Ім'я файлу: вопросы неврология.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 27.11.2020
скачати

  1. Ішемічний і геморагічний інсульт. Лікування.

Ішемічний інсульт.

Причини: атеросклероз, ревматизм, артеріальна гіпертензія, порушення реологічних властивостей крові, порушення центральної гемодинаміки.

Картина: наростає поступово, переважно вночі або після сну. Свідомість частіше зберігається або відбувається поступове порушення, дуже виражені вогнищеві симптоми (згладжена складка кута рота, слабкість верхніх кінцівок, порушення мови). Гемі-, монопарез.

Інфаркт у системі внутрішньої сонної артерії – геміпарез, центральний парез мімічних м’язів лиця і язика, порушення чутливості, дефекти поля зору на протилежному боці.

Інфаркт у басейні передньої мозкової артерії – парез ↓ кінцівки, геміпарез на протилежному боці, монопарез стопи, рефлекси орального автоматизму.

Інфаркт у басейні вертебрально-базилярних судин – 3 гемі, порушення дихання, стовбурова симптоматика.

Інфаркт у басейні задньої мозкової артерії – гомонімна геміанопсія або квадрантна, зорова агнозія, алексія, дезорієнтація.

Інфаркт у басейні основної (базилярної) артерії – мозочкова атаксія, стовбурова симптоматика, окорухові порушення, тетрапарез.

Інфаркт у басейні хребтової артерії – короткочасна втрата свідомості, порушення слуху, зору, окорухові та вестибулярні розлади, порушення статики і координації рухів.

Діагностика: КТ, дослідження очного дна (застій диска зорового нерва), рентгенографія.

Лікування: тромболізис (з початку пройшло не більше 4,5 год), тромбоекстракція (з початку пройшло не більше 6,5 год). Антикоагулянти (гепарин, фенілін). Антигіпоксанти (емоксипін, NaCl, вітамін Е, аскорбінова к-та). Нейрохірургічне лікування.

Геморагічний інсульт.

Причини: розрив судинної стінки, діапедез кровоносних судин. Розрив аневризми, судинні мальформації, новоутворення.

Картина: розвивається раптово, після фіз або псих напруження. Раптовий головний біль, блювання, порушення свідомості, тахіпное, тахікардія з одночасним розвитком геміплегії або геміпарезу. Шкіра гіперемована, гіпергідроз. Очні яблука частіше повернені у бік ураженої півкулі, анізокорія (зіниця ширша з боку крововиливу), розбіжна косоокість, геміплегія, центральний парез лицьових м’язів.

Паренхіматозний крововилив – раптовий, різкий головний біль, блювання, розлад свідомості, вегетативні порушення (гіперимованість, гіпергідроз, ціаноз слизобол), анізокорія, розбіжна косоокість, парез погляду, центральний парез мімічних м’язів лиця, вітрить щока, рефлекс Бабінського, менінгеальні симптоми Керніга і Брудзінського.

Крововилив у стовбур – окорухові розлади, синдром Паріно, альтернувальні синдроми Вебера і Бенедикта, міоз, парез погляду, порушення дихання, гіпотонія, гемі-,тетрапарез.

Крововилив у мозочок – запаморочення, головний біль, блювання, окорухові розлади, міоз, розбіжна косоокість, скандована мова, дизартрія, м’язова гіпотонія, атаксія, ригідність м’язів потилиці, ністагм.

Субарахноїдальний крововилив – головний біль, блювання, порушення свідомості, менінгеальні симптоми, парези, розлади мови, ознаки ураження ІІІ пари черепних нервів, симптом Бабінського, геміпарез, геміанопсія, геміанестезія.

Діагностика: КТ, люмбальна пункція, МРТ.

Лікування: підтримка життєво-важливих функцій, регуляція АТ, корекція глюкози, усунення гарячки, корекція гемостазу, корекція внутрішньочерепної гіпертензії, хірургічне лікування.

  1. Субарахноїдальний крововилив.

Картина: гострий початок, різкий потиличний біль, запаморочення, блювання, короткочасна втрата свідомості, психомоторне збудження, ейфорія, судоми, менінгеальні симптоми (ригідність м’язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзінського, виличний феномен Бєхтєрєва, загальна гіперестезія), птоз, косоокість, диплопія, парез мімічних м’язів, джексонівська епілепсія, монопарез.

Стадії: догеморагічний (першу 2-5 діб), геморагічний (3 тижні), післягеморагічний (після 21 доби).

Діагностика: КТ, МРТ, люмбальна пункція.

Лікування: нейрохірургічне втручання, медикаментозна терапія.

  1. Епілепсія. Класифікація. Судомні стани у дітей

Епілепсія – довготривалі неврологічні розлади, що х-ться виникненням судомних нападів.

Класифікація епілепсії:

Порціальна (фокальна, локальна)

Генералізована

Інша

Спеціальні синдроми

Ідіопатична (багато дітей)

Епілепсія та епілептичні симптоми, які не можна віднести до фокальних та локальних

Ситуаційно обумовлені напади

Симптоматична

Криптогенна

Класифікація епілептичних нападів:

Парціальні

Генералізовані

Рухові

Судомні (тонічні, клонічні, тоніко-клонічні, міоклонічні)

Сенсорні

Вегетативно-вісцеральні

Безсудомні (абсанси)

Психічні еквіваленти

Вторинно-генералізовані

Поліморфні

Причини судом у дітей: інфекційні, метаболічні, гіпоксичні, епілептичні, структурні.

Фебрильні судоми – виникають при підвищеній температурі під час інфекцій. У дітей до 5 років. Клініка: нетривалі (кілька сек-2 хв), генералізовані тоніко-клонічні напади з втратою свідомості, лікуються антипіретиками.

Гіпокальціємічні судоми – при зниженні Са в крові. У дітей від 6 місяців до 1,5 років. Клініка: спазм погляду вгору або вбік, карпопедальний спазм, ларінгоспазм, генералізовані тонічні судоми з втратою свідомості.

Доброякісна дитяча епілепсія з центротемпоральними спайками – у дітей 4-10 років, частіше у хлопчиків. Клініка: сенсомоторна аура, горлові звуки, геміфаціальні короткі моторні напади при засинанні та просинанні. Лікування: вальпроєва к-та, карбамазепін, ламотригін.

Доброякісна парціальна потилична з раннім дебютом – у 3-4 роки, під час сну. Клініка: девіація очей вбік, дезорієнтація, блювання, головний біль, клонічні гемісудоми.

Доброякісна парціальна потилична з пізнім дебютом (Гасто) – у 3-15 років. Клініка: зорові галюцинації, геміаноптичні галюцинації, поворот голови та очей в протилежний бік, головний біль, блювання.лікування: карбамазепін, вальпроєва к-та.

Злоякісні мігруючі парціальні напади – до 6 міс. Клініка: фокальні моторні напади, вторинно-генералізовані судоми, вегетативні порушення (апное, ціаноз).

Дитяча абсансна епілепсія – від 4 до 10 років, частіше у дівчат. Форма ідіопатичної генералізованої епілепсії. Прості абсанси – завмирання, концентрація зору на одній точці, раптово виника і закінчується. Складні абсанси – трамтіння вік, губ, крил носа, відведення очей, кивки головою, диваггя рук та ніг.

  1. Епістатус

Епістатус - епілептичний напад, який триває більше 30 хвилин або повторні епілептичні напади, між якими у хворого свідомість не відновлюється.

Розрізняють: судомний епілептичний статус, статус абсантів, статус складних парціальних нападів.

Фактори формування: припинення вживання протиепілептичних нападів, абстинентний синдром, депривація сну, тощо.

Картина: тоніко-клонічні напади з порушенням свідомості, порушення дихання, тахікардія, підвищення АТ, метаболічний ацидоз, зникнення вільного адреналіну.

Діагностика: ЕЕГ (пік або спайк – високоамплітудні гострі хвилі), для диференціонування – КТ та МРТ.

Лікування: діазепам в\в 0,5% р-ну в дозі 0,2-0,5 мг\кг. При неефективності – водорозчиненні гедантоїни (фентоїн, фенгідоп). При абсансах – бензодіазепіни, вальпроати.

  1. Прогресуючі м’язові дистрофії. Дюшена

М’язові дистрофії – це прогресуючі генералізовані захворювання м’язів, які найчастіше викликаються дефективними або специфічно відсутніми глікопротеїнами (наприклад, дистрофін) у м’язовій мембрані. Усі м’язові дистрофії характеризуються безперервною дегенерацією та регенерацією м’язових волокон.

Форми:

●первинна — міопатію, пов’язану з первинним ураженням м’язової тканини, за умови якого функція периферичного мотонейрона збережена;

●вторинна аміотрофія, у разі якої спочатку порушується нервова регуляція, уражаються периферичні нерви або клітини передніх рогів спинного мозку, а м’язова тканина страждає вторинно.

Хвороби, які передаються за домінантним типом протікають легше, ніж ті які за рецесивним. Хворобиякі починаються в дитинстві протікають гірше.

Псевдогіпертрофічна форма Дюшенна – передається за рецесивним типом зчепленим з Х-хромосомою (дефект у локусі Р21).

Клініка: проявляється в першу 3 роки життя. Затримання моторного розвитку, атрофія м’язів таза і проксимальних груп м’язів нижніх кінцівок. Псевдогіпертрофія литкових м’язів, зниження колінних рефлексів та інших, ущільнення п’яткового сухожилка, атрофія мязів плечового пояса, деформації хребта стоп грудини.

  1. Менінгококовий менінгіт

Менінгококовий менінгіт - це одна із форм менінгококової інфекції. (Менінгіт-це гостре інф захвор з переважним ураженням м’якої оболонки головного і спинного мозку).

Джерелом є людина. Збудник-паличка Вайксельбаума. Зараження відбувається лише повітрано-крапельним шляхом.

Клініка - Інкуб.період 2-6 дні.Розпочинається гостро ,висока температура,різкий головний біль який іррадіює в шию,поперекову діл,нижні кінцівки та блювання яке не приносить полегшення. Протягом 1 доби-менінгіальні ознаки. На початку зах хворий збуджений,а потім виникає сонливість,сопор який переходить у кому. З 2-го дня хвороби герпетичні висипки на губах,лиці.

Діагностика: проведення діагностичної поперекової функції. Наявність збудника. Характерним для менінгокок інфекц є наявність некротичних висипань на тулубі і нижніх кінцівках різного розміру-від петехій до великих крововиливів із некрозом шкіри. Спостерігається виражена інтоксикація, і геморагічний синдром із крововиливами в слиз оболонки глотки, а також носові, шлункові, маткові кровотечі, крововиливи в надниркові залози.

Ліквор: наявний збудник та підвищений тиск

Лейкоцити у 1 мкл

Домінуючі клітини

Глюкоза ммоль\л

Білок г\л

Понад 1000

90-100% нейтрофілів

Низький вміст

1-7, клітинно-білкова дисоціація



  1. Туберкульозний менінгіт

Клінічні особливості туберкульозного менінгіту

– підгострий перебіг

– переважне ураження оболонок базальної поверхні мозку

– симптоми ураження корінців черепних нервів

Морфологічні зміни: розташовуються на м'якої мозкової оболонці мозку і характеризуються появою ексудату, незначної кількості горбків і невеликих вогнищ.

Туберкульозні горбки можуть локалізуватися в шлуночках мозку на судинної оболонці. Запальний процес іноді поширюється на мозкову тканину, і в таких випадках розвивається менінгоенцефаліт. Поразка судин (ендоваскуліт) може викликати розм'якшення і місцевий набряк мозкової тканини. Після перенесеного туберкульозного менінгіту в субарахноїдальномупросторі, головному і спинному мозку можуть утворюватися спайки.

Ліквор: наявний збудний, підвищений тиск

Лейкоцити у 1 мкл

Домінуючу клітини

Глюкоза ммоль\л

Білок г\л

Хлориди ммоль\л

25-500

Лімфоцитарний плеоцитоз

1-2

0.33-1.65

90-100



  1. Герпетичний енцефаліт

Клініка:

- початок гострий;

- загальноінфекційний синдром: лихоманка, в’ялість;

- загальномозкові симптоми: клоніко-тонічні судоми і розлад свідомості різного ступеня – від сопору до коми;

- психоневрологічні симптоми: неадекватна поведінка, дезорієнтація, негативізм, амнезія, апраксія, агнезія;

- прояви внутрішньочерепної гіпертензії - нудота, блювання головний біль;

- вогнищеві симптоми враження різних відділів ЦНС;

- може бути поступовий розвиток хвороби.

Викликає: ВПГ 1 2 6 типу, вірус Варіцела-Зостера, цитомегаловірус.

Діагностика: дослідження ліквору, визначення антитіл класів Ig M і G до вірусу простого герпесу (HSV) в сироватці крові і лікворі методом ІФА, вірусологічне дослідження, МРТ, ЕЕГ.

Ліквор: підвищений тиск

Лейкоцити у 1 мкл

Домінуючі клітини

Глюкоза ммоль\л

Білок г\л

0-500

лімфоцити

норма

норма



  1. Мала хорея

Мала хорея – розлад центральної нервової системи, що характеризується мимовільними рухами тулуба, кінцівок, голови, м'язів обличчя; ознака уражень мозку при ревматизмі або дегенеративних змін у корі головного мозку.

Відноситься до гіпотонічного-гіперкінетичного синдрому ураження нового відділу кори.

Клніка: некоординовані мимовільні рухи, гіпотонія, проблеми мовлення, гіперкінез гортанні, непосидючість, неспокій, зниження пам’яті та концентрації уваги, рефлекс Гордона II (при викликанні колінного рефлексу гомілка протягом декількох секунд залишається в положенні розгинання, викликаному скороченням чотириголового м'яза стегна).

Діагностика: клінічна картина, ЕЕГ, люмбальна пункція, МРТ, КТ.

Лікування: протизапальні, антигістамінні (Н3 блокатори), протисудомні (карбамазепін), снодійні (димедрол), нейролептичні (промазин).

Ревматична хорея – є найбільш поширеною формою ревматичного енцефаліту, який уражує в основному дітей віком від 6 до 15 років. Дівчатка захворюють хореєю значно частіше, ніж хлопчики. У деяких випадках ревматичні ураження суглобів або серця передують хореї, а в інших-прояви неврологічної симптоматики виникають первинно.

Клініка: поступовий розвиток, дитина починає гримасувати, з'являються насильницькі посмикування в руках і ногах, через кілька днів рухи стають швидкими, некоординованими, виникає багато зайвих рухів, що ускладнюють ходу, прийняття їжі, гіпотонія, сухожильні рефлекси знижені.

Лікування: антибактеріальні препарати (бензилпеніцилін, амідропірин), кортизон + тіамін + аскорбінова к-та.

  1. Поліомієліт

Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання, яке вражає центральну нервову систему і може призвести до паралічів та парезів. Поліовірус поширюється від людини до людини через слину та повітряно-краплинним шляхом.

Патологічний процес у разі поліомієліту локалізується переважно в периферичних мотонейронах передніх рогів спинного мозку і рухових ядрах черепних нервів.

Клініка: розрізняють чотири клінічні форми поліомієліту: безсимптомну, абортивну, непаралітичну і паралітичну.

Безсимптомна - не проявляється будь-якими клінічними ознаками, людина в цей період є вірусоносієм і безпечна для оточення.

Абортивна - перебігає у вигляді гострого респіраторного вірусного захворювання з легкими катаральними проявами з боку дихальних шляхів чи травного каналу.

Непаралітична - двогорбий характер температурної кривої. Перше підвищення температури тіла досягає 39—40 °С, потім нормалізація стану. Друге підвищення температури тіла характеризується появою менінгеальних симптомів. Ліквор: прозорий, ↑ тиск, змішаний плеоцитоз (перші дні – нейтрофіли, потім – лімфоцити), ↑ білка.

Паралітична - розрізняють спінальну, бульбарну, понтинну та змішану форми, можливі також енцефалітичний та атаксичний варіанти паралітичної форми хвороби. Субфебрильна температура тіла, проявами катарального запалення у верхніх дихальних шляхах, легкими шлунково-кишковими розладами. Загальномозкові, менінгорадикулярні, рухові порушення. Висока температура тіла, ранкові в’ялі паралічі, пара-три-плегії, периферичний пораліч мімічних м’язів, атонія, арефлексія, атрофія.

Діагностика: клінічна картина, дифдіагностика з синдромом Гієна-Баре, токсичною невропатією, поперечним мієлітом, вірусологічна діагностика.

Лікування: знеболювальні, вітамінотерапія, гамма-глобулін, антихолінестеразні засоби.

  1. Нейробореліоз

Бореліоз - зоонозне природно-вогнищеве захворювання з переважним ураженням шкіри, нервової, серцево-судинної систем та опорно-рухового апарату.

Борелії переносяться через укус іксодового кліща з його слиною. Джерело інфекції – гризуни, домашні тварини.

Клініка: інкубаційний період 1-50 діб. Гострий або підгострий початок, грипоподібний перебіг, температура до 39, мігруюча кільцеподібна еритема в місці укусу, серозний менінгіт, невропатія лицевого нерву, астено-невротичний синдром, міальгія, мігруючі арталгії.

Ліквор:

Лейкоцити у 1 мкл

Домінуючі клітини

Глюкоза ммоль\л

Білок г\л

0-200

лімфоцити

норма

норма

Діагностика: Виявлення антитіл до борелій та ПЛР.

Лікування: Антибактеріальна терапія доксицикліном та цефтріаксоном.

  1. Нейропатія лицевого нерву

Це парез половини лиця. Хворий не в змозі довільно закрити очей, посміхається тільки здоровою половиною губ, йому складно розбірливо вимовляти слова, приймати їжу. При дуже різко вираженою слабкості, коли м'язи практично не функціонують, говорять про паралічі лицьового нерву.

Є нейропатія очної гілки, верхньощелепної та нижньощелепної (по кожній розповісти) та вузла(біль, герпетичні висипи, порушення всіх видів чутливості, ↓ рогівкового і надбрівного рефлексу).

Причини: при первинній невропатії причиною найчастіше є переохолодження або вірусна інфекція. Відбувається порушення кровообігу в нервовому волокні, набряк і подальше здавлення нерву в каналі скроневої кістки.

Клініка: біль за вухом, обмеження руху м’язів лиця на стороні ураження, опускається кут рота, неможливість зажмурити око, сльозотеча\сухість, зміни смаку, згладження складок лоба та носогубної складки, гіперракузія, порушення всіх видів чутливості.

Є центральний і периферичний.

Діагностика: клінічна картина, диференціальна діагностика.

Лікування: медикаментозне (зниження набряків-стероїдні гормони), противірусні препарати, седативні, антигістамінні, масажі, фізіотерапії.

  1. Полінейропатії

Полінейропатії – ушкоджння кількох периферичних нервів за поліневритичним типом, наявний біль, парастезії, периферичні парези, паралічі дистальних відділів кінцівок у вигляді « шкарпеток і рукавичок». Є вегетативні і трофічні порушення (набряки, ціаноз, гіпергідроз, ламкість нігтів).

Класифікація полінейропатій:

1. За перебігом: Гострі і хронічні

2. За субстратом ушкоджння: демієлінізуючі, аксональні, судинні

3. Набуті і спадкові.

Виділяють також: післядифтеричну, алкогольну, діабетичну полінейропатії.

Діабетична – виникає частіше в ногах, шкіра суха та бліда, раннє випадіння колінних та ахілових рефлексів.

Післядифтерична – через 1-2 міс після дифтерії, дисфонія та дисфагія (ур ІХ та Х пар), периферичні парези без болю, порушення первинно-суглобового відчуття.

Гостра запальна поліридикулонейропатія ( « Синдром Гійена-Барре» ) -група імунно-опосередкованих станів.

Клініка: дистальні парастезії, м’язова слабкість, біль, парез лицевих, бульбарних нервів, дихальна слабкість, втрата рефлесів. Для синдрому Гійена-Барре притаманно « висхідний характер» симптомів –оніміння знизу догори.

Діагностика: Ліквор: білково-судинна дисоціація; електрофізіологічні зміни.

Лікування: внутрішньовенна терапія імуноглобуліном; плазмафарез; моніторинг дихальної функції; заходи для запобігання пролежнів, тромбозу глибоких вен.

  1. Пухлини головного та спинного мозку

Класифікація:

За локалізацією:

Супратенторіальні: А) великих півкуль головного мозку (долей головного мозку та підкіркових утворень); Б) парасагітальні; В) бокових та ІІІ шлуночків; Г) основи черепа (в т.ч. краніоорбітальні пухлини); Д)хіазмально-селярної ділянки (в т.ч. кармана Ратке, гіпофізу); Е) пінеальної ділянки; Є) мозолистого тіла

Субтенторіальні: А) півкуль мозочка; Б) мосто-мозочкового кута; В) ІV шлуночка; Г) краніовертебрального переходу; Д) стовбура мозку; Е) екстрацеребральні пухлини ЗЧЯ

Супрасубтенторіальні.

За гістоструктурою:

І) пухлини з нейроепітеліальної тканини:

Астроцитарні пухлини; Олігодендрогліальні пухлини; Епіндимарні пухлини; Змішані гліоми; Пухлини судинного генезу; Нейроепітеліальні пухлини неясного генезу; Нейрональні та змішані нейронально-гліальні пухлини; Паренхіматозні пухлини епіфізу; Ембріональні пухлини

ІІ) Пухлини черепних нервів:

Шваннома; Нейрофіброма; Злоякісні пухлини нервового стовбура

ІІІ) Пухлини мозкових оболонок:

Пухлини з менінготеліальної тканини; Мезенхімальні неменінготеліальні пухлини

ІV) Лімфоми та пухлини кровотворної тканини

V) Пухлини з ембріональної тканини

VІ) Кісти і пухлиноподібні ураження

VІІ) Пухлини ділянки турецького сідла

VІІІ) Пухлини, що вростають в порожнину черепа

ІХ) Метастатичні пухлини

Х) Некласифіковані пухлини.

Клініка: джексонівська епілепсія, парез, порушення чутливості, геміпарез, парестезії, атаксії, атрофії м’язів, порушення схеми тіла, артикуляційні розлади, агнозія, астереогнозія, аграфія, амнестична афазія, напади епілепсії, моторна афазія, парез лицьового нерву, тремор, головний біль, мовні порушення, галюцинації, запаморочення.

Діагностика: люмбальна пункція, стан очного дна, данні периметрії, рентгенографічні данні, порушення з боку ЛОР органів, КТ, МРТ, ЕЕГ, ЕХО-ЕС.

Лікування: хірургічне, медикаментозне, опромінення.

  1. ДЦП

ДЦП – група захворювань нервової системи, проявом яких є порушення рухів, рівноваги та положення тіла. Виникає внаслідок вад розвитку мозку або пошкодження його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність.

Клініка: рухові порушення, інтелектуальні порушення, порушення поведінки, епілепсія та інші пароксизмальні розлади, порушення зору і слуху, порушення мови та харчування.

Класифікація:

  • Спастичні форми: Спастична дилогія, Спастичний тетрапарез, Подвійна геміплегія, Спастична геміплегія;

  • Гіперкінетична форма

  • Атонічно-астатична форма

Спастична форма. Подвійна геміплегія – асиметричні рухові порушення, псевдобульбарні розлади, порушення ковтання, відсутність мови, випрямляючі рефлекси тулуба та реакції рівноваги майже не розвинені, гіперреакція на світло та звук, затримання психічного розвитку. Спастична геміплегія – рухові порушення на одній стороні, балетна стопа, кінцівки ростуть повільно, згибально-пронаторна установка ліктьового суглоба, контрактура променево-запясткового суглоба, симптоматична епілепсія, мовні порушення.

Гіперкінетична форма – ураження стріапалідарної системи. Мимовільні рухи в ногах та руках обличчі тулубі, неможливість ходи, порушення слуху, підвищена слинотеча, порушення ковтання та артикуляції, порушення психічного розвитку.

Атонічно-астатична форма – ураження лобових часток та лобо-мозочкових шляхів. Гіпотонія, порушення сидіння ходіння стояння, відсутні реакції випрямлення та рівноваги, інтелектуальний дефіцит, мовні порушення.

Лікування: ортопедичне лікування, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапія, рефлексотерапія, лікування спастичності ін’єкціями ботултоксину, протиепілептичні ЛЗ, хірургічне лікування.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас