Виконала Куцай І.М.
(студентка 0024 групи (стн)
з дисципліни:
СПЕЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА З ІСТОРІЄЮ ЛОГОПЕДІЇ
Практичне (семінарське) заняття № 1
Тема: Історія становлення і розвитку національної системи спеціальної освіти
Хід практичної роботи
Завдання 1. Обґрунтувати необхідність корекційно-виховного процесу в спеціальних закладах освіти.
Питання виховання та соціалізації підростаючого покоління в навчальних закладах є надзвичайно важливим для кожного суспільства. Особливої уваги воно вимагає від педагогів, що працюють з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я.
Відомий український вчений О. П. Хохліна під корекційною роботою розуміє спеціально організований педагогічний процес, спрямований на послаблення або подолання недоліків розвитку дитини, можливе запобігання їх появі та сприяння розвитку аномальної дитини в цілому з метою якомога більшого її наближення до норми.
Крім того, корекційна робота – це, перш за все, соціальні відносини, оскільки її результат проявляється не лише через окремого індивіда та його життєву позицію, а й накладає свій відбиток на функціонування суспільства в цілому. За такого підходу відносини «суб’єкт-об’єкт» трансформуються у відносини «суб’єкт-суб’єкт», за яких вихованці набувають власного особистісного соціального статусу та отримують належне місце в системі суспільства. До речі, на суб’єктності відносин у корекційній освіті наголошують також і сучасні вітчизняні науковці.
Так, Л. Акменс в своїй праці вказує на важливості взаємозв’язку вчителя та вихователя. Нова парадигма, а весь навчальний процес має базуватись як на індивідуальному, так і диференційованому підході, що, на нашу думку, підвищує рівень соціалізації вихованців. Вона наголошує на важливості соціалізації дітей з особливими потребами в загальноосвітній простір, тому в межах корекційної роботи, на її думку, мають проводитись заходи навчально-виховного характеру за участю здорових дітей із загальноосвітніх шкіл, що допоможе вихованцям відчувати себе частиною загального учнівського соціуму.
Критерієм успішності результату корекційної роботи З. Н. Курлянд вважає той факт, наскільки успішно дитина зможе адаптуватись в соціальному середовищі та самореалізуватись. Відповідно до теорії В. М. Синьова, корекційна педагогіка «необхідна у тих розповсюджених сьогодні випадках, коли у людини виникають суттєві ускладнення у присвоєнні і реалізації норм соціальної поведінки через адиктивні явища розвитку» .
У процесі виховання увага педагога має бути спрямована на реалізацію основних принципів навчання:
- необхідність органічного поєднання корекційного навчання і виховання;
- сприяння оптимальному засвоєнню знань і розвинення пізнавальних можливостей учнів;
- відповідність вимог, що ставляться до них, їхнім психофізичним можливостям.
Суттєвою вимогою до змісту виховної роботи є реалізація комплексного підходу до формування та розвитку підростаючої особистості. Це зумовлює необхідність урахування цілісного характеру особистості та інтенсивного впливу на всі її сторони. Зміст виховання має передбачати комплексний підхід до дитини з порушеннями розвитку, однаковою мірою забезпечуючи формування і розвиток її інтелектуальної, емоційної та вольової сфер.
Завдання 2. Скласти кросворд із понятійно-категоріального апарату, використовуючи «Український дефектологічний словник».
| | | | | | | | | | 3 | | | | | |
| | | | | | | | | | | | 6 | | 7 | |
| | | | | | | 2 | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| 1 | | | | | | 5 | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | 4 | | | | | | 8 | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | 9 | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| По горизонтали: | По вертикали: |
| 1. глухота 2. виховання 4. браділалія 9. аграфія | 3. простій 5. асфіксія 6. заїкання 7. анамнез 8. алалія |
………... порушення психофізичних процесів, що забезпечують закономірний зв’язок звукового і письмового аспектів мовленнєвої діяльності, що призводить до повної нездатності оволодіти процесом письма або до втрати цієї навички;
………… відсутність мовлення або системний недорозвиток мовлення в результаті органічного ураження кори головного мозку в до мовленнєвий період життя дитини.
………… сукупність даних ( про умови життя людини,про перенесені хвороби…), що отримуються в ході обстеження від самого обстежуваного чи осіб, що його замінюють;
…………… зупинка дихання, зумовлена кисневим голоданням і надлишком вуглекислого газу в крові і тканинах.
……………. патологічно уповільнений темп мовлення.
…………… процес систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості.
……………. глибоке, стійке, двостороннє ураження слуху в період внутрішньоутробного розвитку чи в ранньому дитинстві, при якому неможливе сприймання мови.
При якій дислалії спотворено вимовляється один або кілька звуків, схожих за артикуляцією.?
………. порушення темпу, ритму і плавності мовлення, викликане судомами в різних частинах периферичного відділу мовного апарату.
Завдання 3. Пояснити причину негативного відношення європейців (VIII ст. до н.е. – XII ст н.е.) до співвітчизників із психофізичними вадами.
Інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.
В античному світі до людей ставилися з упередженням не тільки тому, що вони не могли брати участь у суспільному житті та бути «повноцінними громадянами», але й тому, що їх вади викликали містичний жах і вірування в те, що їхня хвороба має демонічне походження. В ті часи дехто вірив, що Бог «створив інвалідність» як метод покарання – або самої особи, або батьків. Інші розглядали «інвалідність» як спеціальний подарунок від Бога і вірили, що людина з інвалідністю має на землі більш значущу мету.
Свідчення про негативне ставлення в стародавній Греції та Римі до людей, які мали ті чи інші фізичні вади, знаходимо у багатьох творах давньогрецьких філософів. Наприклад, Арістотель вважав, що людей з інвалідністю «не слід виправляти» і не «слід допускати до суспільного життя». Сенека писав: «Ми вбиваємо калік і топимо тих дітей, які народжуються на світ кволими і спотвореними. Ми робимо так не через гнів і прикрість, а керуючись правилами розуму: відокремлювати непридатне від здорового»
Закони Лікурга рекомендували позбавляти життя дітей з фізичними вадами. Взагалі байдужість до дітей панувала аж до кінця середньовіччя. Вбивство і занедбання новонароджених дітей були 9 повсякденною практикою в ранні періоди людської цивілізації. Але у середньовіччі в Франції та Англії спостерігались випадки піклування за людьми з інвалідністю. Це були особи, які зазнали каліцтва під час військових дій.
Взагалі до XIX ст. навчати і лікувати дітей з проблемами у розвитку практично не намагалися. Вони залишалися вдома зі своїми родинами або їх віддавали до притулків [кроки до компетенції].
І лише в останні десятиріччя до дошкільних освітніх закладів у всьому світі почали залучати дітей з особливими потребами. Зусилля, спрямовані на створення інклюзивних класів, тобто класи де разом навчаються всі діти, незалежно від їхніх можливостей, здібностей, соціального та економічного стану, походження тощо, знайшли широкий відгук і підтримку громадськості.
Завдання 4. Заповнити хронологічну таблицю «Періоди еволюції спеціальної освіти» (див табл. № 1).
Таблиця № 1
Періоди еволюції спеціальної освіти
| Період еволюції | Етапи становлення системи спеціальної освіти | Хронологічні межі |
| Від агресії та зневаги до усвідомлення необхідності піклуватися про дітей з особливостями розвитку | Формування передумов виникнення національної системи спеціальної освіти | 966-1715 рр. |
| Від усвідомлення необхідності піклуватися про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення необхідності навчати частину з них | Формування передумов виникнення національної системи спеціальної освіти | 1715-1806 рр. |
| Від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності навчання трьох категорій дітей: з порушенням слуху, зору та розумово відсталих | Розгортання мережі спеціальних навчальних закладів та оформлення паралельних систем спеціальної освіти | 1806-1927 рр. |
| Від усвідомлення необхідності навчати певну частину дітей з порушеннями до розуміння необхідності навчати всіх дітей з відхиленнями в розвитку | Удосконалення вертикальної та горизонтальної структур системи спеціальної освіти, її диференціація | 1927-1991 рр |
| Від сегрегативного навчання дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивного навчання | Розвиток національної системи спеціальної освіти з провідною тенденцією інклюзії | 1991 р.- донині |
| | | |
| | | |
Практичне (семінарське) заняття № 2
1 2 3 4 5