Ім'я файлу: 05.10.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
сотников тмфв.docx
Історія.doc
08-09.10.docx

ІСТОРІЯ ГРИ В ГАНДБОЛ. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК

ГАНДБОЛУ В СВІТІ, УКРАЇНІ

План

1. Історія виникнення гандболу у світі.

2. Визнання гандболу міжнародним видом спорту.

3. Розвиток гандболу в Радянському Союзі.

4. Історія розвитку українського гандболу, сучасний стан.

Форма організації заняття: практичне заняття.

Мета заняття: сформувати уявлення студентів щодо історії

виникнення гандболу, як спортивної гри у світі, про визнання

гандболу міжнародним видом спорту, про розвиток гандболу в

Радянському Союзі, про історичний розвиток українського гандболу та

його сучасний стан.

1. Історія виникнення гандболу у світі

Гандбол, як і кожна спортивна гра, має свою історію. У 1898 р.

викладачеві фізичного виховання реального училища датського міста

Ордруп Хольгеру Нільсеном прийшла думка створити спортивну гру,

схожу на футбол, але щоб гравці передавали м'яч партнеру і кидали

його по воротах тільки руками.

Нова спортивна гра була названа «хаандбольд», що в перекладі

означає ручний м'яч. За правилами, розробленими Нільсоном, в

кожній команді грало по сім чоловік, гравці закидали м'яч від лінії,

яку півколом креслили перед воротами. Ця проста і доступна для

спортсмена будь-якого віку гра швидко завоювала популярність не

тільки в Данії, але і за її межами. Приблизно в цей же час в

Чехословаччині була винайдена схожа гра з м'ячем, яку називали

«Хазена». Спочатку широкого поширення гандбол отримав в Європі,

в таких країнах як Румунія, Чехословаччина, Угорщина, Швеція,

Югославія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Австрія.

Міжнародні правила з гандболу були затверджені в 1934р.

Перший чемпіонат світу з цього виду спорту серед чоловічих команд

відбувся в 1938 році в Німеччині. У ньому взяло участь всього 4

команди. Першим чемпіоном світу стала збірна Німеччини. Срібні

медалі завоювали спортсмени з Австрії, бронзові - вручили команді зі

Швеції.

Міжнародна федерація гандболу (ІГФ) була створена в 1946 р. Її

першими членами стали вісім європейських країн: Данія, Нідерланди,

Швеція, Норвегія, Польща, Франція, Швейцарія та Фінляндія. У 1954 р.

в Швеції відбувся другий чемпіонат світу. Збірна команда Швеції

завоювала золоті медалі, збірна команда ФРГ стала срібним призером, а

третє місце виборола команда Чехословаччини. У 1957 р. в Югославії

відбувся перший чемпіонат світу з гандболу серед жіночих команд.

Брало участь дев'ять команд. У ньому перемогли Чехословацькі

гандболістки, друге місце посіла збірна команда Угорщини та

бронзовими призерами стали гандболістки Югославії.

У 1965 р. рішенням Міжнародного олімпійського комітету гра в

ручний м'яч була включена в програму XX Олімпійських ігор для

чоловічих, а в 1974 р. в програму Олімпійських ігор для жіночих

команд. Чемпіонами ігор XX Олімпіади, що проходила в 1972р у ФРГ,

стала збірна команда Югославії, срібні медалі завоювали гандболісти

Чехословаччини, бронзові - Румунії. На XXI Олімпійських іграх у

Монреалі (Канада) вперше виступали жіночі команди з гандболу.

Збірна команда СРСР завоювала звання олімпійських чемпіонок.

Такого ж успіху добилася і чоловіча команда СРСР. Жіноча збірна НДР

посіла друге місце, бронзові медалі були вручені олімпійській команді

Угорщини. У чоловіків срібні медалі були вручені олімпійській

команді Румунії, а бронзу завоювали поляки.

2. Визнання гандболу міжнародним видом спорту

Визнання гандболу міжнародним видом спорту в 1926 р. дало

поштовх до розвитку гри в ряді країн. З'явилися клуби, що

культивують гандбол у Люксембурзі і Швейцарії, Іспанії й інших

країнах.

У 1928 р. в Амстердамі була створена Міжнародна аматорська

федерація гандболу (ІАГФ), що діяла до 1944 р. У її актив входило 11

країн, що активно розвивали гандбол. У 1936 р. гандбол був уперше

включений в олімпійську програму ХІ Олімпіади в Берліні.

Олімпійським переможцем стала команда Німеччини.

Новий підйом у розвитку гандболу почався зі створення в 1946р.

нової міжнародної федерації гандболу – ІГФ, яка затвердила програму

дій, спрямовану на відродження світового гандболу, намітила

проведення чемпіонатів світу з гандболу за участю чоловічих і жіночих

команд.

У 1949р. у Будапешті на жіночому чемпіонаті світу найсильнішої

виявилася команда Угорщини. Надалі першості світу проводилися раз

у чотири роки.

Сполучені Штати дотепер не виграли ні однієї олімпійської

медалі. Колишній чемпіон світу Угорщина вважається найсильнішою

командою. За нею випливає Данія і Китай. Найбільший врожай

медалей зібрали чемпіон світу команда Франції (група Б) і команда

Хорватії (група А). На ХХУІ Олімпіаді в Атланті-96 Хорватія вперше в

історії Олімпійських ігор виступила під своїм прапором і завоювала

олімпійські медалі. Олімпійські медалі й у жіночої команди Данії.

З моменту включення гандболу в програму Олімпійських ігор

його популярність у світі різко зросла. Великі зміни приносять зміни в

правила гри, що встановлює Міжнародна Федерація. Нарешті в

Атланті введена перерва в грі. Після першої півгодини команди

зупиняються на хвилинну перерву, тоді як раніше вони просто

мінялися воротами. Гравці закидають м'яч, що трохи менший

футбольного, у ворота висотою 198 см і шириною 3 метри.

3. Розвиток гандболу в Радянському Союзі

Перші всесоюзні змагання збірних чоловічих і жіночих команд

СРСР по ручному м'ячу 11х11 відбулися в Ризі, у 1955р. Серед жінок

переможницями стали київські студентки, серед чоловіків – ризькі

спортсмени.

У період з 1956 по 1961р. було проведено 6 чемпіонатів СРСР по

ручному м'ячі 11х11, що зіграли визначену роль у розвитку гри. Стало

очевидним, що гра втрачає свої позиції в країні і за кордоном.

Федерація приймає рішення про припинення проведення першостей

СРСР по ручному м'ячу 11х11.

З 1962р. проводяться першості СРСР тільки по гандболу 7х7.

На міжнародну арену чоловіча збірна команда країни вийшла в 1960

р., жіноча в 1962 р. Перші великі успіхи прийшли до наших збірних

через півтора десятка років. Жіноча збірна команда стала

переможницею на чемпіонатах світу 1982 р.(Угорщина),

1986р.(Голландія), 1990 р. (Південна Корея). Олімпійськими

чемпіонами на ХХІ і ХХІІ Олімпіадах, срібні нагороди наХХІУ і ХХУ

Олімпійських іграх.

Шлях до визнання чоловічого гандболу був складнішим. Срібні

нагороди на чемпіонатах світу 1978 і 1990 р. і ХХІІ Олімпійських іграх.

Золоті медалі на чемпіонатах світу 1982р. і 1992р. Олімпійські

переможці ХХІ, ХХІУ, ХХУ Олімпіад. В олімпійських іграх 1984 р. наші

команди не брали участь, а в 1992р. виступали об'єднаною командою

СНД.

4. Історія розвитку українського гандболу, сучасний стан

Виникнення вітчизняного гандболу відноситься до початку ХХ

століття і пов'язано з проникненням в Україну сокільської системи

фізичного виховання. Родоначальником українського гандболу була

чеська гра «хазена», яка культивувалася в товаристві «Сокіл» як

гімнастична гра.

Вперше гандбол з'явився в Харкові в 1909 році, який по

принциповим положенням був дуже схожий на сучасний. Це

стосується, перш за все, кількості гравців - по сім у команді. Гандбол,

який датують 1922 роком, з'явився в Москві і в нього грали на

футбольному полі по 11 чоловік з кожного боку. Тому гандбол можна в

точності назвати українським національним видом спорту.

Але до 1954 року розвиток гандболу носив всього лиш

регіональний характер, проводилися, в основному, тільки чемпіонати

України, що було пов'язано з відношенням до виду спорту з боку

Всесоюзного комітету. На світову арену вийшов гандбол лише завдяки

рішенням Міжнародної федерації (ІГФ), яка віддала перевагу

українському варіанту гандболу за схемою сім на сім, тоді як

практично у всьому Радянському Союзі на майданчик виходили

двадцять два гравця, що змусило чиновників переглянути позицію. Ці

історичні подробиці викладено в російськомовній книзі "Ступені

гандболу", яку презентувала федерація гандболу України.

І протягом декількох десятиліть український гандбол вважався

еталоном у світі: збірна СРСР по два рази виборювала звання

олімпійських чемпіонів (1976, 1980) та чемпіонок. З моменту

незалежності України, незважаючи на славні традиції та присутність

гравців ще старої школи, збірна України так і не змогла жодного разу

пробитися на Олімпійські ігри. Але 2000 року збірна України

підтвердила свій потенціал, ставши віце-чемпіоном Європи, а

запорізький "Мотор" і київський "Спартак" успішно змагаються в

єврокубкових турнірах.

Зараз в Україні, як пріоритетний вид спорту, гандбол

розвивається лише у 8 регіонах (Донецька, Закарпатська, Запорізька,

Київська, Одеська, Херсонська, Хмельницька області та місто Київ), де

займаються близько 20 тис. спортсменів. Ефективність підготовки

гандбольних резервів пов'язана із забезпеченням послідовної

підготовки юних спортсменів у ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ, що

дозволяє на кожному етапі сконцентрувати увагу на певній частині

гандболістів і забезпечити зацікавленість тренерських кадрів, які

беруть участь у їх підготовці до успішних виступів на змаганнях

різного рівня.

Федерація гандболу України проводить клубні змагання на

території України і займається розвитком дитячо-юнацького й

студентського спорту. У свою чергу департамент спорту при

Міністерстві молоді та спорту України, організовує проведення

міжнародних змагань з гандболу, а також займається підготовкою

національних збірних команд.

Як пріоритетний вид спорту гандбол розвивається лише в 8

регіонах України (Донецька, Закарпатська, Запорізька, Київська,

Одеська, Херсонська, Хмельницька області й м. Київ), де займаються

близько 20 тис., а спортсменів постійного та змінного складу –

більше 2 тис.

Керівникам обласних органів влади, спорткомітетів, органів

освіти (Донецької, Закарпатської, Запорізької, Херсонської,

Хмельницької областях) вдалося не тільки зберегти, але й збільшити на

14% кількість дитячо-юнацьких спортивних шкіл з гандболу, взявши їх

на місцеве бюджетне фінансування в систему спорткомітетів та органів

освіти.

Проте, подальший розвиток дитячо-юнацького гандболу не

може йти шляхом тільки збільшення кількості спортивних шкіл.

Розвитку дитячо-юнацького спорту може сприяти також створення

спортивних клубів при загальноосвітніх установах. Правильна

організація виховного процесу в школі, ліцеї, гімназії, професійнотехнічному училищі не може бути реалізована без широкого

залучення молоді до занять гандболом, необхідного для підвищення

їхньої життєдіяльності й розумової працездатності. Крім цього,

створення таких спортивних клубів допоможе ДЮСШ більш якісно

робити відбір юних спортсменів і ефективно реалізовувати їхній

природний потенціал, а також забезпечувати сприятливі умови для

подальшого вдосконалення в гандболі.

Для росту спортивної майстерності дітей необхідно збільшити

кількість змагань у календарі. Однак, відсутність асигнувань із

державного бюджету веде до їхнього скорочення.

Дитячо-юнацькі змагання з гандболу проводяться за рахунок

міських, обласних і спонсорських коштів, що негативно позначається

не тільки на кількості команд, що беруть участь, але й на відборі

висококваліфікованих суддівських бригад, що обслуговують змагання.

Зниження кількості змагань різного рівня для учнів,

недостатнє фінансування, збільшення тарифів на проїзд, може

привести до руйнування сформованої системи, що відповідно

спричинить якісне погіршення роботи дитячо-юнацьких

спортивних шкіл, а також зниження інтересу до занять у дітей і

тренерів.

Для розвитку гандболу як пріоритетного виду спорту необхідно

створення інфраструктури. У сучасних соціально-економічних

умовах підготовка спортсменів високого рівня можлива лише при

утриманні їх на ставках "спортсмен-інструктор", а також забезпечення

в дні тренувань повноцінним харчуванням, що дозволяє

компенсувати енерговитрати. Відповідно до нормативно-правових

основ, що регулюють діяльність спортивних шкіл, рішення

зазначених питань є компетенцією тренерів гандбольних шкіл і

органів державного управління фізичною культурою й спортом.

Проте аналіз показників спорту вищих досягнень свідчить про

суттєве їх зниження, що обумовлює необхідність вдосконалення

системи підготовки спортсменів. Таким чином, для подальшого

розвитку гандболу в Україні необхідне створення централізованої

системи підготовки, про що свідчать показники досягнень

радянських гандболістів на Олімпійських іграх, Чемпіонатах світу і

Європи в період 1952-1992 років.

Як відомо ріст їх результатів забезпечувався в основному за

рахунок централізованої підготовки (до 75 %) і змагальних факторів

(до 25 %), що було обумовлено підвищенням тренувальних

навантажень, інтенсивності змагальної діяльності, вдосконаленням

спортивної техніки. Все це потребує від спортсменів цілеспрямованої

професійної підготовки.

Слід зазначити, що ефективність будь-якої системи підготовки

гандболістів забезпечується рівнем професійної кваліфікації кадрів,

наявністю талановитих спортсменів і тренерів, науковим потенціалом

фахівців, здатних пропонувати ефективні новітні технології й

методики. Ефективна підготовка кадрів вищої кваліфікації є

найважливішим чинником, що визначає розвиток дитячо-юнацького

спорту й спорту вищих досягнень.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас