Рівненський державний гуманітарний університет
Педагогічний факультет
Кафедра педагогіки і психології (дошкільної та корекційної)
Імені проф.Поніманської Т.І.
Педагогічний проект
З дисципліни
Актуальні проблеми дошкільної та інклюзивної освіти.
На тему:
Інтерактивне навчання дітей дошкільного віку.
Підготувала:
Студентка групи МДО-11
Денної форми навчання
Ярмолюк Л.В
Зміст
| Вступ ………………………………….. 4 Досвід роботи ………………………… 5 Висновки …………………………….. 30 Додаток 1 …………………………….. 31 Додаток 2 ……………………………. 32 Додаток 3 ……………………………. 36 Додаток 4 ……………………………. 37 Література …………………………… 72 |
ВСТУП
Мова - духовне багатство народу
Василь Сухомлинський
Бурхливі зміни, що відбуваються в суспільстві, процеси демократизації та гуманізації, різноманіття навчально-виховних програм та вироблення у країні нових поглядів на предмет виховання дітей сприяють розкріпаченню, звільненню педагога від регламентації.
Колектив нашого дошкільного закладу теж знаходиться в постійному творчому пошуку нових форм і методів роботи з дітьми. Зникає одноманітність структури на методики проведення занять. Прагнення відійти від шаблонів сьогодні притаманне всім. Працювати стало набагато цікавіше, але й складніше, бо ж треба розв’язувати завдання виховання, навчання і розвитку індивідуально.
Мовленнєве виховання дошкільників важливий засіб формування їхньої
особистості і всебічного розвитку.
Практика сьогодення свідчить, що мовлення дітей різко погіршується. Багато дітей мають низькі та середні досягнення з усіх показників та характеристик мовленнєвих та комунікативних навичок. Особливо помітні відхилення від вікових норм у тих випадках, коли йдеться про розгорнутість, логічність, зв'язність мовлення — і все це стає масовим явищем. Цьому є багато причин, і одна з них — нестача часу у батьків на спілкування із своїми дітьми. Тоді як
значимість ролі дорослого для психічного розвитку дитини визнається всіма до-
слідниками, які наголошують, що дитина не може нормально жити й розвиватися поза стосунків з іншою людиною, вона від народження включена у суспільні відносини.
Доктор психологічних наук Тамара Піроженко у «Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні» зазначає, що мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку визначається мірою сформованості у дитини знань, умінь та навичок, пізнавальних і соціальних мотивів, потреб та інтересів, а також інших психічних новоутворень, які становлять базис її оособистісної культури. Високий рівень мовленнєвих досягень дає дитині можливість реалізувати як соціальну, так і інтелектуальну активність у колі однолітків. Спрямованість на комунікацію, потреба і прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим їм змушують дошкільника будувати і перебудовувати мовленнєві висловлювання у таких повних формах, які забезпечують взаєморозуміння.
Очевидно, що таке розуміння умов психічного розвитку дитини висуває на перший план роль спілкування з дорослим. Лише близький дорослий є для дитини є для дитини носієм культури і лише він може передати її дитині.
А що ми маємо нині? Телевізор стає практично єдиним співбесідником і вчителем дитини. Можливо, це не було б так страшно, якби з екрана лунало чітке, грамотне мовлення, але, на жаль, переклади за кадром, навіть дитячих мультфільмів, чомусь на диво незграбні, вайлуваті і часто «шепеляві». Багато дикторів вважають дуже дотепним імітувати заїкання, невиразно вимовляти слова тощо. Це все є порушенням мовленнєвих норм. І за цими зразками опановують мовлення сучасні маленькі діти. Ненормативна лексика, «рваний», так би мовити розмовний стиль спілкування на екрані, реклами, кліпи з мерехтінням не пов'язаних логікою або сюжетом кадрів спричиняють порушення мовлення навіть у дуже здібних у мовленнєвому плані дітей.
У розмові з такою дитиною дивуєшся, як легко вона відтворює слова з реклам, як влучно вписує ці готові фрази у канву розмови, і міркуєш, а що можна зробити, щоб для висловлювання своїх думок дитина використовувала також готові фрази, але високого рівня. Адже використання часто-вживаних виразів допомагає дитині спілкуватися з однолітками та дорослими, особливо, коли ці стійкі словосполучення знайомі кожній стороні.
Які ж готові, стійкі фрази ми можемо назвати бажаними у мовленні наших дітей?
З огляду на одне з найважливіших завдань дошкільної освіти — виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій ізвичаїв, державної та рідної мови... — варто звернутися до народної творчості. Адже народна творчість є невичерпним джерелом педагогічного розвивального впливу, який допоможе збагатити арсенал засобів формування зв'язного мовлення дошкільників. Зокрема, це такі малі форми фольклору, як прислів'я та приказки. Ми настільки звикли вживати ці слова разом, що часом сприймаємо їх як синоніми. Та відмінність між ними є.
Прислів'я — це влучні, образні висловлювання, які узагальнюють різні явища життя та мають повчальний характер, приміром: «Не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш», «Лінивий двічі робить, скупий двічі платить». Приказка -влучний (часто римований) вислів, але без повчального змісту, скажімо: «Шукай вітра в полі», «Часом з квасом, а порою з водою».
Важко переоцінити вплив прислів'їв та приказок на влучність та образність мовлення. Про важливу роль прислів'я або образного висловлювання, можна сказати: «Мудрому говорять не прозою, а прислів'ям». І дійсно, для мудрої людини не потрібно довгих пояснень, щоб зрозуміти, як слушно поводитися. Влучні прислів'я допомагають нам розуміти сенс сказаного, а також спонукають правильно діяти.
Уміле використання прислів'я завжди вважали ознакою мудрості. Прислів'ям можна починати або закінчувати бесіду. Крім того, вони можуть дуже влучно вписуватися у канву розмови, і тоді досить важко помітити вжите під час бесіди прислів'я. «Без вірного друга — велика туга», — повчає народне прислів'я, — «З ким поведешся, від того й наберешся», «Ситий голодному не товариш», «Нема більшої біди ніж лихі сусіди», «Не буде добра, як між своїми ворожнеча», «Ліпше мудрий ворог, як дурний приятель». В Україні, прислів'я порівнюють з «птахами, які прожогом несуть нас до відкриття нових думок». Дійсно, прислів'я та приказки — невичерпний скарб, яким володіє український народ з найдавніших часів, і яким він збагачує все нові і нові покоління.
Дослідження свідчать, що майже 70% дітей старшого дошкільного віку не розуміють різницю між приказкою та прислів'ям. Не зафіксовано жодного випадку вживання дітьми малих форм фольклору у мовленні.
Які ж методи, могли б прилучити дітей до зразків народної мудрості?
Ефективним виявилося використання проблемних ситуацій, під час розв'язання яких педагог має змогу вчити дітей міжособистісного спілкування як з однолітками, так і з дорослими. Створення проблемної ситуації — один із влучних прийомів активізації мислення дітей, а, отже, і мовлення. Результати досліджень свідчать, що не досить пропонувати дітям різний мовленнєвий матеріал. Необхідно ставити перед ними нові комунікативні завдання, які потребують нових засобів для їх розв'язання. Саме такий підхід сприяє розвитку мовленнєвих здібностей, формуванню інтересу до мовлення, розвиненого почуття мовлення, формує творчий підхід до використання засобів спілкування у різних ситуаціях.
Коли дитина відчуває, що їй не вистачає знань, щоб розв'язати поставлену дорослим проблему, вона активно починає шукати повні і влучні форми висловлювання.
Перед дітьми треба ставити завдання, які наразі випереджають рівень їхнього розвитку. Тобто, проблеми, що постають перед дошкільниками, не повинні бути занадто легкими, а отже, розв'язати їх можна лише інтенсивно напружившись розумово.
Не слід забувати, що природною якістю малих форм фольклору саме і є ситуативність. Влучне прислів'я чи приказка вписується у ситуацію настільки точно, що здається інакше й не скажеш. «Сон не побачиш, поки не заснеш», — говорить народна мудрість. Іншими словами, прислів'я недоречне, поки для нього нема приводу, так само як сон неможливо побачити, поки не заснеш. З огляду на це слід активно використовувати малі форми фольклору для розвитку у дітей розуміння взаємозв'язку між мовленням людини та ситуацією взаємодії.
Використовуючи в мовленні прислів'я та приказки, дорослий учить дитину спілкуватися виразною мовою. А спілкування з дорослим — основне джерело формування мовленнєвих умінь та навичок дитини.
Міжособистісне спілкування істотно впливає на формування зв'язного мовлення дошкільників, зокрема і спілкування з однолітками.
Спілкуючись одне з одним або з дорослим, діти засвоюють готові фрази і використовують їх у своєму мовленні. Однак, дорослий у спілкуванні з дітьми подає зразок мовленнєвої діяльності і критерії її правильності. А у стосунках з однолітками відбувається взаємне збагачення дітей мовленнєвим досвідом. Дитина з високим рівнем мовленнєвого розвитку є взірцем для тих, у кого недостатньо сформовані мовленнєві навички.
Тож, починаючи роботу з малими формами фольклору, вихователь має, насамперед, активізувати дітей з високим рівнем розвитку мовленнєвих навичок, а ті, набувши певних умінь, допоможуть використовувати прислів'я та приказки іншим дітям, адже будуть прикладом з використання перлин народної мудрості в мовленні.
Допомогти дітям побачити красу народного слова, та навчити їх використовувати прислів'я та приказки у мовленні буде не легко.
Те, що діти швидко запам'ятовують і відтворюють у мовленні фрази з рекламних роликів і кінофільмів, пояснюється не лише тим, що вони часто повторюються, а й тим, що ці «стійкі словосполучення» не несуть інтелектуального навантаження, і для їх запам'ятовування не треба докладати великих зусиль. Діти часто бачать ситуацію, у якій промовляються ці низькопробні фрази, і, коли подібна ситуація трапляється у їхньому житті, вони легко відтворюють почуте. При цьому діти не звертають уваги на реакцію партнерів зі спілкування, тому їм легко використовувати подібне «сміття».
Натомість народний фольклор несе у собі високий рівень узагальнення. А основним засобом виразності є порівняння. У прислів'ях і приказках порівнюються одне з одним різні люди, образи природи, абстрактні поняття. Такі порівняння важко зрозуміти дітям, адже для цього їхнього досвіду спілкування та узагальнення різних ситуацій взаємодії з оточенням замало. А без розуміння суті прислів'я чи приказки їх вживання буде недолугим та й не потрібним. Адже будь-яка фольклорна форма потребує партнерства, звернення до іншої людини. Спілкуючись, дитина має тримати у полі зору свого партнера та бачити його реакцію — а це не легко зробити тим, хто не має достатнього досвіду спілкування.
Не можна вважати ефективною роботу з розвитку мовлення, що заснована лише на запам'ятовуванні малих форм фольклору. Прислів'я та приказки не варто просто заучувати, адже це не допоможе їх активному вживанню у мовленні. Прислів'я треба «вписати в образ» ситуації. Обговорюючи з дітьми зміст прислів'я, обов'язково оберіть ситуацію, у якій ужити це прислів'я буде доречним.
Отже, щоб народна мудрість стала зрозумілою дітям, щоб вони використовували її у своєму мовленні без спонукань і нагадувань треба:
створити або використати ситуацію, у якій можна доречно вжити те чи те прислів'я (приказку);
обговорити цю ситуацію з дітьми, тобто з'ясувати —
- чому так кажуть;
- хто так міг сказати;
- коли і у якій ситуації було вжито цей вислів;
- чи можна сказати інакше.
Тобто, слід підвести дитину до розуміння, що краще у цій ситуації сказати неможливо. Такий підхід спонукає дитину до висловлення власної думки, збагачує її образну пам'ять.
Щоб домогтися доречного вживання дитиною певного прислів'я (приказки) у активному мовленні варто використовувати різні прийоми. Зокрема:
пригадати ситуації, у яких можна було б використати певне прислів'я чи приказку;
розглянути відповідні сюжетні картинки, визначити зображених партнерів у спілкуванні і те, якому із партнерів це прислів'я чи приказка призначається відповідно до сюжету, зображеному на картинці;
прослухати, або подивитися драматизацію уривка зі знайомої казки. Після цього запропонувати дітям вставити певне прислів'я чи приказку у діалог героїв цієї казки зі словами: «Подумайте, хто з героїв казки міг би так сказати? ».
Педагогам слід постійно спонукати дитину до самостійного розмірковування, підтримувати її прагнення до творчості, зокрема використання прислів'їв і приказок при складанні розповіді, придумуванні казки, під час міні-театралізації тощо. Слід спонукати дітей до відображення змісту прислів'їв та приказок у малюнках, аплікації, ліпленні. Варто пам'ятати, що малі форми фольклору — це народна творчість, а тому їх розвивальний вплив буде ефективнішим, якщо вони сприятимуть збагаченню творчості самої дитини.
Розвиток мовлення — це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв'язного мовлення. Насамперед, це — розвиток вміння спілкуватися. Тому ми вчимо дітей робити повідомлення, пояснювати, переконувати, доповнювати, домовлятися, хвалити, надихати, дискутувати, вітати, слухати інших, користуватися вербальними та невербальними (міміка, жести, рухи) засобами виразності.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні поставив перед педагогами основне завдання — виховати особистість, яка успішно діє в різних життєвих ситуаціях. А здатність швидко адаптуватися до нових соціальних умов безпосередньо залежить від комунікативних умінь та навичок, достатній рівень яких дає дитині змогу самореалізуватися й адекватно діяти у соціальному оточенні.
Щоб навчити дитину оперувати своїми мовними знаннями, виховати ініціативну особистість з високим рівнем мовленнєвої творчості, ми використовуємо у своїй роботі різні методи та прийоми мовленнєвого розвитку, зокрема:
лексичні та мовленнєві вправи;
мовленнєві логічні задачі;
інтерактивні методи — «дерево рішень», «мікрофон», метод багатоканальної діяльності тощо.
Одним із дієвих методів розвитку мовлення дошкільників є використання лексичних та мовленнєвих вправ. Це завдання практичного характеру для вправляння дітей в активному вживанні слів-означень, антонімів, створенні синонімічного ряду тощо. Метою такого вправляння є розвиток словника:
збагачення його образними словами — золоте листячко; сонне дерево; шовкова травиця;
розкриття метафоричних образів — вітер гладив ниви; море заснуло; струмок гомонить; небо цвіте хмарами; небо обтрушує зорі в озерце.
Для урізноманітнення вправ ми широко використовуємо поетичні твори.
Адже поезія є невичерпним джерелом, звідки можна брати яскраві приклади образних порівнянь та метафор:
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море...
Тополі поволі
Стоять собі, мов, сторожа,
Розмовляють з полем.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
(Тарас Шевченко)
Використання лексичних та мовленнєвих вправ сприяє розвитку мислення дітей, забезпечує достатній лексико-граматичний запас для висловлювань, робить мовлення дітей більш виразним і барвистим. Дошкільники залюбки виконують вправи, в яких треба: підібрати синоніми до заданих слів;
замінити слово іншим, близьким за значенням;
завершити порівняння, метафору;
перетворити непоширене речення на поширене;
відгадати слово; «розфарбувати» слова тощо.
Справжнім багатством за своєю суттю і навчальною цінністю є приказки і прислів'я. У лаконічних висловлюваннях криється глибина і гострота розуму українського народу. Тож невимушене спілкування з дошкільниками, що виникає підчас обговорення, тлумачення цих «мовленнєвих перлинок», має велике значення для розвитку у дітей мовлення і пізнання ними світу, усвідомлення одвічних загальнолюдських цінностей. Ми використовуємо приказки та прислів'я у своїй роботі, добираючи їх до різних тем. Ось, наприклад, «перлинки» народної мудрості про слово та мову:
Без мови не підійдеш і до корови;
Щебече як соловейко, а кусає, як гадюка;
Язик свербить сказати, та треба мовчати;
Янгольський голосок та чортова думка;
Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому;
На його слові можна мур мурувати;
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся;
Не бачила оком — не плещи язиком;
Слова ласкаві, та думки лукаві;
Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає;
Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже;
Шабля ранить тіло, а слова — душу;
Вола в'яжуть мотузками, а людину — словами.
Мовленнєві логічні задачі — це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише тоді, коли чітко усвідомлює закономірності та причинно наслідкові зв'язки між явищами та об'єктами в природі. Тому перед їх використанням ми обов'язково проводимо відповідну роботу. Проблемні запитання спонукають малюків до пізнання, розвивають логічне мислення, активізують мовлення: у дітей виникає бажання висловлюватися, говорити, ділитися своїми припущеннями, знаннями. На перших етапах розв'язанню мовленнєвих задач ми присвячуємо ціле заняття або ж використовуємо їх як частину бесіди, розповіді за картиною тощо. Надалі аби активізувати розумову діяльність дітей, пропонуємо їм самостійно складати мовленнєві задачі (додаток 1 ).
Розвиток дитини, зокрема й мовленнєвий, відбувається лише у діяльності. Саме тому ми завжди створюємо умови, що стимулюють активність дітей. Так, організовуючи пізнавальну діяльність, ми використовуємо різні методи інтерактивного навчання.
Інтерактивні методи - це способи цілеспрямованої міжсуб'єктної взаємодії, що забезпечують оптимальні умови розвитку дітей. Існує низка інтерактивних методів, спрямованих на формування навичок мовленнєвої взаємодії. Мовленнєва взаємодія - це об'єднання, координація і взаємозбагачення зусиль учасників спілкування для визначення, наближення та досягнення комунікативної мети мовленнєвими засобами. Мовленнєва взаємодія є важливою умовою ефективної організації навчальної діяльності дошкільників у процесі занять. Активізуючи мовленнєву діяльність дітей, можна раціонально використати час заняття. Під час такого спілкування можна спостерігати майже вдесятеро більше експресивно-мімічних проявів і підкреслено яскравих виразних інтонацій, ніж у спілкуванні з дорослими. Спілкування дітей вирізняється нестандартністю, відсутністю жорстких правил і норм. З однолітками діти використовують несподівані, непередбачувані фрази, слова, поєднання слів і звуків. їм важливіше висловитися самим, ніж слухати товариша, вони перебивають одне одного, кожен розповідає про своє, відповіді і висловлювання співрозмовника не завжди беруться до уваги.
Організовуючи спілкування дошкільників, педагог, як вважає відомий психолог Олена Кононко, має вчити дітей дотримуватись основних правил позитивного спілкування та взаємодії:
розмовляти мовою партнера — учасники взаємодії мають спілкуватися між собою знайомою, доступною, зрозумілою всім мовою;
поважати партнера, підкреслювати його значущість, адже базовими потребами кожної дитини є потреба у визнанні, прийнятті та повазі — проявляти повагу до однолітка слід щиро й у різні способи (брати до уваги його пропозиції, враховувати його знання і можливості, надавати право вибору, схвалювати його досягнення тощо);
підкреслювати спільне — «ми з тобою схожі» (єдність інтересів, цілей, завдань, планів, думок, точок зору партнерів зі спілкування);
проявляти інтерес до проблем партнера — інтерес має бути явним, тобто вираженим за допомогою слів, дій, учинків, адже байдужість до товариша гальмує конструктивне спілкування.
При цьому педагог, насамперед, має бути сам взірцем для дітей. Проте лише спілкування з однолітками створює умови для мовленнєвої творчості та прояву індивідуальності кожної дитини.
Щоб мовленнєва взаємодія дітей була ефективною, педагог має створити умови для розвитку комунікативних навичок вихованців. Однією з таких умов є інтерактивне навчання дошкільників - активне використання в освітньому процесі інтерактивних методів навчання.
1 2 3 4 5 6