Ім'я файлу: Реферат__теніс.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 30.04.2021
скачати

Кафедра фізичного виховання та спорту

Тема: Історія розвитку тенісу

Виконав: Перевірив:

.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

ПОЯВА ТЕНІСУ 3

СТАНОВЛЕННЯ ТЕНІСУ 5

ВІДРОДЖЕННЯ ТЕНІСУ 6

ВИСНОВКИ 7

ЛІТЕРАТУРА 8


ВСТУП


Теніс – захоплююча спортивна гра. Правила тенісу досить прості, тому ця гра доступна кожному. Під час гри тенісист отримує фізичне навантаження відповідно до своєї підготовленості. Необхідне обладнання для настільного тенісу можна придбати в магазині, а столи для цієї гри можна знайти майже на кожному майданчику чи в парках.

Заняття настільним тенісом покращують фізичну підготовленість людей. Крім того, вони виховують такі якості характеру, як здібність, рішучість, наполегливість та інші. Сучасна гра в настільний теніс – це складний атлетичний вид спорту з різноманітною технікою, великою кількістю тактичних варіантів, який вимагає високого рівня загальнофізичної, спеціальної і психологічної підготовки.

ПОЯВА ТЕНІСУ


Відомості про виникнення цієї гри вкрай суперечливі. І по сьогоднішній день невідомо, хто ж є винахідником цієї гри. Деякі історики вважають батьківщиною настільного тенісу – Азію (Японію, Китай). За іншими джерелами – Європу. Прообраз сучасного настільного тенісу з’явився в другій половині ХІХ ст. в Англії – “гра без точних правил з м’ячем і ракеткою зі струнами”. Із публікацій давніх років відомо, що у 1874 році англієць Вальтер Клоптон із м.Вінгфільд розробив правила доволі схожої на сучасний теніс гри, яку він назвав – сферистикою. Через рік правила сферистики були вдосконалені і гра одержала назву лаун-теніс (англ. "lawn" – галявина), або просто теніс. Існує ще одне припущення про походження назви теніс від англ. слова "ten" – десять, пов’язане з тим, що в грі приймало участь десять гравців по п’ять з кожної сторони майданчика. Дуже скоро, через кліматичні умови Англії, з відкритого повітря теніс перейшов у приміщення. На мокрих галявинах було неможливо грати от і з’явилася його мініатюрна копія в салонах. Спочатку грали на підлозі, потім на двох столах, що знаходилися на деякій відстані. Пройшло трохи часу і столи зсунули, а між ними натягнули сітку. Дані Міжнародної федерації настільного тенісу свідчать, що у 1891 році англієць Чарльз Бейкстер отримав патент на винахід за номером 19070 гри – “пінг-понг”. Ця назва виникла від характерного звуку коркового “м’ячика”, який вдарявся об стіл і ракетку.

Особливо популярною гра була в студентів, в яких за майданчик був обідній стіл, а замість сітки вони розкладали книжки. Простий інвентар, а головне – невеликі розміри майданчика, ось що зумовило стрімку популярність настільного тенісу в період зародження гри. За доволі короткий термін він став найпопулярнішою салонною грою в Англії. Розміри стола, висота сітки були довільні, як і де дозволяли умови. Гра велась до 10, 20, 50 і навіть до 100 очок за одну партію. Не було ніяких обмежень щодо подачі м’яча. Невдовзі виникли перші неофіційні правила за якими партія продовжувалась до 30 очок.

Могутнім поштовхом для розвитку настільного тенісу став винахід англійським інженером Джеймсом Гібсом у 1894 році легкого, еластичного й пружного целулоїдного м’яча, який замінив коркові і каучукові м’ячі (шарики). Винахід целулоїдного м’ячика дозволив значно зменшити вагу ракетки. Замість ракеток зі струнами і пергаментом з’являються фанерні ракетки з укороченою ручкою, які визначають нову хватку ракетки. Почали застосовувати нові матеріали для наклеювання на ігрову поверхню ракетки: шкіру, велюр, а також пізніше різні види гуми. Простий інвентар, а головне невеликі розміри майданчика (стіл) дозволяли грати у настільний теніс де завгодно, що і визначило його популярність і за короткий час ця гра стала найпопулярнішою для багатьох людей.

Масове поширення настільного тенісу в нашій країні припадає на 1926—1930 рр. Але одноманітна і примітивна техніка гри поступово призвела до того, що інтерес до неї згас, припинився випуск інвентаря, і в 1932 р. настільний теніс перестав існувати як вид спорту.

СТАНОВЛЕННЯ ТЕНІСУ


Спортивною грою настільний теніс був визнаний у 1900 році - в Англії, де у Венстмістерському абатстві у залі "Ройял Єкверіум" пройшли перші офіційні змагання, участь в яких взяло 300 гравців. Наступного 1901 року в Індії відбулися перші міжнародні змагання, переможцем яких став один з кращих тенісистів того часу індієць Нандо. Тоді ж були затверджені і подані перші правила гри. Швидке поширення і розвиток цієї гри зробили необхідним створення міжнародної організації та єдиних правил. У січні 1926 року в Берліні за ініціативи доктора Георга Лемана було проведено зібрання щодо подальшого розвитку настільного тенісу, участь в якому взяли представники Англії, Венгрії і Австрії. На цьому ж засіданні було створено Міжнародну федерацію настільного тенісу – “ІТТФ”. Перший чемпіонат світу і конгрес ІТТФ пройшли у грудні 1926 р. в Лондоні. На конгресі був прийнятий статут федерації, проект правил змагань і обраний перший президент ІТТФ – великий шанувальник гри англієць Айвор Монтеню (очолював федерацію протягом 40 років – до 1967р.). Першими чемпіонами світу у 1926 р. стали тенісисти Венгрії – Роберт Якобі і Марія Меднянскі. З цього часу першість світу проводилась щорічно (за винятком 1940-1946 рр.). Гра стає динамічнішою. Інтерес глядачів до змагань значно зрістає, змагання на першість світу в Лондоні 1935 року щодня спостерігали до 10 тисяч чоловік. З 1957 року першість Світу проводиться один раз у два роки. В проміжках між першостями світу проводяться чемпіонати континентів. В 1928 році на з’їзді ІТТФ у Стокгольмі була затверджена назва виду спорту – "пінг-понг" і був прийнятий єдиний метод підрахунку очків у змаганнях: одна партія – 21 очко.

ВІДРОДЖЕННЯ ТЕНІСУ


Відродження настільного тенісу почалося лише в післявоєнні роки. На Україні ініціаторами відродження гри в настільний теніс були окремі гравці, які мали за плечима багаторічний практичний досвід (3. Розенберг і О. Пастернак — в Одесі; Ф. Глаз, В. Туранов, С. Талиський, О. Сирота — у Києві; Ю. Ревіс і А. Рисе — у Харкові, Р. Ґазда — у Львові та інші).

Вони стали популяризувати гру в настільний теніс, залучаючи до занять цим видом спорту молодь та старше покоління. Відсутність інвентаря, зокрема губчатої гуми для ракеток та целулоїдних м'ячів, загальмувала масове поширення настільного тенісу у перші післявоєнні роки.

Перші офіційні змагання в нашій країні були проведені 1946 р. Настільний теніс стає популярною грою в Литві, Латвії, Естонії, Молдавії. У 1950 р. створюється Всесоюзна секція тенісу при Спорткомітеті СРСР, а в 1951 р. у Вільнюсі відбувся перший чемпіонат СРСР.

У 1950 р. були організовані перші республіканські змагання найсильніших гравців України, переможцем яких став Є. Шицер (Львів), а з 1951 р. розіграш першості УРСР проводиться регулярно.

У 1954 р. радянські спортсмени стали членами Міжнародної федерації настільного тенісу і відтоді беруть участь в усіх чемпіонатах Європи і світу.

З 1952 року, з першості світу в Бомбеї, почалася нова епоха настільного тенісу, пов'язана з виходом на міжнародну арену японських спортсменів. Японці ввели не тільки новий вид покриття ракетки але й своєрідний хват. Система ведення гри виявилась незвичайною, вони виконували один основний елемент техніки – накат праворуч, який було доведено до віртуозної точності. Інший елемент – відмінне володіння подачами. Безпосередньо на подачах японські гравці в кожній партії вигравали від 4 до 10 очок. Японських гравців відрізняла висока фізична підготовленість, що дозволяла стрімко переміщуватись, миттєво завдавати удари.

Все це заставило спеціалістів настільного тенісу задуматися над питаннями цілеспрямованого навчання і тренування у цьому виді спорту. В країні створюються спеціалізовані школи, розробляється нова методика навчання і тренування, яка дозволяла б готувати тенісистів для гри у швидкому темпі. Перших значних успіхів досягнули наші юні тенісисти в 1959 р., коли успішно дебютували на європейських змаганнях в Констанці (Румунія).

У 1969 р. жіноча команда нашої країни виборола перше місце на чемпіонаті світу. На першості Європи 1970 р. радянські спортсменки також виступали успішно, а 3. Руд-нова стала чемпіонкою. Міжнародні змагання показали, що радянські тенісисти володіють значними технічними і фізичними можливостями, створюють швидкісний, активний, атакуючий стиль гри.

Популярність настільного тенісу серед членів колективів фізичної культури на багатьох підприємствах, в установах і навчальних закладах зростає, сьогодні більш ніж 40 мільйонів гравців беруть участь в офіційних турнірах в усьому світі.

ВИСНОВКИ


Низький поріг входу та відчутний тренувальний ефект роблять гру в теніс надзвичайно популярним видом спорту. Доступність та офіційне визнання настільного тенісу, як олімпійського виду спорту пришвидшують розвиток та ріст популярності даної гри. На мою думку, зважаючи на поширення тенісу в моєму регіоні та сприятливі умови для його поширення, популярність цієї гри з часом буде тільки рости, адже історія розвитку тенісу не зупиняється, а продовжується і в майбутньому професійні спортсмени можуть внести ще купу змін, які кардинально змінять хід гри.

ЛІТЕРАТУРА


1. Марусін В.Ю. Настільний теніс для всіх. – Київ: Здоров’я, 1991. – 112 с.

2. Барчукова Г. Настольный теннис. – М.: ФиС, 1990. – 174 с.

3. Ормаи Л. Современный настольный теннис. – М.: ФиС, 1990. – 174 с.

4. Настільний теніс. Правила змагань. – Київ: ФНТУ, 2005. – 60 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас