Ім'я файлу: Історія_косметології_давнього_сходу.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 17.06.2020
скачати

Міністерство охорони здоров'я України

ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Кафедра дерматології

та венерології

Реферат на тему:

Історія косметології Давнього Сходу

Підготувала:

студентка IV курсу 6 групи

Середюк Наталія Русланівна

Історія гігієни і косметики починається з давніх часів, коли первісні люди почали умиватися, очищати і пом'якшувати шкіру, захищати її від сонця, вітру, дощу, снігу, намагалися зробити свою зовнішність більш привабливою. Спостереження археологів і вчених, які вивчають життя племен і народів, що збереглися до нашого часу і стояли на нижчих ступенях розвитку, підтверджують це.

Головні досягнення косметики пов'язані із знанням властивостей рослин, з досвідом застосування різних продуктів рослинного і тваринного походження, мінералів. І навіть те, що іноді сприймається всього лише як прагнення прикрасити зовнішність, має лікувальну дію, підтверджену народною практикою.

У багатьох племен існувала та існує дотепер спеціальне бойове розфарбовування. Таке розфарбовування тіла, татуювання, різні притирання та ароматичні речовини використовується і в повсякденному житті. Нанесені на обличчя і тіло знаки означають і приналежність до роду, і відповідність прийнятому стандарту краси, використовуються в магічних обрядах, піднімають бойовий дух воїнів і мисливців.

«Косметика» древніх була пов'язана зі знанням властивостей рослин, із досвідом застосування різних продуктів рослинного і тваринного походження, мінералів. І навіть те, що деколи сприймається всього лише як прагнення прикрасити зовнішність, має лікувальну дію, підтверджену народною практикою.

Навіть в наші дні жінки Таїланду за допомогою спеціальної пудри, змішаної з водою, наносять на обличчя і руки знаки сумішшю, приготованою з особливого роду деревини. Вона містить цінні поживні речовини, які захищають шкіру від пекучого сонця тропіків. Завдяки цьому засобу жінки виглядають молодими навіть у зрілому віці. Всім відома лікувальна дія алое. Вже декілька тисячоліть використовують цю рослину в косметичних цілях. Жителі аравійського острова застосовували зварений і згущений сік алое. У Європі його використовують у вигляді екстракту.

Народний косметичний засіб – листя подорожника – використовувався слов'янами для лікування запаленнь шкіри, при порізах, ударах, укусах.

Особливе значення в косметології має мед, який у поєднанні з масажем пом'якшує шкіру, робить її еластичною.

Масаж був відомий здавна, з часу появи людини на Землі. Найпершим проявом масажу можна вважати природне бажання розтерти, розім'яти місце удару. Він застосовувався в Стародавньому Китаї, Японії та Індії за 2000 років до Гіппократа. У Стародавній Греції ним користувалися ще за декілька сторіч до народження великого лікаря. Але саме Гіппократ визначив масаж, як одну з головних косметичних процедур.

Людина у всі часи прагнула удосконалювати гігієнічну косметику. До винаходу мила для миття рук, обличчя і волосся люди користувалися дрібним річковим піском, попелом. Бруд із тіла не стільки відмивали, скільки відскрібали. В результаті шкіра ставала жорсткою і потребувала пом'якшення.

Паралельно з гігієнічним в давнину бурхливо розвивалися естетичний і ароматичний напрями косметики: причісування, масаж, використання косметичних пом'якшувальних і ароматичних засобів, фарбування волосся, брів, вій, обличчя, манікюр і педикюр.

Вважають, що батьківщина сучасної косметики — Стародавній Схід. Ідеалом жіночої краси Давнього Єгипту 15 ст. до н.е. вважається знаменита Нефертіті, дружина фараона-відступника Ехнатона (який прагнув запровадити культ сонця). Природній красі цієї досконалої особи і чарівної фігури все ж таки допомагала косметика: догляд за шкірою, грим, прикраси. У Єгипті того часу знали не тільки правила гігієнічного догляду за волоссям і шкірою, але й застосовували ароматичні речовини, виявляли цікавість до фарбування нігтів і волосся, укладання волосся, гоління і фарбування бороди.

Вже тоді були відомі бритви і щипчики для видалення волосся на обличчі і тілі, гребені, фарба для нігтів, креми, засоби татуювання. Багаті єгиптянки широко користувалися притираннями, запашними водами, пахощами, оліями для намащування шкіри, засобами для ароматизації шкіри і волосся.

Добре було відомо стародавнім єгиптянам мистецтво причісування. Природньо пряме волосся прикривалося штучними заплетеними перуками. Перуки використовувалися і жерцями. Стародавні єгиптяни завивали волосся на тонкі прутики, обмащені глиною, і висушували їх на сонці. Пізніше дерев'яні прутики були замінені металевими стрижнями, які нагрівалися, перш ніж накрутити на них волосся.

Фарбували волосся хною, змішаною з грязями. При цьому добивалися різних відтінків — від легкого пурпурового до мідного і темно-коричневого. Пахощі вткористовували не тільки в побуті, але і при відправленні релігійних обрядів. З цією метою використовували віск і смоли, квіти, коріння і трави. До наших днів збереглися деякі з обрядів стародавніх єгиптян: спалювання пахощів у кадилах із застосуванням ароматичних олій — мира, ладану.

Косметика завжди мала одне коріння з медициною. Папірус, присвячений питанням медицини, містить і косметичні рецепти часто впереміш із молитвами та заклинаннями. У Лейпцігу зберігається знаменитий «Папірус Еберса», що датується 2000 р. до н.е. В нім описуються способи обмивання миртовою олією, єлеєм, оливковою або кунжутною олією, а також бальзамом, який поставляли з Північної Африки, Аравії і Палестини. Ці олії не лише очищали шкіру, але й створювали на ній захисну плівку.

Масло мирта використовувалося в суміші з ароматичними речовинами для віддушки тіла, білизни, одягу і приміщень. У папірусі є також рецепт приготування фарби для волосся, що належить єгипетській цариці Сес. Це перший записаний рецепт застосування хни як фарби для волосся.

З 16 століття до н.е. дійшли до нас способи використання як косметичного засобу алебастру і меду, мікстури для депіляції (видалення волосся), склади фарб для забарвлення вій в зелений, а їх країв — у чорний колір. Губи і щоки підфарбовували хною, нігті рук і ніг золотили. Як духи єгиптянки використували рослинні олії з додаванням соку водяних лілій і лотоса.

В гробницях були знайдені посудини з залишками мазей, різних благовоній та масел, котрі містили мускус, рожеве масло, ладан, мірру, а також пінцети, що слугували для видалення волосся. Ідеалом краси в Давньому Єгипті була струнка жінка, з тонкими рисами обличчя, повними губами та великими мигдалевими очима. Важка зачіска разом із стрункою фігурою створювали уявлення про екзотичну рослину на гнучкому стеблі. Щоб розширити очі та придати їм блиск, жінки Єгипту капали в них сік з вуглецевої міді. Для підкреслення верхніх повік, використовували суміш сернистого свинця з зеленою міддю та рудою, на нижні повіки наносили малахітовий порошок. До слова, свинець ще відлякував комах, яких в спекотному кліматі було досить багато.

Згадаймо насурмлені очі давніх єгиптян – натхнення для сучасної техніки макіяжу "смоукі айз". Нещодавні наукові дослідження показують, що токсичний свинцюватий мінерал в основі сурми, напевно, мав антибактеріальні властивості, коли змішувався з вологою з очей.

До того ж, густий макіяж очей частково відбивав сліпуче сонячне світло. Інакше кажучи, існували прості, практичні причини, чому давні єгиптяни і єгиптянки фарбували очі.

Те ж саме можна сказати і про інші "модні традиції". Перуки стримували поширення вошей. Ювелірні вироби мали потужний символічний та релігійний зміст.

"Єгипетська цивілізація все одно здається нам дуже привабливою", – погоджується пані Тілдеслі, яка вважає, що це спадок двох славетних єгипетських цариць: Клеопатри та Нефертіті. Клеопатра вважалася взірцем краси ще з античних часів, після завоювання Єгипту римлянами. А у 1912 році було знайдено знамените розмальоване погруддя Нефертіті, що нині зберігається в Берлінському єгипетському музеї і яке вивело маловідому дружину фараона Ехнатона на місце "пін-ап моделі" стародавнього світу. Втім, пані Тілдеслі, яка написала біографію Клеопатри і зараз збирає матеріал для книжки про Нефертіті, бачить певну іронію в тому, що ці дві єгипетські цариці і сьогодні сприймаються як секс-символи. По-перше, пояснює вона, "Клеопатра дала нам уявлення, що усі давні єгиптянки були прекрасні, але нам насправді дуже мало відомо про її зовнішність". На монетах з її зображенням, розповідає пані Тілдеслі, "у Клеопатри великий ніс, випнуте підборіддя і зморшки – не те, що більшість людей назвала б ознаками краси. Можна заперечити, що це був свідомий імідж для монет, де вона хотіла видаватися суворою і не особливо жіночною. Але навіть Плутарх – який теж ніколи не бачив її вживу – пише, що її краса була у жвавості та у голосі, а не в рисах обличчя. Тим не менше, ми собі затямили, що вона красуня, схожа не Елізабет Тейлор. Гадаю, на нас більше вплинули наші уявлення про Клеопатру, аніж вона сама".

Що ж до Нефертіті, пані Тілдеслі пояснює, що її погруддя не типове для давньоєгипетського мистецтва: "Це дуже незвичайна статуя. Вона вкрита шаром гіпсової штукатурки і яскраво розмальована – інші мистецькі вироби, що до нас дійшли, більш стереотипні і не так детально передають характер персонажа".

Крім того, слава цього погруддя сильно пов’язана з тим періодом часу, коли його вперше було виставлено у Берліні. У 1923 році "єгиптоманія" витала у повітрі – адже роком раніше було знайдено гробницю Тутанхамона; до того ж, загострені, майже геометричні риси обличчя Нефертіті були співзвучними до тогочасного смаку. "Вона виглядала дуже сучасно, у дусі ар-деко, – каже пані Тілдеслі. – Тому вона усім сподобалась. Важко знайти людину, яка б не вважала Нефертіті красивою". Ще одна причина того, що цариця швидко стала зіркою, – поширення впливу засобів масової інформації у 1920-ті рр. "На сотню років раніше, без кіно і майже без газет, цього б не сталося, – додає пані Тілдеслі. – Нефертіті відправилась би в музей без усіх цих захоплених вигуків".

Вона робить паузу. "Можливо, той факт, що її виставили у Берліні і назвали грандіозною знахідкою, вплинув і на наше сприйняття. Врешті-решт, як відомо, краса народжується в очах того, хто дивиться".

У країнах Близького та Середнього Сходу косметика теж досягла високого рівня розвитку. Із традицій Єгипту багато запозичили іудеї. Вони застосовували депіляцію та винайшли метод приготування мила із жиру та попелу. У давньоєврейській збірці законів Талмуді було записано, що чоловік зобов'язаний видавати дружині певну суму грошей на придбання засобів для догляду за тілом і для підтримки краси. До цих засобів належали мило, пемза для чищення зубів, трояндове мило та різні мазі. Згадки про косметику можна зустріти у Біблії. Там, наприклад, розповідається про використання різних притирань та парфумів у Древній Іудеї. Наприклад, до бальзаму Марії Магдалини входила речовина, яку добували з кореневища чагарника нард, який росте в Гімалаях.

За однією з історичних версій вважається, що саме перси винайшли парфуми. Римський історик Пліній писав, що "персидські жінки заманювали чоловіків невідомими пахощами". За переказами Магомет говорив, що найбільше на світі він любив жінок, дітей та парфуми.

Немало уваги догляду за шкірою і волоссям приділяла в Ассирії і Вавілоні. У ті далекі часи тіла намащували пахощами, які містили трояндову олію, мірру, мускус, віддушки, зафарбовували волосся на голові і бороду. Трояндова вода і мигдальне молоко вперше з'явилися в Персії.

У Стародавній Іудеї теж користувалися притираннями і пахощами. Іудея торгувала з багатьма країнами світу.

Намагаючись привернути увагу царя Соломона, цариця Савська звеліла приготувати для косметичних цілей цілий набір всіляких мазей і масел і навіть привезла в подарунок іудейському цареві бальзамін — чагарник, смола якого цінувалася, як дорогоцінні метали.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас