Ім'я файлу: Герасимова Є.В. Інвестиційні процеси для підвищення конкурентосп
Розширення: docx
Розмір: 361кб.
Дата: 24.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
отчет 1.docx
Демократичне суспільство ТА ЙОГО ЦІННОСТІ.docx
звіт з практики вусо.docx
2_5314725542912601788.docx

Реферат на тему:

«Інвестиційні процеси для підвищення конкурентоспроможності підприємства»

Сьогодні головними перешкодами на шляху забезпечення конкурентоспроможності української економіки в глобалізованому середовищі є вузькість внутрішнього ринку, фіскальна спрямованість податкової політики, відсутність стимулів інноваційно-інвестиційної діяльності, тінізація економіки, поширення корупції, недієздатність системи державного управління в межах забезпечення та захисту конкурентних переваг вітчизняних товаровиробників. Конкурентні переваги значною мірою здобуваються шляхом отримання пільг, дотацій із Державного бюджету, за рахунок дешевої робочої сили, зниженого курсу національної валюти, прямого чи прихованого субсидування галузей, отримання тіньових прибутків, неефективної експлуатації природних та екологічних ресурсів.

Разом з тим існує ряд проблем, що знаходяться на межі наукових досліджень, а саме: концептуальне розв’язання проблеми підвищення конкурентоспроможності національної економіки як основи виходу з економічної кризи, формування конкурентних переваг держави на базі використання чинників інноваційно-інвестиційного механізму підвищення конкурентоспроможності, визначення шляхів ефективного формування стратегії досягнення міжнародної конкурентоспроможності продукції українських підприємств[1].

Для того, щоб всебічно розглядати шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств та його продукції необхідно, перш за все, визначити сутність поняття «конкурентоспроможність підприємств».

Дослідженням проблеми конкурентоспроможності займалися відомі економісти: М. Портер, А. Томсон, В. Терещенко, І. Ліпсіц, А. Юданов, Р.Фатхудинов, О. Амоша та інші. Разом з цим, проблема підвищення конкурентоспроможності підприємств залишається актуальною і потребує подальшого, більш глибокого та всебічного дослідження.

При всій різноманітності думок вчених, всі вони пов’язують поняття «конкурентоспроможності підприємств» зі здатністю протистояти на ринку іншим виробниками та постачальникам (конкурентам) аналогічної продукції як за ступенем задоволення своїми товарами та продукцією конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності. Бути визначним конкурентноздатним може лише те підприємство, яке не тільки формально функціонує, забезпечуючи прибутковість діяльності, але й розвивається в напрямку поширення відтворення. Конкурентноздатність підприємств має абсолютно конкретний характер і може бути достовірно оцінена лише з урахуванням межових умов, що виражаються в численних кількісних та якісних параметрах стану зовнішнього середовища[2].

Конкурентоспроможність є складною економічною категорією. Вона може визначатися як одним так і безліччю факторів. На даний момент в науці і практиці немає єдиного показника конкурентоспроможності. Тому конкурентоспроможність можна визначити шляхом поєднання декількох показників, що характеризують економічну, фінансову, маркетингову, інноваційну, техніко-технологічну та соціальну сферу діяльності підприємства. Зокрема, показниками конкурентоспроможності підприємства можуть виступати:

  • рентабельність виробництва;

  • частка підприємства на ринку продукції;

  • платоспроможність підприємства;

  • темпи оновлення матеріально-технічної бази;

  • завантаженість виробничих потужностей і т. д.

Рівень цих показників багато в чому залежить від інвестиційних вкладень у виробничу і фінансову діяльність. Інвестиційний клімат в регіоні значно впливає на діяльність окремо взятих підприємств. Зовнішні фактори негативно позначаються на конкурентоспроможності підприємства і в багатьох ситуаціях підприємства вирішують цю проблему за рахунок зниження цін. Але зниження цін обумовлюється економією витрат, що в підсумку безпосередньо може відбиватися на якості продукції. Певна частка споживачів готова купувати продукцію з низькою якістю за умови низької ціни, але є і такі, для яких пріоритетом є якість. В цілому, це все призводить до зниження конкурентоспроможності підприємства, а в такій ситуації підприємству необхідні зміни.

Будь-які зміни, що відбуваються на підприємстві, вимагають інвестиційних вкладень. Інвестиції можуть бути спрямовані на:

  • модернізацію або заміну матеріально-технічної бази, наукові розробки;

  • перекваліфікацію кадрового складу;

  • дослідження ринку;

  • найм фахівців зі сторони;

  • диверсифікацію виробництва;

  • реорганізацію системи менеджменту і т. д.

Вкладені кошти сприятимуть розвитку підприємства, для цього, природно, буде потрібно певний час. Підприємству необхідно виділити пріоритетні проблеми, провести широке дослідження ринку, вивчити актуальні потреби і за результатами дослідження почати розробку нових видів продукції або вдосконалити старі. Також велику увагу слід приділити ціні продукції, адже тільки при грамотній політиці ціноутворення вихід на ринок буде успішним[3].

Процес управління інвестиційною діяльністю можна представити як певний механізм, дія якого включає елементи як зовнішнього, так і внутрішнього впливу. При цьому управління інвестиційною діяльністю передбачає такі основні завдання:

  • збільшення виробничого та економічного потенціалу фірми;

  • максимізація фінансової віддачі від інвестиційних вкладень;

  • оптимізація інвестиційних вкладень;

  • мінімізація ризику інвестицій;

  • забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності фірми в процесі

здійснення інвестиційної діяльності.

Перераховані завдання доводять, що саме за допомогою системи управління інвестиційною діяльністю реалізуються стратегічні цілі, забезпечуючи високі темпи економічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності фірми.

Конкурентоспроможність базується на реалізації інноваційно-інвестиційної спроможності з урахуванням поведінкових властивостей (адаптаційної спроможності) та причинно-наслідкових зв’язків можливості його розвитку зі збереженням стану економічної безпеки.

Основними факторами, які зумовлюють привабливість фірми, М. Портер вважає вплив покупців і постачальників, загрозу появи нових гравців (конкурентів), а також нових продуктів-замінників або послуг-замінників і конкуренцію серед існуючих гравців.

Поява нових гравців (конкурентів) на ринку в значній мірі залежить від вхідних бар'єрів - юридичних (ліцензії, дозволи, патенти та ін.) і економічних (розмір початкового капіталу, цінова політика вже працюють підприємств і т. д.), і вже потім - від внутрішньогалузевої конкуренції. Цілком природно, що нові гравці будуть прагнути увійти в більш конкурентоспроможні, з вищим рівнем прибутковості галузі, які інвестиційно більш привабливі. Якщо допустити наявність однакових умов входження в усі галузі економіки, то нових гравців (конкурентів) буде більше в тих галузях, які найбільш привабливі для вкладення капіталу. Тому інвестиції, будучи одним з основних факторів економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності і розвитку фірми, є також фактором, який може викликати структурні зрушення в складових макроекономічної системи, надаючи можливості для інтенсифікації функціонування пріоритетних і гальмуючи зростання інших галузей, що обумовлює перелив капіталу з одних галузей в інші[4].

Необхідно звернути особливу увагу на ефективність використання інвестиційних ресурсів підприємством як на наступну умову щодо формування його інвестиційної привабливості. Інвесторів завжди цікавить ефективність використання інвестиційних ресурсів підприємством за минулі періоди. Визначення ефективності здійснюється шляхом розрахунку індексів, співвідношень і коефіцієнтів, таких, наприклад, як прибутковість коштів і коефіцієнт самозабезпеченості інвестиційними ресурсами. Коефіцієнт самозабезпеченості свідчить про можливість підвищити конкурентоспроможність і ділову активність за рахунок власних коштів. Прибутковість залучених, а особливо позикових, коштів повинна значно перевищувати прибутковість власних інвестиційних ресурсів та ін. Вивчення та аналіз звітності суб'єктів господарювання, досвіду фахівців і підприємств дає змогу авторам стверджувати, що це досить важлива умова формування інвестиційної привабливості підприємства. Масив показників щодо визначення ефективності використання інвестиційних ресурсів є досить репрезентативним і суттєво впливає на інвестиційну привабливість підприємства.

Визначення інвестиційної привабливості будь-якого об'єкта господарювання потребує особливої уваги щодо оточення підприємства, яке розташоване в певному адміністративно-територіальному регіоні держави. Підприємство — це соціальноекономічна система, яка постійно змінюється, розвивається та вдосконалюється. Перспективи діяльності підприємств в Україні, їх виробнича стратегія обмежені як внутрішнім, так і зовнішнім середовищем, законодавчим простором, що пов'язаний з економічною ситуацією, станом розвитку ринкової інфраструктури та ін.

Інвестиційну привабливість підприємства слід розглядати як сукупність характеристик його управлінської та фінансово-господарської діяльності, перспектив розвитку та можливостей залучення інвестиційних ресурсів. Також інвестиційну привабливість слід визначати як комплекс різноманітних факторів, класифікація і ступінь впливу яких може змінюватись в залежності від: виробничо-технічних особливостей діяльності підприємства, в яке інвестуються кошти; цілей інвесторів; економічного розвитку підприємства у минулому й тепер; очікуваних темпів зростання виробництва; впливу зовнішніх факторів, зокрема діючого законодавства, екологічної ситуації, рівня конкуренції.

При цьому основним етапом формування інвестиційної привабливості підприємства є визначення факторів впливу на неї та їх класифікація, що сприяє кращому та більш повному розумінню самої сутності інвестиційної привабливості. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства є інтегральною характеристикою його внутрішнього середовища.

Існує багато класифікацій даних факторів, так само як і думок стосовно того, які сааме фактори впливають на інвестиційну привабливість. Виділяють чотири групи факторів, які впливають на рівень інвестиційної привабливості:

1. Фактори прямого випливу: фінансово-економічні (маркетингові, ефективного управління ціноутворенням, підвищення якості продукції (товарів, робіт, послуг);

2. Три групи факторів непрямого впливу: соціальні, інформаційні та екологічні.

До фінансово-економічних факторів слід віднести маркетингові, оскільки стимулювання широкого надання послуг завдяки відповідній рекламній політиці, грамотний вихід і утримання на різних сегментах ринку тощо, дозволять підприємству значнопокращити усі показники своєї діяльності.

Також важливим фактором є підвищення ефективності управління ціноутворенням на підприємстві. Він пов'язаний із попереднім фактором, оскільки саме маркетингова служба повинна досліджувати сегменти ринку, на яких провадить свою діяльність підприємство.

Основним фактором, який впливає на конкурентоспроможність підприємства, є підвищення якості послуг. Ця вимога стосується не тільки підвищення якості наданих послуг, а й відповідності їх міжнародним стандартам якості, що в свою чергу дозволяє виходити на міжнародні ринки.

Вплив соціальних факторів можна простежити під час розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості, до них відносяться: використання ефективних моделей стимулювання високих результатів діяльності, прогресивних форм оплати і стимулювання праці, системи заохочення і компенсаційних виплат, які в кінцевому підсумку призводять до покращення сааме фінансово-господарських показників діяльності підприємства. Серед інформаційних факторів слід виокремити необхідність інтеграції окремих автоматизованих систем управління на підприємстві. Також до інших інформаційних складових формування інвестиційної привабливості підприємства слід віднести ступінь відкритості внутрішньої інформації для потенційних інвесторів, які, за відсутності необхідних їм даних, можуть одразу віднести потенційного реципієнта до категорії об’єктів з високим ризиком вкладання коштів, тобто з низькою інвестиційною привабливістю.

Інвестиційна привабливість підприємства залежить від розробки чіткої стратегії, що пов’язана як із реалізацією у перспективі його інвестиційного потенціалу, так і ззабезпеченням дотримання положень загальної стратегії фінансовоекономічного розвитку та головних цілей функціонування підприємства.

Вона повинна формуватися з орієнтацією нанаявні та потенційні фінансові, організаційні, кадрові, технологічні, сировинні, енергетичніта інші ресурси, які є в розпорядженні підприємства і які можуть бути залучені на вигідних для нього умовах. Розробка і реалізація інвестиційної стратегії підприємств полягає, насамперед, у формуванні довгострокових цілей, пов’язаних із реалізацією мети діяльності підприємства як з позиції суспільства, так і з позиції підприємства, що полягає в отриманні доходу.

Інвестиційна стратегія містить визначення довгострокових пріоритетів у сфері реалізації цілей інвестиційної діяльності, встановлення черговості їх досягнення та передбаченні можливих фінансово-економічних наслідків для підприємства у випадку відхилень від визначених темпів і пропорцій функціонування основних його систем. Реалізація стратегій, пов’язаних із зростанням або із збереженням існуючих позицій на ринку, має поєднуватись з інвестиційною діяльністю промислових підприємств. Ця сфера відносин посідає провідне місце в системі звичайної діяльності підприємства. Поясненням такої ролі інвестиційної діяльності є сама сутність поняття інвестиції. Вони відображають відносини, пов’язані з довгостроковим авансуванням грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти, оборотні фонди, а також у науково-технічний розвиток, якісне вдосконалення виробничої бази та освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й одержання прибутку або соціального ефекту.

Окрім того, невід’ємним елементом інвестиційної стратегії є обґрунтування і вибір методів досягнення поставлених цілей інвестування. Тому інвестиційна стратегія має наступні складові:

− визначення мети, цілей та напрямків діяльності підприємства;

− оцінка та аналіз зовнішнього політичного, правового та економічного середовища;

− оцінка переваг та слабких сторін фінансово-господарської діяльності підприємства; інвестиційних проектів і відповідне зниження їх ефективності.

Для досягнення успіху загальної стратегії розвитку підприємства всі допоміжні стратегії мають взаємоузгоджуватись та взаємопов’язуватись, в тому числі й з інвестиційною. Основна відмінність рішень стосовно інвестиційної стратегії від поточних рішень про фінансування визначається часом та обсягом витрат. Тривалість очікування надходжень від інвестицій та їх обсяг визначають високий рівень ризику і потребують детального аналізу всіх аспектів, що стосуються прийняття рішень щодо капітальних інвестицій.

Виділимо важливі чинники, які слід враховувати при розробці інвестиційної стратегії підприємства: фінансовий стан підприємства; технічний рівень виробництва; наявність у підприємства як власних фінансових ресурсів, так і можливості залучення позикових коштів; фінансові умови інвестування на ринку капіталу; комерційну і бюджетну ефективність інвестиційних проектів, які передбачається реалізовувати[5].

В основі забезпечення конкурентоспроможності підприємства лежить його інноваційно-інвестиційна спроможність, яка виникає необхідність розробки теоретико-методологічного підґрунтя та концептуальних засад формування інноваційно-інвестиційного механізму з подальшим визначенням особливостей його функціонування. Інноваційно-інвестиційна спроможність підприємства як базова складова забезпечення його конкурентоспроможності може бути реалізована через формування та задіяння інноваційно-інвестиційного механізму.

Сукупність структурних елементів визначається на основі взаємозв'язку конкурентоспроможності підприємства з складовими, що її забезпечують (рис.1).



Рис. 3.1. Базові складові забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Інноваційно-інвестиційна спроможність підприємства виступає базовою складовою, яка забезпечує його конкурентоспроможність, поведінкові властивості визначають особливості його функціонування та адаптаційну спроможність, а еволюційна спроможність – можливості розвитку, які сумісно формують підтримуючи складові. Структурно-логічна схема формування інноваційно-інвестиційного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства наведена на рис. 2[6].



Рис. 3.2. Структурно-логічна схема формування інноваційно-інвестиційного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Отже, можна зазначити, що доцільно визначати сутність поняття «інвестиційна привабливості підприємства» у двох напрямках: як сукупність певних ознак, зокрема, фінансово-економічних, соціальних, матеріально-технічних, виробничих, ринкових та інших характеристик, які формують умови для залучення інвестиційних ресурсів та відповідають конкретним вимогам інвестора; як систему комплексних та інтегральних показників, що дає змогу провести оцінку діяльності суб’єкта господарювання, у контексті його приналежності до певної галузі, регіону, країни, визначаючи його конкурентоспроможність на ринку та перспективи розвитку, враховуючи рівень задоволення вимог та інтересів інвестора щодо конкретного підприємства.

Список використаної літератури

1. Мельникова В. І. Підвищення конкурентоспроможності як основа виходу України з економічної кризи [Електронний ресурс] / В. І. Мельникова, О. П. Мельникова // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2008. – № 5. – Том 2. – С. 82-89. – Режим доступу до ресурсу: http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v2i5.29696.

2. Костромін, Г. Т. Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств: регіональний аспект [Електронний ресурс] / Г. Т. Костромін // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки: зб. наук. пр. - Кіровоград: КНТУ, 2007. - Вип. 12, ч. 1. - С. 43-47. . – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/handle/123456789/841

3. Л. Н. Абдалян. Інновації як чинник підвищення конкурентоспроможності. Дні теорії і практики інвестування [Електронний ресурс] / Матерiали внутрівузовської навчальної конференцiї студентiв, аспiрантiв та молодих вчених. – Донецьк, ДонНТУ. – 2014. . – Режим доступу до ресурсу: http://masters.donntu.org/2015/iem/abdalian/library/article2.htm

4. Ищенко А.А. Заярная И. А. Роль инвестиций в повышении конкурентоспособности фирмы [Електронний ресурс] // Материалы V Международной студенческой научной конференции «Студенческий научный форум» . – Режим доступу до ресурсу: http://scienceforum.ru/2013/article/2013003488

5. Ареф'єв С. О. Інвестиційна привабливість підприємства як основа активної інвестиційної стратегії [Електронний ресурс] / С. О. Арфе'єв, Х. Сяні // Актуальні проблеми інноваційного розвитку кластерного підприємництва в Україні: 36. ст. за матеріалами Всеукраїнської науково-практ. конф. -К.: КНУТД. 2017 С. 329- 335. . – Режим доступу до ресурсу: https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/7431/1/ 20170330_Cluster_P329-335.pdf

6. Полозова Т. В. Інноваційно-інвестиційний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства : дис. докт. ек. наук : 08.00.04 / Полозова Тетяна Василівна – Запоріжжя, 2018. – 675 с. . – Режим доступу до ресурсу: http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/sites/default/files/dis%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0.pdf .
скачати

© Усі права захищені
написати до нас