнародними договорами.
Перемога над Німеччиною створила умови для розв’язання «українського питання» — об’єднання етнічних українських земель у межах СРСР.
16 серпня 1945 року був підписаний радянсько-польський договір, за яким до СРСР передано територію сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської та Рівненської областей, а до Польщі — так зване Закерзоння, тобто українські етнічні території Лемківщини, Надсяння, Холмщини й Підляшшя. Остаточно польськорадянський кордон був усталений у 1951 році. Польська Республіка отримала Нижньо-Устрицький район і частину Хирівського та Стрілківського районів тодішньої Дрогобицької області. Тут були зосереджені нафтові промисли, дві електростанції. В обмін на це УРСР передано частину Люблінського воєводства між річками Гучва, Солокія і Західний Буг.
26 листопада 1944 року в місті Мукачеве відбувся Перший з’їзд народних комітетів, який схвалив Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з УРСР і вихід її зі складу Чехословаччини.
У результаті переговорів, що відбувалися в Москві, 29 червня 1945 року був укладений радянсько-чехословацький договір.
У лютому 1947 року СРСР підписав мирний договір із Румунією. За ним, Румунія відмовилася від претензій на Північну Буковину, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії. Завершився процес формування територіальних меж УРСР в новітню добу — передачею Кримської області РРФСР до УРСР згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року.
У 1949 році Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ про Державний Герб, Державний Прапор і Державний Гімн УРСР.
3. Участь УРСР у міжнародних організаціях
У перші повоєнні роки активізувалася зовнішньополітична діяльність УРСР. Після завершення Другої світової війни ООН утворила спеціалізовану установу — Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ), членом якої стала УРСР.
1946 року Україну обрали до Економічної і Соціальної Рад ООН. УРСР стала членом постійної Комісії ООН з прав людини, Міжнародної організації праці (МОП), Комісії ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), а в 1948–1949 роках була непостійним членом Ради Безпеки ООН. Розширюючи свою міжнародну присутність, УРСР 1948 року вступила до Всесвітнього поштового союзу (ВПС), приєдналася до Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО). Українські дипломати брали участь у роботі Дунайської конференції (1948 pік), на якій обговорювали питання режиму 18 торгового судноплавства по річці Дунай.
Важливим напрямком зовнішньополітичної діяльності була економічна співпраця. З 1947 року УРСР стала членом Європейської економічної комісії (ЄЕК).
25 квітня 1945 р. — початок роботи установчої конференції зі створення ООН у місті СанФранциско;
26 червня 1945 р. — ухвалено Декларацію про заснування ООН;
29 червня 1945 р. — укладено радянсько-чехословацький договір;
16 серпня 1945 р. — підписано радянсько-польський договір;
24 жовтня 1945 р. — офіційна дата створення ООН;
лютий 1947 р. — підписано мирний договір між СРСР та Румунією;
10 грудня 1948 р. — ухвалено Загальну декларацію прав людини; –
1949 р. — прийнято Укази Президії Верховної Ради УРСР про Державний Герб, Державний Прапор і Державний Гімн УРСР;
1951 р. — остаточно узгоджено польсько-радянський кордон;
1954 р. — Кримську область РРФСР передано до УРСР
№3
Відбудова промисловості
У горнилі війни загинув кожний п’ятий мешканець України, 2,4 млн осіб вивезено до Німеччини.
Відновлення зруйнованої війною економіки УРСР розпочали відразу після відступу німецьких військ та їхніх союзників. Пріоритет був за важкою, паливно-енергетичною, машинобудівною галузями, залізничним транспортом, тобто тим виробництвом, яке забезпечувало військову промисловість
В 1946 році був прийнятий «Закон про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства Української PCP на 1946–1950 pоки». Він відтворював довоєнну модель централізованої економіки, із хронічним відставанням виробництв, які забезпечували повсякденне життя населення.
За офіційними даними, четвертий п’ятирічний план було виконано за 4 роки і 3 місяці. Проте зростання промисловості республіки не позначилося позитивно на підвищенні життєвого рівня населення. Наслідком командно-адміністративної економіки стало хронічне відставання харчової та легкої галузей, сфери обслуговування.
2. Становище сільського господарства
На повоєнне село покладали кілька завдань: забезпечити потреби промисловості в сировині; розв’язати проблему постачання міст продовольством, збільшити експорт сільськогосподарської продукції у країни Центрально-Східної Європи.
Природне прагнення селянина бути господарем на землі влада розцінювала як 22 приватновласницький пережиток. Окрім того, колгоспники не мали пенсій, паспортів, отримували мізерну платню, не могли залишати місце проживання без спеціального дозволу.
1946 році була розгорнута кампанія щодо усунення порушень колгоспного статуту з метою наведення жорсткого порядку.
В лютому 1948 року прийнято Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя», котрий ініціював перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов.
3. Масовий штучний голод 1946–1947 років
Важким випробуванням для жителів республіки став масовий голод у 1946– 1947 роках, третій за два з половиною десятиліття більшовицької влади в Україні. Головним його винуватцем стало сталінське керівництво.
Голод, який штучно організувала влада, захопив усі верстви населення, однак найбільше постраждало селянство.
Опинившись на межі катастрофи, керівництво України на чолі з Микитою Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок ресурсів західних областей і звернулося до центру з проханням про допомогу.
В УРСР було достатньо хліба, щоб уникнути цього жахіття. Проте керівництво збільшило експорт продовольства у «дружні для СРСР» країни «народної демократії»: Румунію, Чехословаччину, Польщу, Болгарію та інші.
1946 р. — прийнято закон про четверту п’ятирічку;
1946–1947 рр. — масовий штучний голод в Україні;
лютий 1948 р. — прийнято Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності у сільському господарстві та ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя»
№4
1. Cуспільні настрої та реакція влади
Перемога в Другій світовій війні, здобута ціною жертв і страждань, породжувала в народі віру в краще майбутнє без масових репресій, голоду, стану загальної підозрілості у суспільстві.
Тоталітарний режим не міг допустити поширення ліберальних настроїв. Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у Другій світовій війні, Йосиф Сталін був переконаний, що вона призвела до певних ідеологічних втрат у радянському суспільстві.
Найбільше занепокоєння режиму викликало населення, котре жило на окупованих територіях, потрапило в німецький полон, працювало на примусових роботах.
Поступово серед населення утверджувалося розуміння: надії на те, що радянська влада за час війни змінилася на краще, що пом’якшиться її ставлення до людей, — марні.
2. Відновлення тоталітарного режиму
Внутрішня політика в УРСР була спрямована на відновлення тоталітарного режиму.
Пік післявоєнних репресій припав на 1947 рік, коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Йосифа Сталіна Лазар Каганович.
Репатріантів — військовополонених та цивільних осіб, переважно остарбайтерів, які під час війни опинилися за межами країни.
Однією з визначальних рис політичного життя України стало зміцнення впливу Комуністичної партії. На 1 січня 1946 року КП(б)У налічувала 320 тисяч членів.
Важливою подією того часу стали вибори до рад усіх рівнів: у лютому 1947 року — до Верховної Ради УРСР, у грудні 1947 року — до місцевих рад.
3. Ідеологічні кампанії радянської влади
Духовний клімат радянської доби першого повоєнного десятиліття визначали дві тенденції: з одного боку, патріотичне піднесення, а з другого — прагнення влади повернути стару схему тотального контролю над соціумом і придушити будь-які погляди, альтернативні офіційним.
Сутність «ждановщини», яка розгорнулась у 1946–1949 роках, полягала у проведенні низки репресивних заходів, спрямованих проти інтелігенції, котру звинуватили в політичній неблагонадійності та «буржуазному націоналізмі».
Метою «ждановщини» в Україні було посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійної ідеї.
Здійснено оформлення всіх творчо-мистецьких угруповань у централізовані спілки письменників, художників, композиторів і закріплено основний, а по суті, єдиний метод творчості — метод так званого соціалістичного реалізму.
Із 1948 року розгорнулася боротьба з космополітами. Космополітизм як ідеологія світового громадянства надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям.
У поле зору партійних функціонерів УРСР потрапили літературні й театральні критики, насамперед єврейської національності.
«Ждановщина» і боротьба з космополітизмом мали своїм наслідком гальмування розвитку науки, культури і мистецтва, обмеження свободи творчості, ізоляцію від надбань західної культури.
лютий 1947 р. — відбулися вибори до Верховної Ради УРСР;
грудень 1947 р. — відбулися вибори до місцевих рад;
1946–1949 рр. - період реалізації ідеологічної політики «ждановщини»;
1948 р. — початок боротьби з космополітизмом
№5