Інвестиційний банк – спеціальний кредитно-фінансовий інститут, який здійснює операції з цінними паперами з метою залучення вільних грошових коштів для довго- та середньотермінового кредитування й фінансування підприємств. Це завдання інвестиційного банку реалізує через емісійно-засновницьку діяльність: випуск і продаж власних акцій та кредитів комерційних банків.
Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов'язань (сертифікатів, векселів). Інвестиційні банки вивчають фінансові потреби клієнтів, узгоджують умови позичок, визначають строки випуску і види цінних паперів з урахуванням стану ринку, їх емісію і наступне розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки виконують не тільки посередницьку функцію між позичальниками та інвесторами, а й продають великі пакети акцій та облігацій за власний рахунок, надають кредит покупцям цінних паперів. Законодавство багатьох країн відносить такі банки до небанківських фінансово-кредитних установ.
На ринку цінних паперів інвестиційні банки можуть виконувати практично всі функції: емітента, інвестора, фінансового посередника, інфраструктурного учасника. Як фінансові посередники вони здійснюють управління інвестиційними фондами та портфелем цінних паперів клієнтів, операції з акціями та іншими пайовими паперами, надають брокерські послуги, виконують функції зберігання цінних паперів своїх акціонерів і клієнтів, здійснюють повний перелік операцій з векселями. Як інфраструктурні учасники фондового ринку ці банки діють як депозитарій та зберігач цінних паперів своїх клієнтів; здійснюють їх розрахунково-клірингове обслуговування; надають послуги інформаційного та консалтингового обслуговування учасників ринку. Інвестиційні банки можуть виступати центром фінансово-банківських груп, концентруючи поряд із собою відносно самостійні структури – інвестиційні фонди та компанії, консультаційні фірми, трастові компанії тощо.
Його основні функції:
організація емісії цінних паперів, узгодження умов позики, видів позичкових зобов'язань у формі акцій, облігацій;
розміщення цінних паперів і купівля їх у держави;
забезпечення гарантії емісії цінних паперів. Виконання цієї функції передбачає зобов'язання банку скупити частину цінних паперів, яка залишилася нереалізованою, а також гарантію банківських синдикатів;
надання довго- і середньотермінових кредитів покупцям цінних паперів – промисловим компаніям для здійснення відтворення виробничих фондів;
надання консультаційних послуг;
переливання капіталу в галузях, між окремими галузями та сферами економіки.
Інвестиційні банки мають доволі тривали історію становлення. У 1902 р. “Банківський довідник Ренд-Макнеллі” вперше відніс до інвестиційних банків нью-йоркський Сіті-Банк. Спочатку функції цих банків виконували акціонерні банки та інвестиційні компанії, які приймали депозити, проводили операції з акредитивами, купували та розповсюджували цінні папери. Багато банків на той час активно користувалися грошима вкладників, розміщуючи їх на ринку у спекулятивні цінні папери та гарантуючи спекулятивні випуски. Коли у 1929 р. відбувся великий біржовий крах, більша частина банків збанкрутувала саме внаслідок зазначених причин, а вкладники банків втратили свої заощадження. З метою посилення контрою за ринком цінних паперів у 1933 р. у США були прийняті закони при банки і цінні папери (Закон Гласса-Стігала і Закон про цінні папери), призначенням яких був захист інтересів суспільства та інвесторів від фінансових ризиків.
Закон Гласса-Стігала відокремив комерційні банки від філій, які займалися інвестиційною діяльністю, у результаті чого банки вже не мали змоги використовувати гроші вкладників з спекулятивною метою на фондовому ринку. Він заборонив федеральними банкам гарантувати розміщення цінних паперів, крім зобов’язань казначейства США та деяких урядових, і вести операції з цінними паперами за власний рахунок.
Діяльність інвестиційних банків має свою специфіку у різних країнах. Залежно від ролі банків на ринку цінних паперів виділяють три моделі ринку: небанківську (американську), банківську (європейську) і змішану. Інвестиційні банки, на відміну від комерційних, не обмежені у напрямах своєї діяльності.
Розглянемо ці напрями більш детально.
Виведення на ринок нових випусків боргових зобов‘язань та акцій приватних фірм і урядових органів є однією з основних послуг, які надають інвестиційні банківські фірми. Новий випуск акцій або облігацій носить назву первинного розміщення. Якщо компанія ніколи раніше не пропонувала свої цінні папери для публічного продажу, то таке первинне розміщення називається нерегулярним, а якщо вона вже має акції, які обертаються на ринку, то це регулярне розміщення. Коли компанія вирішує розмістити нові акції випуску цінних паперів, то у неї є можливість зробити це за допомогою публічного розміщення або закритої підписки. Більшість компаній емітентів надає перевагу гарантованому розміщенню, щоб реальне рішення про характер розміщення емісії лягло на інвестиційний банк. Процес, у ході якого інвестиційні банки гарантують викуп нового випуску цінних паперів за фіксованою ціною, отримав назву андерайтингу.
Істотною операцією інвестиційних банків стає торгівля цінними паперами на вторинному ринку. У зв‘язку з цим інвестиційний банк може виконувати функції брокера, заробляючи комісійні за зведення разом покупців і продавців, а також функції дилера, коли він працює з деяким запасом цінних паперів, за яким виконуються накази на купівлю-продаж за власний рахунок. Коли інвестиційний банкір виступає у ролі дилера, то говорять, що він ― робить ринок цінного паперу, що продається. У цьому випадку його називають маркет-мейкером. Він отримує свій прибуток за рахунок курсової різниці. Для захисту від втрат інвестиційний банк використовує процедуру хеджування, тобто мінімізацію цінового ризику за наявною пропозицією через відкриття протилежної (строкової або опціонної) позиції за тим же самим
фінансовим інструментом із наступним її заліком. Завдання такої процедури – фіксація певного рівня ціни або курсу за допомогою строкової угоди.
Топ 10 інвестиційних банків світу
| № | Банк | Країна | Активи | Ринкова капіталізація, млрд. $ |
| 1 | J.P. Morgan | США | 2,687 трлн $ | 457.12 |
| 2 | Goldman Sachs | США | 992,97 млрд. $ | 119,02 |
| 3 | Bank of America Merrill Lynch | США | 2,434 трлн $ | 332.41 |
| 4 | Morgan Stanley | США | 895,43 млрд. $ | 150.27 |
| 5 | Citigroup | США | 1,951 трлн $ | 152.35 |
| 6 | Barclays Capital | Велика Британія | 1,56 трлн. $ | 44.08 |
| 7 | Credit Suisse Group | Швейцарія | 883,28 млрд. $ | 32.02 |
| 8 | Deutsche Bank | Німеччина | 1,60 трлн $ | 26.17 |
| 9 | Wells Fargo | США | 1,928 трлн $ | 163.84 |
| 10 | UBS Group | Швейцарія | 1,031 трлн $ | 58.67 |