Ім'я файлу: курсова робота docx.docx
Розширення: docx
Розмір: 59кб.
Дата: 16.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна робота 1-2.docx
Конкурентоспроможність продукції підприємства та шляхи її підвищ
Реферат№3_Басько_Андрій.doc
Міністерство освіти і науки України.docx
Реферат історія.docx
2 модуль.docx
Електронна_комерція_Метод_вказ_до_вик_лаб_роб_і_сам_роботи_.doc
Курсова робота ЕОМ Василечко А.І..docx
Планування аудиту 19.09.docx
Курсова робота_менеджмент_Тимофієв_Р_В_МН_ЛГ_3_7.docx
Ярова.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА ТА ЛОГІСТИКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Цивільне та сімейне право»

на тему: «Інвестиційні договори в
Україні
»

                                                 

Студента ІV курсу

групи ТП - ІV - 1

спеціальності 081 « Право»

Кошелюка І.А

Керівник : Cопоцько О.Ю  –  доцент кафедри, кандидат економічних наук.

Кількість балів: ___ Оцінка: ECTS ____

Члени комісії _______ ___________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ ___________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ ___________

(підпис) (прізвище та ініціали)


ЗМІСТ


ВСТУП 2

Розділ 1. Поняття та структура інвестиційних договорів 5

1.1 Поняття інвестиційного договору, його правова природа. 5

1.2 Структура інвестиційного договору (предмет, суб’єкти, форма). 8

1.3 Порядок укладання та функції інвестиційних договорів. 13

Розділ 2. Класифікація інвестиційних договорів 17

2.1 Види інвестиційних договорів 17

2.2 Способи забезпечення належного виконання інвестиційних договорів. 22

Розділ 3. Особливості інвестиційних договорів у житловому будівництві. 23

ВИСНОВКИ 26

ЛІТЕРАТУРА 29


ВСТУП

Актуальність теми. Структурна переорієнтація економіки та забезпечення інноваційної моделі її розвитку потребують залучення інвестицій. Позитивна динаміка інвестицій характеризує як загальний розвиток вітчизняної економіки, так і рівень інтеграції у світову економіку. Для забезпечення сталості цього процесу необхідна наявність належного правового регулювання інвестиційних відносин.

Однією з правових форм здійснення інвестицій є договори. На сьогоднішній день у законодавстві не визначені особливості інвестиційних договорів (контрактів) як правової форми здійснення інвестицій, що призводить до неправильного трактування норм як в договірній практиці, так і правозастосовній діяльності судів.

У ч. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність” передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), однак ця норма не визначає, на основі яких видів договорів здійснюється інвестиційна діяльність. За роки незалежності нашої держави було укладено дуже багато різних договорів. Інвестиційні договори не є виключенням. За всю історію укладання двосторонніх інвестиційних договорів (двосторонніх договорів про сприяння та захист інвестицій) налічує близько 50-ти років. За цей час було укладено майже 3000 договорів ,у понад 70-ти з яких Україна є стороною.

Стан наукового дослідження. Поняття та правова природа інвестиційного договору неодноразово були предметом дослідження вітчизняних науковців-юристів. Окремі питання регулювання інвестиційних відносин досліджувалися у вітчизняній та зарубіжній цивілістичній науці. Правовідносини, що виникають на підставі інвестиційних договорів (контрактів), та законодавство, що їх регулює, досліджувалися у дисертаційних та монографічних роботах О. М. Антипової, В. В. Кафарського, О. Р. Кібенко, В. М. Коссака, О. Е. Сімсон. Питання здійснення інвестицій на підставі договорів розглядалися також і в навчальних посібниках. У науковій юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо правової природи цих договорів (контрактів). Існує дві основні концепції. Згідно з першою інвестиційні договори (контракти), особливо якщо однією із сторін є держава, належать до категорії адміністративно-правових актів. За другою інвестиційні договори (контракти) мають цивілістичну природу. Остання, мабуть, більш прийнятна стосовно інвестиційних відносин. Адже,по-перше, регулювання іноземних інвестицій здійснюється на основі національного законодавства, яке включає як спеціальні нормативні акти,так і правову базу загального характеру.

На інвестиційні договори поширюються, положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), положення Господарського кодексу України (надалі – ГК України), Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-XII (надалі – Закон № 959-XII), а також Закону України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР (надалі – Закон № 93/96-ВР).

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають з приводу регулювання договорів в інвестиційному процесі.

Предметом дослідження є договори в інвестиційному процесі.

Мета роботи полягає у всебічному та об'єктивному аналізі регулювання договорів в інвестиційному процесі.

Для досягнення поставленою мети слід вирішити наступні завдання:

- визначити поняття інвестиційного договору та розглянути його правову природу;

- проаналізувати структуру інвестиційного договору (предмет, суб’єкти, форму);

- з'ясувати порядок укладання та функції інвестиційних договорів;

- розглянути види інвестиційних договорів;

- визначити способи забезпечення належного виконання інвестиційних договорів;

- розглянути особливості інвестиційних договорів у житловому будівництві.

Розділ 1. Поняття та структура інвестиційних договорів

1.1 Поняття інвестиційного договору, його правова природа.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності [1, c. 27].

Поняття "інвестиційний договір" застосовується також щодо договорів, що укладаються на території пріоритетного розвитку або С(В)БЗ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні" від 05.07.1999 р. № 1199 [1, c. 29].

Термін «інвестиційний договір» використовується у двох значеннях: широкому і вузькому. В першому (широкому) розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту [1, c. 34].

У другому (вузькому) розумінні термін «інвестиційний договір» застосовується щодо угод між іноземним інвестором і вітчизняними учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації іноземних інвестицій. Саме в цьому розумінні зазначений термін використовується у міжнародній комерційній (господарській) практиці [1, c.182]

Як вже було зазначено ,існує дві основні концепції. Згідно з першою інвестиційні договори (контракти), особливо якщо однією із сторін є держава, належать до категорії адміністративно-правових актів. За другою інвестиційні договори (контракти) мають цивілістичну природу [1, c.178].

Прихильники теорії адміністративного договору схиляються до думки, що змістом адміністративного договору є координація керівництва діяльністю підвідомчих організацій, а в ряді випадків і громадян. Не виключається можливість укладення адміністративних договорів і по вертикалі — між вищестоящими і підлеглими їм органами та організаціями. На відміну від цивільно-правового договору, дія якого, як правило, поширюється на сторони, які беруть у ньому участь, основна мета адміністративного договору полягає у координаційній управлінській діяльності, що спрямована на третіх осіб. У тих випадках, коли в ролі таких третіх осіб виступають суб'єкти господарської діяльності, адміністративний договір виконує організаційно-планові функції.

Саме тому адміністративний договір, згідно з першою точкою зору, виконує організаційні функції [1, c.177].

Причина такого розуміння договору зумовлена місцем цивільного та торговельного договору в політичній і правовій історії країни.

Підтвердженням цивілістичної концепції природи договорів (контрактів), які опосередковують інвестиційні відносини, може бути Вашингтонська конвенція 1965 р. про розгляд інвестиційних спорів між державами та приватними особами інших держав. Практика здійснення інвестицій свідчить про тенденцію їх врегулювання в рамках міжнародного приватного права. Предмет регулювання останнього, як відомо, становлять цивілістичні відносини. Тому, якщо навіть специфіку інвестиційних відносин розглядати через призму становлення інвестиційного права як частини міжнародного приватного права, а інвестиційні договори (контракти) — як інститут інвестиційного права, не можна заперечувати їх цивілістичну природу. Адже приватне право покликане регулювати відносини, які виникають за ініціативою та волею окремої особи (в даному випадку — інвестора) [2, c.772].

О. К. Вишняков розглядає інвестиційний договір (інвестиційну угоду) як основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Автор вважає, що практично в усіх випадках форма інвестицій має договірний характер, за винятком створення підприємства одним засновником, а також створення структурних підрозділів підприємства [2, c.773].

На думку інших авторів, інвестиційний договір (контракт) - це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних зі здійсненням вкладання та реалізації інвестицій у видах, передбачених законодавством [2, c.773].

У юридичній літературі інвестиційний договір визначається також як договір, однією зі сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а іншою — сторона, яка приймає інвестиції, - реципієнт (фізична або юридична особа, як та, що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава), який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному вигляді, формі та кількості), в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер [3, c. 200].

Таким чином з вищевикладеного можна зробити висновок,що інвестиційний договір -це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту [3, c. 202].

1.2 Структура інвестиційного договору (предмет, суб’єкти, форма).

Інвестиційний договір має свій специфічний предмет та мету.

Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Зокрема, це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності:

- інноваційна діяльність;

- капітальні вкладення в основні фонди;

- корпоративна форма;

- лізинг;

- придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна;

- створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю;

- придбання майнових прав [3, c.199].

Також предметом інвестиційного договору можуть бути дії, послуги тощо, які надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій [3, c.202].

Об'єктами інвестування можуть бути такі види інвестування: фінансові - вкладення в цінні папери, цільові грошові вклади, депозити, паї тощо; реальні - вкладення в матеріальні активи (будівлі, обладнання, споруди) у формі придбання, будівництва, реконструкції, лізингу тощо; інтелектуальні — вкладення в нематеріальні активи, об'єкти інтелектуальної власності, спільна діяльність з приводу реалізації інвестицій з метою отримання прибутку [3, c. 204].

Мета інвестиційного договору це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування — здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату — одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту [3, c. 207].

Інвестиційні договори належать переважно до консенсуальних договорів, оскільки зазвичай укладаються у письмовій формі.

Як правило, інвестиційний договір укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками. Чинне законодавство передбачає такі види письмової форми, що застосовуються при укладенні інвестиційних договорів:

- повна письмова форма, яка містить комплект необхідних для укладання договору документів: підписаний сторонами інвестиційний договір та ін.;

- скорочена письмова форма, яка має вигляд комплекту листів, телеграм, факсограм, телефонограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку, укладення даного виду договорів і зміст цих документів свідчить про наміри сторін установити договірний зв'язок та істотні умови договору;

- договір приєднання - умови договору заздалегідь визначені та не підлягають коригуванню, наприклад, придбання акцій новоствореного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки. Відповідно ЦК України договір приєднання - це договір, запропонований однією стороною іншим можливим суб'єктам, коли ці суб'єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту;

- нотаріальна форма, яка застосовується в разі придбання не рухомого майна, а також продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх структурних підрозділів), застави нерухомого майна тощо [4, c.209].

Необхідно також звернути увагу на суб’єктів. Однією зі сторін в інвестиційному договорі (контракті) завжди є іноземний інвестор.

Суб'єктами таких відносин є інвестори, учасники інвестиційного проекту та інвестований(реципієнт), але вони відповідно до виду договору можуть мати різний правовий стан [4, c.208].

Виходячи з правового статусу інвестора, йому дається наступне визначення: інвесторце фізична чи юридична особа, а також держава чи територіальна громада, що вкладає майно, майнові права й інші цінності, які мають ринкову вартість, з метою одержання прибутку безпосередньо у власний чи створюваний ним об’єкт інвестування, або через передачу їх реципієнту для реалізації (використання) інвестицій на підставі договору інвестиційного характеру [4, c. 210].

Реципієнт (сторона, що приймає інвестиції) – суб’єкт інвестиційної діяльності, власник або володілець об’єкта інвестування, що одержав від інвестора майно, майнові права та інші цінності у власність чи у користування й використовує їх у своїй підприємницькій діяльності або в спільній підприємницькій діяльності з інвестором [4, c. 210].

Інші учасникисуб’єкти інвестиційної діяльності, що безпосередньо сприяють процесу вкладення інвестиції в об’єкт інвестування або процесу реалізації інвестиції, що виконують роботи чи надають послуги, спрямовані на кінцевий результат інвестиційної діяльності – одержання прибутку на підставі додаткового до інвестиційного договірного зобов’язання (перш за все, застави, гарантії, страхування тощо) [5].

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України,іноземних держав,а також держави. Фізичні та юридичні особи можуть бути інвесторами незалежно від джерел фінансування їхньої діяльності, якими можуть бути власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування та ін..), позикові фінансові кошти (одержані від цінних паперів), інвестиційні асигнування з бюджету. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників,кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності [6, c. 67].

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Інвестор має право:

- право на розміщення інвестицій у будь-які об'єкти, крім тих, інвестування в які заборонене або обмежене законодавством України;

- право самостійно визначати мету, напрями, види і обсяги інвестицій, залучати для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційного діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів;

- за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися інвестиціями, а також результатами їхнього здійснення відповідно до встановленого законом порядку і умов укладеного між учасниками інвестиційної діяльності договору;

- залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску у встановленому законодавством порядку цінних паперів і позик;

- самостійно володіти, користуватися тар розпоряджатися об'єктами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до чинного законодавства;

- придбавати необхідне для здійснення інвестиційної діяльності майно у громадян та юридичних осіб безпосередньо чи через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою [6, c. 68].

Для державних підприємств, які виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія для цих інвестицій з боку держави [6, c. 68].

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність до загальних обов'язків суб'єктів інвестиційної діяльності відносяться:

- додержуватись державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

- подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання;

- для виконання спеціальних робіт, що потребують відповідної атестації виконавця, одержати ліцензію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [6, c. 69].

Окремо на інвесторів додатково покладаються такі обов'язки:

- подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних інвестицій;

- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

- одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог [6, c.70].

1.3 Порядок укладання та функції інвестиційних договорів.

Приймаючи до уваги велику кількість укладених двосторонніх інвестиційних договорів та різноманітні політичні й економічні обставини, за яких був укладений кожен із них, можна припустити, що вони є далеко не стандартизованими. Дійсно, навіть короткий огляд дає змогу побачити, що двосторонні інвестиційні договори зазвичай відрізняються за своїм обсягом, структурою, формулюваннями положень і обсягом зобов’язань. Разом з тим, практика укладання таких договорів демонструє наявність досить типових елементів, які містяться в більшості договорів [7].

Двосторонні інвестиційні договори мають подібну назву, яка відображає їх призначення та зазвичай є такою: «Угода (Договір) між [однією державою] та [іншою державою] (або між Урядом [однієї держави] та Урядом [іншої держави]) про сприяння та (взаємний) захист інвестицій». Преамбули таких договорів також досить схожі. Вони містять положення про наміри сторін, серед яких типовими є наступні:

- бажання сприяти економічному співробітництву між державами;

- намір створювати та підтримувати сприятливі умови для інвестицій;

- визнання потреби в заохочуванні та захисті іноземних інвестицій з метою сприяння економічному добробуту держав.

Основний текст двосторонніх інвестиційних договорів починається з визначення понять [7].

У більшості випадків єдиними поняттями, що визначаються, є «інвестиції», «інвестор», «доходи» («прибутки») і «територія» [7].

До істотних умов інвестиційного договору слід віднести:

— предмет - інвестиції в будь-якій не забороненій законодавством України формі;

— кількісні і якісні характеристики предмета - інвестицій (кількість і характеристика майна, яке передається, види і конкретні обсяги робіт і т.д.);

— властива інвестиційним договорам спеціальна умова — форма і об'єкт інвестування;

— ціна договору, тобто вартість інвестицій у національній або вільноконвертованій валюті (якщо здійснюються іноземні інвестиції), а також вартість одиниці виміру конкретного майна, прав, робіт, послуг, які передаються, виконуються;

— термін інвестиційного договору [7].

До звичайних умов інвестиційного договору належать умови: про форму платежу; про порядок виконання; відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань; порядок розгляду спорів, які виникають між сторонами в процесі виконання договору; обставини, які звільняють сторони від відповідальності; страхування інвестиційних ризиків і обов'язку сторін відносно цього, способи забезпечення сторонами виконання договірних зобов'язань [8, c. 390].

До випадкових умов можна віднести, наприклад, надання інвестором виконавцям робіт виробничих і житлових приміщень, забезпечення працівників виконавця харчуванням і т. д. [8, c. 391].

В законодавстві передбачені такі способи укладення:

1. Шляхом публічних торгів (тендерів) на реалізацію майна, робіт, послуг. Договір укладається з покупцем, який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, чи роботи та послуги, які пропонуються.

2. Шляхом публічних торгів (тендерів) на придбання майна, визначення виконавця робіт або послуг. Договір укладається з тим продавцем або виконавцем, що запропонував найнижчу ціну за майно, яке необхідно придбати, чи за виконання необхідних для інвестора (замовника) робіт; Загальновідомо, що торги є способом укладення інвестиційного договору в умовах конкуренції, за допомогою яких відбувається встановлення договірних відносин між організатором торгів і тим учасником, який запропонував найбільш вигідні для організатора торгів умови договору і у встановленому порядку визнаний переможцем. За своєю ж юридичною природою торги є сукупністю дій (юридичних фактів), які послідовно здійснюються організатором та учасником торгів. Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити загальні умови дійсності торгів, до яких належать: суб'єктивний склад торгів; належний об'єкт торгів; дотримання встановленого порядку проведення торгів, який визначається спеціальним законодавством [8, c. 220].

3. Шляхом конкурсу. Договір укладається з виконавцем, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання.

Специфіка проведення конкурсу полягає в тому, що, по-перше, досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов договору і надання договору форми, якої вимагає закон, не збігаються в часі, і, по-друге, конкуренція покупців за наявності одного продавця передбачає проведення процедури вибору організатором конкурсу (конкурсною комісією) переможця конкурсу в порядку, встановленому законом [8, c. 230].

4. Шляхом переговорів. Укладанню основного договору передує підписання між сторонами попереднього договору, у якому фіксуються наміри і обов'язок сторін у майбутньому укласти основний договір із заздалегідь визначеними параметрами. Термін «попередній» (або «передконтрактний») не означає незавершеності вияву волі сторін, а лише вказує на те, що за договором, який відбувся, має бути укладений інший - основний договір. Перший, вже укладений, встановлює зобов'язання укласти в майбутньому інший, основний договір, яким сторони мають на увазі встановити основні інвестиційні правовідносини. І саме він має привести до досягнення інвестиційної мети, задля якої встановлюються юридичні відносини між сторонами [8, c. 231].

За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується в певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний договір на умовах, передбачених попереднім договором. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши попередній договір від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.[8, c. 231].

5. За загальним порядком укладання договорів. Цей спосіб застосовується виходячи із визнання інвестиційного договору як різновиду господарського, порядок укладання якого визначається ст. 181 Господарського кодексу України, тобто шляхом надсилання зацікавленою стороною проекту договору своєму майбутньому контрагенту з усіма притаманними цьому способу етапами [8, c. 231].

Інвестиційним договорам притаманні такі функції:

- регулятивна, оскільки регулює відносини між сторонами, враховуючи специфіку відносин контрагентів – учасників інвестиційної діяльності в межах закону, а якщо останній взагалі не регулює певні умови чи порядок здійснення інвестиційної діяльності, то й доповнює прогалини закону (наприклад, щодо конкретного розміру санкцій за порушення умов інвестиційного договору, якщо такі санкції не передбачені законом);

- координаційна, сторони інвестиційного договору розробляють умови цього договору шляхом погодження між собою його положень;

- інструмент планування (насамперед внутрішньофірмового): за допомогою (на підставі) цих договорів інвестор та інші учасники інвестиційної діяльності планують свою діяльність на певний проміжок часу (час підготовки та виконання договірних зобов'язань);

- контрольна, за допомогою інвестиційного договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності його учасників;

- охоронна, сама наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксовані в ньому права і . обов'язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в судовому порядку захист прав та законних інтересів сторін у разі порушення котроюсь з них своїх договірних зобов'язань [8, c. 234].

Розділ 2. Класифікація інвестиційних договорів

2.1 Види інвестиційних договорів

Необхідність класифікації інвестиційних договорів (контрактів) розглядається як у теоретичному, так і прикладному аспектах. Кожен з видів інвестиційних договорів (контрактів) має певні особливості щодо визначення прав і обов'язків сторін, умов виконання та правових наслідків невиконання чи неналежного виконання договору. Класифікація інвестиційних договорів (контрактів) сприяє належному правовому забезпеченню договірних форм здійснення інвестицій та систематизації інвестиційного законодавства.

Важливе значення при класифікації інвестиційних договорів (контрактів) має вибір відповідних критеріїв [9, c. 67].

Коссак В. М. характеризує інвестиційні договори (контракти) за класичними критеріями класифікації договорів у цивільному праві: розподіл прав і обов'язків між сторонами; момент виникнення прав і обов'язків; наявність зустрічного задоволення. Інвестиційні договори є двосторонніми, консенсуальними та оплатними. Інвестиційні договори (контракти), враховуючи сукупність економічних та юридичних ознак, можна поділити на такі типи: а) договори про передання майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори про передання майна в користування з метою інвестиційної діяльності; в) договори про передання майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передання) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передання) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори про придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності [9, c. 67].

Вінник О. М. зазначає, що залежно від кількості сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні і багатосторонні інвестиційні договори. За строком дії розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові інвестиційні договори. За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють такі види інвестиційних договорів: а) договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори, що передбачають користування чужим майном з метою здійснення інвестицій; в) договори про передання майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори підряду; з) договори концесії. За характером зобов'язань (майнові чи організаційні) інвестиційні договори поділяються на такі категорії: 1) інвестиційні договори організаційного характеру; 2) інвестиційні договори майнового характеру; 3) інвестиційні договори організаційно-майнового характеру. За правовим становищем сторін: 1) горизонтальні; 2) вертикальні. Залежно від їх ролі в інвестиційному процесі інвестиційні договори поділяються на: 1) основні — забезпечують вкладення інвестицій, розроблення та реалізацію інвестиційних й інноваційних проектів; укладаються між інвестором (уповноваженою ним особою) та виконавцями; 2) інвестиційно-обслуговуючі — спрямовані на надання учасникам інвестування (насамперед, інвесторові) відповідних послуг (фінансових, інжинірингових, посередницьких та ін.), необхідних для забезпечення вкладення ним інвестицій [10, c.179].

Шишка Р. Б. поділяв інвестиційні договори на види залежно від підстав виникнення взаємовідносин між сторонами-учасниками: інвестиційні договори, що базуються на корпоративній основі, інвестиційні договори, що базуються на основі співробітництва, та інші види інвестиційних договорів [11, c. 94].

Сімсон О. Е. запропонувала таку класифікацію. Залежно від того, хто виступає інвестором, автор поділяє договори на: 1) державне інвестування; 2) іноземне інвестування; 3) інвестування національним суб´єктом. Залежно від матеріального об'єкта (виду інвестицій) класифікуються договори на інвестування: 1) майна, що належить інвестору на праві власності; 2) майнових прав; 3) прав інтелектуальної власності. Залежно від юридичного об'єкта чи форми інвестування, якій вони відповідають, виділяють договори: 1) спрямовані на придбання у власність рухомого і нерухомого майна (будови, споруди, обладнання, цілісний майновий комплекс) з метою здійснення підприємницької діяльності; 2) на придбання інших майнових прав: корпоративних, прав на користування землею і природними ресурсами, прав інтелектуальної власності та інших прав); 3) спрямовані на створення юридичної особи для реалізації інвестицій з метою отримання прибутку; 4) про спільну діяльність. Виходячи з правової природи інвестиційних відносин, що регулюються договорами в сфері інвестування, розрізняють інвестиційні договори: 1) цивільно-правового характеру; 2) публічно-правового характеру (концесійні договори, угоди про розподіл продукції, інвестиційні договори в спеціальних (вільних) економічних зонах і зонах зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності) [12, c. 20].

У чинному законодавстві класифікація інвестиційних договорів не передбачена. але визначені критерії класифікації та види інвестиційної діяльності. За аналогією можна поділити на види й інвестиційний договір (контракт). Так, у ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачена класифікація інвестиційної діяльності залежно від суб'єктного складу: 1) інвестування, здійснене громадянами, юридичними особами України; 2) інвестування, здійснене державою Україна; 3) інвестування, здійснене Автономною Республікою Крим; 4) інвестування, здійснене територіальними громадами; 5) інвестування, здійснене іноземними громадянами, юридичними особами та державами; 6) інвестування, здійснене громадянами та юридичними особами України та іноземних держав.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність залежно від джерел фінансування класифікується на п'ять видів:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій,
підприємств і громадян.

При класифікації інвестиційного договору (контракту) можна використати специфічні критерії класифікації [13, c. 34].

Залежно від державної приналежності інвестора, що впливає на правовий режим інвестиційної діяльності, здійснюваної за договором, інвестиційний договір (контракт) можна поділити на: 1) інвестиційний договір (контракт), укладений за участю іноземного інвестора; 2) інвестиційний договір (контракт), укладений за участю вітчизняного інвестора.

Залежно від виду інвестицій інвестиційний договір поділяється на: 1) договір, спрямований на вкладення грошових коштів; 2) договір, спрямований на вкладення рухомого майна; 3) договір, спрямований на вкладення нерухомого майна; 4) договір, спрямований на вкладення цінних паперів; 5) договір, спрямований на вкладення майнових прав; 6) договір, спрямований на вкладення інвестицій у вигляді робіт, послуг тощо.

Залежно від об'єкта інвестиційної діяльності інвестиційний договір (контракт) поділяється на: 1) договір, спрямований на вкладення інвестицій в грошові кошти; 2) договір, спрямований на вкладення інвестицій в рухоме майно; 3) договір, спрямований на вкладення інвестицій в нерухоме майно; 4) договір, спрямований на вкладення інвестицій в цінні папери; 5) договір, спрямований на вкладення інвестицій в майнові права; 6) договір, спрямований на вкладення інвестицій в підприємство як єдиний майновий комплекс; 7) договір, спрямований на вкладення інвестицій в дії, тощо.

Залежно від мети інвестування інвестиційний договір (контракт) поділяється на: 1) договір, спрямований на вкладення інвестицій в об'єкт інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку; 2) договір, спрямований на вкладення інвестицій в об'єкт інвестиційної діяльності з метою досягнення соціального ефекту [13, c. 92].

Таким чином, класифікацію інвестиційних договорів (контрактів) необхідно здійснювати за класичними критеріями видового поділу цивільно-правових договорів та специфічними критеріями, якими є вид інвестицій, суб'єкти, об'єкти інвестиційної діяльності та мета інвестування [13, c. 94].


2.2 Способи забезпечення належного виконання інвестиційних договорів.

Зобов'язання осіб, що сформульовані в договорі того чи іншого виду, передбачають належне і реальне їх виконання в установлений строк. Проте практика доводить: укладення договору ще не гарантує його виконання. Далеко не кожний підприємець має перевірених часом надійних партнерів, тому укладення договору ще не гарантує його виконання. Способи забезпечення стимулюють належне виконання договірних зобов'язань відповідно до норм чинного законодавства [18].

Розрізняють господарсько-правові та цивільно-правові способи забезпечення виконання договірних зобов'язань.

До господарсько-правових належать:

- правова;

- позитивне стимулювання, тобто надання стороні, що належним або покращеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних переваг або матеріальних цінностей;

- негативне стимулювання, тобто міри відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно з законом або договором.

Що стосується цивільно-правових засобів, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком [18].


Розділ 3. Особливості інвестиційних договорів у житловому будівництві.

В цьому розділі більш детальніше розглянемо питання інвестиційних договорів у житловому будівництві,оскільки на мою думку у наш час це є дуже актуальним питанням,а також найбільш розповсюдженим видом інвестиційних договорів [14, c.111].

Одним із завдань нашої держави є вирішення житлової потреби. Вона не є новою для України, але її вирішення залежить не тільки від держави і наявності у неї достатніх коштів на це, але й від самих громадян, які прагнуть задовольнити свою житлову потребу за рахунок власних коштів. Одним із способів недержавного фінансування житлового будівництва є залучення до цього процесу приватних інвесторів. Такий напрямок вирішення житлової проблеми наших громадян був закріплений у багатьох нормативних актах – постанові Верховної Ради України від 30 червня 1995 року про затвердження “Концепції державної житлової політики”, Законі “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” від 20 квітня 2000 року, Указі Президента “Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей” від 1 липня 1993 року та інших [14, c. 123].

Інвестиційний договір на будівництво житла -це договір на підставі якого одна сторона, інвестор, зобов’язується передати інвестиції реципієнту та прийняти у власність житло, а інша сторона, реципієнт, зобов’язується прийняти, використати або направити інвестиції на будівництво житла та передати інвестору документи, необхідні для реєстрації ним права власності.

Інвестиційний договір на будівництво житла є самостійним видом цивільного договору, який не можна віднести до таких цивільних договорів, як: купівлі-продажу, оскільки на підставі інвестиційних договорів на будівництво житла відбувається не перехід права власності, а первинне виникнення права власності; до підряду, тому що інвестор не має права на самостійне будівництво житла; до сумісної діяльності (дольової, пайової участі), оскільки за інвестиційним договором не виникає спільної власності на предмет договору [14, c. 134].

Метою інвестиційних договорів на будівництво житла є отримання інвестором житла у власність. Предметом договору є передання інвестицій на будівництво житла. Порядок внесення інвестицій інвестором визначається договором, а тому інвестиції можуть вноситись як одразу в повному обсязі, так і частково. У зв’язку з цим, якщо розглядати інвестиційні договори на будівництво житла як реальні, виглядає проблематичним визначення моменту вступу інвестиційного договору в силу. Саме тому інвестиційний договір на будівництво житла слід вважати консенсуальним [14, c.138].

В залежності від способу створення житла виділяються такі види договорів: направлені на створення нового житла (будівництва багатоквартирного будинку), коли право власності на об’єкт нерухомості виникає вперше; договори, направлені на реконструкцію вже існуючого об’єкта нерухомості (перебудова горища у житловому будинку, проведення капітального ремонту та реконструкції об’єкту нерухомості зі зміною його призначення тощо). В залежності від обов’язків, які покладаються на реципієнта, інвестиційні договори на будівництво житла можна поділити на: договори, в яких реципієнт здійснює акумуляцію коштів інвесторів і самостійно виконує роботи по будівництву житла; договори, в яких реципієнт зобов’язується лише спрямовувати кошти інвестора підрядчику чи замовнику на будівництво [14, c. 145].

Інвестиційні договори на будівництво житла на сьогодні спеціальній державній реєстрації не підлягають,проте я вважаю що вони повинні підлягати обов'язковій державній реєстрації ,оскільки будуть вважатись формальними, а моментом їх укладення повинен вважатися момент їх державної реєстрації [14, c.150].

Істотними умовами інвестиційних договорів на будівництво житла є предмет договору, а саме – інвестиції та житло, інвестиційні договори на будівництво житла мають містити відомості стосовно інвестицій – щодо розміру інвестицій, виду, порядку та строків їх внесення, а стосовно житла – дані про місцезнаходження (будівельна адреса) та поверх, на якому повинна розміщуватись квартира (якщо мова йде про квартиру в багатоквартирному будинку), загальна та житлова площа квартири [16].

Об’єктом інвестиційного договору на будівництво житла є відносини, які виникають між інвестором та реципієнтом, пов’язані з внесенням інвестицій та будівництвом житла за рахунок цих інвестицій [16].

Наступною умовою інвестиційного договору на будівництво житла є порядок передачі житла у власність інвестору, оскільки вказаний договір є однією з підстав виникнення права власності. В інвестиційному договорі на будівництво житла повинні бути вказані чіткі строки, в які інвестору надаються необхідні документи, та строки, в які підписується акт приймання-передавання житла інвестору [16].


ВИСНОВКИ

Отже, у роботі було розглянуто детальніше питання договорів в інвестиційному процесі, а саме що уявляє з себе інвестиційний договір його структура, особливості, функції, сфера застосування та порядок укладання.

Проаналізувавши вищезазначені питання можна зробити такі висновки:

Інвестиційний договір - це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту.

Відмінність інвестиційного договору (контракту) від інших договорів цивільного характеру полягає в тому, що такого роду договори (контракти) спрямовані на досягнення кінцевої мети — здійснення інвестицій. Звідси випливає висновок — інвестиційні договори (контракти) є різновидом цивільних договорів та правовою формою, за допомогою якої опосередковується здійснення іноземних інвестицій.

В інвестиційному договорі (контракті), як і в цивільно-правовому зобов'язанні загалом, жодна зі сторін щодо іншої не має владних повноважень. Не змінює ситуації участь такого суб'єкта договірних відносин, як держава.

Інвестиційний договір виконує такі функції :

регулятивну;

координаційну;

інструменту планування;

контрольну;

охоронну.

Договір інвестиційного характеру - родове поняття й охоплює групу цивільно-правових договорів, таких як договори про спільну діяльність, установчий договір, договір на придбання акцій на первинному ринку цінних паперів не в процесі приватизації, ліцензійний договір, договір лізингу, франчайзінгу, кредитний договір, деякі договори про надання послуг як інвестиції; концесійний договір, угода про розподіл продукції і договір на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, у вільній економічній зоні є договорами з особливим суб'єктним складом; при цьому перші дві угоди мають цивільно-правову природу, а останнє являє собою гібридне утворення, яке знаходиться між приватним і публічним правом.

Ще у роботі було наділо увагу питанню щодо інвестиційного договору у житловому будівництві. На мою думку цьому питанню потрібно приділити більше уваги,оскільки воно не досить чітко врегульовано у чинному законодавстві. Інвестиційний договір на будівництво житла -це договір на підставі якого одна сторона, інвестор, зобов’язується передати інвестиції реципієнту та прийняти у власність житло, а інша сторона, реципієнт, зобов’язується прийняти, використати або направити інвестиції на будівництво житла та передати інвестору документи, необхідні для реєстрації ним права власності. Інвестиційний договір на будівництво житла є самостійним видом цивільного договору. Метою інвестиційних договорів на будівництво житла є отримання інвестором житла у власність. Предметом договору є передання інвестицій на будівництво житла.

Також необхідно зазначити, що сучасне законодавство не досконале і містить багато прогалин. На мою думку потрібно більш приділити увагу інвестиційним договорам, вдосконалити ЗУ «Про інвестиційну діяльність»,а саме більш детальніше визначити види інвестиційних договорів вдосконалити порядок укладення інвестиційних договорів.

Що стосується інвестиційних договорів на будівництво житла,я погоджуюсь з думкою Січевлюка В. А., що потрібно визначати інвестиційний договір на будівництво житла як договір, на підставі якого одна сторона – інвестор – зобов’язується передати інвестиції реципієнту та прийняти у власність житло, а інша сторона – реципієнт – зобов’язується прийняти, використати або направити інвестиції на будівництво житла та передати інвестору документи, необхідні для реєстрації ним права власності.

Потрібно запропонував прийняття Закону України “Про інвестиційне будівництво житла”. В законі певним чином необхідно передбачити визначення поняття інвестиційного договору на будівництво житла; момент виникнення прав власності на об’єкт нерухомості; правовий статус суб’єктів інвестиційної діяльності в сфері будівництва житла; встановити форми, способи та межі державного контролю за інвестиційною діяльністю в даній сфері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вінник О.М. Інвестиційне право :навч. посіб. /О.М.Вінник. — К.:Юридична думка, 2005. — С. 177—181.

2. Дзера Зобов'язальне право:теорія та практика,Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.

3. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року, № 1560-ХІІ

4. Кибенко О. Р. Інвестиційна діяльність: визначення, суб'єкти, класифікація та співвідношення з підприємницькою діяльністю // Вісник університету внутрішніх справ. – 1999. - № 6. – С. 220.

5. Курафєєва І. В. Співвідношення інвестиційного договору з договором про пайову участь у будівництві житла / І. В. Курафєєва // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 194-200.

6. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 1998. – 392 с.

7. Подцерковний О.П., Квасніцька 0.0. Господарське право: Підручник / О.П. Подцерковний, 0.0. Квасніцька, А.В. Смітюх та ін.; За ред. О.П. Подцерковного, — X.: Одіссей, 2010. — 640 с.

8. Симсон О. Существенные условия и классификация инвестиционных договоров / О. Сим-сон // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 3. — С. 18—21

9. Січевлюк В.А. «Інвестиційні договори на будівництво житла. (Цивільно-правовий аспект)» Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук — К., 2003.

10. Старцев О. В. «Підприємницьке право» - Навч.,посіб.,-К.,Істина — 2006.

11. Сухотеріна Л.І. Підприємницьке право: Конспект лекцій, Наука і техніка,- К.,2006.

12. Чабан О. М. Інвестиційні договори(контракти) Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, К. - 2013.

13. Чабан О.М. Види інвестиційних договорів (контрактів) – Юридична Україна, 2009 - №4

14. Чернадчук В. Д. Інвестиційне право України: Навч. посібник для вузів, В. В. Сухонос, Т. О. Чернадчук. – Суми: Університетська книга, 2001. – 260 с.

15. Шишка Р.Б. Инвестиционное право Украины: Учебное пособие /. 2-е изд., испр. и доп. – Х.: Эспада, 2003. – 159 с.

16. Шумченко С.О. Двосторонні інвестиційні договори : Типова структура,поняття і формулювання положень - [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/63970/99-Shemshuchenko.pdf?sequence=1

17. Ковтун Н. Теоретичні засади інвестиційного процесу та інвестиційної діяльності:співвідношення основних понять та категорій //– Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. – 2008. – №101. – С. 25-29

18. Матюшко П. Правові особливості договорів інвестиційного характеру [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2445

19. Цивільний Кодекс України [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15



м.Київ , 2022р


скачати

© Усі права захищені
написати до нас