Ім'я файлу: Реферат_Семйонова.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 11.03.2021
скачати

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут

ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Видавничо-поліграфічний інститут

РЕФЕРАТ

на тему:

ІСНУЮЧІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

Виконала: Семйонова І. С.

студентка 3 курсу, групи СТ-81
Перевірив:

к.т.н. доцент кафедри ТПВ Морозов А. С.

Київ 2021

зміст

Національний технічний університет України 1

«Київський політехнічний інститут 1

ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО» 1

Виконала: Семйонова І. С. 1

студентка 3 курсу, групи СТ-81 1

Вступ 3

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 10

Вступ 3

Вступ


Системи управління якістю (Quality Management Systems — QMS) — сукупність взаємопов’язаних та/або взаємодіючих елементів організації, які дають змогу спрямовувати та контролювати діяльність організації щодо якості. Фактично функціонування Системи управління якістю зводиться до ретельно налагодженого і взаємоузгодженого виконання всіх видів діяльності підприємства таким чином, щоб мінімізувати можливість виникнення невідповідностей на будь-якому етапі створення продукції. Вважається, що управління організацією може охоплювати різні системи, такі як система управління якістю, система управління фінансами, система управління ризиками, система екологічного управління тощо. На сьогодні відмічають тенденцію формування інтегрованих систем управління, що є поєднанням двох або більше систем управління, наприклад, система управління якістю інтегрується з системою екологічного управління, системою охорони праці тощо [1].

Розвиток системного підходу до управління якістю

Розвиток систем управління якістю триває безперервно починаючи з часів зародження виробництва. Однак в початковий період, коли виникало ремісництво і практично була відсутня конкуренція, виробники, контролюючи якість роботи на власному виробництві, прагнули вирішувати при цьому свої внутрішні завдання.

У міру посилення конкуренції на ринках збуту розвивалися протиріччя між внутрішніми і зовнішніми цілями виробника. З одного боку, виробник був зацікавлений у вирішенні таких проблем, як зниження виробничих витрат, досягнення максимального прибутку, з іншого боку, він прагнув до розширення частки ринку, обороту і, отже, до забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції. А оскільки конкурентоспроможність товару насамперед визначається тим, яким «бачить» його якість споживач, то по суті зазначені суперечності з плином часу все більшою мірою вирішувалися на користь останнього.

На провідних фірмах безперервно вдосконалювалися системи управління якістю продукції. Були розроблені різні моделі таких систем. Етапи розвитку систем управління якістю характеризують послідовно розроблені моделі Фейгенбаума, Еттінгера-Сіттіга і Джуран, названі їхніми іменами авторів: американців — А. Фейгенбаум і Дж. Джуран; і європейців — Дж. Еттінгера і Дж. Сіттіга [2].

Історія розвитку систем управління якістю

В історії розвитку документованих систем якості можна виділити п’ять етапів, які іноді представляють у вигляді п'яти зірок якості (рис. 1.3).

Перший етап відповідає початковим завданням системного підходу до управління, коли з'явилася перша система — система Тейлора (1905 р). Організаційно вона передбачала встановлення технічних і виробничих норм фахівцями та інженерами, а робочі лише зобов’язані їх виконувати. Ця система встановлювала вимоги до якості виробів (деталей) у вигляді полів допусків і вводила певні шаблони, налаштовані на верхню і нижню межі допусків — прохідні і непрохідні калібри. Для забезпечення успішного функціонування системи Тейлора були введені перші професіонали в області якості — інспектори. Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак, а також звільнення. Система навчання зводилася до професійного навчання і навчання працювати з вимірювальним і контрольним устаткуванням.

Взаємовідносини з постачальниками і споживачами будувалися на основі вимог, встановлених в технічних умовах (ТУ), виконання яких перевірялося при приймальному контролі (вхідному і вихідному).

Зазначені вище особливості системи Тейлора робили її системою керування якістю кожного окремо взятого виробу (деталі).

Другий етап. Система Тейлора дала чудовий механізм керування якістю кожного конкретного виробу (деталь, складальна одиниця). Однак продукція — це результат здійснення виробничих процесів, і незабаром стало зрозуміло, що керувати потрібно процесами.

У 1924 р в «Bell Telephone Laboratories» (нині корпорація AT&T) була створена група під керівництвом Р.Л. Джонса, що заклала основи статистичного управління якістю. Це були розробки контрольних карт, виконані В. Шухартом, перші поняття і таблиці вибіркового контролю якості, розроблені Г. Доджем і Г. Ромінга, що стали початком статистичних методів управління якістю, які в наслідку завдяки Е. Демінга отримали дуже широке поширення в Японії і зробили вельми істотний вплив на економічну революцію в цій країні. Демінг висуває ідею про скасування оцінки завдань і результатів виконання роботи. На його думку, вони створюють атмосферу страху, сприяють короткостроковому вкладу в роботу, ігноруючи довгострокові завдання, і руйнують роботу в командах. Спираючись на точку зору Е. Демінга і розвиваючи її, Д. Джуран ввів термін якості в дусі «відповідності вимогам споживача», в значній мірі орієнтований на вимоги споживачів («Fitness for use»). Він показав відповідальність менеджменту за хронічні наслідки невідповідностей і доповнив статистичні методи контролю якості систематичними методами вирішення проблем якості.

У той час, як в роботах Демінга основна увага приділяється поліпшенню якості стосовно насамперед процесів, систем і статистиці, Джуран підкреслює необхідність для кожного менеджера безпосередньо займатися діяльністю, що приводить до підвищення якості. Він є прихильником підходу, який передбачає залучення всього персоналу організації в процедури, що забезпечують підвищення якості і рішення виробничих проблем. Системи якості ускладнилися, оскільки в них були включені служби, що використовують статистичні методи. Ускладнилися і завдання в області якості, розв’язувані конструкторами, технологами і робітниками, які розуміють, що таке варіації і мінливість, а також знають, якими методами можна досягти їхнього зменшення. З’явилася спеціальність — інженер з якості, який повинен аналізувати якість і причини дефектів виробів, будувати контрольні карти тощо. В цілому акцент з інспекції і виявлення дефектів був перенесений на їх попередження шляхом визначення причин дефектів і їх усунення на основі вивчення процесів і керування ними.

Складнішою стала мотивація праці, оскільки тепер враховувалася точність налаштованості процесу, аналіз тих чи інших контрольних карт, карт регулювання і контролю. До професійного навчання додалося навчання статистичним методам аналізу, регулювання і контролю. Стали більш складними і відносини постачальник — споживач. У них велику роль почали грати стандартні таблиці і статистичний приймальний контроль.

Третій етап. У 1950-ті роки була висунута концепція тотального (загального) контролю якості — TQC (Total Quality Control). Її автор, американський вчений А. Фейгенбаум, який опублікував в 1957 р статтю «Комплексне управління якістю». До головних завдань TQC відносяться прогнозоване усунення потенційних невідповідностей у продукції на стадії конструкторської розробки, перевірка якості продукції, що поставляється, комплектуючих і матеріалів, а також управління виробництвом, розвиток служби сервісного обслуговування і нагляд за дотриманням відповідності заданим вимогам до якості. Фейгенбаум закликав звернути увагу на питання вивчення причин невідповідностей і першим вказав на значення системи обліку витрат на якість.

Оскільки на якість впливає безліч факторів, то ідея цього підходу полягає у виділенні основних з них. Крім того, потрібно також враховувати взаємозв'язок факторів, щоб впливаючи на один з них, передбачити реакцію інших. Для забезпечення комплексності контролю і управління якістю необхідно враховувати всі етапи виробництва, чіткий взаємозв'язок підрозділів, що беруть участь у вирішенні проблем якості. Наприклад, для розгляду претензій споживачів заздалегідь повинні бути встановлені виконавці, порядок і терміни розгляду і задоволення цих претензій.

В Японії ідеї TQC зустріли з захопленням і вони отримали подальший розвиток у роботах професора К. Ісікава, який розглядав якість як завдання менеджменту; вимагав участі всіх співробітників у заходах щодо його поліпшення та ввів термін «відносини споживач — постачальник». На відміну від американських концепцій, він говорив про «управлінні якістю в масштабі компанії» («Company Wide Quality Control»). Філіп Б. Кросбі (Німеччина) є одним з найвідоміших прихильників загальної концепції якості. На початку 60-х рр. ХХ ст. він детально виклав свою програму «нуль дефектів», що викликала в Німеччині гострі дискусії. Кросбі сконцентрував увагу на завданнях в галузі управління підприємством, запропонував впроваджувати підприємницьку культуру, в основі якої лежить усвідомлення значення якості і образ мислення, орієнтований на досягнення «нуля дефектів». В дод. 3 наведено 14-етапний план Кросбі по підвищенню якості і досягнення «нуля дефектів».

Системи TQC розвивалися в Японії з великим акцентом на застосування статистичних методів і залучення персоналу в роботу кружків якості. Японці довгий час підкреслювали, що вони використовують підхід TQSC, де буква S означала Statistical (статистичний).

На цьому етапі з’явилися документовані системи якості, що встановлюють відповідальність і повноваження, а також взаємодія в області якості всього керівництва підприємства, а не тільки фахівців служб якості. Системи мотивації стали зміщатися убік людського чинника. Матеріальне стимулювання зменшувалося, а моральне збільшувалося. Головними мотивами якісної праці стали робота в колективі, визнання посад колегами і керівництвом, турбота фірми про майбутнє працівника, його страхування і підтримка його родини. Все більша увага приділяється навчанню. В Японії і Південній Кореї працівники вчаться в середньому від декількох тижнів до місяця, використовуючи в тому числі і самонавчання.

Звичайно, впровадження і розвиток концепції TQC в різних країнах світу здійснювалося нерівномірно. Явним лідером стала Японія, хоча всі основні ідеї TQC були розроблені в США і в країнах Європи. В результаті американцям і європейцям довелося вчитися у японців, однак це навчання супроводжувалося і нововведеннями.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. ДСТУ ISO 9000-2001 Системи управління якістю. Основні положення та словник, 2001.

  2. Управление качеством: Учеб. пособие для вузов. М: ИНФРА М, 2006. 240 с: ил. (Высшее образование).



скачати

© Усі права захищені
написати до нас